СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 07.05.96
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Ужгородського міського суду Закарпатської області від
18 вересня 1995 р.  Б.  засуджено за  ч.  2  ст.  17,  ст.  70  КК
( 2001-05  ).  Речові  докази  - 43 блоки цигарок - конфісковано в
дохід держави,  а автомашину, яка була знаряддям вчинення злочину,
повернуто засудженому.     Згідно з вироком Б. засуджено за те, що 25 травня 1995 р. він
намагався  перемістити через митний кордон з України до Словаччини
43 блоки цигарок на суму 28 млн.  380 тис.  крб., які приховав від
митного контролю в належному йому автомобілі ВАЗ-2106,  але злочин
до кінця не довів з не залежних від нього причин, оскільки цигарки
були виявлені й вилучені працівниками митниці.     Касаційне подання Ужгородського транспортного  прокурора  про
скасування  вироку  в  частині  повернення  автомобіля засудженому
ухвалою судової  колегії  в  кримінальних  справах  Закарпатського
обласного  суду від 11 жовтня 1995 р.  було відхилено і вирок щодо
Б.  залишено без змін.  22 лютого 1996 р.  президія цього  ж  суду
відхилила  протест  Західноукраїнського транспортного прокурора на
судові рішення у справі й залишила останні без змін.  На її думку,
суд  обгрунтовано  взяв до уваги те,  що Б.  намагався перемістити
через кордон незначну кількість цигарок,  що він є  інвалідом  III
групи і вчинив злочин у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.     Розглянувши й задовольнивши протест  заступника  Генерального
прокурора  України,  в  якому  порушувалось питання про скасування
судових рішень в частині вирішення долі  речових  доказів,  судова
колегія Верховного Суду України вказала на такі обставини.     Як видно з матеріалів справи,  Б. намагався перемістити через
митний  кордон  України  43  блоки сигарет іноземного виробництва,
приховані від митного контролю в  легковому  автомобілі  ВАЗ-2106,
який належав йому на праві особистої власності.  Цей автомобіль як
знаряддя вчинення злочину обгрунтовано визнано речовим  доказом  у
справі згідно зі ст. 78 КПК ( 1001-05 ).     Рішення суду першої інстанції про повернення  засудженому  Б.
автомобіля,  з яким погодились касаційна та наглядна інстанції,  є
помилковим.     Належний Б.  на праві особистої власності автомобіль підлягав
конфіскації не  як  особисте  майно  відповідно  до  ст.   35   КК
( 2001-05 ), а як знаряддя злочину відповідно до вимог п. 1 ст. 81
та п. 11 ст. 324 КПК ( 1001-05, 1003-05 ), які є обов'язковими для
виконання щодо предметів, визнаних речовими доказами.     Тому судові рішення,  постановлені Ужгородським міським судом
і  касаційною  та  наглядною  інстанціями Закарпатського обласного
суду,  є незаконними в частині вирішення питання про речовий доказ
- автомобіль.  Судова колегія Верховного Суду України скасувала їх
у цій частині й направила справу  до  суду  першої  інстанції  для
розгляду в   порядку,   передбаченому   статтями  409  -  411  КПК
( 1003-05 ).

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.