КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 8 травня 1996 р. N 486
Київ
Про затвердження Порядку визначення розміріві меж водоохоронних зон та режиму ведення
господарської діяльності в них
Відповідно до статті 87 Водного кодексу України ( 213/95-ВР )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних
зон та режим ведення господарської діяльності в них, що додається. 2. Державному комітетові по водному господарству,
Міністерству охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки, Міністерству сільського господарства і
продовольства, Міністерству лісового господарства та Державному
комітетові по земельних ресурсах у тримісячний термін привести
свої нормативні акти у відповідність із цією постановою.
Першийвіце-прем'єр-міністр України П.ЛАЗАРЕНКО
МіністрКабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд.35
ЗАТВЕРДЖЕНИЙпостановою Кабінету Міністрів України
від 8 травня 1996 р. N 486
ПОРЯДОКвизначення розмірів і меж водоохоронних зон та
режим ведення господарської діяльності в них
1. Цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення
розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської
діяльності в них. 2. Водоохоронні зони встановлюються для створення
сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення,
засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а
також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо
озер, водосховищ і інших водойм. 3. До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава
річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а
також прилеглі балки та яри. 4. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних
захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх
використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ). 5. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на
основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного
господарства та інших спеціально уповноважених органів,
узгоджуються з органами охорони навколишнього природного
середовища, земельних ресурсів, власниками землі,
землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими
органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. 6. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням: рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності
берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега; цільового призначення земель, що входять до складу
водоохоронної зони. Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі
водоохоронних зон у них не встановлюються. 7. Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним
рівнем води у водному об'єкті. Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується
до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг,
меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і
визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією: затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні
води, що повторюється один раз за десять років; берегоруйнування, меандрування; тимчасового та постійного підтоплення земель; ерозійної активності; берегових схилів і сильноеродованих земель. 8. Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських
населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення,
лісового фонду, на територіях водогосподарських,
лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на
землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням: зони санітарної охорони джерел питного водопостачання; розрахункової зони переробки берегів; лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод
із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного
рівня води; усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але
не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб. 9. Для гірських і передгірських річок зовнішня межа
водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та
гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. 10. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної
зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно
до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов
забудови. 11. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як
правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається
шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. 12. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої
господарської діяльності. На території водоохоронної зони
забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів
фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок,
кар'єрів, струмків тощо. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть
використовуватися для провадження господарської діяльності за
умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та
90 Водного кодексу України. 13. В окремих випадках у водоохоронній зоні може провадитися
добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій
частині заплави, у праруслах річок за погодженням з органами
охорони навколишнього природного середовища, водного господарства
та геології. Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів,
що видаються в установленому законодавством порядку. 14. Виконання водоохоронних та інших заходів щодо
впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду,
покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські,
водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших
власників і землекористувачів. 15. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних
захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх
територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої
влади, виконавчими комітетами Рад, органами охорони навколишнього
природного середовища.
