СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 21.05.96
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Дніпропетровського обласного суду від 14 вересня 1995
р. засуджено за ст.  86-1 КК ( 2001-05 ):  В.  - до чотирьох років
позбавлення волі умовно із застосуванням ст.  45  КК  з  іспитовим
строком  три роки;  П.  - до трьох років шести місяців позбавлення
волі умовно із застосуванням ст.  45 КК з  іспитовим  строком  два
роки.  Обох передано на перевиховання трудовим колективам,  в яких
вони працюють.  Цим же вироком засуджено М., протест щодо якого не
приносився.     Згідно з вироком суду М.,  В. і П. визнані винними в тому, що
за попереднім зговором між собою та з Ф., засудженим іншим вироком
у січні 1995  р.,  вони  вчинили  крадіжку  колективного  майна  в
особливо   великих   розмірах   з   території  бетонно-розчинового
виробництва  N  2   АТ   "Кривбасбудіндустрія"   в   м.   Інгулець
Дніпропетровської області.     Як встановив суд,  за участю В.  було викрадено 16 т  580  кг
арматурної сталі й швелерів на загальну суму 666 млн. 690 тис. 980
крб.; за участю П. - 4 т 930 кг швелерів на суму 181 млн. 512 тис.
740 крб., що в обох випадках становить особливо великий розмір. За
участь у крадіжці П. отримав від М. через В. 560 доларів США.     За протестом  заступника Генерального прокурора України вирок
скасовано з таких підстав.     Призначаючи покарання  В.  і П.,  суд правильно застосував до
них ст.  44 КК ( 2001-05 ), але неповною мірою врахував характер і
ступінь   суспільної   небезпечності  вчиненого  злочину  та  інші
обставини справи, що потягло безпідставне визнання призначеного їм
покарання  у  вигляді позбавлення волі умовним на підставі ст.  45
КК.     З матеріалів  справи  вбачається,  що  В.  неодноразово  брав
участь   у  викраденні  державного  й  колективного  майна,  а  П.
запропонував В.  та М.  здійснити крадіжку швелерів  зі  складу  і
забезпечив  навантаження останніх в автомобіль.  Засуджені вчинили
злочин, віднесений законом до тяжких.     Проте суд  лише  формально  послався  у  вироку на характер і
ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів,  а фактично їх
не  врахував  і  безпідставно  призначив  засудженим  покарання із
застосуванням ст.  45 КК ( 2001-05 ). За таких обставин призначене
В. і П. покарання слід визнати надмірно м'яким.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.