СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 29.05.96
 

                             (Витяг)
 

     У вересні 1990 р. Л. звернулася до суду з позовом до М.В. про
визнання  частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і про
поділ спадкового майна.  Позивачка зазначала,  що 22 липня 1989 р.
помер її  батько  -  М.М.,  після  якого  відкрилася  спадщина  на
паєнагромадження в ЖБК у сумі 5769 крб. 63 коп. На час смерті М.М.
відповідачка  перебувала  з  ним  у зареєстрованому шлюбі.  Обидві
прийняли спадщину шляхом подачі заяв  до  нотаріальної  контори  у
встановлені  законом  строки.  Відповідачка обіцяла провести поділ
спадщини в добровільному порядку,  але обіцянку не виконала  і  23
січня 1990 р.  одержала в нотаріальній конторі свідоцтво про право
на спадщину за законом на все майно.     Спір вирішувався   судами   неодноразово.  Останнім  рішенням
Донецького обласного суду від 2 квітня 1996 р.  позовні вимоги  Л.
було задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на
спадщину за законом, видане 23 січня 1990 р. нотаріальною конторою
на ім'я М.В.,  і стягнуто з останньої на користь Л.  827 млн.  750
тис. крб.     У касаційній скарзі М.В. порушила питання про зменшення суми,
яка підлягає стягненню, оскільки вона, на її думку, була визначена
неправильно.  Судова  колегія  в цивільних справах Верховного Суду
України визнала,  що касаційна скарга задоволенню  не  підлягає  з
таких підстав.     Судом встановлено,  що 22 липня 1989 р.  помер М.М.  - батько
позивачки  і  чоловік  відповідачки,  з  яким остання перебувала в
шлюбі з березня 1977 р.  Сторони прийняли спадщину в установленому
законом порядку.     Членом ЖБК був батько спадкодавця, якому було видано ордер на
вселення  у  квартиру.  Ним  же  були  зроблені перший та наступні
пайові внески.  У січні 1981 р.  він вибув із членів ЖБК і за його
заявою пай  у  сумі 4183 крб.  та квартиру було передано його сину
М.М.,  прийнятому в члени ЖБК. Пайові внески в сумі 1586 крб. було
виплачено останнім і відповідачкою в період шлюбу після 1981 р.     З урахуванням  зазначених  обставин  суд  правильно  визначив
частки  сторін у паєнагромадженні виходячи з того,  що в сумі 4183
крб.  частки спадкоємиць є рівними,  але в сумі 1586 крб. половина
належить   відповідачці  як  частка  в  спільному  майні  подружжя
(оскільки цю суму виплачено в період  шлюбу  із  спадкодавцем),  а
друга половина підлягає поділу між сторонами в рівних частках.     Згідно з  роз'ясненнями  Пленуму  Верховного  Суду   України,
даними в   п.   12   постанови   від   22  грудня  1995  р.  N  20
( v0020700-95 ) "Про судову практику у  справах  за  позовами  про
захист  права  приватної  власності",  якщо  в будинку ЖБК пайовий
внесок внесено повністю і за твердженням сторін вартість  квартири
перевищує  кошторисну,  її  дійсна вартість може бути визначена за
погодженням сторін,  а в разі недосягнення згоди -  з  урахуванням
чинних  ринкових  цін  на  квартири  в даній місцевості.  Коли пай
сплачено  неповністю,  фактичне  підвищення  кошторисної  вартості
квартири  в будинку ЖБК у зв'язку з інфляцією має враховуватися як
при  вирішенні  питання  про  повернення  особі,   що   вибула   з
кооперативу, пайового внеску, внесеного до виникнення інфляції або
до підвищення її рівня,  так і при  визначенні  його  розміру  для
внесення новоприйнятою особою.     Виходячи з   цих  роз'яснень  суд  при  визначенні  суми,  що
підлягає стягненню,  врахував,  що мало місце фактичне  підвищення
кошторисної вартості квартир у будинках ЖБК,  і правильно визначив
на підставі висновку експертизи суму,  яка  підлягає  стягненню  з
відповідачки   на   користь  позивачки.  Суд  обгрунтовано  визнав
частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за  законом  на
все паєнагромадження в ЖБК,  видане М.В.  нотаріальною конторою 23
січня 1990 р.     Оскільки постановлене  судом  рішення  відповідає  матеріалам
справи й  вимогам  закону,  судова  колегія  в  цивільних  справах
Верховного Суду України залишила його без зміни.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.