open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

20.10.2015  № 1019

Про затвердження Методичних рекомендацій із соціальної роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення

Відповідно до Закону України "Про пробацію", наказу Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 341 "Про затвердження Плану діяльності Міністерства соціальної політики України на 2015 рік" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації із соціальної роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення, що додаються.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції С. Устименка.

Міністр

П. Розенко


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства соціальної
політики України
20.10.2015  № 1019

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
із соціальної роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення

I. Вступ

1.1. Ці Методичні рекомендації підготовлено з метою організації надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри СССДМ).

1.2. Надавати соціальні послуги неповнолітнім, які вчинили правопорушення, доцільно з метою їх реабілітації, корекції соціальної поведінки, її окремих проявів, формування соціально сприятливих особистісних навичок та інтеграції в суспільство.

1.3. У цих Методичних рекомендаціях терміни вживаються в значеннях, наведених у законах України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про пробацію", постанові Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 896 "Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)".

1.4. Основними принципами надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, є:

- захист прав дитини (законність, соціальна справедливість);

- гуманізм (ставлення до дитини як до найвищої цінності, повага до неї);

- адресний та індивідуальний підхід до дитини (особливі потреби неповнолітніх, які вчинили правопорушення, виявлення проблем особистісного зростання та допомога в їх розв'язанні);

- пріоритетність інтересів дитини (підвищення внутрішньої мотивації, застосування в роботі позитивного досвіду, опора на сильні сторони дитини, віра в її здібності та потенційні ресурси щодо виправлення, надання переваги інтересам дитини в конфліктних та спірних ситуаціях);

- комплексний підхід (доступність, відкритість у наданні соціальних послуг відповідно до оцінки потреб дитини та середовища, в яке вона інтегрується, поєднання індивідуальної та групової роботи з роботою в громаді);

- добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання соціальних послуг;

- взаємодія, командний підхід до розв'язання проблем дитини та її сім'ї (налагодження співпраці між різними державними та неурядовими організаціями в інтересах дитини для ухвалення обґрунтованого рішення стосовно дитини та забезпечення ефективного соціального супроводу);

- стимулювання дитини та її сім'ї до самодопомоги (активізація внутрішніх ресурсів сім'ї та дитини до зміни способу життя на краще, перебудови стосунків, саморозвитку, формування бажання успішно інтегруватися й адаптуватися до нових умов життя);

- забезпечення безперервної підтримки неповнолітніх з боку родини, громади;

- аналіз ефективності методів та прийомів, що застосовувалися в роботі з неповнолітніми (інформування партнерів про досягнуті результати);

- забезпечення надавачами соціальних послуг конфіденційності в роботі з неповнолітніми, дотримання стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

1.5. Фактори ризику та захисні фактори, які потрібно враховувати при наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення:

- сім'я, рівень батьківського потенціалу (сім'ї, батькам належить пріоритетне місце в процесі формування та розвитку особистості дитини. Вони передають дитині духовні багатства, культурні традиції, вчать, формують ціннісні орієнтири, уміння та навички. Спілкуючись з ними, діти засвоюють майбутні моделі поведінки. Важливим компонентом реалізації потенціалу сім'ї є постійний прояв поваги та любові до дитини. Високий рівень контакту та поінформованості батьків щодо того, як дитина будує свої стосунки з друзями, як проводить вільний час, як витрачає гроші, свідчить про взаєморозуміння та контроль, мета якого - запобігання небажаній поведінці. Що більше дитина незадоволена ставленням батьків до неї, то більше вона потребує спілкування з однолітками і сильнішим буде їхній вплив на неї. Сім'я може бути одним із основних захисних факторів, ресурсом, сильною стороною неповнолітнього, що запобігає протиправній поведінці, захищає від негативних наслідків та допомагає впоратись зі стресом від негативного досвіду);

- вік неповнолітньої дитини, стан здоров'я, особливості розвитку, етнічна, культурна та релігійна приналежність, ступінь прихильності до батьків або осіб, що їх замінюють, особистісні характеристики (поведінка, темперамент, емоційний стан, навички, що проявляються на ранніх етапах розвитку особистості в родинному оточенні або в іншій виховній системі. Діти по-різному сприймають ситуацію, що склалася в сім'ї (розлучення батьків, втрату одного з них, вживання батьками або особами, що їх замінюють, алкоголю чи наркотичних засобів) і часто звинувачують себе в тому, що відбувається. У результаті таких переживань погіршується поведінка, з'являються і закріплюються шкідливі звички та бажання проводити вільний час поза родиною. Таким чином у підлітковому віці відбувається самоствердження);

- життєвий досвід дитини, здатність зрозуміти причини ситуації, що склалася (пережиті дитиною події накладають відбиток на її життя, вчинки й ставлення до однолітків і дорослих. Якщо дитина постраждала від насильства або від неї відмовилися, то до соціального працівника на етапі знайомства вона ставитиметься з недовірою, тому процес встановлення контакту має бути поступовим. Термін налагодження стосунків залежатиме від емоційного стану дитини, її готовності та бажання дослухатися до порад. Що краще дитина зможе усвідомити і прийняти те, що з нею сталося, то легше відбуватимуться процеси її реабілітації, ресоціалізації, адаптації та інтеграції);

- кількість попередніх засуджень і рівень криміногенності сім'ї (діти, які виховувалися в сім'ях зі складними життєвими обставинами, які склалися через відбування покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк одного з членів сім'ї, схильність до правопорушень, вживання психоактивних речовин, часту зміну опікунів, піклувальників, втрачають здатність довіряти й бути прихильними. Кримінальний досвід, отриманий у родині, може викликати надмірний спротив корекційним і виховним впливам з боку надавачів соціальних послуг. Доцільно звертати увагу дитини на ставлення до правопорушення, факту його визнання. Присутність людей, яким дитина довіряє, допоможе їй пережити трагічні та інші психологічно складні події та адаптуватися до реалій життя);

- школа (шкільне середовище є сферою соціалізації дитини через взаємодію з учителями. Успішність у навчанні, емоційний зв'язок з учителями, мотивація на майбутнє є взаємопов'язаними факторами. Низька успішність, недостатній рівень емоційного зв'язку, відсутність мотивації щодо обрання майбутньої професії можуть вказувати на ризики скоєння правопорушень. Дитина може зазнати антисоціального впливу однолітків, у яких теж є проблеми зі шкільним середовищем, і обрати їхній спосіб життя. Емоційний зв'язок зі школою, вчителями може бути захисним фактором, що запобігатиме розвитку протиправної поведінки);

- однолітки та друзі (соціалізація дитини може відбуватися і через взаємодію та спілкування з однолітками. Неповнолітні можуть впливати на формування поведінки один одного, на розвиток умінь і навичок, вибір форм дозвілля);

- громада (у криміногенному середовищі діти зростають в умовах, сприятливих для злочинності та формування тієї чи іншої моделі кримінальної поведінки, що, у свою чергу, підвищує ризики скоєння правопорушень у майбутньому. Наявність у місцевій громаді ресурсів для задоволення потреб неповнолітніх дітей у гармонійному та активному дозвіллі може запобігати скоєнню злочинів у майбутньому. Що більшою є спроможність громади взяти на себе широкі повноваження у розв'язанні проблем неповнолітніх, які вчинили правопорушення, то більшою буде можливість їх реабілітації та подальшої інтеграції в суспільство).

1.6. З урахуванням особливостей надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, пропонується забезпечення їх доступу до послуг із реабілітації шляхом:

- збереження сімейного середовища для дитини;

- відновлення виховної функції сім'ї та покращення мікроклімату в родині;

- здійснення превентивної та профілактичної роботи;

- врегулювання конфліктів між батьками та дітьми, дітьми та громадою;

- формування в дітей навичок використання власних ресурсів для подальшого самостійного розв'язання життєвих проблем;

- залучення дітей до змістовного й активного дозвілля, участі у різних заходах і програмах.

Основні функції надавачів соціальних послуг у вищезазначених напрямах:

- планування роботи щодо забезпечення адресної допомоги неповнолітнім, спрямованої на повернення їх до повноцінного життя та до сімейного оточення;

- проведення оцінки потреб у наданні дитині та її сім'ї соціальних послуг;

- складання плану соціального супроводу сім'ї (особи), яка перебуває у складних життєвих обставинах (далі - план супроводу), відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг з сім'ями (особами), які перебувають у складних життєвих обставинах" та сприяння його здійсненню;

- участь у реалізації пробаційних програм;

- сприяння працевлаштуванню, влаштуванню на навчання, допомога в оформленні документів;

- створення можливості щодо залучення до роботи з дітьми близького сімейного оточення та місцевої громади;

- співпраця з іншими установами та організаціями, що працюють із неповнолітніми, з метою забезпечення професійної допомоги в процесі ресоціалізації та інтеграції.

II. Рекомендації щодо надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, центрами СССДМ

2.1. Вважається за доцільне визначити послідовність у наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, центрами СССДМ.

Кожен період може передбачати певні послуги відповідно до потреб неповнолітньої дитини та з урахуванням її усвідомлення своєї проблеми й готовності до співпраці з надавачами соціальних послуг. Наступні дії та заходи базуються на попередніх результатах.

Першочерговим кроком є отримання інформації від підрозділу пробації про постановку на облік неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (облік неповнолітніх, які вчинили правопорушення, здійснюється підрозділом пробації для проведення оцінки потреб і ризиків).

Доцільно центрам СССДМ долучитися до спільного аналізу зібраних даних про дітей (зокрема, щодо з'ясування їхнього статусу, причин і підстав взяття на облік, чи були засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, перебували в місцях попереднього ув'язнення, особливостей родинних і соціальних контактів).

За потреби центри СССДМ можуть залучатися до проведення спільного моніторингу особових справ неповнолітніх разом із представниками служб у справах дітей.

Другий крок - проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї (початкова оцінка).

Соціальні послуги неповнолітнім, які скоїли правопорушення, надаються після отримання інформації про них від органів, що здійснюють облік таких дітей та ведуть з ними роботу.

Пропонується використовувати інформацію щодо оцінки потреб і ризиків, надану підрозділом пробації, та за потреби збирати додаткові відомості щодо причин та умов, які сприяли вчиненню дитиною правопорушення, а також стосовно її знань, умінь, навичок, здібностей, особливостей поведінки, розвитку та готовності до самостійного життя. Початкова оцінка проводиться відповідно до вимог і форм документування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах".

Оцінювати потреби дитини та її сім'ї необхідно з урахуванням її віку, статі, національності, особливостей розвитку, здатності батьків забезпечувати потреби дитини, ресурсів родинного середовища та громади, мотивації сім'ї до співпраці, усвідомлення родиною власних проблем і можливостей (сильних сторін), а також використовувати при цьому надані підрозділом пробації висновки щодо ризиків учинення неповнолітнім повторного кримінального правопорушення.

Від задоволення соціальних потреб дитини залежатиме успішність надання їй послуг, проведення ресоціалізації та інтеграції.

Вважається за доцільне врахування таких соціальних потреб підлітка:

- виховання в сім'ї;

- розвиток, формування й підтримка просоціальних навичок;

- аналіз життєвої ситуації, визначення основних проблем і шляхів їх розв'язання, складання плану виходу зі складної життєвої ситуації;

- налагодження чи відновлення стосунків з батьками, членами родини;

- відновлення соціального статусу;

- відновлення чи отримання документів;

- влаштування до закладів соціального обслуговування чи захисту дітей;

- розв'язання житлових питань, отримання медичної допомоги тощо;

- формування та закріплення навичок здорового способу життя, профілактика наркоманії, алкоголізму, соціально небезпечних хвороб тощо.

Рекомендується звертати увагу на корекцію психологічного стану та поведінку дітей у повсякденному житті шляхом організації змістовного й активного дозвілля.

З метою успішного проведення початкової оцінки потреб у наданні дитині та її сім'ї соціальних послуг пропонується налагодити довірливі стосунки з нею, в доступній формі роз'яснити їй мету, завдання і процес оцінювання. Важливим компонентом оцінювання є спостереження за поведінкою, реакціями, емоційною готовністю дитини до змін.

Одночасно рекомендується проводити роботу з батьками, якою передбачається:

- встановлення контакту;

- збирання інформації про сім'ю дитини;

- визначення здатності батьків до батьківства та схильності дитини визнавати їхні настанови, життєві орієнтири, стиль виховання;

- пошук даних про родичів, спілкування з якими є важливим для дитини;

- встановлення контактів соціального працівника з сім'єю, родичами;

- визначення сімейних проблем і причин їх виникнення;

- обговорення питань щодо відповідальності батьків за виховання дітей;

- навчання батьків методам і прийомам ефективного спілкування з дітьми.

Необхідно звертати увагу на відновлення родинних зв'язків і формування у батьків відповідальності за виховання дітей.

Соціальним працівникам при проведенні початкової оцінки потреб дитини треба враховувати її думку стосовно ситуації, що склалася, та відслідковувати реакцію дитини на неї, оцінювати здатність і готовність сім'ї допомагати неповнолітній дитині, виявляти фактори, що необхідно враховувати при наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, а також здійснювати соціально-профілактичну роботу, спрямовану на запобігання повторним злочинам.

Третій крок - проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї (комплексна оцінка) та складання на її підставі плану супроводу.

Комплексна оцінка є основною складовою соціального супроводу дитини та її сім'ї. Правильно визначені ключові проблеми, потреби, сильні сторони, ресурси родини та найближчого оточення допоможуть у підготовці висновків та рекомендацій для складання плану супроводу.

Спочатку варто погодити цілі та заходи для їх досягнення, включені до плану супроводу, з планом індивідуально-профілактичної роботи, що складається органом пробації.

Пропонується центрам СССДМ обмінюватися інформацією з підрозділом пробації щодо результатів відвідування неповнолітніми запланованих заходів, проходження програм, змін, що відбуваються в житті дитини.

Для проведення та документування результатів комплексної оцінки можна використовувати Акт оцінки потреб дитини та її сім'ї, сім'ї (особи) (комплексна оцінка) відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах".

Соціальним працівникам рекомендується надавати послуги як дитині, так і її батькам або особам, що їх замінюють, орієнтуючись у роботі на сильні сторони родини, враховувати при цьому рівень батьківського потенціалу, залучати до співпраці психолога.

Органом пробації реалізуються пробаційні програми для неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, до участі в реалізації яких можуть залучатися спеціалісти центрів СССДМ. Тому комплексна оцінка потреб дитини може проводитись під час участі неповнолітнього в пробаційній програмі.

Четвертий крок - реалізація заходів відповідно до плану соціального супроводу сім'ї (особи) згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах".

До плану супроводу можуть бути включені заходи із пробаційної програми.

При складанні плану супроводу доцільно враховувати:

- причини та умови, що сприяли вчиненню дитиною правопорушення (варто вивчати кожен випадок, з'ясовуючи, що саме підштовхнуло дитину до цього вчинку, що треба змінити для того, щоб такий негативний вчинок не повторився);

- рівень прив'язаності дитини до сім'ї та взаємини з оточенням;

- психологічний мікроклімат у сім'ї;

- стать, культурну, релігійну ідентичність дитини;

- сильні сторони дитини, на які буде опиратися надавач соціальних послуг у побудові процесу перевиховання та корекції;

- висловлені дитиною побажання щодо обговорення плану подолання складних життєвих обставин (подолання алко- чи наркозалежності особистої чи батьків);

- оцінку ризиків учинення неповнолітнім повторних правопорушень, надану підрозділом пробації;

- вимоги пробаційної програми.

При плануванні роботи варто підбирати такі заходи, що можуть допомогти підліткам у:

- мотивації до позитивних змін;

- усвідомленні власних негативних рис характеру, емоцій та пов'язаних із ними проблем;

- прийнятті рішень щодо зміни поведінки в ситуаціях гніву, агресії, роздратованості, занепокоєння, розчарування, заздрості, страждання, образи, болю, страху, сорому тощо;

- формуванні психосоціальної компетенції (адекватна самооцінка, толерантність, ввічливість, уміння формувати власний бюджет, переживати невдачі, розуміти й задовольняти власні потреби з урахуванням потреб інших людей, налаштовуватись на успіх, ефективне спілкування, емпатію, справлятися зі стресами, розвивати дружні стосунки, конструктивно розв'язувати конфлікти, критично й позитивно мислити, відповідально та самостійно приймати рішення тощо).

Для формування навичок саморегуляції та управління своїми емоціями в конфліктних ситуаціях можна провести нижчезазначені заходи на основі проведеної оцінки потреб.

Орієнтовна мета таких заходів - навчити ідентифікувати негативні почуття (емоції) на ранніх стадіях їх прояву та відпрацювати навички саморегуляції (ознайомити з безпечними способами прояву негативних емоцій та допомогти усвідомити внутрішні й зовнішні причини негативних емоцій). Очікувані результати: підвищення рівня саморегуляції емоцій, самоконтролю у поведінці, закріплення стану контролю емоцій та зниження рівня агресії.

Орієнтовний перелік основних заходів для досягнення результату:

- участь у тренінгу (тематичні вправи: "Мої почуття", "Вихід емоцій");

- індивідуальне консультування з природи гніву;

- складання колажів: "Я і мої друзі", "Моя родина";

- візит до громадської організації з метою допомогти в організації змістовного дозвілля для дітей з функціональними обмеженнями.

Ефективність наданих послуг полягає у формуванні в неповнолітніх стійкої мотивації до змін, відмови від кримінальної поведінки, розуміння переваг загальнолюдських цінностей.

Вважається за доцільне при психологічній підтримці дитини, наданні їй соціальних послуг використовувати різні форми та методи роботи:

- бесіди, консультування (індивідуальні, групові, за участю однолітків чи батьків або осіб, що їх замінюють);

- лекції, тренінги, відеолекторії, тематичні дискусійні клуби, засідання за круглим столом;

- спостереження за дитиною, батьками або особами, що їх замінюють, інтерв'ю;

- групи відновлення, самодопомоги, взаємодопомоги;

- спільні відвідування спортивних секцій, творчих гуртків, дитячих громадських організацій;

- виконання дитиною певних практичних завдань індивідуально чи разом з дорослим, спілкування з яким є для неї значущим (малюнок, колаж, тест, заповнення анкети, доручення-послуга громаді, участь у проведенні інформаційно-просвітницьких кампаній).

Спеціаліст допомагає у розвитку практичних життєвих навичок, мотивує до відповідальності за власне життя, особистісного самовизначення та зростання, надає підтримку в самореалізації, пошуку та залученні зовнішніх ресурсів для розв'язання складних питань, відновлення та налагодження стосунків з батьками або особами, що їх замінюють, до розуміння відповідальності за власні дії.

Можна використовувати диференційований підхід до надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги (сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності, індивідуально-профілактичній роботі).

Досягти запланованих результатів неможливо без свідомої, вмотивованої участі неповнолітнього у заходах шляхом забезпечення:

- довірливого спілкування, поваги до його думок і поглядів;

- спільного прийняття рішень (надання можливості вибору та наділення повноваженнями);

- підтримки ініціатив, талантів, сильних сторін особистості (обговорення слабких сторін особистості, орієнтація на майбутнє; неповнолітній має розуміти, що з ним відбувається, що на нього чекає, які рішення він повинен сам прийняти та реалізувати на шляху до змін).

Психологічна підтримка дитини є однією зі складових послідовної та ефективної ресоціалізації та подальшої успішної інтеграції в суспільні відносини.

Доцільно аналізувати зміни мотивації дитини, її емоційного стану та поведінки, а також залучати до активного обговорення результатів наданих послуг та уточнення наступних заходів і дій неповнолітнього та батьків або осіб, що їх замінюють. У разі недосягнення цілей чи суттєвої зміни обставин рекомендується відкоригувати план супроводу.

Процес корекції поведінки неповнолітнього може супроводжуватися низкою суб'єктивних та об'єктивних труднощів:

- слабкість у дитини мотивації щодо зміни;

- вживання дитиною психоактивних речовин;

- складність налагодження контакту соціального працівника з дитиною через особистісні якості дитини, її замкнутість, недовіру до дорослих, психологічні травми дитини;

- відмова батьків або осіб, що їх замінюють, від контакту із соціальним працівником, небажання чи невміння співпрацювати;

- неготовність батьків або осіб, що їх замінюють, задовольняти певні потреби дитини чи відсутність у них таких можливостей;

- відсутність у громади ресурсу щодо організації дозвілля;

- віддаленість від місця проживання дитини дозвіллєвих закладів, що ускладнює їх відвідування дитиною.

П'ятий крок - аналіз досягнутих результатів.

У ході аналізу результатів доцільно визначити фактори, що вплинули на зміни у поведінці дитини, оцінити вплив наданих послуг на дитину, узагальнити її досягнення.

Вважається за доцільне ознайомити неповнолітнього, його батьків або осіб, що їх замінюють, з висновками щодо його досягнень, вислухати й обговорити їхні думки та пропозиції щодо результатів роботи.

Соціальному працівникові варто переконатися, що реабілітація неповнолітнього пройшла успішно: відбулися соціально сприятливі зміни його особистості, корекція поведінки або її окремих проявів, сформовано нові життєві навички й навички спілкування, дитина готова до самостійного життя.

Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки висновку щодо ресоціалізації, корекції соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості неповнолітнього та його інтеграції.

2.2. Пропонується за потреби проводити моніторинг роботи з неповнолітнім, зокрема аналізувати:

- результати співпраці центрів СССДМ і підрозділів пробації щодо участі неповнолітніх у пробаційних програмах;

- ефективність методів і прийомів, що застосовувалися до неповнолітніх, та прогалини у наданні їм соціальних послуг.

При цьому важливо звертати увагу на підтримку стабільності досягнутих результатів.

Визначаючи ефективність та успішність роботи з дитиною, соціальний працівник може провести повторний моніторинг усіх сфер життєдіяльності неповнолітнього правопорушника, відзначити позитивні зміни та рівень сформованості просоціальної поведінки.

Моніторинг виконання плану соціального супроводу рекомендується проводити не рідше одного разу на три місяці.

Невід'ємною умовою успішності реабілітації та інтеграції є забезпечення подальшої підтримки дитини.

Доцільно, щоб соціальний працівник, який працював із дитиною, після завершення її участі в програмі, за потреби, спілкувався з її батьками або особами, що їх замінюють, вчителями.

Залучення до співпраці суб'єктів соціальної роботи сприяє ефективності соціальної підтримки дитини, яка вчинила правопорушення, і допомагає сім'ї дитини подолати кризову ситуацію.

2.3. Центрам СССДМ доцільно підтримувати постійну взаємодію з підрозділами пробації щодо реалізації пробаційних програм для неповнолітніх, які вчинили правопорушення та засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням, із питань:

- обміну інформацією щодо виявлених сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, та неповнолітніх, які числяться на обліку в підрозділах пробації;

- планування спільних заходів із соціальної реабілітації та ресоціалізації неповнолітніх і проведення роботи з батьками;

- надання матеріалів про результати впровадження пробаційних програм;

- участь у підготовці досудової доповіді про обвинуваченого неповнолітнього у разі наявності відповідної інформації в центрах СССДМ;

- організації та проведення спільних інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на підвищення рівня компетентності працівників підрозділів пробації та центрів СССДМ;

- відвідування неповнолітніх за місцем їх фактичного проживання з метою обстеження умов проживання та з'ясування наявності складних життєвих обставин.

2.4. Центрам СССДМ пропонується під час аналізу ефективності методів і прийомів, що застосовувалися в роботі з неповнолітніми, які вчинили правопорушення, враховувати:

результативність:

- вихід дитини з кризи та запобігання ризикам вчинення нею повторного правопорушення;

- залучення дітей та батьків або осіб, що їх замінюють, до оцінювання якості наданих соціальних послуг;

адресність:

- індивідуальний підхід до проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї у наданні соціальних послуг;

- відповідність запропонованих заходів потребам дитини;

- кількість запроваджених програм для формування просоціальних навичок і корекції поведінки дітей, які вчинили правопорушення;

своєчасність:

- оперативність у прийнятті рішення про соціальний супровід;

професійність:

- підготовка спеціалістів до розуміння специфіки роботи з дітьми цієї категорії.

Начальник Управління
профілактики соціального
сирітства





І. Пінчук

{Текст взято з сайту Мінсоцполітики України http://www.mlsp.gov.ua}

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: