open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
23.01.2006 Справа N 1-1201/03

Про стягнення заробітної плати і моральної шкоди

районний суд м. Києва у складі: головуючого судді
, при секретарі , розглянувши у відкритому судовому
засіданні цивільну справу за позовом А до Акціонерного товариства
закритого типу "МММ" про стягнення заробітної плати і моральної
шкоди, В С Т А Н О В И В:
Позивач А звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що
14 січня 2005 року між ним і відповідачем був укладений трудовий
договір на предмет наведення відповідного порядку на п'ятому
поверсі гуртожитку за адресою . Зазначений договір укладався
з метою подальшого працевлаштування позивача на посаді юриста у
відповідача.
Договором був передбачений розмір і строки проведення оплати
за виконану роботу, однак відповідач, усупереч умовам зазначеного
договору, не провів повного розрахунку з позивачем і відмовляється
добровільно сплатити свій борг. Так, договором було передбачено,
що за три місяці роботи АТЗТ "МММ" має сплатити позивачеві
1750 грн., тоді як фактично відповідач сплатив 442 грн. за перший
і 510 грн. за другий місяць роботи. У зв'язку із цим позивач
просить стягнути з відповідача несплачену суму розрахунку,
передбачену договором, а також суму моральної шкоди, яку він
оцінює у 500 грн.
У судовому засіданні позивач свої вимоги, викладені в позові,
підтримав у повному обсязі і просив задовольнити позов,
посилаючись на обставини, викладені в ньому. Також зазначив, що
умови трудового договору ним були виконані в повному обсязі, а
саме: він почав щотижнево проводити з мешканцями п'ятого поверху
гуртожитку роботу, роз'яснюючи статті Житлового кодексу
Української РСР ( 5464-10 ) про сплату комунальних послуг,
укладення договору найму, а також про те, яку відповідальність
нестимуть мешканці в разі непогашення боргів за комунальні
послуги. Про позитивні результати проведеної роботи свідчить те,
що мешканці почали сплачувати комунальні послуги та гасити
заборгованість.
При цьому адміністрація АТЗТ "МММ" надала позивачеві бланки
на укладення договорів найму та сплату комунальних послуг у сумі
100 грн. із кожної особи, включаючи неповнолітніх, мотивуючи це
тим, що студенти сплачують комунальні послуги по 100 грн. на
місяць з особи. Позивач, виконуючи свої обов'язки як комендант,
роз'яснював мешканцям, що у зв'язку зі зміною форми власності і
власника, витрати на утримання будинку і прибудинкової території
можуть бути підвищені. Позивач особисто вивісив дошку оголошень, у
чому адміністрація допомоги не надавала. На дошці оголошень
розмістив відповідні положення. Ознайомившись із цими положеннями
та іншими документами юридичного характеру, мешканці почали
звертатися до позивача, визнаючи його представником адміністрації
АТЗТ "МММ".
Адміністрацією АТЗТ "МММ" перед позивачем було поставлено
завдання навести порядок у коридорі гуртожитку, санвузлах, а також
скласти списки мешканців, які проживають у кімнатах. Позивач
виконав роботу в повному обсязі і якісно, але з невідомих йому
причин зарплату за виконану роботу він не отримав.
У зв'язку із цим позивач просить стягнути з відповідача
несплачену суму розрахунку, передбачену договором, а також суму
відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 500 грн.
Обґрунтовуючи моральні страждання, позивач виходив з того, що сума
оплати праці була прямо передбачена договором. Причини невиплати
адміністрація відповідача позивачеві не повідомляла, хоча він
багаторазово звертався з письмовими зверненнями з проханням
повідомити про причини невиплати коштів. Це призвело до тривалого
і безрезультатного листування з відповідачем та відстоювання
позивачем своїх інтересів у судовому порядку. Крім того, позивач
зазначив, що, оскільки він є пенсіонером і має невелику заробітну
плату, несплачені відповідачем кошти мають для нього суттєве
значення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов,
пред'явлений до відповідача, не визнав у повному обсязі,
посилаючись на наступне: 14 січня 2004 року між АТЗТ "МММ" та
позивачем був укладений договір підряду, згідно з яким останній
мав виконувати обов'язки коменданта на п'ятому поверсі гуртожитку.
Цей договір був строковим, терміном на три місяці, і передбачав
оплату за виконання обов'язків, яку АТЗТ "МММ" мав сплатити А в
розмірі 1750 грн. Щомісяця складався акт здавання-передавання
виконаних робіт, на підставі якого позивачеві сплачувалися кошти
за виконану роботу.
Так, 9 лютого 2004 року був складений акт здавання-приймання
робіт, відповідно до якого загальна сума авансу за вже виконані
роботи становила 520 грн., з яких позивач 25 лютого 2004 року за
видатковим касовим ордером N 121 після сплати необхідних
нарахувань отримав 442 грн. 20 березня 2004 року був складений акт
здавання-приймання робіт, на підставі якого позивачеві нараховано
600 грн., з яких він 26 березня 2004 року за видатковим касовим
ордером N 230 після відповідних відрахувань отримав 510 грн.
Відповідач зазначає, що передбачена договором підряду робота не
була виконана позивачем у строк та в повному обсязі, про що
14 квітня 2004 року був складений акт про невиконання роботи, який
підрядником не підписаний. Тому на підставі службової записки
начальника господарського відділу С було складено акт від
21 квітня 2004 року про те, що робота не виконана, від підписання
якого А відмовився. На підставі зазначеного акта оплата за
останній місяць роботи позивача не здійснювалася. Крім того,
відповідач зазначив, що між сторонами трудовий договір не
укладався, трудова книжка не була оформлена. На підставі
викладеного у задоволенні позову просив відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача,
дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає
задоволенню на підставі наступного.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами
14 січня 2005 року був укладений договір підряду строком на три
місяці про виконання А обов'язків коменданта. За виконану роботу
було встановлено грошову винагороду в розмірі 1750 грн.
Твердження позивача про те, що між сторонами був укладений
трудовий договір, а не договір підряду, не відповідає дійсності,
оскільки запис про працевлаштування в трудовій книжці відповідача,
оглянутій у судовому засіданні, відсутній, а посада, яку він
займав тимчасово і на яку посилається, на вказаний у договорі
період була зайнята згідно з документами, доданими до матеріалів
справи.
В оглянутих у судовому засіданні книгах реєстрації контрактів
та обліку трудових книжок запису про працевлаштування А на посаді
коменданта гуртожитку не міститься.
Суд не має сумнівів щодо добровільного підписання сторонами
договору підряду про виконання позивачем обов'язків коменданта
гуртожитку, оскільки цей договір підписаний обома сторонами із
зазначенням ними своїх реквізитів, строку виконання та переліку
робіт, які необхідно виконати, розміру оплати за виконані роботи.
Водночас суд вбачає, що відповідачем договір підряду
укладений у порушення вимог чинного законодавства, оскільки
відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (далі - ЦК), договір підряду може укладатися на
виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання
іншої роботи з переданням її результату замовникові. Договір
підряду має спільні риси з трудовим договором, проте предметом
договору підряду є індивідуалізований кінцевий результат, який
набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, а для трудового
договору основним є сам факт трудової діяльності. Отже, в цьому
випадку позивач виконував певні трудові обов'язки, а не працював
для досягнення конкретного матеріального результату.
Проте, оскільки в судовому засіданні сторонами не ставилося
питання про визнання договору підряду недійсним у зв'язку з тим,
що він не відповідає вимогам чинного законодавства, а суд не може
виходити за межі пред'явлених вимог, договір не може бути визнаний
судом недійсним.
Відповідно до вимог статті 852 ЦК ( 435-15 ), якщо підрядник
відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або
допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм
вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний
строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування
своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення
плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності
у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших
істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору
та відшкодування збитків.
Як свідчать досліджені в судовому засіданні докази та
наведені сторонами доводи, замовник не вимагав дострокового
розірвання договору підряду, а тому твердження відповідача про
неналежне виконання підрядником умов договору є безпідставним.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 853 ЦК
( 435-15 ) у разі виникнення між замовником і підрядником спору з
приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу
будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на
проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли
експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або
причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками.
У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка
вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за
погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Як встановлено в судовому засіданні, експертиза сторонами не
замовлялася.
Згідно з вимогами частини першої статті 853 ЦК ( 435-15 )
замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником
відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення
допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків
негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить
такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці
відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суду не було надано доказів про наявність будь-яких заяв
відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору,
передбачених зазначеною нормою.
Як встановлено статтею 854 ЦК ( 435-15 ), яка регулює порядок
оплати праці, якщо договором підряду не передбачено попередньої
оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник
зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після
остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним
чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.
Згідно з доказами, доданими до матеріалів справи, позивач 25
лютого 2004 року, відповідно до видаткового касового ордера N 121,
отримав 442 грн., а 26 березня 2004 року, відповідно до
видаткового касового ордера N 230, - 510 грн. Зазначені кошти були
отримані ним на підставі актів здавання-приймання робіт від 9
лютого 2004 року та 20 березня 2004 року.
Із зазначеного вбачається, що з обумовленої в договорі
підряду суми 1750 грн. позивачеві було виплачено винагороду згідно
з актами здавання-приймання робіт у розмірі 520 грн. та 600 грн.
Отже, відповідно до вказаного договору, позивачем від відповідача
не було отримано коштів у сумі 630 грн., які суд вважає за
необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди у
розмірі 500 грн. підлягає задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до вимог статті 1167 ЦК ( 435-15 ), моральна
шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її
завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених
частиною другою цієї статті.
У судовому засіданні було підтверджено факт неправомірної
відмови відповідача сплатити позивачеві винагороду за умовами
договору підряду. Таким чином, суд вважає, що відповідач є винним
у несвоєчасній виплаті винагороди А і має нести відповідальність
за спричинення позивачеві моральної шкоди, пов'язаної з тривалим
відстоюванням А своїх законних прав та інтересів, що охороняються
законом.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 837, 843,
852 - 854, 857, 1167 ЦК ( 435-15 ), статтями 10, 60, 212, 213
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ), суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з АТЗТ "МММ" на користь А 630 грн., не сплачених
позивачеві за договором від 14 січня 2004 року.
Стягнути з АТЗТ "МММ" на користь А 500 грн. у відшкодування
моральної шкоди.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано
протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга
на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання
заяви про апеляційне оскарження.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: