ПРЕЗИДІЯ ЛУГАНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 09.12.87
 

        Невірна оцінка доказів у справі потягла помилкове
    визнання винного службовою особою та кваліфікацію його дій
          як хабарництва і службового підлогу
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Комунарського міського народного суду Г. засуджено за
хабарництво і службовий підлог за ч.  2  ст.  168  і  ст.  172  КК
України ( 2002-05 ).
    Як визнав суд,  за  усним  розпорядженням  директора  станції
технічного обслуговування Г.  займався добором кадрів для роботи в
котельні і тому був службовою особою.  За прийняття  на  роботу  і
видачу посвідчень машиністів газових котлів він одержав від К., Х.
і Л.  три хабарі.  Крім того, Г. вніс у бланк посвідчення завідомо
неправдиві відомості про те,  що К. навчалась на машиніста газових
котлів в учбовому комбінаті.
    За протестом   першого   заступника  Голови  Верховного  Суду
України рішення змінено з таких підстав.
    З матеріалів  справи  вбачається,  що Г.  працював на станції
технічного  обслуговування  муляром,  а  персонал  для  роботи   в
котельні добирав за усним розпорядженням директора.  Свідки К., Х.
і Л.  підтвердили,  що вони звернулися з  питання  влаштування  на
роботу в котельню до Г., і той запропонував кожній з них заплатити
не за прийняття на роботу,  а за  організацію  навчання  і  видачу
посвідчень.
    Даних про те,  що Г.  одержав гроші за  прийняття  зазначених
осіб на роботу,  у справі немає, і ніяких доказів на підтвердження
цього суд у вироку не навів.
    Сам засуджений визнав,  що гроші від К.,  Х.  і Л. одержав за
організацію  навчання,  хоча  не  мав  наміру  їх  навчати.  Бланк
посвідчення  йому  передав  знайомий,  який  не  має відношення до
станції техобслуговування, і цей бланк він дійсно заповнив на К.
    Таким чином,  у справі встановлено, що Г. діяв як приватна, а
не як службова особа.  Він заволодів грошима К.,  Х.  і Л.  шляхом
обману,   зловживаючи   їх  довір'ям.  Вчинене  є  шахрайством  та
підробкою офіційних документів.
    Погодившись з протестом, президія перекваліфікувала дії Г. на
ч. 2 ст. 143 ( 2001-05 ) і ч. 1 ст. 194 ( 2002-05 ) КК України.

 Бюлетень законодавства і юридичної практики України,
 1993, N 4, стр. 295-296