П О С Т А Н О В АПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про хід виконання Закону Української РСР"Про місцеві Ради народних депутатів
Української РСР та місцеве самоврядування"
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 28, ст. 360 )
Президія Верховної Ради Української РСР
п о с т а н о в л я є:
1. Записку Комісії Верховної Ради Української РСР з питань
діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого
самоврядування та відділу радянського будівництва Секретаріату
Верховної Ради Української РСР "Про хід виконання Закону
Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української
РСР та місцеве самоврядування" взяти до відома.
Відзначити, що на місцях в цілому позитивно сприйнято цей
Закон. Він заклав основи самоврядування в республіці, сприяє
піднесенню ролі і посиленню відповідальності Рад народних
депутатів за стан справ на своїй території.
2. Враховуючи, що Уряд республіки не забезпечив повною мірою
виконання Постанови Верховної Ради Української РСР від 8 грудня
1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про
місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве
самоврядування" ( 534-12 ) доручити Кабінету Міністрів
Української РСР у місячний строк визначити порядок формування
комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць
різних рівнів, до 1 вересня 1991 року розробити нормативи
бюджетної забезпеченості на одного жителя республіки, завершити
роботу по підготовці пропозицій щодо приведення у відповідність з
зазначеним Законом республіканського чинного законодавства, подати
їх на розгляд Верховної Ради Української РСР, внести необхідні
зміни до нормативних актів Уряду республіки.
3. Міністерству фінансів Української РСР до 1 липня 1991 року
розробити механізм реалізації положень Закону щодо формування
місцевих бюджетів, позабюджетних та валютних фондів. Подати
необхідну практичну допомогу місцевим Радам народних депутатів, їх
фінансовим органам у здійсненні ними наданих законодавством
Української РСР повноважень в галузі бюджету і фінансів.
4. Міністерству економіки Української РСР до 1 вересня
1991 року відповідно до Закону визначити порядок розгляду і
погодження Радами народних депутатів базового рівня місцевого
самоврядування проектів планів підприємств і організацій,
розташованих на їх території, а також використання ними права на
розподіл до 20 процентів товарів народного споживання, які
виробляють ці підприємства.
5. Міністерству праці Української РСР разом з Міністерством
фінансів республіки до 1 вересня 1991 року проаналізувати
додержання місцевими Радами народних депутатів положень чинного
законодавства при встановленні фонду і умов оплати праці
працівників апарату Рад та їх органів, відшкодуванні депутатам
витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю. Вжити заходів до
усунення у встановленому порядку виявлених порушень, припинення
незаконних виплат депутатам та працівникам місцевих органів
державної влади і управління.
6. Міністерствам фінансів, юстиції, охорони навколишнього
природного середовища Української РСР розробити рекомендації щодо
застосування місцевими Радами народних депутатів базового рівня
положення Закону про встановлення ними розмірів штрафів за завдану
шкоду природному середовищу, забруднення вулиць, тротуарів,
газонів тощо.
7. Міністерству юстиції, Голові Вищого арбітражного суду
Української РСР протягом червня - липня 1991 року організувати
навчання працівників судів і органів арбітражу з питань порядку
розгляду спорів, що виникають між місцевими Радами народних
депутатів, підприємствами, установами та організаціями.
Узагальнювати практику вирішення таких справ, систематично
надсилати на місця відповідні рекомендації для використання їх в
практичній роботі.
8. Місцевим Радам народних депутатів повніше використовувати
надані Законом повноваження. З цією метою вважати за необхідне:
організувати поглиблене вивчення положень Закону
Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів
Української РСР та місцеве самоврядування" ( 533-12 ), а також
інших законодавчих актів, що регулюють діяльність місцевих Рад,
всіма депутатами, працівниками радянських органів, керівниками
органів територіального громадського самоврядування;
протягом червня - липня 1991 року провести інвентаризацію
державного майна, яке знаходиться на території Рад народних
депутатів, визначити його належність, здійснити інші заходи,
пов'язані з підготовкою до формування комунальної власності
відповідних адміністративно-територіальних одиниць, місцевого
господарства; сприяти процесам роздержавлення та демонополізації
економіки, приватизації власності;
з урахуванням конкретних соціально-економічних умов і
особливостей розвитку відповідних територій до кінця 1991 року
розглянути питання про перерозподіл за взаємною згодою між
місцевими Радами власності і окремих повноважень, а також про
передачу частини повноважень органам територіального громадського
самоврядування, відповідних коштів, матеріально-технічних та інших
ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень;
в умовах кризової ситуації, що склалася в економіці
республіки, забезпечити ощадливе використання бюджетних та
позабюджетних коштів, жорстку економію матеріально-технічних та
інших ресурсів;
протягом другого півріччя 1991 року провести організаторську
роботу по формуванню відповідно до Закону структур органів
територіального громадського самоврядування, спрямовувати їх
діяльність на вирішення конкретних питань місцевого життя, широке
залучення до цього населення;
забезпечити суворе додержання законності, зміцнення
виконавської дисципліни, неухильне виконання актів вищестоящих
органів державної влади і управління, захист прав і законних
інтересів громадян. Не допускати випадків прийняття рішень, які
суперечать Конституції Української РСР ( 888-09 ), іншим
законодавчим актам. У двомісячний строк проаналізувати рішення і
скасувати ті з них, що суперечать чинному законодавству.
9. Комісії Верховної Ради Української РСР з питань діяльності
Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування разом з
іншими комісіями та відділом радянського будівництва Секретаріату
Верховної Ради Української РСР поінформувати Президію Верховної
Ради Української РСР про хід виконання цієї Постанови у лютому
1992 року.
10. Дану Постанову та записку надіслати Кабінету Міністрів
Української РСР, республіканським міністерствам і відомствам,
Верховній Раді Кримської АРСР, обласним, Київській і
Севастопольській міським Радам народних депутатів.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 3 червня 1991 рокуN 1139-XII
Про хід виконання Закону Української РСР"Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР
та місцеве самоврядування"
Комісією з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку
місцевого самоврядування і відділом радянського будівництва
Секретаріату Верховної Ради Української РСР проаналізовано хід
виконання в республіці Закону про місцеві Ради та місцеве
самоврядування ( 533-12 ). Питання вивчалось у Радах десяти
областей і м. Києва, на багатьох підприємствах, в організаціях і
установах.
Аналіз показав, що Закон на місцях сприйнято в цілому
позитивно. Радами організовано вивчення і проводиться робота по
практичному застосуванню його положень. В більшості місцевих Рад
приведено у відповідність із Законом їх структуру, поєднано посади
голів Рад та голів виконавчих комітетів. У 573 Радах (5,3 проц.)
обрано осіб, які раніше не працювали на зазначених посадах. В 342
сільських Радах (16,1 проц.) з мінімальною кількістю депутатів
виконавчі комітети не утворено.
У районах і містах розпочато підготовчу роботу по формуванню
складу місцевого господарства, визначенню об'єктів комунальної
власності різних територіальних рівнів. Спираючись на Закон,
окремі Ради використовують нові джерела формування місцевих
бюджетів і позабюджетних фондів. У Дніпропетровській,
Закарпатській, Луганській, Львівській, Чернівецькій областях
частина Рад стала безпосередніми учасниками зовнішніх економічних
зв'язків.
Поповнилася новими формами організаторська робота Рад,
поглиблюється демократизм, розширюється гласність їх діяльності. В
містах Києві, Дніпропетровську, Харкові, Чернігові у вирішенні
питань місцевого життя стали виявляти більше ініціативи і
самостійності органи територіального громадського самоврядування.
Разом з тим в роботі, передусім відповідних республіканських
органів, по впровадженню в життя положень Закону про місцеві Ради
та місцеве самоврядування ( 533-12 ) мають місце істотні недоліки.
Кабінет Міністрів республіки до цього часу не визначив
порядок передачі і перелік майна, яке передається до складу
комунальної власності, хоч Постановою Верховної Ради Української
РСР від 8 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону
Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української
РСР та місцеве самоврядування" ( 534-12 ) це передбачалось зробити
ще до 1 квітня 1991 року. Заслуховування зазначеного питання в
порядку контролю Комісією з питань діяльності Рад народних
депутатів, розвитку місцевого самоврядування не знайшло
відповідного реагування.
Урядом республіки також не виконано доручення Верховної
Ради Української РСР, передбачене її Постановою від
26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону УРСР "Про
власність" ( 885-12 ), щодо забезпечення до 1 травня 1991 року
розмежування майна між власністю Української РСР і власністю
відповідно Кримської АРСР, областей та міста Києва.
Внаслідок цього Ради позбавлені можливості практично
формувати своє місцеве господарство і комунальну власність, окремі
з них у зв'язку з цим допускають порушення чинного законодавства,
майнових прав власників. Так, Львівська обласна Рада прийняла
рішення, яким визнала своєю комунальною власністю 23 об'єкти у
м. Львові, що належать обласним та іншим регіональним
організаціям. Львівська міська Рада, в свою чергу, зарахувала у
власність міста об'єкти сфери обслуговування і
соціально-культурного призначення, в тому числі й ті, які
використовують військові частини. При цьому окремі об'єкти були
одночасно включені до складу комунальної власності і області, і
міста.
В республіці практично не діє норма Закону, згідно з якою
Ради базового рівня мають право на розподіл до 20 процентів
товарів народного споживання, що виробляються на їх території.
Однак Кабінетом Міністрів УРСР механізму розподілу Радами цих
товарів не вироблено.
Не спрацьовують належним чином положення Закону щодо
фінансових ресурсів місцевого самоврядування. Із 13 джерел, з яких
мають повністю зараховуватися доходи у бюджет
адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування
базового рівня, використовуються здебільшого шість-сім. Зокрема,
не надходять доходи з таких джерел, як здача в оренду майна, яке
належить до комунальної власності, земельний податок, плата за
трудові та природні ресурси і деяких інших.
При формуванні місцевих бюджетів на поточний рік були
відсутні чіткі роз'яснення Міністерства фінансів УРСР по
використанню всіх джерел доходів, що стало однією з основних
причин старих підходів при розробленні цих бюджетів. В результаті
навіть з розширенням відповідно до Закону джерел доходної частини
бюджетів у більшості Рад вони сформовані із значною недостачею
коштів. У Луганській області, наприклад, потребують дотації
місцеві бюджети більш як третини адміністративно-територіальних
одиниць базового рівня на загальну суму понад
148 млн. карбованців. У Чернігівській області з дефіцитом
сформовано 65 процентів місцевих бюджетів.
Незважаючи на це, в ряді місць допускаються надмірності у
використанні бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів на
утримання апарату управління, забезпечення депутатської
діяльності. Так, у Київській міській Раді від основної роботи
звільнено 10 голів і 6 секретарів постійних комісій, яким
встановлено місячні оклади відповідно 600 і 500 карбованців, у
Донецькій міській Раді - 12 голів постійних комісій з 17.
Депутатам Харківської міської Ради щомісячно виплачується по
100 карбованців, Московської і Ленінської районних Рад
м. Харкова - відповідно по 100 і 50 карбованців. Головам Київської
і Московської районних Рад цього ж міста встановлено щомісячну
доплату за суміщення посад голови Ради і голови виконавчого
комітету в розмірі 50 процентів посадового окладу.
За даними Мінфіну УРСР в цілому по республіці по затверджених
на 1991 рік бюджетах чисельність апарату органів державного
управління збільшилась порівняно з минулим роком на
10,3 тис. одиниць, або на 9,7 проц., витрати на їх утримання - на
43 млн. крб. , або на 8,7 процента. Чисельність апарату місцевих
органів управління, наприклад, Харківської області збільшилась на
2205 одиниць, або на 41,5 проц., з витратами на їх утримання
10,3 млн. крб., Дніпропетровської - відповідно на 1049 одиниць
(19 проц.) і 4,5 млн. крб., Львівської - на 897 одиниць
(17,6 проц.) і 3,5 млн. крб., Одеської області - на 631 одиницю
(12,6 проц.) і 2,5 млн. карбованців.
Виникають великі труднощі при реалізації положення Закону про
зарахування у бюджети адмінтеродиниць місцевого самоврядування
базового рівня доходів за рахунок прибуткового податку з громадян,
які проживають на території місцевої Ради. Більшість підприємств і
організацій продовжують перераховувати відповідні платежі за
місцем їх розташування, що істотно зменшує доходну частину
сільських і селищних бюджетів. За цих обставин, наприклад, Ради
базового рівня Харківського району Харківської області, 65 тисяч
жителів якого працюють на підприємствах і в організаціях
м. Харкова, в першому кварталі нинішнього року одержали лише
50 тис. крб. з належних їм 4,2 млн. карбованців. Аналогічна
ситуація і в інших областях.
Через відсутність дійового контролю з боку Кабінету Міністрів
УРСР практично не виконується його постанова від
15 грудня 1990 року про порядок і розміри плати за трудові ресурси
сільським і селищним Радам промисловими та іншими підприємствами і
організаціями, працівники яких проживають у сільській місцевості
( 367-90-п ). Відповідні республіканські міністерства і відомства
не дають належної оцінки діям господарських керівників у цій
справі. В Донецькій, Луганській, Харківській та деяких інших
областях не виявляють наполегливості у вирішенні зазначеного
питання місцеві Ради та їх виконавчі комітети.
Вкрай повільно розробляються Кабінетом Міністрів УРСР
передбачені Законом нормативи бюджетної забезпеченості на одного
жителя республіки як основи для визначення мінімальних розмірів
місцевих бюджетів.
Не відбувається істотних змін у розвитку зовнішньоекономічної
діяльності місцевих Рад. Цей процес гальмується відсутністю
комунальної власності, можливості розпоряджатися частиною
вироблюваних на території Рад товарів народного споживання.
Мають місце непоодинокі факти порушення чинного законодавства
з боку Рад та їх органів. У минулому році місцевими Радами та їх
виконавчими комітетами прийнято 1882 незаконних рішення, на які
було принесено 1632 протести і подання прокуратури. Так, президією
Київської міської Ради прийнято 59 протиправних рішень, які,
незважаючи на подані протести прокурора міста, не скасовано до
цього часу.
Звертає на себе увагу й те, що в багатьох областях не
реалізуються положення Закону щодо звернення державних органів
місцевого самоврядування до суду або арбітражу з позовом про
визнання недійсними актів інших державних органів самоврядування,
які ущемлюють їх повноваження. Не визначились в цій справі і
місцеві органи державного арбітражу.
В окремих областях не приведено у відповідність із Законом
структуру місцевих Рад. До цього часу не поєднано посади голів Рад
і голів виконавчих комітетів у Житомирській і Чернівецькій
обласних, більшості районних Рад Житомирської (19 з 23), деяких -
Черкаської (5), Чернігівської (4), Чернівецької (3) областей. У
Київській, Донецькій міських, 6 районних Радах м. Києва залишено
президії Рад, які паралельно з виконавчими комітетами продовжують
здійснювати управлінські функції.
Не завжди узгоджують свою роботу з положеннями Закону
постійні комісії окремих Рад. Наприклад, у Тростянецькій районній
Раді Сумської області комісії не розглядають попередньо
кандидатури для обрання до складу виконавчого комітету,
затвердження на посади завідуючих відділами. Постійні комісії
Дніпропетровської міської Ради часом перевищують свої
повноваження, приймають зобов'язуючі рішення, накладають стягнення
на господарських керівників та службових осіб сфери управління,
втрачаються в питання розподілу гостродефіцитних товарів.
З метою привернення уваги Кабінету Міністрів УРСР,
відповідних міністерств і відомств, місцевих Рад народних
депутатів усіх рівнів до упущень, які мають місце в організації
виконання Закону, відсутності механізму реалізації ряду його
положень вважаємо за доцільне розглянути дане питання на засіданні
Президії Верховної Ради Української РСР.
Проект постанови додається.
Одночасно слід зазначити, що окремі положення Закону (про
скасування рішень Рад та їх органів, вирішення питань щодо
структури, штатів і умов оплати праці в Радах, визначення обласною
Радою нормативів відрахувань до місцевих бюджетів та ін.)
потребують дальшого вдосконалення. З урахуванням нього після
прийняття нової Конституції республіки на розгляд Верховної Ради
УРСР будуть підготовлені пропозиції щодо відповідних змін і
доповнень до названого Закону.
Комісія Верховної Ради Відділ радянського
Української РСР з питань будівництва Секретаріату
діяльності Рад народних Верховної Ради
депутатів, розвитку Української РСР
місцевого самоврядування
-
скопійовано
-
