open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-8/1428 від 01.12.92

м.Київ
vd921201 vn01-8/1428

Арбітражним судам України

Про практику застосування статті 9, п.п.3 і 5 статті 83

Арбітражного процесуального Кодексу України

Відповідно до плану основних заходів на II півріччя 1992 року
вивчена практика застосування арбітражними судами м. Києва та
Київської області статті 9, п.п.3 і 5 статті 83 Арбітражного
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (в подальшому - АПК). До вивчення залучено також справи і матеріали арбітражних
судів Вінницької, Черкаської та Хмельницької областей, які
знаходились у цей час у Вищому Арбітражному Суді України. Як свідчать статистичні дані про роботу арбітражних судів
України, за 9 місяців поточного року до республіканського бюджету
стягнуто санкцій, передбачених статтею 9 АПК - 860 тис. крб. і п.5
статті 83 АПК - 1520 тис.крб., у т.ч. арбітражним судом м.Києва
26 і 65 тис. крб. відповідно, арбітражним судом Київської області
15 і 63 тис. крб. Щодо п.3 статті 83 АПК, яким арбітражному суду надано право
зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),
що підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов'язання, то
арбітражними судами, чия практика вивчалась, він практично не
застосовувався. Вивчення показало, що в переважній більшості випадків норми
статей 9 і 83 (п.5) АПК застосовуються правильно. Проте мають місце непоодинокі помилки, що їх припускаються
арбітри при вирішенні питання про відповідальність підприємств,
організацій, установ тощо (далі - підприємства і організації) за
порушення строків розгляду претензій (статті 9 АПК) або
невиконання вимог арбітра чи ненадання відзиву на позов (п.5
статті 83 АПК). Так, арбітр Міщенко (арбітражний суд Київської області) з
посиланням на статтю 119 АПК стягнув з Броварської рембуддільниці
3 тис.крб. штрафу за невиконання вимог ухвали про порушення справи
N 122/4. Арбітром не враховано, що за ненадіслання витребуваних
ним документів чи відзиву на позовну заяву встановлено спеціальну
відповідальність - штраф у розмірі до 1 тис. крб. (п.5 статті 83
АПК). Не враховують арбітри також і того, що передбачений статтею 9
АПК розмір штрафу зменшуватись не може. За порушення строків
розгляду претензії чи ненадання відповіді на неї стягується 2
відсотка від суми претензії. Мінімальний розмір штрафу (100 крб.)
застосовується лише тоді, коли 2 відсотка складають менше 100 крб.
Проте арбітр Хмельницького арбітражного суду Кузнецова рішенням зі
справи N 1163/3 стягла з відповідача 100 крб. штрафу за ненадання
відповіді на претензію, сума якої 44200 крб., і штраф повинен був
складати 884 крб. Відповідно до статті 9 АПК штраф, передбачений цією статтею,
повинен становити 2 відсотка від суми претензії, незалежно від
того, з яких сум (санкції, збитки тощо) вона складається та в якій
сумі задоволено позов. Тому слід визнати помилковим рішення
арбітра Гурневич (арбітражний суд м.Києва) зі справи N 2/126 про
стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 відсотків лише від суми
основної заборгованості, а не з усієї суми претензії, до якої
входили понад 8 тис. крб. неустойки. Аналогічне зауваження викликає рішення цього ж арбітра зі
справи N 2/322, яким з відповідача стягнуто штраф у розмірі 2
проценти від задоволеної суми позову, а не від суми претензії,
хоча стаття 9 АПК не ставить стягнення штрафу та його розмір в
залежність від обгрунтованості претензійних вимог. Підставою для
стягнення такого штрафу є тільки порушення строку розгляду
претензії або залишення її без відповіді. Застосовуючи санкції, передбачені статтею 9 та п.5 статті 83
АПК, арбітри не завжди співставляють розміри суми позову і
стягуваних санкцій. Так, арбітр Дзюба (арбітражний суд Київської
області) рішенням зі справи N 151/1 стягує з Московського
підприємства оптової торгівлі цукром 2 крб. 31 коп. націнки і 500
крб. штрафу за неподання відзиву на позов і витребуваного
розрахунку суми націнки, хоча ця сума визначена самим позивачем. Аналогічні факти виявлені і в арбітражних судах інших
областей (справи NN 749/6, 934/4, 1053/5 арбітражного суду
Черкаської області; NN 10/5, 11/5, 57/1, 127/3, 240/3, 425/2
арбітражного суду Вінницької області), а також в арбітражному суді
м.Києва (справи NN 5/246, 5/256, 5/323). Стягуючи встановлений статтею 9 АПК штраф, арбітри не завжди
враховують, що вимоги цієї статті можуть бути поширені лише на
претензії, які пред'явлені після 01.03.92, тобто після введення в
дію АПК України. Тому за порушення строку розгляду чи ненадання
відповіді на претензію, заявлену до введення в дію АПК, повинен
застосовуватись штраф у розмірах, визначених Положенням про
порядок пред'явлення та розгляду претензій, затвердженим
постановою Ради Міністрів СРСР від 17.10.73 N 758, а не АПК. Помилок в обчисленні розміру такого штрафу припустилися
арбітри арбітражних судів м.Києва (справа N 1/65) та Київської
області (справи NN 22/5, 151/1, 349/3). Подібні факти мають місце
і в арбітражних судах Вінницької (справа N 134/2) та Черкаської
(справа N 465/4) областей. Всупереч вимогам статті 9 АПК стягнутий штраф інколи
звертається на користь місцевого, а не республіканського бюджету
(рішення зі справ NN 2/200, 2/260, 2/300, 2/371, 2/375, 2/376 -
арбітражний суд м.Києва).

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: