СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                             20.01.93
 

                                                           (Витяг)
 

     У липні 1988 р.  І. пред'явила до І-ка позов про поділ майна.
В заяві позивачка зазначала,  що з 10 серпня 1980 р.  перебувала з
відповідачем  у  зареєстрованому  шлюбі,  від  якого  має дочку 28
березня 1981 р.  народження.  Під час шлюбу вони на спільні  кошти
придбали жилий будинок. Через негативну поведінку відповідача вона
мусила припинити подружнє  життя.  Посилаючись  на  ці  обставини,
позивачка просила шлюб розірвати, дитину залишити на її вихованні,
а жилий будинок поділити.     Судовим рішенням,   що   набрало   законної  сили,  шлюб  між
сторонами  було  розірвано.  Спір   у   частині   поділу   будинку
розглядався неодноразово.  Останнім рішенням Жмеринського міського
народного суду від 26 грудня 1988 р.,  залишеним без зміни ухвалою
судової колегії в цивільних справах Вінницького обласного суду від
24 січня 1989 р.,  за позивачкою визнано право власності на 29/50,
а  за відповідачем - на 21/50 частину спірного будинку та виділено
їм у ньому конкретні приміщення.  З позивачки стягнута на  користь
відповідача  грошова  компенсація  різниці у вартості часток - 173
крб.  При цьому позивачці виділено всі допоміжні  приміщення:  1-1
(коридор);  1-2 (комора); 1-3 (кухня), тамбур - І, а відповідачеві
- обидві жилі кімнати 1-4 і 1-5, а також увесь сарай "Б".     Перший заступник  Голови  Верховного  Суду  України порушив у
протесті питання про скасування судових рішень.  Протест  підлягає
задоволенню з таких підстав.     Зазначені судові рішення  постановлені  відповідно  до  вимог
статей 115   і   132   Цивільного   кодексу  (  1540-06  ),  якими
передбачено,  що майно ділиться в  натурі,  коли  це  можливо  без
нерозмірної    шкоди    для   його   господарського   призначення.
Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з
нею  спільним  господарським призначенням.  Приналежність наслідує
долю головної речі,  якщо в договорі або в законі  не  встановлено
інше.     Основним призначенням   будинку  є  забезпечення  власника  і
членів його сім'ї житлом.  Відповідно до будівельних норм і правил
(БНіП)  жиле  приміщення  (квартира)  повинно  складатися  з жилої
кімнати та інших допоміжних приміщень,  а в умовах індивідуального
жилого будинку - також інших господарських будівель,  розташованих
на одній земельній ділянці з жилим будинком.     При вирішенні  даного  спору  народним судом не враховано цих
вимог закону,  а суд касаційної  інстанції  не  звернув  уваги  на
недоліки, допущені судом першої інстанції.     Виходячи з  цього,  судова  колегія   в   цивільних   справах
Верховного  Суду  України  скасувала рішення Жмеринського міського
народного суду від 26 грудня 1988 р.  та ухвалу судової колегії  в
цивільних справах Вінницького обласного суду від 24 січня 1989 р.,
а справу направила на новий розгляд.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.