open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
К О М Е Н Т А Р
від 21.11.2000

( Додатково див. Постанову ВАСУ N 04-1/23-1/63

( v1_63800-00 ) від 26.07.2000 )

Господарська практика свідчить про значну кількість порушень
чинного законодавства, що пов'язані з діяльністю філій і
представництв, як відокремлених структурних підрозділів
підприємств і банків. Так, досить поширеною є думка, що саме
юридичне визначення понять "філія" і "представництво" у чинному
законодавстві відсутні. Через це у практиці та в юридичній
літературі застосовуються різноманітні тлумачення цих понять та їх
основних ознак. Насправді ж визначення філії і представництва
можна знайти у наказі Держстандарту України від 27.11.94 N 288
( vb288217-94 ), яким затверджено Класифікацію
організаційно-правових форм господарювання (далі - Класифікатор).
Так, відповідно до п. 2.32 філія* - це структурно відокремлена
частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування
керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність
(виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має
своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної
особи і діє на підставі доручення (довіреності), що отримується
від відповідного керівного органу юридичної особи. Слід зазначити,
що визначення поняття філії банку дає інший нормативно-правовий
акт, а саме п. 4.2. Положення про порядок створення і регістрації
комерційних банків, затв. постановою Правління Національного банку
України від 21.07.98 N 281 ( z0541-98 ). ___________________

* Українська юридична термінологія зараз значною мірою
перебуває у стані формування. Через це у чинному законодавстві
поки що використовуються поняття як "філії", так і "філіалу" (ст.
31 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). Юридичний аналіз цих
понять дає підстави для їх ототожнення. Так само ця проблема
вирішується і у "Словнику юридичних термінів
"російсько-українському" (Київ-1994, С. 307). Надалі у публікації
використовується термін "філія".
В п. 2.33 Класифікатора ( vb288217-94 ) визначене поняття
представництва - структурно відокремлена частина юридичної особи.
Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її
імені. Діяльність представництва обмежується виключно
представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання
продукції тощо). Визначення поняття представництва іноземного
суб'єкта господарської діяльності дається у ст. 1 Закону України
від 16.04.91 "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 )
(відповідно до вимог податкового законодавства - п. 1.17 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). На підставі вищевикладеного можна визначити різницю між
філією і представництвом, як різновидами відокремлених структурних
підрозділів юридичних осіб. Філії можуть займатись господарською
діяльністю у тому ж обсязі, що і головне підприємств, тобто
здійснювати виробництво продукції, надавати послуги тощо (можливі
обмеження встановлюються відповідним положенням про філію).
Діяльність представництва обмежується лише певними юридичними
діями на підставі довіреності в інтересах засновника (ст. 62
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), далі - ЦК). Так,
представництво банку не може само займатись банківськими
операціями, а вправі лише представляти інтереси цього банку у
певному регіоні. Основні нормативно-правові документи, що регулюють створення
і діяльність філії: ст. 31 ЦК ( 1540-06 ), ст. 7 Закону України від 27.03.91 "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ), ст. 41, 59 Закону України від 19.09.91 "Про господарські
товариства" ( 1574-12 ), п. 18 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, затв. постановою Кабінету Міністрів
України від 25.05.98 г. N 740 ( 740-98-п ). Крім цього, слід також керуватись роз'ясненням президії
Вищого арбітражного суду України від 30.03.95 N 02-5/220
( v_220800-95 ) "Про укладення договорів відособленими
підрозділами юридичних осіб". Характерними рисами філій на підставі узагальнення чинного
законодавства можна назвати: філії не є юридичними особами та не підлягають державній
реєстрації, як суб'єкти підприємницької діяльності (обов'язковим є
лише внесення відповідної інформації до облікової картки
засновника та отримання дозволу місцевих органів влади на
розміщення філії на їх території, за наявності певних умов
обов'язковим є також постановка на податковий облік, як окремого
платника податків). Свою діяльність можуть здійснювати лише від імені юридичної
особи, що створила ці філії та на підставі відповідної
довіреності, де визначена їх правоздатність. Не можуть від свого імені укладати угоди та приймати на себе
будь-які інші зобов'язання, виступати у суді без відповідної
довіреності (по справі, що коментується, належним відповідачем
виступало підприємство-засновник), за їх діяльність відповідає
юридична особа, що створила ці філії (незалежно від наявності у
філії свого банківського рахунку, печатки, бланків тощо). Не можуть бути самостійними суб'єктами права власності, мають
обмеженні права володіння, користування та розпорядження
закріпленим за ними майном (у межах визначених Положенням про
відповідну філію і довіреностю, незалежно від наявності окремого
балансу). Правоздатність філій (повноваження керівника) визначається
такими документами (з урахуванням п. 9.1. роз'яснень Вищого
арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 ( v_111800-99 )
"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з
визнанням угод недійсними") - 1) відповідним чинним
законодавством, 2) положенням про філію, що приймається
підприємством-засновником та/або 3) довіреністю, що видається
підприємством-засновником керівникові філії на підставі ст.31 ЦК
( 1540-06 ). По наведеній справі філія уклала договір з порушенням як
чинного законодавства, так і Положення про цю філію, затвердженого
підприємством-засновником. Вищий арбітражний суд України визнав,
що подібний договір не породжує для його сторін цивільних прав і
обов'язків (ст.4 ЦК ( 1540-06 ). Тут відсутнє посилання на
довіреність, що мала визначати повноваження директора філії з
приводу підписання спірного договору. Згідно з п. 9.1. роз'яснень
Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111
( v_111800-99 ) - відсутність у керівника структурного підрозділу
відповідних повноважень є підставою для визнання укладених ним
угод недійсними через їх невідповідність вимогам закону (ст.48
ЦК). А згідно з п.1 вищенаведених роз'яснень президії Вищого
арбітражного суду України від 30.03.95 N 02-5/220 ( v_220800-95 )
"Про укладення договорів відособленими підрозділами юридичних
осіб" - якщо керівник філії має необхідні повноваження, але у
тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір
укладено від імені юридичної особи, то лише ця обставина не може
бути підставою для визнання договору недійсним. Спірний договір був виконаний позивачем (поставка товару),
але виконання прийняте не філіалом, а його головним підприємством
(засновником). У свою чергу головне підприємство безпосередньо
виконало відповідні договірні зобов'язання філіалу (оплату
товару). Таким чином фактично відбулось наступне схвалення
юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який
не мав належних повноважень. На підставі п. 9.2. роз'яснень
президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99
( v_111800-99 ) подібне означає дійсність угоди з моменту її
укладення. Відповідно і по справі, що коментується, суд визнав
виникнення певних зобов'язань між позивачем та
підприємством-засновником філіалу. Слід звернути увагу на те, що визнані судом наявними
зобов'язання між сторонами не стали повністю тотожними спірному
договору. Так, визнано невстановленим термін виконання
відповідачем своїх зобов'язань, хоча порушення саме цієї умови
договору і було однією з підстав позову.
Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України", 4 (12),

21.11.2000 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: