Про затвердження Стратегії забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки

Відповідно до підпункту 2 завдання 2 розділу I "Організаційні завдання і заходи" Додатка 2 до Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1.1. Стратегію забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки, що додається;

1.2. Перелік профілактичних послуг для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

СТРАТЕГІЯ
забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки

Загальна частина

Ця Стратегія визначає основні напрями реалізації державної політики України із забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг в рамках реалізації Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки (далі - Програма), затвердженої Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII.

Стратегія забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки ґрунтується на:

Конституції України, що встановлює права кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, яка забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм;

Схвалених Верховною Радою України:

Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018";

Закону України від 23.12.2010 № 2861-VI, ВВР, 2011, про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ, яким надаються державні гарантії у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, шляхом:

1. пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз'яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

2. пропаганди здорового способу життя;

3. регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;

4. доступу населення до засобів профілактики, що дають змогу запобігти зараженню і поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом;

5. включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

6. запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін'єкційним способом, за допомогою програм реабілітації таких осіб та програм зменшення шкоди, що, серед іншого, передбачають використання замісної підтримувальної терапії для осіб, які страждають на наркотичну залежність, та створення умов для заміни використаних ін'єкційних голок і шприців на стерильні з подальшою їх утилізацією;

7. інформаційно-роз'яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін'єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;

8. участі організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних організацій та профспілок, в інформаційній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг, спрямованих на забезпечення лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, на основі забезпечення доступу зазначених організацій у порядку, встановленому законодавством, до участі у виконанні державного замовлення на надання медичних і соціальних послуг представникам групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та людям, які живуть з ВІЛ, на конкурсних засадах.

Затвердженої Указом Президента України Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, згідно з яким визначено основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом (у т. ч. забезпечення протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу). Міністерства та центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснити інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.

Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка".

Стратегія визначає цілі державної політики та основні завдання центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг у 2014-2018 роках, а також передбачає узгодженість державної регіональної політики з іншими державними політиками, які спрямовані на подолання епідемії ВІЛ-інфекції, концентрованої серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

З урахуванням зазначеного реалізація Стратегії дасть можливість визначити інтегрований підхід до формування і реалізації державної регіональної політики щодо забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг, який передбачатиме поєднання таких складових частин:

міжсекторальної (міжгалузевої) співпраці, спрямованої на забезпечення реалізації механізму соціального замовлення на рівні регіонів шляхом оптимізації процесу визначення потреб у профілактичних послугах, у відповідності до епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекцією в регіоні, оцінки структури груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, з наступною пріоритезацією та диверсифікацією послуг з метою забезпечення ефективного використанням власного ресурсного потенціалу регіонів;

територіальної (просторової) - досягнення рівномірного та збалансованого розподілу фінансових ресурсів відповідно до потреб регіонів у заходах профілактики, розвиток міжрегіонального співробітництва, запобігання поглибленню соціально-економічних наслідків поширення ВІЛ-інфекції серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ шляхом активізації участі місцевих організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних організацій та профспілок, в профілактичній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції. Налагодження роботи у сільської місцевості, забезпечення соціально-економічної складової з метою створення рівних, конкурентоспроможних умов для розвитку НПО та зміцнення їх потенціалу;

управлінської - застосування єдиних підходів до формування і реалізації політики регіонального розвитку у напрямку забезпечення доступу до профілактичних послуг представників груп ризику, уразливих щодо інфікування ВІЛ, створення єдиної системи стратегічного планування та прогнозування потреби регіону у профілактичних послугах для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, досягнення цілей Загальнодержавної програми, оптимізація системи територіальної організації влади.

Формування ефективного і прозорого механізму фінансового забезпечення доступу до профілактичних послуг представників груп ризику, уразливих щодо інфікування ВІЛ, з врахуванням специфіки розвитку кожного регіону.

Такий підхід сприяє досягненню цілей державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу до 2018 року.

Потреба забезпечення доступу до профілактичних послуг представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ зумовлена специфікою епідемічної ситуації в країні, яка характеризується високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції насамперед серед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням по регіонах країни та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий.

Особливістю епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є той факт, що її рушійною силою все ще залишаються представники груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ: споживачі ін'єкційних наркотиків (СІН), чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), особи, які надають сексуальні послуги за винагороду (ОСБ/ЖСБ), та інші, а відтак найбільш адекватним пріоритетом у боротьбі з ВІЛ-інфекцією на сьогодні є проблема зупинення поширення ВІЛ у цих групах та обмеження потенційного поширення ВІЛ-інфекції на загальне населення

Слід зазначити, що в Україні на шляху обмеження поширення ВІЛ-інфекції в останні роки досягнуто певних успіхів. Завдяки профілактичним втручанням серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, перш за все, серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), які довгі роки були рушійною силою епідемії, досягнуто деякої стабілізації захворюваності на ВІЛ-інфекцію (2010-2013 рр.: 44,7; 46,2; 45,5; 47,6 на 100 тисяч населення, відповідно).

Впровадження, з середини 2004 р., широкомасштабної антиретровірусної терапії (АРТ) дало змогу стабілізувати смертність населення, зумовленого вірусом імунодефіциту людини, яка, за даними Держстату України, у 2010-2013 рр. становила 12,3; 12,6; 12,5 та 11,5 на 100 тисяч населення, відповідно.

Разом з тим, у теперішній час в Україні відбуваються зміни, внаслідок чого створюється середовище, сприятливе для поширення ВІЛ, і в той же час ускладнюється боротьба з ВІЛ-інфекцією. Отже, епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції залишається напруженою: продовжується поширення вірусу імунодефіциту людини серед населення та збільшення кумулятивної кількості ВІЛ-інфікованих осіб і хворих на СНІД.

Реалізація заходів профілактики серед СІН мала вирішальний вплив на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в Україні: показник використання стерильного інструментарію під час останньої ін'єкції у 2013 р. становив 96,6%, тоді як у 2011 р. - 95,5%, у 2009 р. - 87,0%. За даними рутинного епідеміологічного нагляду, в Україні з 2006 по 2013 рр. відбувалося поступове зменшення кількості нових зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції серед СІН, що призвело до реального зниження інтенсивності епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні.

На сьогодні збільшення випадків передачі ВІЛ статевим шляхом пов'язано з небезпечною сексуальною поведінкою СІН та їхніх статевих партнерів.

Стає очевидним, що в країні реєструється епідемія ВІЛ-Інфекції серед ЧСЧ. Це ключова група підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, де широко практикується ризикована поведінка. Незахищені статеві контакти серед ЧСЧ зумовлюють невелику частку вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції в країні - 1,2 % серед усіх зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції в 2013 р. Але офіційні дані занижують фактичний рівень передачі ВІЛ в цій групі населення, яка досі зазнає стигматизації. За результатами інтегрованих біоповедінкових досліджень в Україні поширеність ВІЛ останніми роками серед ЧСЧ знижувалася і становила в 2009, 2011, 2013 рр. 8,6%; 6,4% та 5,9%, відповідно, хоча охоплення програмами профілактики ВІЛ-інфекції у ці роки також знижувалося і становило 63,0%; 53,1% та 43,8%, відповідно. Разом з тим, частка чоловіків, які повідомили про використання презервативу під час останнього сексу з партнером-чоловіком, була доволі високою і у 2013 р. становила 71,5%.

Хоча в офіційної статистиці не реєструються випадків ВІЛ-інфекції серед осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду, результати інтегрованих біоповедінкових досліджень вказують на високу поширеність ВІЛ серед представників цієї групи ризику. За результатами досліджень, в Україні поширеність ВІЛ серед жінок комерційного сексу (ЖКС) також поступово зменшувалася і в 2009, 2011, 2013 рр. становила 12,9%; 9,0% та 7,3%, відповідно, а охоплення програмами профілактики ВІЛ-інфекції у ці роки збільшувалося і становило 59,0%; 61,2% та 70,1%, відповідно. Найбільшу імовірність інфікування ВІЛ серед ЖКС в Україні визначає факт споживання ними ін'єкційних наркотиків. Так, поширеність ВІЛ серед ЖКС, які за практикою своєї поведінки можуть бути віднесені до СІН, у 2013 р. становила 27,6%, а серед ЖКС, які ніколи не вживали наркотики - 5,8%.

Найбільший обсяг профілактичних послуг представникам груп підвищеного ризику, починаючи з 2004 року, було надано завдяки проектам, що фінансуються Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також інших міжнародних донорів (зокрема, USAID). Так, у 2013 р. профілактичні послуги надавалися в усіх адміністративних одиницях України. Здійснювали профілактичну роботу серед СІН - 77 неурядових організацій, з яких 47 - і серед ОСБ, 18 - серед ЧСЧ. Програми для "дітей вулиці" здійснювали 17 НУО та 164 державні установи.

З серпня по грудень 2013 р. охоплено значну кількість представників груп підвищеного ризику: СІН - 196460, ОСБ - 37394, ЧСЧ - 22014, партнерів СІН - 5518 осіб, дітей з груп підвищеного ризику 10860, інших (споживачів неін'єкційних наркотиків, представників груп-контактів тощо) - 9569. Окрім цього, було підтримано діяльність 34 громадських організацій, які забезпечили доступ до профілактичних послуг понад 30000 осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Україна отримала великий досвід у запровадженні кращих міжнародних підходів та послуг в рамках національної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу. Разом з тим, незважаючи на прогрес у реалізації профілактичних програм серед представників груп підвищеного ризику, існують певні проблеми, що потребують врегулювання з боку держави. Відтак, обсяги, масштаби, якість та інтенсивність цих профілактичних втручань залишаються недостатніми для зупинення поширення ВІЛ-інфекції в групах підвищеного ризику та обмеження поширення ВІЛ-інфекції на загальне населення. Координація надання послуг урядовими та неурядовими організаціями залишається дуже слабкою, що серйозно загрожує сталості профілактичних програм, які здійснюються сьогодні за рахунок зовнішніх донорських організацій, а також життєздатності загальнонаціональних зусиль з профілактики.

Основні принципи реалізації Стратегії

Державна політика у сфері профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед груп підвищеного ризику базується на наступних принципах, що забезпечують:

права людини

належний рівень якості послуг

територіальну доступність послуг

комплексність та безперервність у наданні послуг

інтегрований підхід у наданні послуг

наукова доказовість та економічна ефективність послуг

Мета та завдання Стратегії

Метою Стратегії є забезпечення ефективної реалізації державної політики щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ шляхом створення нормативно-правових, фінансово-економічних та організаційних умов для забезпечення комплексу профілактичних послуг.

Основними шляхами реалізації Стратегії є:

- законодавче та нормативне забезпечення організації та надання профілактичних послуг, зокрема: стандартів послуг, методик розрахунку вартості та нормативів фінансового забезпечення за видами послуг, типового договору про надання профілактичних послуг, порядку взаємодії надавачів послуг;

- забезпечення диверсифікації джерел фінансування програм профілактики з поступовим збільшенням фінансування відповідних послуг за рахунок місцевих бюджетів, шляхом реалізації механізму соціального замовлення, та інших джерел;

- моніторинг та оцінка потреб у профілактичних послугах на місцевому рівні з урахуванням епідемічної ситуації;

- забезпечення залучення до організації надання профілактичних послуг суб'єктів незалежно від форми власності, підпорядкування,у тому числі об'єднань громадян, благодійних та релігійних організацій на засадах договору;

- запровадження системи звітності та контролю дотримання умов виконання договорів.

Суб'єкти, що забезпечують реалізацію Стратегії

Суб'єктами формування та реалізації Стратегії є:

Уповноважені центральні органи виконавчої влади - Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Державна пенітенціарна служба України. Уповноважені центральні органи виконавчої влади визначають державну політику у сфері профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед груп підвищеного ризику, в межах компетенції видають нормативні документи щодо організації надання профілактичних послуг, в тому числі стандарти надання послуг та порядку їх фінансування.

Уповноважені місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування - реалізують державну політику у сфері профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед груп підвищеного ризику, забезпечують оцінку потреб у послугах відповідно до стану епідемічної ситуації, планування необхідного обсягу послуг та відповідного фінансування, замовлення цих послуг та контроль.

Надавачі послуг з профілактики інфікування ВІЛ серед груп населення з підвищеним ризиком - установи, заклади та організації незалежно від форми власності, які відповідають всім вимогам надання послуг, в тому числі мають необхідні ліцензії або дозволи для певних видів послуг.

Громадські, благодійні, релігійні та міжнародні організації як інститути громадянського суспільства беруть участь в процесах оцінки потреб та планування послуг. Громадські, благодійні та релігійні організації мають право надавати профілактичні послуги за умови дотримання вимог або наявності ліцензій для певних видів послуг.

Отримувачі послуг - представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, які отримують послуги з профілактики.

Етапи реалізації Стратегії

I Етап. Реалізація профілактичних послуг за кошти ГФ. Розробка та затвердження документів, необхідних для реалізації механізму соціального замовлення за кошти місцевого бюджету.

II Етап. Завершення фінансування профілактичних програм ГФ, забезпечення реалізації механізму соціального замовлення за кошти місцевого бюджету.

Забезпечення постійного перегляду та оптимізації пакета послуг в залежності від результатів програми та епідемічної ситуації.

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Стратегія передбачає реалізацію управлінських та організаційних заходів, що здійснюються в межах повноважень центральних та місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, та не потребує додаткового фінансування з бюджету. До реалізації Стратегії можуть залучатися кошти міжнародної технічної допомоги та інших джерел, що не заборонені законодавством.

Очікувані результати

Реалізація Стратегії передбачає досягнення очікуваних результатів Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки в частині забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг, зокрема:

значно зменшити кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед населення з поступовим унеможливленням інфікування;

зменшити на 50% кількість нових випадків інфікування серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;

залучити до постійної участі у програмах замісної підтримувальної терапії не менш як 35% споживачів опіоїдних ін'єкційних наркотиків, а також до участі у програмах їх реабілітації.

ПЕРЕЛІК
профілактичних послуг для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ

{Текст взято з сайту Держслужби соцзахворювань України http://www.dssz.gov.ua/}