open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
18.01.2011 N 6

Про затвердження Методичних рекомендацій

щодо запровадження соціального супроводження

самостійного проживання бездомних осіб

З метою вдосконалення надання соціальних послуг бездомним
особам та відповідно до плану заходів щодо реалізації Концепції
соціального захисту бездомних громадян до 2012 року, затвердженого
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 N 1402-р
( 1402-2008-р ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо запровадження
соціального супроводження самостійного проживання бездомних осіб
(далі - Методичні рекомендації), що додаються.
2. Міністерству праці та соціальної політики Автономної
Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту
населення обласних, Київської міської державних адміністрацій,
Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської
міської державної адміністрації довести Методичні рекомендації,
затверджені пунктом 1 цього наказу, до відома керівників центрів
обліку бездомних громадян, інших закладів соціального захисту
для бездомних громадян для використання в роботі.
Перший заступник Міністра В.Надрага

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства праці

та соціальної

політики України

18.01.2011 N 6

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо запровадження соціального супроводження

самостійного проживання бездомних осіб

Основне завдання даних Методичних рекомендацій - допомогти
фахівцям із соціальної роботи запровадити у своєму регіоні
соціальне супроводження самостійного проживання бездомних осіб. Соціальне супроводження самостійного проживання бездомних
осіб полягає в наданні цим особам комплексу послуг, спрямованих
на подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення
їх соціального статусу. Об'єктами соціального супроводження є соціальний працівник
та бездомна особа, оскільки кожен з них несе рівну
відповідальність за результат. До цільової групи бездомних, на яку спрямовано соціальне
супроводження, можна віднести: - осіб, які через різні обставини постійно проживають
на вулиці і не користуються послугами закладів соціального захисту
для бездомних громадян (будинок нічного перебування, центр
реінтеграції, соціальний готель); - осіб, які користуються послугами закладів соціального
захисту для бездомних громадян (особливо соціальний готель); - мешканців соціального (орендованого тощо) житла. Під час соціального супроводження соціальний працівник
допомагає бездомному розібратися в його життєвій ситуації,
визначити та чітко сформулювати головні проблеми й можливі шляхи
їхнього вирішення та організовує не тільки надання послуг
бездомній особі силами соціальної служби(1), а й іншими
суб'єктами(2), що причетні до розв'язання її проблем.
--------------- (1) Згідно з Законом України "Про соціальні послуги"
( 966-15 ), абз. 5 ст. 1. (2) Наказ Мінпраці, Мінсім'ямолодьспорту, МОЗ, МВС,
Держкомнацрелігій, Держдепартаменту з питань виконання покарань
від 19.02.2009 N 70/411/101/65/19/32 ( z0419-09 ) "Про
затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що надають соціальні
послуги бездомним громадянам".
Соціальне супроводження має на меті створення умов, які
б сприяли відновленню або поліпшенню здібностей бездомної особи
самостійно облаштовувати своє життя. Завданнями соціального супроводження доречно визначити
наступне: - використання наявних у соціальній службі ресурсів для
оптимальної реінтеграції бездомної особи та надання їй соціальних
послуг; - надання допомоги бездомній особі у самостійному розвитку
для подальшого вирішення проблем шляхом мобілізації власних
ресурсів; - забезпечення партнерських стосунків між бездомною особою та
суб'єктами, причетними до вирішення її проблемних питань. Для вирішення цих завдань соціальним працівникам
пропонується: - встановити контакт із бездомною особою; - провести оцінку життєвої ситуації бездомної особи і скласти
індивідуальний план надання їй всебічної допомоги; - створити умови для зміни життєвої ситуації бездомної особи
та зниження ризику повернення на вулицю; - переконатися у доступності бездомній особі послуг, їх
відповідності її потребам, та, у разі необхідності, розширити
спектр необхідних послуг. Усе це сприятиме подальшій самостійній життєдіяльності особи,
яка звернулась по допомогу. Передумовою організації соціального супроводження має бути
ретельне вивчення проблем, потреб та очікувань бездомної особи та
обставин, що спричинили виникнення її проблем. Для здійснення результативного соціального супроводження
соціальний працівник повинен: - збирати та зберігати інформацію про бездомних осіб,
поширювати інформацію про можливості соціальної служби; - вести переговори, укладати угоди, оцінювати проблеми; - налагоджувати довірливі стосунки з бездомними особами; - відпрацьовувати і впроваджувати плани дій; - оцінювати результати роботи тощо. Вибір форм організації соціального супроводження залежить від
загальної діяльності соціальної служби та індивідуальної ситуації
кожної бездомної особи. Узагальнено можна виділити декілька форм здійснення
соціального супроводження, зокрема: - встановлення дієвого контакту бездомної особи з необхідними
йому суб'єктами (органами, організаціями, закладами, установами
тощо) для розв'язання проблем, які знаходяться поза межами сфери
діяльності соціальної служби. У даному випадку взаємини між
соціальним працівником і бездомною особою обмежені, оскільки
основним завданням фахівця є лише визначення потреб бездомної
особи та суб'єктів, до компетенції яких належить вирішення її
проблемних питань; - надання повної підтримки бездомній особі. Роль соціального
працівника у цьому випадку полягає як в координації процесу
соціального супроводження - налагодження стосунків з іншими
суб'єктами, надання соціальних послуг тощо, так і в навчанні
бездомної особи життєвим навичкам та наданні їй будь-якої іншої
підтримки. Попри відмінності у цих формах загальним та головним
є допомогти бездомній особі сформулювати мету й наполегливо йти до
неї, "підвести" клієнта до прийняття правильних рішень. Процес соціального супроводження можна умовно окреслити
таким чином: - залучення бездомної особи до соціального супроводження; - оцінювання життєвої ситуації та потреб бездомної особи; - укладання угоди на надання послуг; - розробка (аналіз, коригування) індивідуального плану
соціального супроводження; - координація процесу надання послуг та контроль якості
їх надання.
Залучення бездомної особи до процесу соціального
супроводження Для залучення бездомних осіб до соціального супроводження
соціальній службі пропонується визначити: - цільову групу бездомних осіб (бездомні жінки, бездомні
громадяни похилого віку, бездомні сім'ї з дітьми тощо), якою буде
опікуватись служба; - шляхи поширення інформації серед бездомних осіб про
діяльність соціальної служби; - заходи, що вживатимуться при первинному контакті
соціального працівника з бездомною особою та його дії у разі
звернення бездомної особи з цільової групи, яка не обслуговується
соціальною службою; - вимоги до соціальних працівників. Інформування бездомних осіб щодо можливості здійснення
соціального супроводження доречно проводити у коректній
і доступній формі. Враховуючи особливості цільової групи, до
соціального супроводження бездомні особи можуть бути залучені,
зокрема за сприяння: - служби телефонної "гарячої лінії", прямої реклами
(друкованої, візуальної тощо); - фахівців закладів соціального захисту для бездомних
громадян (центрів обліку, будинків нічного перебування, центрів
реінтеграції, соціальних готелів); - фахівців інших соціальних, медичних тощо служб, фахівців,
що здійснюють соціальне патрулювання (вулична соціальна робота); - установ виконання покарань та ін. При первинному контакті з бездомною особою соціальному
працівнику пропонується: - провести збір даних про бездомну особу з метою визначення
спектра її проблем, потреб й відповідності цих потреб напряму
діяльності соціальної служби, що здійснює соціальне супроводження; - надати бездомній особі повну інформацію про послуги, які
надає соціальна служба, про правила та режим роботи. У разі
неможливості забезпечити бездомну особу тими послугами, яких вона
потребує, чітко визначити куди направити людину відповідно
до її потреб. При відповідності бездомної особи вимогам соціальної служби,
що надає послуги соціального супроводження, соціальний працівник
проводить роботу щодо розробки та укладання угоди на надання
послуг та власне розпочинає процес соціального супроводження. Первинний контакт може проводити співробітник, який не має
спеціальної освіти. Мінімальними вимогами тут є навички
консультування (у тому числі телефонного консультування), знання
проблем цільової групи, володіння інформацією про послуги,
що надаються, і умови їх надання.
Оцінювання життєвої ситуації та потреб бездомної особи Для того щоб соціальний працівник зміг надати ефективну
допомогу бездомній особі йому необхідно ґрунтовно проаналізувати
життєву ситуацію та проблеми цієї особи. Аналіз здійснюється у
ході проведення первинної оцінки потреб бездомної особи, під час
якої виявляються проблеми, що потребують вирішення та її власні
можливості. Крім того, соціальному працівнику варто визначити: - наскільки адекватним є бажання, з яким бездомна особа
звернулась до соціальної служби; - наскільки розвинені у бездомної особи навички вирішення
відповідних проблем; - який рівень мотивації бездомної особи на участь у процесі
соціального супроводження. Важливо враховувати, що процес соціального супроводження
з одного боку спрямований на те, щоб працювати з бездомною особою,
опираючись на її наявні потреби, з іншого боку - при проведенні
первинної оцінки соціальному працівнику доводиться з'ясовувати
інформацію, що на перший погляд до заявлених бездомною особою
проблем не має ніякого відношення. Приклад: бездомна особа говорить про те, що головною
проблемою для неї є відсутність засобів до існування та просить
допомогти їй знайти роботу. При цьому важливо розуміти, що
бажання, з яким звернулась бездомна особа, і реальна проблема - не
одне й те саме. Для роботи над бажанням клієнта (допомогти
впоратися з відсутністю грошей) потрібно з'ясувати, чому виникла
така ситуація - і тут, наприклад, алкогольна залежність може вийти
на перший план. Проведення первинної оцінки потреб є інструментом,
що дозволяє у ході бесіди переформулювати бажання (потребу)
бездомної особи у проблему. Проведення первинної оцінки бажано проводити у формі
структурованої бесіди, за результатами якої соціальному працівнику
стає зрозумілою життєва ситуація бездомної особи, зокрема у тій її
частині, що пов'язана з вирішенням її проблем (реалізацією
бажання). Якщо бездомна особа, яка звернулась по допомогу,
відмовляється від надання необхідної інформації, не потрібно
наполягати на останньому. Потрібно надати їй ґрунтовні роз'яснення
щодо можливих шляхів отримання допомоги, правил, вимог
й запропонувати прийти, коли вона відчує, що готова до співпраці.
Якщо одразу відмовити бездомній особі, у неї може скластися
враження, що найвищу цінність для соціального працівника
представляє саме збір даних. Так чи інакше, усі бажання бездомних осіб можна поділити на
три основні групи: 1. Бажання одержати захист і підтримку. Такі особи
звертаються до фахівця у критичні моменти свого життя. Вони
перебувають у стані емоційної кризи: налякані, знесилені або,
навпаки, агресивні, тому вони в першу чергу шукають захист
і підтримку. Першочергове завдання при роботі з такою особою -
вивести її із цього стану. Розпочати проведення оцінки можна
тільки після того, як людина виявиться доступною для спілкування,
повноцінної бесіди. Як правило, з такою групою бездомних осіб соціальні
працівники працюють під час проведення вуличної соціальної роботи.
Саме їм доводиться вирішувати завдання "сьогоднішнього дня":
ночівля, їжа, перша медична допомога тощо. Тому соціальний
працівник має бути обізнаний про наявність служб, що надають
подібного роду послуги у своєму регіоні (кварталі, місті, районі),
і мати необхідні контакти з ними. 2. Одержання конкретної допомоги або розв'язання конкретної
ситуації. Подібні бажання бездомні особи формулюють досить чітко й
не готові обговорювати те, що виходить за рамки вже
сформульованого. У цьому випадку провести оцінку потреб може бути
важко: бездомна особа продовжує наполягати на своєму, повторює, що
їй потрібна саме ця конкретна послуга і міркувати на інші теми
вона не бажає (не може, не має можливості). Соціальному працівнику
бажано з'ясувати, чи існує співвідношення між бажанням бездомної
особи, її реальними потребам та можливостями даної соціальної
служби. Якщо бажання виявиться обґрунтованим, варто почати роботу
саме з нього. Але якщо задоволення бажання неможливе
(нераціонально, невчасно), фахівець має його відкоригувати. 3. Прагнення змінити життєву ситуацію. Таке бажання, як
правило, є результатом самостійної внутрішньої роботи, що була
проведена бездомною особою перед зверненням до соціального
працівника. У такому випадку соціальне супроводження носить
довгостроковий характер і є реалізацією довгострокового плану
заходів, що розробляється соціальним працівником спільно з
бездомною особою. У цьому випадку проведення первинної оцінки
виявляється засобом, що дозволяє зробити аналіз ситуації,
визначити пріоритети і послідовність дій.
Укладання угоди на надання послуг Після проведення первинної оцінки потреб проводиться робота
з укладання угоди на надання послуг. Власне соціальне супроводження розпочинається з моменту
укладення між бездомною особою і соціальною службою, що надає
послуги соціального супроводження, угоди на надання послуг. Угода є важливим інструментом, що регулює відносини бездомної
особи і персоналу соціальної служби та у випадку порушення умов
угоди надасть можливість прогнозувати ситуацію, дозволить
розділити відповідальність за дії, що відбуваються між бездомною
особою і соціальним працівником та забезпечить стабільність у
взаєминах сторін. Крім того, угода мотивує бездомну особу до участі у процесі
соціального супроводження. Перед укладанням угоди важливо: - роз'яснити бездомній особі суть угоди; - ознайомити її із програмою допомоги, основними формами,
методами й напрямами роботи соціальної служби; - пояснити, що саме бездомна особа бере на себе зобов'язання
брати активну участь у програмі й виконувати основні вимоги.
Розробка (аналіз, коригування) індивідуального плану
соціального супроводження На момент звернення до соціальної служби більшість осіб
фактично не розуміють, у чому конкретно полягатиме допомога,
у який послідовності й протягом якого періоду вона буде
надаватись. Щоб внести у це питання визначеність і уникнути
необґрунтованих очікувань доречно розробити індивідуальний план
соціального супроводження (далі - індивідуальний план). Індивідуальний план пропонується розробляти, ґрунтуючись на
отриманій у ході первинної оцінки інформації, й включати опис
короткострокових і довгострокових цілей і завдань вирішення
проблемних питань бездомних осіб. Структура індивідуального плану має бути проста й практична
та містити наступну інформацію: - персональні дані бездомної особи; - опис виявлених потреб та проблем, систематизований
за ступенем їх пріоритетності; - заходи, спрямовані на розв'язання проблем бездомної особи; - учасники виконання заходів (виконавці, розподіл обов'язків
та відповідальності між учасниками); - часові рамки (строки вирішення проблемних питань); - опис очікуваних результатів. При розробці індивідуального плану також бажано враховувати
питання, що мають вирішуватися самою бездомною особою. Такий
підхід формує відповідальність за кінцевий результат не лише
спеціалістів, а й особи, яка потребує допомоги. Важливо
обговорювати з бездомною особою переваги й недоліки кожного
можливого варіанта вирішення проблем. Індивідуальний план не може бути нав'язаний бездомній особі.
На етапі розробки його варто постійно узгоджувати з бездомною
особою. Рекомендується соціальному працівнику разом із бездомною
особою визначити, протягом якого часу індивідуальний план має бути
виконаний. Цей строк залежатиме від індивідуальних особливостей
бездомної особи, завдань і заходів, визначених цим планом. Індивідуальним планом визначається, що бездомна особа бере
на себе зобов'язання по виконанню завдань, визначених даним
планом, а соціальний працівник, зі свого боку, гарантує сприяння
в їх вирішенні. Дані зобов'язання підтверджуються підписами
клієнта й соціального працівника в індивідуальному плані. Доречно затверджувати індивідуальний план керівником
соціальної служби та зберігати в особовій справі клієнта. Супроводження бездомної особи може включати роботу
консультанта з психологічної підтримки. Психологічна підтримка
необхідна для зміцнення мотивації клієнта на соціальну
реінтеграцію. З огляду на комплекс соціальних проблем клієнта,
стигматизацію та дискримінацію у суспільстві, психологічна
підтримка з боку соціальної служби може стати визначною у
формуванні позитивної мотивації клієнта, його впевненості, бажанні
змінити своє життя на краще. Найскладніша проблема в соціальному супроводженні - утримати
бездомну особу до повного виконання індивідуального плану. По мірі
вирішення проблем потреба в соціальну супроводженні може втрачати
свою гостроту. У бездомної особи може скластись враження, що "усе
розв'язалося" і перебувати під супроводом більше немає потреби.
У такій ситуації соціальному працівнику варто в першу чергу уважно
вивчити причини такого рішення. Якщо воно викликано переконанням,
що допомога у розв'язанні проблем уже надана, людина задоволена
й надалі здатна справлятися самостійно, це варто сприймати,
як нормальний підсумок роботи. Але, якщо бездомна особа припиняє
роботу через інші обставини, потрібен додатковий аналіз ситуації. У будь-якому випадку необхідний індивідуальний підхід
до кожної бездомної особи у частині ухвалення рішення в подібних
ситуаціях: продовжувати працювати з нею або припиняти роботу через
пропущені зустрічі, невідвідування служб, до яких вона була
скерована тощо. Координація процесу надання послуг бездомній особі та
контроль якості їх надання є важливою складовою соціального
супроводження. Не варто забувати про те, що деякі бездомні особи
вже можуть бути одержувачами послуг у інших суб'єктів, тому
завдання соціального працівника - налагодити контакт із цією
організацією і обговорити питання подальшої роботи з даною особою. Для того, щоб усі суб'єкти були відкриті й доступні для
бездомної особи доречно мати певні договірні зобов'язання між ними
та соціальною службою, що здійснює соціальне супроводження. Ефективна координація і контроль за наданням послуг бездомній
особі можливі лише тоді, коли соціальний працівник володіє повною
інформацією про постачальників даного виду послуг (адреса,
телефон, перелік послуг, умови для одержання даних послуг, часи
прийому та ін.). Соціальний працівник повинен регулярно робити так
звану мапу служб і організацій, що діють на даній території,
і перевіряти чи вони функціонують. При здійсненні соціального супроводження важливо не лише
перенаправити клієнта до іншого суб'єкта, а й перевірити чи
скористався він запропонованими послугами. У деяких випадках може
виявитися необхідним безпосередньо супроводити бездомну особу
до даного суб'єкта. Функція контролю за діями бездомної особи покликана допомогти
їй впоратися із власною організаційною неспроможністю. "Не встиг",
"забув", "передумав" - ці аргументи найчастіше наводяться
бездомними особами як пояснення, чому вони не отримали
запропоновану їм допомогу. Контроль встановлюється добровільно, виходячи із принципів
поваги, довіри і розподілу відповідальності. З іншого боку,
контроль дозволяє оперативно реагувати на ситуації, що виникають
в процесі надання допомоги бездомним особам. Підсумовуючи викладені рекомендації із запровадження
соціального супроводження самостійного проживання бездомних осіб,
варто звернути увагу на те, що сам зміст слова "супроводження"
передбачає, що соціальний працівник допомагає бездомній особі,
а не нав'язує їй ті або інші рішення й правила, навчає її навичкам
поводження в тих або інших ситуаціях, спонукає до використання
внутрішніх ресурсів й здатності до боротьби з несприятливими
соціальними умовами життя.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу