МІЖВІДОМЧА КООРДИНАЦІЙНА РАДА З АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА
      УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

                          Р І Ш Е Н Н Я

 N 6 від 28.09.2001
 

       Щодо стану роботи з адаптації законодавства України
          до законодавства Європейського Союзу
 

     1. Заслухавши    та    обговоривши    інформацію    директора
Департаменту   міжнародного  права  Міністерства  юстиції  України
Демченка В.К. про виконання Плану роботи з адаптації законодавства
України до   законодавства   ЄС   у   I-му   півріччі  2001  року,
В И Р І Ш И Л И:

     1.1. Затвердити звіт про виконання Плану роботи  з  адаптації
законодавства  України  до  законодавства  ЄС у I-му півріччі 2001
року.

     2. Заслухавши    та    обговоривши    інформацію    директора
Департаменту   міжнародного  права  Міністерства  юстиції  України
Демченка В.К. про План роботи з адаптації законодавства України до
законодавства ЄС на 2002 рік, В И Р І Ш И Л И:

     2.1. Схвалити  та  передати  для  подальшого  затвердження до
Кабінету Міністрів України План роботи з  адаптації  законодавства
України до законодавства ЄС на 2002 рік.

     3. Заслухавши  та  обговоривши інформацію заступника Міністра
фінансів  України  Регурецького   В.В.,   директора   Департаменту
міжнародного   розвитку  і  європейської  інтеграції  Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України  Медвецького
А.Т.  та  директора  Департаменту  міжнародного права Міністерства
юстиції України Демченка В.К.  про фінансування робіт з  адаптації
законодавства України   до   законодавства   ЄС   у   2001   році,
В И Р І Ш И Л И:

     3.1. Взяти   до   відома   надану   інформацію   щодо   стану
фінансування   робіт   з   адаптації   законодавства   України  до
законодавства  ЄС  у  2001  році  відповідно  до  рішень  Кабінету
Міністрів України.

     4. Заслухавши   та   обговоривши  інформацію  секретаря  МКР,
директора Центру порівняльного права Шевчука С.В.  про  узгодження
проекту переліку нормативних актів ЄС, до яких має бути адаптоване
законодавство України протягом 2002 - 2004 років, В И Р І Ш И Л И:

     4.1. Затвердити перелік нормативних актів  ЄС,  до  яких  має
бути адаптоване законодавство України протягом 2002 - 2004 років з
урахуванням пропозицій,  які були надіслані центральними  органами
виконавчої влади.

     5. Заслухавши  та  обговоривши  інформацію  директора  Центру
порівняльного права  Шевчука  С.В.  про  остаточне  погодження  та
затвердження   Положення   про  робочі  групи  з  питань  розробки
нормативно-правових актів України з урахуванням основних  положень
законодавства   Європейського   Союзу   (додаток  6),  Тимчасового
положення про порядок проведення економічно-фінансової  експертизи
наслідків    упровадження   нормативно-правових   актів   України,
розроблених  з   урахуванням   основних   положень   законодавства
Європейського Союзу (додаток 7),  Положення про порядок підготовки
плану роботи з адаптації законодавства  України  до  законодавства
Європейського  Союзу  (додаток  8)  з  урахуванням  пропозицій  та
зауважень,  що надійшли від центральних органів виконавчої  влади,
В И Р І Ш И Л И:

     5.1. Затвердити  Положення про робочі групи з питань розробки
нормативно-правових актів України з урахуванням основних  положень
законодавства   Європейського  Союзу,  Тимчасового  положення  про
порядок  проведення  економічно-фінансової  експертизи   наслідків
упровадження  нормативно-правових  актів  України,  розроблених  з
урахуванням основних положень законодавства  Європейського  Союзу,
Положення   про   порядок  підготовки  плану  роботи  з  адаптації
законодавства  України  до  законодавства  Європейського  Союзу  з
урахуванням  пропозицій та зауважень,  що надійшли від центральних
органів виконавчої влади.

 Голова Міжвідомчої
 координаційної ради -
 Міністр юстиції України                                  С.Станік

 Секретар Міжвідомчої
 координаційної ради - директор
 Центру порівняльного права                               С.Шевчук

                                    Затверджено
                               рішенням шостого засідання
                               Міжвідомчої координаційної
                               ради з адаптації законодавства
                               України до законодавства ЄС
                               від 28 вересня 2001 р.

        Орієнтовний перелік нормативних актів ЄС, до яких
   має бути адаптоване законодавство України протягом
                   2002 - 2004 років

                    Підприємницька діяльність

     1. Директива  Європарламенту  та  Ради  ЄС  1999/93/ЄС від 13
грудня  1999  року  (  994_240  ) щодо правових основ впровадження
електронних підписів.     2. Директива Ради (ЄС) N 3286/94 від 22 грудня 1994 року щодо
визначення  процедур  Співтовариства  у сфері спільної комерційної
політики  з  метою  забезпечення  дотримання  прав  Співтовариства
відповідно   до   міжнародних   торгових   звичаїв,   а   зокрема,
встановлених за сприяння Світової Організації Торгівлі.     3. Директива  Ради  87/343/ЄЕС  від  22 червня 1987 року,  що
вносить зміни,  які стосуються страхування кредитів та страхування
поруки,   до   Першої   директиви  73/239/ЄЕС  (  994_281  )  щодо
координації  законів, регламентів та адміністративних положень, що
стосуються  згортання  та  ведення справ прямого страхування, крім
страхування життя.     4. Рішення Ради 97/530/ЄС від 24 липня 1997 року,  що вносить
зміни  до  Угоди OECD щодо принципів у сфері офіційно забезпечених
експортних кредитів.     5. Рішення Ради 97/173/ЄС від 3 березня 1997 року, що вносить
зміни до Рішення від 4 квітня 1997 року щодо  застосування  певних
принципів у сфері офіційно забезпечених експортних кредитів.     6. Рішення Ради 82/854/ЄЕС  від  10  грудня  1982  року  щодо
правил, які застосовуються у сфері експортних гарантій та експорту
капіталу,  до певних субконтрактів з договірними сторонами у інших
державах   -  членах  Європейських  Співтовариств  та  у  державах
нечленах.     7. Директива Європарламенту та Ради ЄС 2000/31/ЄС від 8 липня
2000  року  (  994_224  )  щодо  певних юридичних аспектів надання
послуг  у інформаційному суспільстві, зокрема, у сфері електронної
комерції   на   внутрішньому  ринку  (Директива  щодо  електронної
комерції).     8. Регламент  Ради  ЄС  2026/97  від  6 жовтня 1997 року щодо
захисту від субсідіарного імпорту з країн, що не є членами ЄС.     9. Регламент  Ради  ЄС  N 603/69 від 20 грудня 1969 року,  що
встановлює загальні правила експорту.     10. Регламент  Ради  ЄС  384/96  від 22 грудня 1995 року щодо
захисту від імпорту країн, що не є членами ЄС ( 994_843 ).     11. Інформація  Комісії:  Загальна схема надання регіональної
допомоги на  втілення  великих  інвестиційних  проектів  в  різних
секторах господарства.     12. Перша резолюція представників урядів держав-членів від 20
жовтня  1971  року,  засідання  Ради  "Про  загальні схеми надання
регіональної допомоги".     13. Висновок  Комісії  ЄС  79/534  від  23  травня  1979 року
стосовно програм регіонального розвитку.     14. Рекомендації  Комісії  ЄС  79/535 від 23 травня 1979 року
державам-членам стосовно програм регіонального розвитку.     15. Резолюція  Ради  від  6  лютого  1979 року "Про директиви
регіональної політики Співтовариства".     16. Рекомендації  Комісії  ЄС  81/879  від 9 жовтня 1981 року
стосовно транскордонної координації регіонального розвитку.     17. Висновок  Комісії  ЄС 84/389 від 19 червня 1984 року "Про
програми регіонального розвитку".     18.  Рекомендація  Європейської Комісії 96/280/ЄС ( 994_a07 )
від   3  квітня  1986  року  щодо  визначення  малих  та  середніх
підприємств (OJ No. L 107, 30.04.96).     19. Рекомендація Європейської Комісії 94/390/ЄС від 25 травня
1994   року(  994_970  )  щодо  оподаткування  малих  та  середніх
підприємств (OJ No. L 77, 09.07.94), 94/1069/ЕС.     20. Рекомендація  Європейської Комісії від 7 грудня 1994 року
щодо трансферу малих  та  середніх  підприємств  (OJ  No.  L  385,
31.12.94).     21. Друга директива Ради 77/91/ЄЕС від грудня 1976 року  щодо
співпраці  у  розробці  захисних  механізмів,  які з метою захисту
інтересів  країн-членів  та  інших,  є  вимогами країн-членів   до
компаній  у відповідності з другим параграфом Статті 58 Угоди щодо
створення  акціонерних  товариств  з  обмеженою  відповідальністю,
відтворення  та  зміни  їх  статутного  капіталу  (OJ  No.  L 026,
30.01.77).     22. Директива  Ради  78/855/ЕЕС  від  9 жовтня 1978 року щодо
злиття відкритих акціонерних товариств (OJ No. L 295, 20.10.78).     23.  Директива  Ради  86/635/ЕЕС  від  8  грудня   1986  року
(  994_270  )  щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих
звітів банків та інших фінансових установ.     24. Сьома директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983  року,
яка   базується   на   положеннях   Статті   54(3)(g)  Угоди  щодо
консолідованих рахунків.     25. Директива  Ради  89/106/ЄЕС  від 21 грудня 1988 року щодо
зближення   законів,   підзаконних   та   адміністративних   актів
держав-членів стосовно будівельних матеріалів.     26. Директива Ради 83/181/ЄЕС ( 994_344 ) від 28 березня 1983
року  щодо  визначення  сфери застосування Статті (1)(d) директиви
77/388/ЕЕС,  яка  стосується звільнення від оподаткування податком
на додану вартість імпорту певних товарів.     27. Директива Ради 83/182/ЄЕС ( 994_345 ) від 28 березня 1983
року  щодо звільнення від сплати податку у межах Співтовариства на
деякі транспортні засоби, що тимчасово ввозяться.     28. Директива Ради 83/183/ЕЕС ( 994_346 ) від 28 березня 1983
року  щодо  податкових  пільг,  що  застосовуються  до  імпорту  з
держави-члена особистих речей громадян.     29.  Тринадцята  директива  Ради  86/560/ЕЕС від 17 листопада
1986   року   (   994_365   )   щодо   гармонізації  законодавства
держав-членів   стосовно   оподаткування   обігу   -   Заходи   по
відшкодуванню   податку  на  додану  вартість  платникам  податку,
незареєстрованим на території Європейського Союзу.     30. Директива  Ради  69/169/ЕЕС  від 28 травня 1969 року щодо
гармонізації положень  законів,  підзаконних  чи  адміністративних
актів, що стосуються звільнення від оподаткування імпорту податком
з обігу та акцизним збором при міжнародних подорожах.     31. Регламент  Ради  (ЄЕС) N 1310/97 від 30 червня 1997 року,
якою змінено Регламент N 4064/89 від  21  грудня  1989  року  щодо
контролю за монопольними об'єднаннями підприємств.     32. Регламент Комісії (ЄС) N 447/98 від 1 березня  1998  року
щодо порядку повідомлення,  строки та розгляд справ,  передбачених
Регламентом  Ради  N  4064/89  щодо   контролю   за   монопольними
об'єднаннями підприємств. (Текст узгоджений з УЄЕП).     33. Перша директива Ради 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) від 5 березня
1979 року щодо координації законодавства про зайняття діяльністю у
сфері прямого страхування життя.     34. Директива  Ради 91/674/ЄЕС ( 994_190 ) від 19 грудня 1991
року  щодо  річних  звітів  та  консолідованих  звітів   страхових
компаній.     35.  Директива  Ради 92/49/ЕЕС ( 994_290 ) від 18 червня 1992
року    щодо    зближення   положень   законів,   підзаконних   та
адміністративних  актів,  які стосуються прямого страхування (крім
страхування  життя), та що вносить зміни до директив 73/239/ЕЕС та
88/357/ЕЕС  (Третя  директива  щодо  страхування (крім страхування
життя).     36.  Директива Ради 92/96/ЕЕС від 10 листопада 1992 року щодо
узгодження   положень  законів,  підзаконних  та  адміністративних
актів,  які  стосуються  прямого  страхування життя, та що вносить
зміни  до  директив  79/267/ЕЕС  (  994_286 ) та 90/619/ЕЕС (Третя
директива щодо страхування (крім страхування життя).     37.  Восьма  директива  Ради  84/253/ЄЕС  (  994_461 ) від 10
квітня  1984  року,  яка  базується  на положеннях Статті 54(3)(g)
Угоди,  санкції,  запроваджені  стосовно  відповідальності осіб за
ведення статутного аудита та документів бухгалтерського обліку.     38.  Регламент  Ради N 44/2001 ( 994_a84 ) від 22 грудня 2000
року  щодо  юрисдикції  та  визнання  й виконання судових рішень у
цивільних та господарських справах.     39. Директива Ради 73/240/ЄЕС від 24  липня  1973  року  щодо
скасування  обмежень  на  свободу  створення  компаній та зайняття
діяльністю у сфері прямого  страхування,  іншого  ніж  страхування
життя ( 994_282 ).     40. Директива Ради 74/556/ЄЕС від 4  червня  1974  року,  яка
встановлює   детальні   положення   щодо  тимчасових  заходів,  що
стосуються сфери діяльності,  торгівлі та розповсюдження токсичних
продуктів   та  сфери  діяльності,  в  якій  використовуються  для
виробничих   потреб   такі    продукти,    включаючи    діяльність
посередників.     41. Директива Ради 74/557/ЄЕС від 4  червня  1974  року  щодо
досягнення  режиму  свободи  заснування  та свободи надання послуг
щодо самостійних  суб'єктів  господарювання  та  посередників,  що
задіяні у сфері торгівлі та розповсюдження токсичних продуктів.     42. Директива Ради 77/92/ЄЕС від 13  грудня  1976  року  щодо
заходів  для забезпечення ефективної реалізації свободи заснування
та  надання  послуг  у  сфері  діяльності  страхових  агентів   та
брокерів,  та  зокрема,  щодо  тимчасових  заходів  стосовно такої
діяльності ( 994_284 ).     43. Третя  директива  Ради 78/855/ЄЕС від 9 жовтня 1978 року,
на підставі Статті 54(3)(g) Угоди стосовно  об'єднань  (поглинань)
публічних товариств з обмеженою відповідальністю.     44. Перша директива Ради 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) від 5 березня
1979  року щодо координації законодавства щодо зайняття діяльністю
у сфері прямого страхування життя.     45. Директива  Ради    80/987/ЄЕС ( 994_654 )   від 20 жовтня
1980 року щодо зближення  законодавства   держав-членів  у   сфері
захисту   працівників у разі неплатоспроможності їх роботодавця.     46. Регламент Ради N 2137/85 від  25  липня  1985  року  щодо
Європейського угрупування з економічних інтересів.     47. Директива Ради 86/635/ЄЕС від 8  грудня  1986  року  щодо
річних  бухгалтерських  звітів  та консолідованих звітів банків та
інших фінансових установ.     48. Директива  Ради  92/50/ЄЕС  від  18 червня 1992 року щодо
координації  заходів  при  укладанні   контрактів   на   виконання
суспільних послуг.     49. Директива Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року  щодо
координації  законів,  регламентів  та  адміністративних  положень
відносно  обов'язкового  страхування  життя  та  на   додаток   до
директиви 90/619/ЄЕС (Третя директива щодо страхування).     50. Директива Ради 93/22/ЄЕС від 10  травня  1993  року  щодо
інвестиційних послуг у сфері цінних паперів.     51. Директива Ради 93/38/ЄЕС від 14  червня  1990  року  щодо
порядку  закупівель  підприємствами,  що  діють  у галузях водного
господарства, енергетики.     52.  Директива  Європарламенту та Ради 95/26/ЄС від 29 червня
1995  року  на  додаток  до  директиви  77/780/ЄЕС  ( 994_297 ) та
89/646/ЄЕС  (  994_353  )  відносно  кредитних  установ,  директив
73/239/ЄЕС   та  92/49/ЄЕС  (  994_290  )  в  галузі  неособистого
страхування, директив 73/239/ЄЕС та 92/49/ЄЕС у галузі страхування
життя,  директиви  93/22/ЄЕС відносно інвестиційних підприємств та
директиви  85/611/ЄЕС  ( 994_293 ) в області підприємств взаємного
інвестування  у  цінні  папери,  відносно посилення добросовісного
нагляду.     53.  Директива Європарламенту та Ради 96/10/ЄС від 21 березня
1996  року на додаток до директиви 89/647/ЄЕС ( 994_354 ) відносно
визнання умов контрактів компетентними органами.     54. Регламент Ради (ЄС) N 2223/96 від  25  червня  1996  року
щодо  Європейської  системи  національних та регіональних звітів у
Співтоваристві.     55. Директива  Європарламенту та Ради 1999/42/ЄС від 7 червня
1999 року щодо впровадження механізму  для  визнання  кваліфікації
відносно професійної діяльності,  що визначається директивами щодо
лібералізації   та    перехідних    положень    та    впровадження
централізованої системи по визнанню кваліфікацій.     56. Регламент  Ради  ЄЕС  N  26  щодо   застосування   правил
конкуренції   до   виробництва  та  продажу  сільськогосподарської
продукції.     57. Регламент  Ради  ЄЕС  N 19/65/ЄЕС від 2 березня 1965 року
щодо  застосування  Статті  85(3)  Договору  до  певних  категорій
договорів та узгоджених дій.     58. Регламент Ради ЄЕС N 2822/71 від  20  грудня  1971  року,
яким  доповнено положення Регламенту N 17 щодо застосування Статей
85 та 86 Договору.     59. Регламент Ради ЄЕС N 2821/71 від 20 грудня 1971 року щодо
застосування Статті 85(3) Договору до певних категорій  договорів,
рішень та узгоджених дій.     60. Регламент Ради ЄЕС N 812/86 від 14 травня 1986 року  щодо
захисту від імпорту товарів, які є предметом демпінгу у відносинах
між Співдружністю 10 держав та новими членами ЄС,  чи у відносинах
між  новими  членами  ЄС протягом транзитного періоду дії Акту про
приєднання Іспанії та Португалії.     61. Регламент Ради ЄЕС N 4064/89 від 21 грудня 1989 року щодо
контролю за монопольними об'єднаннями підприємств.     62. Регламент Ради ЄЕС N 1534/91 від 31 травня 1991 року щодо
застосування  Статті  85(3)   Договору   щодо   певних   категорій
договорів, рішень та узгоджених дій в секторі страхування.     63. Регламент Комісії ЄЕС N 3385/94 від 21 грудня  1994  року
щодо  форми,  змісту та інших реквізитів заяв та повідомлень,  які
передбачені Регламентом Ради N 17. (Текст узгоджений з УЄЕП).     64. Директива  Ради  90/219/ЄЕС  від 23 квітня 1990 року щодо
обмеженого використання генетично змінених мікроорганізмів.     65. Директива  Ради  90/220/ЄЕС  від 23 квітня 1990 року щодо
виваженого випуску у довкілля генетично змінених мікроорганізмів.     66. Регламент  Комісії  ЄЕС N 3932/92 від 21 грудня 1992 року
щодо застосування Статті 85(3) Договорів щодо певних  видів  угод,
рішень та узгоджених дій в секторі страхування.     67. Перша директива Ради 73/239/ЄС від  24  липня  1973  року
щодо  узгодженості  законів,  правил  та адміністративних приписів
стосовно  заняття   прямою   страховою   діяльністю,   іншою   ніж
страхування життя.     68. Регламент  Ради  ЄЕС  N   17:   Перший   Регламент   щодо
застосування Статей 85 та 86 Договору.     69. Регламент Комісії (ЄС) N 2790/1999  від  22  грудня  1999
року   щодо   застосування  Статті  81(3)  Договору  до  категорій
вертикальних договорів та  узгоджених  дій.  (Текст  узгоджений  з
УЄЕП).     70. Регламент Комісії (ЄС) N 2658/2000 від 29 листопада  2000
року   щодо   застосування  Статті  81(3)  Договору  до  категорій
договорів спеціалізації. (Текст узгоджений з ЕЕА).     71. Регламент  Комісії (ЄС) N 2659/2000 від 29 листопада 2000
року  щодо  застосування  Статті  81(3)  Договору   до   категорій
договорів дослідження та розвитку. (Текст узгоджений з ЕЕА).

                       Транспорт та зв'язок

     1. Резолюція  Ради  ЄС  94/С48/01 від 7 лютого 1994 року щодо
принципів універсальної служби у секторі електрозв'язку.     2. Резолюція Ради ЄС 95/С258/01 від 18 вересня 1995 року щодо
реалізації регулюючої структури в області електрозв'язку.     3. Директива 73/23/ЄЕС від 19 лютого 1973 року щодо зближення
законів   держав-членів    стосовно    електричного    обладнання,
сконструйованого для використання у певних лімітах напруги.     4. Директива  97/13/ЄС  (  994_096  ) від 10 квітня 1997 року
щодо загальної законодавчої бази  стосовно  загальних  дозволів  і
індивідуальних ліцензій в сфері послуг електрозв'язку.     5. Директива  Ради  82/470/ЄЕС  від  29 червня 1982 року щодо
заходів  стосовно  розвитку   ефективного   використання   свободи
організацій та свободи надання послуг відносно діяльності осіб, що
займаються  підприємницькою  діяльністю  (підприємців)  по  певних
послугах,  що є додатковими до транспортних та туристичних агенцій
(ISIC групування 720) та щодо послуг по складуванню.     6. Регламент Ради ЄЕС N 2988/74 від 26 вересня 1974 року щодо
строків розгляду справ та порядок застосування санкцій  відповідно
до   правил  Європейського  Економічного  Співтовариства  у  сфері
транспортних відносин та відносин конкуренції.     7. Регламент Ради ЄЕС N 4056/86 від 22 грудня 1986 року, який
встановлює детальні  правила  по  застосуванню  Статей  85  та  86
Договору до морського транспорту.     8. Регламент Ради ЄЕС N 1101/89 від 27 квітня 1989 року  щодо
структурного реформування транспорту у внутрішніх водах.     9. Регламент Ради (ЄЕС) N 3572/90 від 4 грудня 1990 року, яка
змінює в результаті об'єднання Німеччини певні директиви,  рішення
та регламенти  стосовно  дорожнього,  залізничного  транспорту  та
транспорту у внутрішніх водах.     10. Регламент Ради ЄЕС N 479/92 від 25 лютого 1992 року  щодо
застосування   Статті   85(3)   Договорів  щодо  угод,  рішень  та
узгоджених   дій   між    лінійними    судноплавними    компаніями
(консорціум).     11. Регламент Ради ЄС N 844/94 від 12 квітня 1994 року,  яким
змінено  і  доповнено  Регламент  ЄЕС  N  1101/89  про  структурне
реформування транспорту у внутрішніх водах.     12. Регламент  Комісії  ЄС  N  2812/94  від 18 листопада 1994
року,  яким змінено і  доповнено  Регламент  Ради  ЄЕС  N  1101/89
стосовно  умов,  які застосовуються при введенні в дію нових видів
транспортних послуг у внутрішніх водах.     13. Регламент Ради ЄС N 3314/94 від 22 грудня 1994 року, яким
змінено і доповнено Регламент  ЄЕС  N  1101/89  щодо  структурного
реформування транспорту у внутрішніх водах.     14. 87/95/ЄЕС:  Рішення Ради від 22  грудня  1986  року  щодо
стандартизації     в    галузі    інформаційної    технології    і
телекомунікації.     15. Резолюція  Ради від 22 грудня 1994 року щодо принципів та
плану лібералізації телекомунікаційних інфраструктур.     16. Резолюція  Ради від 7 грудня 1993 року щодо запровадження
супутникових персональних послуг зв'язку в співтоваристві.     17.  Директива  Комісії  96/19/ЄС  ( 994_239 ) від 13 березня
1996  року,  що  вносить зміни до директиви 90/388/ЄЕС в зв'язку з
введенням повної конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг.     18. 98/195/ЕС:  Рекомендація комісії від 8  січня  1998  року
щодо об'єднань на вільному ринку телекомунікацій.     19. Повідомлення комісії - Статус  голосової  телекомунікації
по  Інтернет  відповідно  до права співтовариства та,  зокрема,  у
зв'язку з директивою 90/388/ЕЕС.     20. Рішення  Європейського  Парламенту  та Ради N 128/1999/EC
від 14 грудня 1998 року щодо узгодженого  запровадження  мобільних
та бездротових систем зв'язку третього покоління в співтоваристві.     21. Рішення Європейського Парламенту та  Ради  N  276/1999/EC
від  25  січня  1999  року  щодо прийняття багаторічного плану дій
співтовариства   на   забезпечення    безпечнішого    користування
Інтернетом  шляхом  боротьби  з  незаконним  та  шкідливим вмістом
глобальних мереж.     22. Рішення  Ради  96/339/ЄС  від  20 травня 1996 року,  яким
схвалено  багаторічну  програму  Співтовариства  по   стимулюванню
розвитку мультимедійної європейської індустрії.     23. Резолюція Ради та представників урядів держав-членів  від
17  лютого  1997 року щодо незаконного та шкідливого вмісту мережі
Інтернет.     24. Телекомунікації:   відкрита  мережа.  Перелік  стандартів
(шосте видання).     25. Директива комісії 88/301/ЕЕС від 16 травня 1988 року щодо
конкуренції на ринку обладнання телекомунікаційних терміналів.     26. Директива Комісії ЄС 94/46/ЄС від 13 жовтня 1994 року, що
вносить зміни до директиви 88/301 ЄЕС та директиви 90/388 ЄЕС щодо
супутникового зв'язку.     27. 92/264/ЕЕС:  Рішення Ради від 11 травня  1992  року  щодо
введення   єдиного   коду   доступу  до  міжнародного  телефонного
сполучення у Співтоваристві.

                          Оподаткування

     1. Директива Ради 77/799/ЄЕС від 19  грудня  1977  року  щодо
взаємної допомоги компетентних органів влади держав-членів у сфері
прямого та непрямого оподаткування.     2.   Директива   Ради  92/12/ЕЕС  від  25  лютого  1992  року
(  994_361 ) щодо загального режиму підакцизних товарів та умов їх
зберігання, обігу та обліку.     3. Директива Ради 69/335/СЕЕ від  17  липня  1969  року  щодо
непрямого оподаткування приросту капіталу.     4. Директива Ради 74/553/ЄЕС від 7 листопада 1974 ( 994_296 )
року  щодо  додання  Статті  5(2) до директиви 69/335/ЄЕС стосовно
прямих податків на зростання капіталу.     5. Шоста  директива  Ради  77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року
щодо  гармонізації  законів  держав-членів  стосовно   податку   з
обороту.  Загальна система податку на додану вартість (ПДВ): єдина
база обчислювання.     6.   Директива   Ради  92/81/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
( 994_370 ) щодо гармонізації структури акцизного збору на нафту.     7.   Директива   Ради  92/83/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
(  994_430  )  щодо  гармонізації  структури  акцизного  збору  на
алкоголь та алкогольні напої.     8.   Директива   Ради  92/79/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
( 994_368 ) щодо уніфікації податку на цигарки.     9.   Директива   Ради  92/80/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
(  994_369  )  щодо  уніфікації  податку  на тютюнові вироби (крім
цигарок).     10.   Директива  Ради  92/82/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
( 994_371 ) щодо уніфікації структури акцизного збору на нафту.     11.   Директива  Ради  92/84/ЕЕС  від  19  жовтня  1992  року
(  994_431 ) щодо уніфікації структури акцизного збору на алкоголь
та алкогольні напої.     12.  Директива  Ради  94/74/ЄС  від  22 грудня 1994 року, яка
вносить зміни до директиви 92/12/ЄС ( 994_361 ) стосовно загальних
заходів  щодо  продукції, яка підлягає акцизному збору та стосовно
володіння, перевезення та контролювання такої продукції; директиви
92/81  ЄЕС ( 994_370 ) щодо гармонізації структури акцизних зборів
на нафтопродукти та директиви 92/82 ЄЕС ( 994_371 ) щодо зближення
ставок акцизного збору на нафтопродукти.     13.  Директива  Ради  95/59/ЄС  від  27  листопада  1995 року
(  994_442 ) щодо податків, які на відміну від податків з обороту,
впливають на споживання виготовленого тютюну.     14.  Директива Ради 78/1032/ЄС ( 994_298 ) від 19 грудня 1978
року   щодо  узгодження  умов,  встановлених  у  відповідності  із
законом,  підзаконним  чи  адміністративним актом стосовно правил,
які  відносяться  до податків з обороту та акцизних зборів під час
міжнародних подорожей.     15. Регламент Комісії ЄЕС N 3649/92 від 17 грудня  1992  року
щодо  спрощення  форми  супровідних  документів  про  рух  в межах
Співтовариства продукції,  яка підлягає акцизному  збору  та  була
випущена для споживання в державі - члену ЄЕС, яка є відправником.     16. Регламент Комісії ЄЕС N 3199/93  від  22  листопада  1993
року  щодо  взаємного  визнання процедур повної денатурації спирту
для цілей звільнення від акцизних зборів.     17. Восьма  директива  Ради 79/1072/ЄС від 6 грудня 1979 року
щодо уніфікації законів держав-членів стосовно податків з  обороту
-    процедури    відшкодування   податку   на   додану   вартість
оподатковуваним особам, незареєстрованим на території держави.     18.  Директива  Ради  95/7/ЄС  ( 994_490 ) від 10 квітня 1995
року,  яка  вносить  зміни та доповнення до директиви 77/388/ЄЕС і
запроваджує   спрощений   порядок  справляння  податку  на  додану
вартість  -  обсяг  звільнення  від  податку  у деяких випадках та
порядок його практичного застосування.     19.   Директива   Ради  94/76/ЄС  від  22  грудня  1994  року
(  997_440  ),  яка  вносить  зміни  та  доповнення  до  директиви
77/388/ЄЕС шляхом запровадження тимчасових заходів щодо справляння
податку  на  додану  вартість, які застосовуватимуться в контексті
розширення Європейського Союзу 1 січня 1995 року.     20. Друга  директива  Ради  67/228/ЄС від 11 квітня 1967 року
щодо гармонізації законодавства держав - членів  ЄС,  яка  регулює
податки  з  обороту  -  Структура  та  порядок застосування єдиної
системи справляння податку на додану вартість.     21. Перша  директива  Ради  67/227/ЄС від 11 квітня 1967 року
щодо гармонізації законодавства держав - членів  ЄС,  яка  регулює
податки з обороту.     22. Регламент Ради N 218/92/ЄС від 27 січня  1992  року  щодо
адміністративного  співробітництва у сфері непрямого оподаткування
(ПДВ).     23.  Директива  Ради 90/434/ЄЕС ( 994_451 ) від 23 липня 1990
року  щодо  загальної  системи  оподаткування,  що  поширюється на
злиття, розділ, переведення активів та обмін акцій компаніями, які
знаходяться у різних державах - членах ЄС.     24.  Директива  Ради  94/79/ЄС ( 994_969 ) від 21 грудня 1993
року   щодо  оподаткування  певних  позицій  прибутку,  отриманого
нерезидентами у державах - членах ЄС за виключенням тих, де вони є
резидентами.     25. Директива  Ради  69/335  від  17  липня  1969  року  щодо
непрямого оподаткування зростання капіталу.     26. Директива Європейського Парламенту та Ради 2001/24/ЄС від
4  квітня  2001  року  щодо  реорганізації  та  закриття кредитної
установи.     27. Регламент  Комісії  (ЄС)  N  31/96 від 10 січня 1996 року
щодо сертифікату звільнення від сплати акцизного збору.     28.  Директива  Ради  1999/81/ЄС  від  29 липня 1999 року, що
вносить  зміни  до  директиви 92/79/ЄЕС ( 994_368 ) щодо зближення
податків   на  цигарки,  директиви  92/80/ЄЕС  (  994_369  )  щодо
зближення  податків на тютюнові вироби, крім цигарок, та директиви
95/59/ЄС  щодо  сплати  податків  (крім  податку  з  обороту), які
впливають на споживання тютюнових виробів.     29. Регламент  Комісії  (ЄЕС)  N  2719/92 від 11 вересня 1992
року щодо супровідних адміністративних документів для безакцизного
обігу підакцизних товарів.     30.  Директива  Ради 90/435/ЄЕС ( 994_358 ) від 23 липня 1990
року  щодо  загальної  системи  оподаткування, що застосовується у
випадках, коли материнські та дочірні компанії знаходяться в межах
юрисдикції різних держав-членів.     31. 90/436/ЄЕС:   Конвенція    про    уникнення    подвійного
оподаткування  у  зв'язку  з  вирівнюванням прибутків асоційованих
підприємств - Заключний акт - Спільні  декларації  -  Односторонні
декларації.     32. Протокол, що вносить зміни до Конвенції від 23 липня 1990
року   про   уникнення   подвійного   оподаткування  у  зв'язку  з
вирівнюванням прибутків асоційованих підприємств - Заключний акт.

                         Охорона довкілля

     1. Директива Європейського Парламенту та Ради  2000/ЄС  щодо
встановлення рамок дій у галузі водної політики.     2. Директива Ради 90/220/ЄЕС від 23  квітня  1990  року  щодо
виваженого випуску у довкілля генетично змінених мікроорганізмів.     3. Директива Ради 92/43/ЄЕС ( 987_004-92 ) від 21 травня 1992
року  щодо  збереження  природних  місць  існування дикої флори та
фауни.     4. Директива Ради 79/409/ЄЕС від  2  квітня  1979  року  щодо
збереження диких птахів.     5. Директива Ради ЄС 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 року  щодо
оцінки впливу на довкілля певних державних та приватних проектів.     6. Директива Ради  96/82/ЄС  від  9  грудня  1996  року  щодо
контролю  за  основними  джерелами  ризику,  де задіяні небезпечні
речовини.     7. Рішення  Комісії  98/433/ЄС  від  26 червня 1998 року щодо
гармонізованих  критеріїв  управління  відповідно  до   Статті   9
директиви  Ради  96/82/ЄС  щодо контролю небезпечних речовин,  які
найчастіше призводять до нещасних випадків.     8. Директива  Ради  76/116/ЄЕС  від  18 грудня 1976 року щодо
адаптації законодавства держав-членів,  пов'язаних з використанням
добрив,  директива  Ради  88/183  від  22  березня 1988 року,  яка
доповнює директиву 76/116/ЄЕС щодо використання добрив,  директива
Ради  89/284/ЄЕС  від 13 квітня 1989 року,  яка доповнює директиву
76/116/ЄЕС у  пунктах,  які  стосуються  використання  кальцію  та
магнію.     9. Директива Ради 91/414/ЄЕС від  15  липня  1991  року  щодо
захисту продуктів на ринку.     10. Директива 96/82/ЄС від 9 грудня 1996 року щодо  уникнення
небезпеки великих аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами.     11. Директива 86/278/ЄЕС від 12 червня 1986 року щодо захисту
довкілля,  а саме грунтів від забруднення агресивними речовинами у
сільському господарстві.     12. Сьома  поправка  92/32/ЄС  від  30  квітня  1992  року до
директиви 67/548/ЄЕС щодо адаптації законодавства,  підзаконних та
адміністративних  актів,  пов'язаних з класифікацією,  пакуванням,
маркуванням небезпечних речовин.     13. Директива 70/220/ЄЕС від 20 березня 1970 року ( 994_294 )
щодо зближення законодавства держав-членів щодо заходів, які мають
бути   вжиті   проти   забруднення   повітря   газами  з  двигунів
внутрішнього згорання, що застосовуються на засобах пересування (з
додатками).     14. Директива  Ради  72/306/ЄЕС  від  2 серпня 1972 року щодо
зближення законодавства держав-членів стосовно заходів,  що  мають
бути   вжиті  проти  викидів  забруднюючих  речовин  із  дизельних
двигунів, які використовуються на засобах пересування.     15.  Директива  Ради  88/76/ЄЕС  від  3 грудня 1987 року, яка
вносить  зміни  та  доповнення  у директиву Ради 70/220/ЄЕС від 20
березня   1970   (   994_294   )   щодо   адаптації  законодавства
держав-членів щодо заходів, які мають бути вжиті проти забруднення
повітря газами з двигунів внутрішнього згорання, що застосовуються
на засобах пересування.     16. Директива  Ради  88/77/ЄЕС  від  3  грудня 1987 року щодо
зближення законодавства держав-членів стосовно заходів,  що  мають
бути  вжиті  проти  викидів  газоподібних  забруднюючих речовин із
дизельних двигунів, які використовуються на засобах пересування.     17.  Директива  Європейського  Парламенту  та  Ради  94/12/ЄС
(  994_436  ) від 23 березня 1994 року, що стосується заходів, які
мають  бути  вжиті проти забруднення повітря викидами транспортних
засобів та вносить зміни до директиви 70/220/ЄЕС ( 994_294 ).     18. Директива  Європарламенту  та  Ради 96/69/ЄС від 8 жовтня
1996  року,  що  вносить зміни до директиви 70/220/ЄЕС ( 994_294 )
щодо  зближення  законів держав-членів стосовно заходів, які мають
бути   вжиті   для   запобігання   забрудненню   повітря  викидами
транспортних засобів.     19. Директива  Комісії  93/67/ЄЕС від 20 липня 1993 року щодо
встановлення принципів оцінки небезпеки  для  людини  та  довкілля
речовин, оголошених у відповідності до директиви Ради 67/548/ЄЕС.     20. Директива Комісії 93/72/ЄЕС від 1 вересня 1993 року  щодо
адаптації   до  вимог  технічного  прогресу  у  дев'яностих  роках
директиви   Ради   67/548/ЄЕС   щодо    адаптації    законодавства
держав-членів   стосовно  класифікації,  пакування  та  маркування
небезпечних речовин.     21. Директива  Комісії  96/86/ЄС від 13 грудня 1996 року щодо
пристосування до вимог технічного прогресу директиви 94/55/ЄС щодо
адаптації   законодавства   держав-членів   у   сфері  перевезення
небезпечних вантажів автомобільним транспортом.     22. Директива  Ради  96/82/ЄС  від  9  грудня  1996 року щодо
контрольних  заходів  для  уникнення  небезпеки  в  діяльності   з
небезпечними речовинами.     23. Директива Комісії 93/67/ЄЕС від 20 липня 1993  року  щодо
встановлення  принципів  оцінки  небезпеки  для людини та довкілля
речовин, оголошених у відповідності до директиви Ради 67/548/ЄЕС.     24. Директива  Комісії  93/67/ЄЕС від 20 липня 1993 року щодо
встановлення принципів оцінки небезпеки  для  людини  та  довкілля
речовин, оголошених у відповідності до директиви Ради 67/548/ЄЕС.     25. Регламент Європарламенту та Ради ЄС N  2037/2000  від  29
червня 2000 року щодо речовин, які руйнують озоновий шар.     26.  Регламент Ради    ЄЕС N   1210/90   від 7  травня   1990
(  994_918  ) щодо створення Європейського Агентства з довкілля та
Європейської мережі екологічної інформації та спостереження.     27. Директива  Ради  94/24/ЄС  від  8  червня  1994 року,  що
вносить зміни до додатка II директиви 79/409/ЄЕС  щодо  збереження
диких птахів.     28. Регламент Ради N 308/97  від  17  лютого  1997  року,  що
вносить   зміни   до  Регламенту  N  2158/92  щодо  захисту  лісів
Співтовариства від пожеж.     29. Директива  Комісії  97/49/ЄС  від 29 липня 1997 року,  що
вносить  зміни  до  директиви  79/409/ЄЕС  щодо  збереження  диких
птахів.     30. Директива Ради 97/62/ЄС від  27  жовтня  1997  року  щодо
пристосування  до  вимог  технічного  прогресу директиви 92/43/ЄЕС
(  987_004-92 ) щодо збереження природних екосистем та дикої флори
та фауни.     31. Регламент  Комісії  N 2307/97 від 18 листопада 1997 року,
що вносить зміни до Регламенту N 338/97 щодо захисту  видів  дикої
флори та фауни шляхом регулювання торгівлі такими видами.     32. Регламент Комісії N 767/98 від 7  квітня  1998  року,  що
вносить зміни до Регламенту N 939/97, яким встановлюються детальні
правила застосування Регламенту Ради N 338/97 щодо  захисту  видів
дикої флори та фауни шляхом регулювання торгівлі такими видами.     33. Регламент Комісії N 1006/98 від 14 травня 1998  року,  що
вносить  зміни  до Регламенту N 939/97,  яким встановлюються певні
детальні  правила  застосування  Регламенту  Ради  N  338/97  щодо
захисту  видів  дикої  флори  та фауни шляхом регулювання торгівлі
такими видами.     34. Регламент  Комісії  N  1460/98 від 8 липня 1998 року,  що
вносить зміни до Регламенту N 1170/93,  яким установлюються  певні
детальні  правила  застосування  Регламенту  Ради  N  2158/92 щодо
захисту лісів Співтовариства від пожеж.     35. Регламент  Комісії N 2214/98 від 15 жовтня 1998 року,  що
вносить зміни до Регламенту N  338/97  щодо  захисту  видів  дикої
флори та фауни шляхом регулювання торгівлі такими видами.     36. Регламент Комісії N 250/1999 від 2 лютого 1999  року,  що
вносить зміни до Регламенту N 2473/98 щодо припинення розміщення в
природних умовах Співтовариства представників деяких  видів  дикої
флори та фауни.     37. Директива  88/379/ЄЕС  щодо   класифікації,   маркування,
пакування небезпечних препаратів.     38. Рекомендація  Ради  79/3/ЄЕС  від  19  грудня  1978  року
державам-членам з приводу контрольних методів при оцінці коштів на
контроль за промисловим забрудненням.     39. Рішення  Комісії  1999/314/ЄС від 9 квітня 1999 року щодо
опитувального листа,  пов'язане з директивою  Ради  96/82/ЄС  щодо
контролю  за  крупними  інцидентами,  пов'язаними  з  небезпечними
сполуками.     40. Рішення  Комісії  98/433/ЄС  від  26  червня  1998 року у
відповідності  до  Статті   9   директиви   Ради   96/82/ЄС   щодо
гармонізованих   критеріїв  для  поширення  контролю  за  крупними
інцидентами, пов'язаними з небезпечними сполуками.     41. Рішення  Комісії  85/71/ЄС  від  21 грудня 1985 року щодо
переліку хімічних сполук,  вказаних у  директиві  Ради  67/548/ЄЕС
щодо  адаптації  законодавства,  підзаконних  та  адміністративних
актів,  пов'язаних  з  класифікацією,  пакуванням  та  маркуванням
небезпечних сполук.     42. Регламент Ради від 16 жовтня 1989  року  щодо  інструкцій
стосовно зменшення технологічних та природних небезпек.     43. Регламент Комісії N 2268/95  від  27  вересня  1995  щодо
другого  переліку  пріоритетних речовин,  передбачених Регламентом
Ради N 793/93.     44. Регламент  Комісії N 1488/94 від 28 червня 1994 року щодо
встановлення принципів для оцінки небезпеки для людини та довкілля
існуючих  речовин  у  відповідності  до  Регламенту Ради N 793/93,
Регламент Комісії ЄС N 1179/94 від 25 травня  1994  року  стосовно
першого   переліку   пріоритетних   речовин,   як  це  передбачено
Регламентом Ради N 793/93.     45. Регламент Ради ЄЕС N 793/93 від 23 березня 1993 року щодо
оцінки та контролю за ризиками від існуючих речовин.     46. Регламент  N  3135/94  від  5  грудня  1994 року на зміну
Регламенту N 2455/92.     47. Регламент  N 2455/92 від 23 липня 1992 року щодо експорту
та імпорту деяких небезпечних хімічних сполук.     48. Директива  Ради  94/55/ЄС від 21 листопада 1994 року щодо
адаптації   законодавства   держав-членів   стосовно   перевезення
автомобільним транспортом небезпечних речовин.     49. Директива Ради 91/157/ЄЕС від 18 березня 1991  року  щодо
батарей та акумуляторів, які містять певні небезпечні речовини.     50. Директива  91/155/ЄЕС  від  5  березня  1991  року,   яка
визначає  та  встановлює детальні підготовчі процедури для системи
специфічної інформації,  яка стосується  небезпечних  процедур  на
виконання Статті 10 директиви 88/379/ЄЕС.     51. Директива Ради 76/769/ЄЕС від 27  липня  1976  року  щодо
зближення   законодавства   держав-членів   стосовно   обмежень  у
впровадженні на ринку та використанні певних  небезпечних  речовин
та препаратів.     52. Директива  67/548/ЄЕС  від  27  червня  1967  року   щодо
зближення  законодавства,  підзаконних  та адміністративних актів,
пов'язаних з класифікацією,  пакуванням та маркуванням небезпечних
речовин.     53. Регламент Європарламенту та Ради ЄС  N  2493/2000  від  7
листопада  2000  року  щодо  заходів  розвитку  повної  інтеграції
екологічного виміру до процесу розвитку країн, що розвиваються.     54. Регламент  Європарламенту  та  Ради ЄС N 1980/2000 від 17
липня 2000 року щодо програми Співтовариства стосовно  присудження
екологічних позначок у новій редакції.     55. Регламент Європарламенту та  Ради  ЄС  N  1655/2000  щодо
Фінансового Документа з Довкілля (LIFE).     56. Регламент Комісії ЄС N 2161/1999 від 12 жовтня 1999  року
щодо   впровадження   вимог   стосовно  подальшої  перевірки  щодо
імпортерів та виробників визначених пріоритетних  речовин,  як  це
визначено  Регламентом  Ради ЄЕС N 793/93 від 23 березня 1993 року
щодо оцінки та контролю за ризиками від існуючих речовин.

                   Енергетика, включаючи ядерну

     1. Директива щодо дослідницької та навчальної програм у сфері
ядерної енергії, (OJ 399D0175).     2. Директива щодо заходів,  взятих Євросоюзом у сфері ядерної
безпеки   Центральної   та   Східної  Європи,  а  також  СНД,  (OJ
399Y0209(01)).     3. Директива  щодо  зберігання  та  переробки відпрацьованого
ядерного палива, (OJ 387D06000).     4. Директива  щодо  оновлення  програми  заходів  Спільноти у
області поводження з РАВ, (OJ 392Y0625(02)).     5. Директива щодо поводження з РАВ, (OJ 394Y1231).     6. Директива  щодо  перевезень  радіоактивних   речовин   між
державами - членами ЄС, (OJ 393R1493).     7. Заключний  Акт  Європейської  Конференції  з  Енергетичної
Хартії  -  Заява  Євратому  передана  до Секретаріату Енергетичної
Хартії  у  відповідності  із  Статтею   26(3)(b)(іі)   Угоди   про
Енергетичну Хартію.     8. Заключний  Акт  Європейської  Конференції  з  Енергетичної
Хартії  -  Додаток  1:  Угода  про Енергетичну Хартію - Додаток 2:
Рішення, що стосуються Угоди про Європейську Енергетичну Хартію.     9. Заключний  Акт  Європейської  Конференції  з  Енергетичної
Хартії  -  Додаток  3:  Протокол  до   Енергетичної   Хартії   про
ефективність   енергетики  та  пов'язані  з  нею  аспекти  охорони
довкілля.     10. Заключний   Акт   Міжнародної   Конференції   та  Рішення
Конференції з Енергетичної Хартії стосовно змін  та  доповнень  до
положень  Угоди  про  Енергетичну  Хартію  про  торгівлю - Спільні
Декларації - Додаток  1:  Зміни  та  доповнення  до  положень  про
торгівлю  Угоди  про  Енергетичну  Хартію  -  Додаток 2:  Рішення,
пов'язані з прийняттям змін та доповнень до положень про торгівлю,
про Енергетичну Хартію.     11. Конференція  з  Енергетичної  Хартії   -   Правила   щодо
процедури вирішення спорів у сфері транзиту.     12. Регламент Ради N 7/63/Євратом від 3 грудня 1963 року щодо
правил  процедури  Арбітражного  Комітету,  передбачені Статтею 18
Угоди  про  створення  Європейського  Співтовариства   з   Атомної
Енергії ( 994_027 ).     13. Регламент Ради N 625/83 від 15  березня  1983  року  щодо
запровадження  спеціальних  заходів  щодо енергетичної стратегії в
інтересах Співтовариства.     14. Регламент Ради ЄЕС N 1890/84 від 26 червня 1984 року щодо
запровадження спеціальних заходів щодо  енергетичної  стратегії  в
інтересах Співтовариства.     15. Директива Ради 90/377/ЄЕС від 29 червня  1990  року  щодо
процедури  Співтовариства  спрямованої  на  покращення  прозорості
встановлення цін на газ та електроенергію для кінцевих  споживачів
у промисловості.     16. Регламент Ради ЄС N 736/96 від 22 квітня  1996  року  про
повідомлення  Комісії  щодо інвестиційних проектів,  що входять до
сфери інтересів Співтовариства,  в секторах нафтової,  газової  та
електричної промисловості.     17. Регламент Ради ЄС N 2386/96 від 16 грудня  1996  року  на
застосування  Регламенту  Ради  ЄС N 736/96 від 22 квітня 1996 про
повідомлення Комісії щодо інвестиційних проектів,  що  входять  до
сфери  інтересів Співтовариства,  в секторах нафтової,  газової та
електричної промисловості.     18. Протокол  до Угоди з енергетичних проблем,  укладеною між
урядами  держав  -  членів  Європейських  Співтовариств  на  94-му
засіданні  Спеціальної Ради Міністрів Європейського Співтовариства
Вугілля та Сталі, проведеної 21 квітня 1964 у Люксембурзі.     19. Директива  Ради  82/885/ЄЕС  від 10 грудня 1982 року,  що
вносить зміни до директиви 78/170/ЄЕС щодо  використання  бойлерів
для  обігріву  та  виробу  гарячої  води  у нових або вже існуючих
непромислових будівлях та про ізоляцію ліній постачання  тепла  та
гарячої  води  для  побутового  використання у нових непромислових
будівлях.     20. Директива  Ради  78/170/ЄЕС  від 13 лютого 1978 року щодо
застосування  теплових  генераторів  для  обігріву  приміщень   та
постачання   гарячої  води  у  нових  або  існуючих  непромислових
будівлях.     21. Директива  Ради  79/531/ЄЕС від 14 травня 1979 року,  яка
поширює дію  директиви  79/530/ЄЕС  про  позначення  на  побутових
пристроях  шляхом маркування обсягу енергії,  що споживається,  на
духові шафи (духовки).     22.  Директива Ради 93/76/ЄЕС ( 994_432 ) від 13 вересня 1993
року  щодо  зменшення  викидів вуглекислого газу шляхом збільшення
ефективності споживання енергії.     23. Директива Європарламенту та Ради 96/57/ЄС ( 994_517 ) від
3  вересня 1996 року щодо вимог до ефективності споживання енергії
побутовими   електричними  холодильниками,  морозильниками  та  їх
поєднаннями.     24. Восьма  директива  Європарламенту та Ради 97/44/ЄС від 22
липня 1997 року щодо заходів на період літнього сезону.     25. Резолюція    Консультативного    Комітету   Європейського
Співтовариства Вугілля  та  Сталі  про  робочу  програму  у  сфері
твердого палива.     26.  Рішення  Комісії  N 3632/93/ECSC від 28 грудня 1993 року
(  994_507  ),  яке встановлює правила для держав у сфері допомоги
вугільній промисловості.     27.  Рішення  Комісії  N  341/94/ECSC  від 8 лютого 1994 року
(  994_508  )  щодо  імплементації  Рішення  N  3632/93/ECSC,  яке
встановлює   правила   для   держав  у  сфері  допомоги  вугільній
промисловості.     28. Резолюція  Консультативного  Комітету  ЄСВС  щодо  оцінки
Європейською   Комісією   заходів,  вжитих  державами-членами  для
підтримки своєї видобувної промисловості.     29. Рішення  Комісії  N  2645/86/ECSC  від 30 липня 1986 року
щодо виконання Рішення  N  2064/86/ECSC  про  встановлення  правил
Співтовариства   для   надання   державної   підтримки   вугільній
промисловості.     30. Рішення  Комісії  N  2064/86/ECSC від 30 червня 1986 року
щодо встановлення  правил  Співтовариства  для  надання  державної
допомоги вугільній промисловості.     31. Директива Ради 95/60/ЄС ( 994_488 ) від 27 листопада 1995
року щодо податкового маркування природного газу та гасу.     32. Рішення Європейського Парламенту та  Ради  N  647/2000/ЄС
від  28  лютого  2000 року,  яким затверджено багаторічну програму
підвищення рівня ефективності використання енергії (SAVE) (1998  -
2002).     33. Рішення Європейського Парламенту та  Ради  N  646/2000/ЄС
від  28  лютого  2000 року,  яким затверджено багаторічну програму
сприяння розвитку відновлюваних джерел  енергії  у  Співтоваристві
(Altener) (1998 - 2002).     34.  Директива  Ради  92/75/ЄЕС  (  994_367  ) від 22 вересня
1992  року  щодо  зазначення кількості споживання енергії та інших
ресурсів  побутовими  приладами  шляхом маркування та за допомогою
надання стандартної інформації про продукт.     35. Резолюція Ради від 15 вересня 1986 року  щодо  підвищення
рівня    ефективності    використання   енергії   на   промислових
підприємствах держав-членів.     36. 82/604/ЄЕС: Рекомендація Ради від 28 липня 1982 року щодо
сприяння інвестиціям у сфері раціонального використання енергії.     37. 77/713/ЄЕС:  Рекомендація  Ради  від  25 жовтня 1977 року
щодо   раціонального   використання   енергії    на    промислових
підприємствах ( 994_980 ).     38. Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року  щодо  ефективності
використання енергії у Європейському Співтоваристві.     39. Резолюція Ради від 15 січня 1985 року щодо  вдосконалення
програм енергозбереження у державах-членах ( 994_349 ).     40. Регламент Комісії (Євратом) N 3137/74 від 12 грудня  1974
року,  що  вносить зміни до Регламенту Комісії N 17/66/Євратом від
29 листопада 1966 року ( 994_509 ) щодо вилучення з-під дії правил
глави  про  поставки  передачу  малих кількостей руди, сировини та
особливих матеріалів, що розкладаються.

                     Інтелектуальна власність

     1. Регламент ЄС  N  1239/95  від  31  травня  1995  року,  що
встановлює  правила імплементації для застосування Регламенту Ради
ЄС N 2100/94 щодо захисту прав на нові сорти рослин.     2. Регламент  Комісії  N 1238/95 від 31 травня 1995 року,  що
установлює правила виконання Регламенту Ради  N  2100/95  стосовно
процедури в Бюро спільноти щодо сортів рослин.     3. Регламент Ради ЄС N 3288/94 від 22 грудня 1994  року  щодо
доповнення   Регламенту   (ЄС)   N   40/94   щодо  торгової  марки
Співтовариства  щодо  імплементації  угод,  укладених   у   рамках
Уругвайського раунду.     4. Директива Ради 87/54/ЄЕС від  16  грудня  1986  року  щодо
правового    захисту    топографій    напівпровідників   (печатних
мікросхем) ( 994_351 ).     5. Регламент  Ради  ЄЕС N 2100/94 від 27 липня 1994 року щодо
захисту сортів рослин у Співтоваристві.     6. Регламент  Ради  ЄЕС  2081/92  від 14 липня 1992 року щодо
захисту   географічних   зазначень   та    позначень    походження
сільськогосподарських продуктів та продуктів харчування.

                  Стандартизація й сертифікація

     1.  Директива  Ради  85/374/ЄЕС ( 994_348 ) від 25 липня 1985
року щодо зближення законів, підзаконних та адміністративних актів
держав-членів  стосовно  відповідальності  за  неякісну продукцію.
(Внесено зміни директивою 1999/34/ЄС від 10 травня 1999 року).     2. Директива  Ради  85/577/ЄЕС  від  20 грудня 1985 року щодо
захисту прав споживачів при продажу поза бізнес-приміщеннями.     3. Директива  Ради  92/59/ЄЕС  від  29  червня 1992 року щодо
загальної безпеки продукції.     4. Директива  Європейського  Парламенту   та   Ради   97/7/ЄС
(  994_245  ) від 20 травня 1997 року щодо захисту прав споживачів
при  укладанні  угоди  на  відстані  -  Заява  Ради  та Парламенту
стосовно  Статті 6(1) - Заява Комісії стосовно Статті 3(1), перший
абзац.     5.   Директива   Європейського  Парламенту  та  Ради  98/6/ЄС
(  984_004-98  )  від  16  лютого  1998  року  щодо  захисту  прав
споживачів   шляхом   зазначення   цін  продуктів,  запропонованих
споживачам.     6. Директива Ради 89/552/ЄС  від  3  жовтня  1989  року  щодо
координації    певних    положень    законів,    підзаконних    чи
адміністративних   актів   держав-членів    стосовно    здійснення
телевізійних трансляцій.     7. Директива Європейського Парламенту та Ради 97/36/ЄС від 30
червня  1997  року  щодо внесення змін до директиви Ради 89/552/ЄС
щодо  координації  певних   положень   законів,   підзаконних   чи
адміністративних    актів    держав-членів   стосовно   здійснення
телевізійних трансляцій.     8. Директива  Ради  92/28/ЄС  від  31  березня 1992 року щодо
реклами лікарських препаратів, призначених для людини.     9. Директива  Європейського Парламенту та Ради 1999/44/ЄС від
25 травня 1999 року щодо  певних  особливостей  продажу  споживчих
товарів та пов'язаних з ними гарантій ( 994_b07 ).     10. Директива Ради 90/314/ЄЕС від 13 червня  1990  року  щодо
організованих туристичних поїздок, турів та комплексних турне.     11. Директива Ради 93/13/ЄЕС від  5  квітня  1993  року  щодо
несправедливих умов у споживчих угодах.     12. Директива  Ради  91/368/ЄЕС  від  20  червня  1991  року,
директива Ради 93/44/ЄЕС від 14 червня 1993 року, що вносять зміни
до  директиви  89/392/ЄЕС  щодо  зближення  законів  держав-членів
стосовно обладнання.     13. Директива Європейського Парламенту та Ради  98/34/ЄС  від
22   червня   1998  року,  що  встановлює  процедуру  забезпечення
інформацією  стосовно   технічних    стандартів   та   регламентів
( 994_b11 ). (Внесено зміни директивою Європейського Парламенту та
Ради 98/48/ЄС від 20 липня 1998 року).     14. Директива Ради 84/450/ЄЕС ( 994_347 ) від 10 вересня 1984
року  стосовно  зближення законів, підзаконних та адміністративних
актів держав-членів щодо реклами, яка вводить в оману.     15. Директива Європейського Парламенту та Ради 97/55/ЄС від 6
жовтня  1997  року,  що  вносить  зміни  до  директиви  84/450/ЄЕС
(  994_347 ) стосовно реклами, що вводить в оману, таким чином, що
її дія поширюється також і на порівняльну рекламу.     16. Директива Європейського Парламенту та Ради 98/43/ЄС від 6
липня   1998   року   щодо   зближення   законів,  підзаконних  та
адміністративних   актів   держав-членів   стосовно   реклами    і
фінансування тютюнових виробів.     17. Директива Європейського Парламенту та Ради  98/27/ЄС  від
19 травня 1998 року щодо заборон, які накладаються з метою захисту
інтересів споживачів.     18. Директива  Ради  90/385/ЄЕС  від 20 червня 1990 року щодо
зближення законів держав-членів стосовно  медичних  пристроїв  для
активної імплантації.     19. Директива Ради 93/42/ЄЕС від 14  червня  1993  року  щодо
медичних пристроїв.     20. Директива Європейського Парламенту та Ради  98/79/ЄС  від
27  жовтня  1998 року щодо засобів медичної діагностики in   vitro
( 994_b33 ).     21. Директива Ради 76/117/ЄЕС від 18 грудня  1975  року  щодо
зближення  законів держав-членів стосовно електричного обладнання,
що використовується у вибухонебезпечних середовищах.     22. Директива  Ради  67/548/ЄЕС  від 27 червня 1967 року щодо
зближення законів,  підзаконних та адміністративних актів стосовно
класифікації, пакування та маркування небезпечних речовин.     23. Директива Комісії 80/590/ЄЕС від 9 червня 1980 року  щодо
визначення   супровідних   символів   на   матеріалах  і  виробах,
призначених для контакту з харчовими продуктами.     24. Директива  Ради  87/354/ЄЕС  від 25 червня 1987 року,  що
вносить  зміни  до  певних   директив   щодо   зближення   законів
держав-членів  щодо промислових виробів стосовно умовних позначень
держав-членів (за допомогою цифр та літер).     25. Директива  Ради  87/357/ЄЕС  від 25 червня 1987 року щодо
зближення  законів держав-членів  стосовно  виробів,  які,  будучи
насправді  іншими, ніж  виглядають, загрожують здоров'ю чи безпеці
споживача.     26. Директива  Ради  76/211/ЄЕС  від  20 січня 1976 року щодо
зближення  законів держав-членів  стосовно  фасування  запакованої
продукції за вагою чи об'ємом.     27. Директива Ради 75/106/ЄЕС від 19 грудня  1974  року  щодо
зближення   законів  держав-членів   стосовно   фасування   певних
запакованих рідин за об'ємом.     28. Директива  Ради  71/318/ЄЕС  від  26 липня 1971 року щодо
зближення законів держав-членів стосовно лічильників газу.     29. Директива  Ради  75/33/ЄЕС  від  17 грудня 1974 року щодо
зближення законів держав-членів стосовно лічильників  для холодної
води.     30. Директива Ради 79/830/ЄЕС від 11 вересня 1979  року  щодо
зближення законів держав-членів стосовно лічильників гарячої води.     31. Директива Ради 80/232/ЄЕС від 15  січня  1980  року  щодо
зближення  законів держав-членів  стосовно меж номінальних значень
кількостей  та  номінальних  місткостей,  дозволених  для   певних
запакованих продуктів.     32. Директива Європейського Парламенту та Ради  94/25/ЄС  від
16  червня  1994  року  щодо  зближення  законів,  підзаконних  та
адміністративних актів держав-членів стосовно прогулянкових суден.     33. Директива  Ради  93/15/ЄЕС  від  5  квітня 1993 року щодо
гармонізації  положень,  які  стосуються   розміщення   на   ринку
вибухових речовин цивільного призначення та нагляду за ними.     34.  Директива  Європейського  Парламенту  та  Ради  94/62/ЄС
( 994_b05 ) від 20 грудня 1994 року щодо пакувальних матеріалів та
відходів пакування.     35. Директива  Європейського Парламенту та Ради 1999/5/ЄС від
9  березня  1999   року   щодо   радіо-   та   телекомунікаційного
термінального обладнання та взаємного визнання їх відповідності.     36. Директива Ради 99/36/ЄС від  29  квітня  1999  року  щодо
пересувного обладнання, що працює під тиском.     37. Директива Ради 71/319/ЄЕС від 26  липня  1971  року  щодо
зближення  законів держав-членів  стосовно  лічильників  для рідин
(крім лічильників для води).     38. Директива  Ради  71/347/ЄЕС  від 12 жовтня 1971 року щодо
зближення  законів  держав-членів  стосовно  вимірювання стандарту
маси зерна в об'ємі сховища.     39. Директива Ради 73/362/ЄЕС від 19 грудня  1973  року  щодо
зближення законів держав-членів стосовно фізичних мір довжини.     40. Директива Ради 76/765/ЄЕС від 27  липня  1976  року  щодо
зближення законів держав-членів стосовно спиртометрів та спиртових
гідрометрів.     41. Директива   Ради   71/307/ЄЕС   щодо   зближення  законів
держав-членів стосовно найменування текстилю.  (Внесено  зміни  до
розділу II директивою Ради 87/140/ЄЕС від 6 лютого 1987 року).     42. Директива Ради 76/768/ЄЕС від 27  липня  1976  року  щодо
зближення законів держав-членів стосовно косметичних виробів.     43.  Директива  Ради  87/102/ЄЕС від 22 грудня 1986 року щодо
зближення   законів,   підзаконних   та   адміністративних   актів
держав-членів  стосовно  споживчого  кредиту ( 994_350 ). (Внесено
зміни директивою Ради 90/88/ЄЕС від 22 лютого 1990 року).     44. Рішення Ради 93/465/ЄЕС  від  22  липня  1993  року  щодо
модулів  оцінки  відповідності,  що  використовуються  в технічних
директивах з гармонізації  та  правила  нанесення  і  використання
маркування відповідності СЕ.     45. Директива Ради 89/336/ЄЕС від 3  травня  1989  року  щодо
зближення    законів   держав-членів   стосовно   електромагнітної
сумісності. (Внесено зміни директивою Ради 92/31/ЄЕС від 28 квітня
1992 року).     46. Директива Ради 73/23/ЄЕС від 19  лютого  1973  року  щодо
гармонізації    законів   держав-членів    стосовно   електричного
обладнання, сконструйованого для роботи у певних лімітах напруги.     47. Директива  Ради  87/404/ЄЕС  від 25 червня 1987 року щодо
гармонізації  законів держав-членів   стосовно   простих   посудин
високого  тиску.  (Внесено зміни директивою Ради 90/488/ЄЕС від 17
вересня 1990 року).     48.  Директива  88/378/ЄЕС ( 994_a90 ) від 3 травня 1988 року
щодо зближення законів держав-членів стосовно безпеки іграшок.     49. Директива  Європейського  Парламенту та Ради 95/16/ЄС від
29 червня 1995 року щодо зближення законів держав-членів  стосовно
ліфтів.     50. Директива Ради 90/384/ЄЕС від 20 червня  1990  року  щодо
гармонізації  законів держав-членів,  що стосуються неавтоматичних
зважувальних систем.     51.  Директива Ради 90/396/ЄЕС ( 994_355 ) від 29 червня 1990
року щодо зближення законів держав-членів, що стосуються побутових
пристроїв, що живляться газоподібним паливом.     52.  Директива  Ради  92/42/ЄЕС  (  994_366  )  від 21 травня
1992  року  щодо  вимог  ефективності,  що  висуваються  для нових
водонагрівальних  приладів,  що  живляться рідким або газоподібним
паливом.     53.  Директива  Ради  93/68/ЄЕС  від  22  липня 1993 року, що
вносить  зміни  до  директиви  87/404/ЄЕС (прості ємності високого
тиску),  88/378/ЄЕС  (  994_a90  )  (безпека  іграшок), 89/106/ЄЕС
(будівельні  матеріали),  89/336/ЄЕС (електромагнітна сумісність),
89/392/ЄЕС   (устаткування),   89/686/ЄЕС   (персональне   захисне
устаткування),  90/384/ЄЕС  (неавтоматичні  зважувальні пристрої),
90/385/ЄЕС  (медичні  пристрої активної імплантації),   90/396/ЄЕС
( 994_355 )(побутові пристрої, що живляться газоподібним паливом),
91/263/ЄЕС (телекомунікаційне   термінальне обладнання), 92/42/ЄЕС
( 994_366 ) (нові водонагрівальні прилади, що живляться рідким або
газоподібним   паливом)   та   73/23/ЄЕС   (електричне  обладнання
сконструйоване для використання у певних лімітах напруги).     54. Директива Європейського Парламенту та Ради 96/57/ЄС від 3
вересня  1996  року  щодо   енергетичних   вимог   для   побутових
холодильників, морозильників та їх комбінацій.     55. Директива Європейського Парламенту та Ради  97/23/ЄС  від
29  травня 1997 року щодо зближення законів держав-членів відносно
герметичного устаткування.     56. Директива  Ради  89/686/ЄЕС  від 21 грудня 1989 року щодо
зближення  законодавства  держав-учасниць  стосовно  персонального
захисного устаткування.     57. Директива Ради 93/95/ЄЕС від  29  жовтня  1993  року,  що
вносить зміни до директиви 89/686/ЄЕС щодо зближення законодавства
держав-учасниць  стосовно  персонального  захисного   устаткування
(ПЗУ).     58. Директива Європейського Парламенту та Ради 96/58/ЄС від 3
вересня  1996 року,  що вносить зміни до директиви 89/686/ЄЕС щодо
зближення  законодавства  держав-учасниць  стосовно  персонального
захисного устаткування.     59. Директива Європейського Парламенту та Ради 94/9/ЄС від 23
березня   1994  року  щодо  зближення  законів  держав-членів,  що
стосуються  устаткування  та  захисних  систем,  призначених   для
використання у потенційно вибухонебезпечних просторах.     60. Директива Ради 79/196/ЄС від  6  лютого  1979  року  щодо
зближення   законів   держав-членів,  що  стосуються  електричного
устаткування,   що   застосовують   визначені   типи  захисту  для
використання у потенційно вибухонебезпечних просторах.     61. Директива Ради 82/130/ЄЕС від 15 лютого  1982  року  щодо
зближення   законів  держав-членів,   що  стосуються  електричного
устаткування  для  використання  в  потенційно   вибухонебезпечних
просторах в шахтах вразливих до гримучого газу.

                        Митне регулювання

     1. Регламент  Ради  N  2046/97  від  13 жовтня 1997 року щодо
співпраці Північ - Південь у боротьбі з наркотиками та наркотичною
залежністю.     2. Угода про Європейську Економічну зону -  Протокол  18  про
внутрішні процедури імплементації Статті 43.     3.   Директива   Ради   94/4/ЄС   від  14  грудня  1994  року
(  994_438  ), що вносить зміни до директив 69/169/ЄЕС ( 994_203 )
та  77/388/ЄЕС  та  підвищує  рівень знижок мандрівників із третіх
країн  та  обмежень  для  придбань, звільнених від оподаткування у
подорожі на території Співтовариства.     4. Директива Європарламенту та Ради 97/5/ЄС від 27 січня 1997
року   щодо   грошових   кредитних   транскордонних   перерахунків
( 994_276 ).     5. Директива  Ради  ЄС  N 2913/92 від 12 жовтня 1992 року про
Митний Кодекс Співтовариства ( 994_742 ).     6. Регламент  Комісії ЄС N 2454/93 від 2 липня 1993 року щодо
застосування Регламенту  Ради  ЄС  N  2913/92  про  Митний  Кодекс
Співтовариства ( 994_742 ).     7. Регламент Комісії (ЄС) N 3665/93 від 21 грудня 1993  року,
що  вносить  зміни  до  Регламенту  Комісії (ЄЕС) N 2454/93,  яким
визначені положення застосування Регламенту Ради (ЄЕС)  N  2913/92
щодо заснування Митного Кодексу Співтовариства ( 994_742 )  .     8. Регламент Комісії (ЄС) N 655/94 від 24 березня 1994  року,
що  вносить  зміни  до Регламенту (ЄЕС) N 2454/93,  яким визначені
положення для застосування Митного Кодексу Співтовариства стосовно
Єдиного   адміністративного   документу  та  кодексів,  які  мають
застосовуватись.     9. Регламент Ради (ЄС) N 1500/94 від 21 червня 1994 року,  що
вносить  зміни  до  Регламенту  Комісії  (ЄЕС)  N  2454/93,   яким
визначені  положення  застосування Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92
щодо заснування Митного Кодексу Співтовариства ( 994_742 ) .     10. Регламент Комісії (ЄС) N 2193/94 від 8 вересня 1994 року,
що вносить зміни до Регламенту (ЄЕС)  N  2454/93,  яким  визначені
положення  застосування  Регламенту  Ради  (ЄЕС)  N  2913/92  щодо
заснування Митного Кодексу Співтовариства.     11. Поправки, OJ L 235 від 9 вересня 1994 року.     12. Гармонізована  система  опису  та  кодування  товарів   -
коментар.

                          Трудове право

     1. Директива  Комісії  2000/5/ЄС від 25 лютого 2000 року щодо
доповнення додатків C та D директиви Ради  92/51/ЄЕС  щодо  другої
загальної  системи  визнання  професійної  освіти  та  навчання на
додаток до директиви 89/48/ЄЕС. (Текст узгоджений з ЕЕА).     2. Директива  Комісії  97/38/ЄС  від 20 червня 1997 року щодо
доповнення додатків C та D директиви Ради  92/51/ЄЕС  щодо  другої
загальної  системи  визнання  професійної  освіти  та  навчання на
додаток до директиви 89/48/ЄЕС. (Текст узгоджений з ЕЕА).     3. Директива  Комісії  95/43/ЄС  від  20  липня  1995 року до
директиви Ради 92/51/ЄЕС щодо другої  загальної  системи  визнання
професійної освіти та навчання на додаток до директиви 89/48/ЄЕС.     4. Директива Комісії 94/38/ЄС від 26  липня  1994  року  щодо
доповнення  додатків  C  та D директиви Ради 92/51/ЄЕС щодо другої
загальної системи  визнання  професійної  освіти  та  навчання  на
додаток до директиви 89/48/ЄЕС.     5. Регламент Ради ЄЕС N 2434/92 від 27 липня 1992  року  щодо
доповнення  Частини  II  Регламенту  ЄЕС  N  1612/68 щодо вільного
пересування працівників у межах Співтовариства.     6. Регламент  Ради  ЄЕС  N 312/76 від 9 лютого 1976 року щодо
доповнення регламентів стосовно прав  працівників  профспілок,  що
містяться  в  Регламенті  ЄЕС  N 1612/68 щодо вільного пересування
працівників у межах Співтовариства.     7. Директива  Ради  72/194/ЄЕС  від  18 травня 1972 року,  що
поширює на працівників право залишатися на території держави-члена
після  прийняття на роботу в цій державі в рамках директиви від 25
лютого 1964 року щодо  координації  спеціальних  заходів  стосовно
пересування  та  проживання іноземців,  які зумовлені міркуваннями
політики, безпеки та громадського здоров'я.     8. Директива  Ради щодо адміністративної практики та процедур
стосовно заселення,  працевлаштування та проживання  на  території
держави-члена  Співтовариства  працівників  та їхніх родин з інших
держав-членів (неофіційний англійський переклад).     9. Регламент  Ради ЄЕС N 2535/95 від 24 жовтня 1995 року,  що
вносить  зміни  до  Регламенту  (ЄЕС)  N  3730/87,  що  встановлює
загальні  правила  щодо  поставки продуктів харчування з державних
резервів до організацій-одержувачів стосовно поширення на  найменш
захищені верстви населення у Співтоваристві.     10. Регламент Комісії ЄЕС N 2826/93 від 15 жовтня  1993  року
щодо   доповнення  Регламенту  ЄЕС  N  3149/92  щодо  встановлення
детальних правил щодо поставки продуктів  харчування  з  державних
резервів   на   користь   найменш   захищених   верств   населення
Співтовариства.     11. Директива  Ради  89/391/ЄЕС  від 12 червня 1989 року щодо
здійснення заходів щодо  поліпшення  безпеки  й  захисту  здоров'я
працівників під час роботи ( 994_b23 ).     12. Директива Ради 89/654/ЄЕС від 30 листопада 1989 року щодо
мінімальних   приписів   стосовно   безпеки   й  захисту  здоров'я
працівників на робочих місцях.     13. Директива Ради 89/655/ЄЕС від 30 листопада 1989 року щодо
мінімальних  приписів  стосовно   безпеки   й   захисту   здоров'я
працівників під час роботи.     14. Директива Ради 92/57/ЄЕС від 24  червня  1992  року  щодо
мінімальних   приписів   стосовно   безпеки   і  захисту  здоров'я
працівників під час роботи на тимчасових і пересувних  будівельних
майданчиках.     15. Директива Ради 92/58/ЄЕС від 24  червня  1992  року  щодо
позначень,   необхідних   для   безпеки  та/або  захисту  здоров'я
працівників на робочих місцях ( 987_003-92 ).     16. Директива  Ради  98/37/ЄЕС  від  22 червня 1998 року щодо
зближення законів держав-членів стосовно обладнання.     17. Директива  Європейського  Парламенту та Ради 94/9/ЄЕС від
23 березня 1994 року щодо  зближення  законів  держав-членів  щодо
устаткування  і  захисних  систем,  призначених для використання у
вибухонебезпечних середовищах.     18. Директива  Ради  89/686/ЄЕС  від 21 грудня 1989 року щодо
зближення  законів  держав-членів стосовно засобів індивідуального
захисту.     19. Регламент Ради ЄЕС N 620/82 від  16  березня  1982  року,
яким  установлено,  у  відносинах  між  італійськими установами та
установами   інших   держав-членів,    спеціальні    заходи    для
відшкодування страхових внесків у випадку хвороби та материнства.     20. Регламент Ради ЄС N 3095/95 від 22 грудня 1995  року,  що
вносить  зміни  до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування схем
соціального захисту до працівників,  підприємців та  членів  їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N 574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту  ЄЕС
N   1408/71,  Регламенту  ЄЕС  N  1247/92  про  внесення  змін  до
Регламенту ЄЕС N 1408/71 ( 994_653 ) та   Регламенту ЄЕС N 1945/93
про  внесення змін до Регламенту ЄЕС N 1247/92.     21. Регламент Ради ЄС N 118/97 від 2  грудня  1996  року,  що
вносить  зміни  до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування схем
соціального захисту до працівників,  підприємців та  членів  їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N 574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту  ЄЕС
N 1408/71.     22. Регламент Ради ЄС N 1290/97 від 27 червня 1997  року,  що
вносить  зміни  до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування схем
соціального захисту до працівників,  підприємців та  членів  їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N 574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту  ЄЕС
N 1408/71.     23. Регламент Ради ЄС N 1223/98 від 4 червня  1998  року,  що
вносить  зміни  до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування схем
соціального захисту до працівників,  підприємців та  членів  їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N 574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту  ЄЕС
N 1408/71.     24. Регламент Ради ЄЕС N 1606/98 від 29 червня 1998 року,  що
вносить  зміни  до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування схем
соціального захисту до працівників,  підприємців та  членів  їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N 574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту  ЄЕС
N  1408/71  у  зв'язку  з поширенням їхньої чинності на спеціальні
схеми для державних службовців,  Регламент ЄЕС N 2864/72 Ради  від
19.12.72  про  внесення  змін  до  Регламенту  ЄЕС  N 1408/71 щодо
застосування схем соціального захисту до працівників та членів  їх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства.     25. Регламент Ради ЄС N 307/1999 від 8 лютого 1999  року,  що
вносить  зміни зміни до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо застосування
схем соціального захисту до  працівників,  підприємців  та  членів
їхніх   родин,   що   пересуваються  всередині  Співтовариства  та
Регламенту ЄЕС N 574/72 щодо встановлення процедури  імплементації
Регламенту ЄЕС N 1408/71 у зв'язку з поширенням їхньої чинності на
студентів.     26. Регламент Ради ЄС N 1399/1999 від 29 квітня 1999 року, що
вносить зміни до Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо  застосування  схем
соціального  захисту  до працівників,  підприємців та членів їхніх
родин, що пересуваються всередині Співтовариства та Регламенту ЄЕС
N  574/72 щодо встановлення процедури імплементації Регламенту ЄЕС
N 1408/71.     27. Регламент  Комісії  ЄС  N  89/2001  від 17 листопада 2001
року,  що вносить зміни до  Регламенту  Ради  ЄЕС  N  574/72  щодо
встановлення процедури імплементації Регламенту ЄЕС N 1408/71 щодо
застосування схем соціального захисту до працівників,  підприємців
та членів їхніх родин, що пересуваються всередині Співтовариства.     28. Директива Ради 79/7/ЄЕС від  19  грудня  1978  року  щодо
поступової   імплементації  принципів  статевої  рівноправності  у
галузі охорони праці.     29. Директива  Ради  96/97/ЄС  від  20  грудня 1996 року,  що
вносить зміни до директиви 86/378/ЄЕС щодо імплементації  принципу
статевої рівноправності у схемах професійного соціального захисту.     30. Регламент Ради ЄЕС N 1946/93 від 30 червня 1993 року,  що
вносить   зміни   до   Регламенту  ЄЕС  N  337/75  щодо  створення
Європейського Центру Розвитку та Підвищення Кваліфікації.     31. Регламент Ради ЄЕС N 1948/93 від 30 червня 1993 року,  що
вносить зміни до Регламенту ЄЕС N  1416/76  щодо  фінансових  умов
стосовно Європейського Центру Розвитку та Підвищення Кваліфікації.     32. Регламент Ради ЄС N 1131/94 від 16 травня 1994  року  про
внесення   змін   до   Регламенту  ЄЕС  N  337/75  щодо  створення
Європейського Центру Розвитку та Підвищення Кваліфікації.     33. Регламент  Ради  ЄС  N 251/95 від 6 лютого 1995 року,  що
вносить  зміни  до  Регламенту  ЄЕС  N   337/75   щодо   створення
Європейського Центру Розвитку та Підвищення Кваліфікації.     34. Регламент Ради ЄС N 354/95 від 20 лютого  1995  року,  що
вносить   зміни   до   Регламенту  ЄЕС  N  337/75  щодо  створення
Європейського Центру Розвитку та Підвищення Кваліфікації.     35. Директива  Ради  92/56/ЄЕС  від  24 червня 1992 року,  що
вносить зміни до  директиви  75/129/ЄЕС  щодо  наближення  законів
держав-членів, що стосуються колективних скорочень робочої сили.     36. Директива Ради 88/610/ЄЕС від 24 листопада 1988 року щодо
доповнення  директиви  82/501/ЄЕС  щодо  основних ризиків у певній
індустріальній діяльності.     37. Директива Ради 90/641/Євратом від 4 грудня 1990 року щодо
оперативного  захисту  працівників,  які  піддані  ризику   впливу
іонізуючої радіації на робочому місці.     38. Директива Ради 93/88/ЄЕС від 12  жовтня  1993  року  щодо
доповнення  директиви  90/679/ЄЕС стосовно захисту працівників від
ризику,  пов'язаного зі  впливом  біологічних  речовин  на  роботі
(сьома  індивідуальна  директива  в  рамках Статті 16(1) директиви
89/391/ЄЕС)( 994_b23 ).     39. Регламент  Ради  ЄС  N  1643 від 29 червня 1995 року щодо
доповнення Регламенту ЄС  N  206/94  щодо  утворення  Європейської
Агенції з питань безпеки та здоров'я на роботі.     40. Директива Комісії 95/30/ЄС від 30 червня 1995  року  щодо
адаптації  до  вимог технічного прогресу директиви Ради 90/679/ЄЕС
щодо  захисту  працівників  від  ризику,  пов'язаного  з   впливом
біологічних  речовин  на  роботі  (сьома індивідуальна директива в
рамках Статті 16(1) директиви 89/391/ЄЕС)( 994_b23 ).     41. Директива  Ради  95/63/ЄС  від  5  грудня  1995 року щодо
доповнення директиви 89/655/ЄЕС стосовно  мінімальної  безпеки  та
вимог  охорони  здоров'я  щодо  використання  робочого  обладнання
працівниками (друга індивідуальна директива в рамках Статті  16(1)
директиви 89/391/ЄЕС)( 994_b23 ).     42. Директива Ради 97/42/ЄС від  27  червня  1997  року  щодо
доповнення  вперше  директиви  90/394/ЄЕС щодо захисту працівників
від ризику,  пов'язаного зі впливом біологічних речовин на  роботі
(сьома  індивідуальна  директива  в  рамках Статті 16(1) директиви
89/391/ЄЕС)( 994_b23 ).     43. Директива  Комісії  97/65/ЄС  від  26 листопада 1997 року
щодо приведення  у  відповідність,  втретє,  до  вимог  технічного
прогресу,  директиви  Ради 90/679/ЄЕС щодо захисту працівників від
ризику,  пов'язаного із впливом  біологічних  речовин  на  роботі.
(Текст узгоджений з ЕЕА).     44. Регламент Ради (Євратом,  ЄСВС,  ЄЕС)  N  680/87  від  23
лютого 1987 року щодо доповнення Регламенту (Євратом,  ЄСВС,  ЄЕС)
N 1860/76 щодо  встановлення   умов   працевлаштування   персоналу
Європейського Фонду Покращення Умов Життя та Праці.

                  Боротьба з відмиванням грошей

     1. Директива Ради 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) від 19  червня  1991
року  щодо  запобігання  використання  фінансової  системи з метою
відмивання грошей.     2. Загальні правила поведінки приватних  банківських  установ
для боротьби з відмиванням грошей. Вольфсберзькі Принципи.     3. Директива Європарламенту та Ради 2000/46/ЄС від 18 вересня
2000  року  щодо  зайняття,  функціонування  та належний нагляд за
діяльністю   установ,   що   займаються   електронними   грошовими
операціями.     4. Директива Європарламенту та Ради  97/9/ЄС  від  3  березня
1997 року щодо компенсаційних схем для інвесторів ( 984_003-97 ).     5. Директива Ради  98/80/ЄС  від  12  жовтня  1998  року,  що
доповнює  загальну  систему  податку на додану вартість та вносить
зміни та доповнення до директиви 77/388/ЄЕС - Спеціальна схема для
зберігання коштів у золоті.     6. Пояснювальна доповідь щодо Конвенції про захист фінансових
інтересів  Європейських  Співтовариств  (текст  схвалений Радою 26
травня 1997 року).     7. Акт  Ради  від  19 червня 1997 року,  яким складено Другий
Протокол  до   Конвенції   щодо   захисту   фінансових   інтересів
Європейських Співтовариств.     8. Документ 98/699/JHA:  Програма спільних дій від  3  грудня
1998  року,  схвалений  Радою  на  підставі  ст.  К.3 Договору про
Європейський Союз ( 994_029 ), щодо боротьби з відмиванням грошей,
виявлення,  відстеження,  заморожування,  вилучення та конфіскації
засобів та доходів від цього злочину.     9. Пояснювальна  доповідь щодо Другого Протоколу до Конвенції
щодо  захисту  фінансових  інтересів  Європейських   Співтовариств
(текст схвалений Радою 12 березня 1999 року).     10. Конвенція,  укладена на підставі  ст.  К.3  Договору  про
Європейський Союз  (  994_029  ),  щодо  утворення   Європейського
поліцейського органу (Конвенція про Європол).     11. Рекомендація  Комісії  88/590/ЄЕС  від  17 листопада 1988
року щодо платіжних систем та,  зокрема,  відносин  між  власником
картки та її емітентом.     12. Регламент Ради N 2271/96 від 22 листопада 1996 року,  яка
має   на   меті   захист   від   наслідків   екстратериторіального
застосування законодавства,  прийнятого у третій державі, та проти
дій на його підставі, чи які є наслідком цього.     13. Рекомендація  Комісії 87/598/ЄЕС ( 994_278 ) від 8 грудня
1987   року   щодо   Європейського   Кодексу   поведінки  стосовно
електронних   платежів.  (Відносини  між  фінансовими  установами,
торговцями й установами, що надають послуги та споживачами).

                         Банківське право

     1.  Директива  Ради 73/183/ЄЕС ( 994_456 ) від 28 червня 1973
року  щодо  скасування обмежень свободи підприємницької діяльності
та  свободи  надання  банками  та  іншими  фінансовими  установами
безоплатних послуг.     2. Директива  Ради  86/635/ЄЕС  від  8  грудня 1986 року щодо
річних бухгалтерських звітів та консолідованих  звітів  банків  та
інших фінансових установ.     3. Директива Ради 89/117/ЄЕС від 13  лютого  1989  року  щодо
зобов'язання    стосовно    публікації   щорічних   бухгалтерських
документів  створених  у  державах-членах   філій   кредитних   та
фінансових установ (головний офіс яких знаходиться не на території
держав-членів ( 994_272 ).     4.  Друга  директива  Ради 89/646/ЄЕС від 15 грудня 1989 року
(  994_353  )  щодо  узгодження  положень  законів, підзаконних та
адміністративних  актів, які стосуються видачі кредитним установам
дозволу  на зайняття діяльності та про умови її здійснення, та про
внесення змін до директиви 77/780/ЕЕС ( 994_297 ).     5.   Директива  Ради  89/647/ЄЕС  від  18  грудня  1989  року
( 994_354 ) щодо показників платоспроможності кредитних установ.     6. Директива Комісії 91/31/ЄЕС від 19 грудня 1990  року  щодо
застосування  терміну "multilateral development banks" у директиві
Ради  89/647/ЕЕС  від  18  грудня  1989  року  (  994_354  )  щодо
показників платоспроможності кредитних установ.     7.   Директива  Ради  92/121/ЄЕС  від  21  грудня  1992  року
(  994_362  )  щодо  здійснення  нагляду  і контролю за діяльністю
кредитних установ, пов'язаною з підвищеним ризиком.     8. Директива 94/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30
травня  1994  року  щодо  системи  страхування  депозитних вкладів
( 994_275 ).     9.  Директива Комісії 95/67/ЄС ( 994_489 ) від 15 грудня 1995
року,  яка  вносить  технічні  зміни  до директиви Ради 89/647/ЕЕС
(  994_354  ) щодо показників платоспроможності кредитних установ,
стосовно застосування терміну "multilateral development banks".     10. Директива  97/5/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27
січня 1997 року щодо грошових переказів за кордон.     11. Директива 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
20 березня 2000 року щодо видачі кредитним  установам  дозволу  на
зайняття діяльністю та про умови її здійснення ( 994_277 ).     12. Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради  від
18  вересня 2000 року щодо доступу,  контролю та належного нагляду
за діяльністю установ, які проводять електронні розрахунки.     13. Директива  2001/24/ЄС Європейського Парламенту і Ради від
4 квітня  2001  року  щодо  реорганізації  та  закриття  кредитних
установ.

                         Аграрна політика
       (інтелектуальна власність, захист рослин)

     1. Регламент Ради (ЄС) N 329/2000 від 11 лютого 2000 року, що
вносить зміни до Регламенту (ЄС) N 1238/95,  що встановлює правила
застосування Регламенту Ради N 2100/94 стосовно внесення плати  до
Бюро Співтовариства щодо сортів рослин.     2. Регламент Ради (ЄС) N 2506/95 від 25 жовтня 1995 року,  що
вносить  зміни  до  Регламенту (ЄС) N 2100/94 щодо сортів рослин у
Співтоваристві.     3. Регламент  Ради (ЄС) N 1768/95 від 24 липня 1995 року щодо
застосування  правил  надання  пільг  у  сільському  господарстві,
передбачених  Статтею  14(3)  Регламенту  Ради (ЄС) N 2100/94 щодо
сортів рослин у Співтоваристві.     4. Регламент  Комісії  (ЄС) N 2605/98 від 3 грудня 1998 року,
що вносить зміни до Регламенту (ЄС) N  1768/95  щодо  застосування
правил  надання  пільг  у  сільському  господарстві,  передбачених
Статтею 14(3) Регламенту Ради (ЄС) N 2100/94 щодо сортів рослин  у
Співтоваристві.     5. Регламент Ради (ЄС) N 2470/96 від 17 грудня 1996 року,  що
передбачає    поширення    на    картоплю    тлумачення   термінів
Співтовариства щодо сортів рослин.     6. Директива  Ради  N 79/117/ЄЕС від 21 грудня 1978 року,  що
забороняє розміщення на  ринку  та  використання  засобів  захисту
речовин, що містять певні активні речовини.     7. Регламент Комісії (ЄЕС) N 3600/92 від 11 грудня 1992 року,
що  визначає  детальні  правила  виконання першої частини програми
роботи,  зазначеної  у  Статті  8(2)  директиви  Ради   91/414/ЄЕС
стосовно розміщення засобів захисту рослин на ринку.     8. Рішення  Комісії  94/643/ЄС  від  12  вересня  1994   року
стосовно скасування дозволів на засоби захисту рослин,  що містять
активну речовину цихалотрин.     9. Регламент  Комісії  (ЄС) N 933/94 від 27 квітня 1994 року,
що визначає  активні  речовини  засобів  захисту  рослин  та  яким
призначається  відповідальна  держава  за хід виконання Регламенту
Комісії (ЄЕС) N 3600/92.     10. Рішення Комісії 95/276/ЄС від 13 липня 1995 року стосовно
скасування дозволів на засоби захисту рослин,  що містять  активні
речовини фербам та азінфос-етил.     11. Рішення Комісії 96/586/ЄС від 9 квітня 1996 року стосовно
скасування  дозволів на засоби захисту рослин,  що містять активну
речовину профам.     12. Регламент (ЄС) N 1610/96 Європейського Парламенту та Ради
від 23 липня 1996 року стосовно  впровадження  нового  додаткового
захисного сертифікату для засобів захисту рослин.     13. Рішення Комісії 98/269/ЄС від 7 квітня 1998 року стосовно
скасування  дозволів на засоби захисту рослин,  що містять активну
речовину дінотерб. (Текст узгоджений з ЕЕА).     14. Рішення Комісії 98/270/ЄС від 7 квітня 1998 року стосовно
скасування дозволів на засоби захисту рослин,  що містять  активну
речовину фенвалерат. (Текст узгоджений з ЕЕА).     15. Директива Ради 2000/29/ЄС від 8  травня  2000  року  щодо
захисних  заходів  від  проникнення  на  територію  Співтовариства
організмів,  які  можуть  завдати  шкоди  рослинам  або  рослинним
продуктам, та їх розповсюдження на території Співтовариства.     16. Регламент Комісії (ЄС) N 1896/2000  від  7  вересня  2000
року  щодо  першої  стадії  програми,  зазначеної  у  Статті 16(2)
директиви 98/8/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо  біоцидних
засобів.     17. Директива Європейського Парламенту та Ради 98/8/ЄС від 16
лютого 1998 року стосовно розміщення біоцидних засобів на ринку.     18. Директива Ради 72/462/ЄЕС від 12 грудня  1972  року  щодо
проблем санітарного та ветеринарного контролю щодо ввезення жуйних
тварин, свиней та свіжого м'яса з третіх країн.     19. Директива  Ради  64/433/ЄЕС  від 26 червня 1964 року щодо
санітарних проблем,  які впливають на торгівлю  свіжим  м'ясом  на
ринку Співтовариства.     20. Директива Ради 64/432/ЄЕС від 26 червня  1964  року  щодо
проблем  зі  здоров'ям  тварин,  які впливають на торгівлю жуйними
тваринами та свинями.     21. Директива  Ради  72/461/ЄЕС  від 12 грудня 1972 року щодо
санітарних проблем,  які впливають на торгівлю  свіжим  м'ясом  на
ринку Співтовариства.     22. Директива Ради 87/489/ЄЕС від 22 вересня  1987  року,  що
вносить зміни до директив 64/432/ЄЕС та 72/461/ЄЕС стосовно певних
заходів, що стосуються боротьби з чумою свиней.     23. Директива  Ради  91/68/ЄЕС  від  28  січня 1991 року щодо
ветеринарних вимог до регулювання торгівлі вівцями  та  козами  на
ринку Співтовариства.     24. Директива Ради 71/118/ЄЕС від 15 лютого  1971  року  щодо
санітарних  проблем,  які  впливають  на  торгівлю  свіжим  м'ясом
домашньої птиці.     25. Директива  Ради  91/497/ЄЕС  від  29 липня 1991 року,  що
вносить зміни та об'єднує всі  поправки  до  директиви  64/433/ЄЕС
щодо  санітарних проблем,  які впливають на торгівлю свіжим м'ясом
на ринку Співтовариства,  та розширює її  дію  до  виробництва  та
продажу свіжого м'яса.     26. Директива Ради 80/215/ЄЕС від 22  січня  1980  року  щодо
ветеринарних   проблем,   які   впливають   на  торгівлю  м'ясними
продуктами на ринку Співтовариства.     27. Директива  Ради  93/43/ЄЕС  від  14 червня 1993 року щодо
гігієни харчових продуктів.     28. Директива  Ради 92/118/ЄЕС від 17 грудня 1992 року,  якою
визначено вимоги до здоров'я тварин та громадського здоров'я,  які
мають  бути дотримані при товарообігу та імпорті до Співтовариства
продуктів,  які не є предметом  вищезгаданих  вимог,  передбачених
особливими правилами Співтовариства,  зазначених у додатку A(I) до
директиви  89/662/ЄЕС  та,  стосовно   патогенів,   до   директиви
90/425/ЄЕС.     29. Директива  Ради  90/425/ЄЕС  від  26  червня  1990   року
стосовно ветеринарних та зоотехнічних перевірок, застосовуваних до
торгівлі на території Співтовариства щодо певних живих  тварин  та
продуктів з метою досягнення завершеності внутрішнього ринку.     30. Директива  Ради  89/662/ЄЕС  від  11  грудня  1989   року
стосовно  ветеринарних  перевірок,  застосовуваних  до торгівлі на
території   Співтовариства   з   метою   досягнення   завершеності
внутрішнього ринку.     31. Директива Ради 92/65/ЄЕС від 13  липня  1992  року,  якою
визначено   вимоги  до  здоров'я  тварин,  які  застосовуються  до
товарообігу та імпорту до Співтовариства тварин,  сім'я,  яєць  та
ембріонів,   які   не   є  предметом  вимог  до  здоров'я  тварин,
передбачених особливими  правилами  Співтовариства,  зазначених  у
додатку  A(I) до директиви 89/662/ЄЕС та,  стосовно патогенів,  до
директиви 90/425/ЄЕС.     32. Директива  Ради  90/677/ЄЕС  від 13 грудня 1990 року,  що
розширює  сферу  директиви  81/851/ЄЕС  щодо   зближення   законів
держав-членів   стосовно   ветеринарних   лікарських   засобів  та
передбачає додаткові положення  щодо  іммунологічних  ветеринарних
лікарських засобів.     33. Директива Ради 82/894/ЄЕС від 21 грудня  1982  року  щодо
нотифікації захворювань тварин у Співтоваристві.     34. Директива Ради 77/99/ЄЕС від 21  грудня  1976  року  щодо
проблем здоров'я,  які впливають на торгівлю м'ясними продуктами у
Співтоваристві.     35. Директива Ради 85/511/ЄЕС від 18 листопада 1985 року,  що
запроваджує заходи контролю за ящуром у Співтоваристві.     36. Директива  Ради  91/496/ЄЕС  від  15 липня 1991 року,  що
встановлює принципи  організації  ветеринарних  перевірок  тварин,
яких  ввозять до Співтовариства з третіх країн та вносить зміни до
директив 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС та 90/675/ЄЕС.     37. Рішення  Комісії  92/183/ЄЕС від 3 березня 1992 року,  що
встановлює загальні умови,  передбачені для імпорту  певних  сирих
матеріалів,  що ввозяться з третіх країн, які зазначені у переліку
Рішення Ради 79/542/ЄЕС, для фармацевтичної переробки.     38. Рішення  Комісії  92/187/ЄЕС від 28 лютого 1992 року,  що
встановлює загальні умови,  передбачені для імпорту  певних  сирих
матеріалів,  що  ввозяться  з  третіх  країн,  які  не зазначені у
переліку Рішення Ради 79/542/ЄЕС, для фармацевтичної переробки.     39. Рішення  Ради  68/361/ЄЕС  від  15  жовтня 1968 року,  що
засновує Постійний Ветеринарний Комітет.     40. Директива Ради 90/667/ЄЕС від 27 листопада 1990 року, яка
визначає ветеринарні правила для знищення  та  переробки  відходів
тварин  для  подальшого їх розміщення на ринку,  з метою запобігти
потраплянню патогенів тваринного та рибного походження  у  харчові
продукти, а також вносить зміни до директиви 90/425/ЄЕС.     41. Рішення Ради 79/542/ЄЕС від 21  грудня  1976  року,  якою
визначено перелік третіх країн, з яких державами-членами дозволено
імпорт жуйних тварин, свиней та свіжого м'яса.     42. Директива  Ради  91/494/ЄЕС  від 26 червня 1991 року щодо
вимог до здоров'я тварин,  які використовуються  у  товарообігу  у
Співтоваристві та імпорті з третіх країн свіжого м'яса птиці.     43. Директива Ради 91/495/ЄЕС  від  27  листопада  1990  року
стосовно  проблем  громадського  здоров'я та здоров'я тварин,  які
впливають на виробництво та розміщення на ринку кролячого м'яса та
м'яса дикої птиці.     44. Директива Ради 92/45/ЄЕС від 16  червня  1992  року  щодо
проблем  громадського  здоров'я  та здоров'я тварин,  пов'язаних з
відстрілом диких тварин та розміщення на ринку м'яса диких тварин.     45. Директива  Ради  89/437/ЄЕС  від 20 червня 1989 року щодо
гігієни та  проблем  здоров'я,  що  впливають  на  виробництво  та
розміщення на ринку яйцепродуктів.     46. Директива Ради 91/67/ЄЕС від 28 січня 1991 року  стосовно
вимог  до  здоров'я  тварин,  які  застосовуються до розміщення на
ринку морських тварин та продуктів.     47. Директива  Ради  91/492/ЄЕС  від  15 липня 1991 року,  що
встановлює вимоги до здоров'я стосовно виробництва  та  розміщення
на ринку живих двостулкових молюсків.     48. Директива Ради 91/493/ЄЕС від  22  липня  1991  року,  що
встановлює  вимоги  до здоров'я стосовно виробництва та розміщення
на ринку рибних продуктів.     49. Директива  Ради  92/46/ЄЕС  від  16 червня 1992 року,  що
встановлює вимоги до здоров'я стосовно виробництва  та  розміщення
на ринку сирого молока,  молока,  підданого термічній обробці,  та
молокопродуктів.     50. Директива  Ради  94/65/ЄС  від  14  грудня 1994 року,  що
встановлює вимоги до виробництва та  розміщення  на  ринку  дрібно
порубаного м'яса та напівфабрикатів.

                                    Затверджено
                               рішенням шостого засідання
                               Міжвідомчої координаційної
                               ради з адаптації законодавства
                               України до законодавства
                               Європейського Союзу
                               від 28 вересня 2001 р.

                            Положення
      про робочі групи з питань розробки проектів
    нормативно-правових актів України з урахуванням
  основних положень законодавства Європейського Союзу

     1. Робоча    група     з     питань     розробки     проектів
нормативно-правових  актів України з урахуванням основних положень
законодавства  Європейського   Союзу   (далі   -   робоча   група)
створюється  на виконання окремих пунктів Плану роботи з адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі -
План роботи з адаптації законодавства),  який є складовою частиною
Плану  дій  щодо   реалізації   пріоритетних   положень   Програми
інтеграції    України    до   Європейського   Союзу   та   щорічно
затверджується Кабінетом Міністрів  України  відповідно  до  Указу
Президента  України  від  14 вересня 2000 року N 1072 ( 1072/2000,
n0001100-00  )  "Про  Програму інтеграції України до Європейського
Союзу".

     2. Центральний орган виконавчої влади, який зазначений першим
у  переліку  виконавців  у  Плані роботи з адаптації законодавства
(далі - головний розробник),  забезпечує створення робочої  групи,
очолює,   організовує,  спрямовує  і  координує  її  діяльність  з
розроблення проекту нормативно-правового акта.     Інформацію про  створення  робочої  групи  головний розробник
разом з копією наказу направляє у 10-денний термін до Міністерства
юстиції  України,  яке  забезпечує облік створених робочих груп та
моніторинг їх діяльності.

     3. Робоча група забезпечує:     визначення концепції проекту нормативно-правового акта;     визначення з урахуванням  рекомендацій  Центру  порівняльного
права    при   Міністерстві   юстиції   України   переліку   актів
законодавства    ЄС,    яким    повинен     відповідати     проект
нормативно-правового акта;     вивчення стану  та  порядку  врегулювання  законодавством  ЄС
питань, урегулювання яких передбачається цим проектом;     підготовку тексту   проекту   нормативно-правового   акта   з
урахуванням   основних  положень  законодавства  ЄС  та  згідно  з
вимогами нормопроектної техніки;     визначення ступеня   відповідності   положень  розроблюваного
проекту    нормативно-правового    акта    основним     положенням
законодавства  Європейського  Союзу  та підготовка проекту Довідки
відповідності   проекту    основним    положенням    законодавства
Європейського  Союзу  (далі  -  Довідка  відповідності) за формою,
встановленою Тимчасовим Регламентом Кабінету Міністрів України;     участь у   проведенні  термінологічної  експертизи  перекладу
актів  законодавства   Європейського   Союзу,   організацію   якої
забезпечують спільно Центр перекладів актів європейського права та
Центр порівняльного  права  при  Міністерстві  юстиції  України  у
порядку, який визначає Міністерство юстиції України;     участь у    проведенні    фінансово-економічної    експертизи
наслідків    впровадження   нормативно-правових   актів   України,
розроблених з  урахуванням  основних  положень  законодавства  ЄС,
організацію  якої  забезпечує  головний розробник у порядку,  який
визначає  Міжвідомча  координаційна  рада   з   питань   адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі -
МКР) та врахування її результатів;     супроводження проекту   нормативно-правового   акта  на  всіх
подальших стадіях нормотворчого процесу.

     4. Робоча група має право:     залучати до  своєї  роботи  спеціалістів зацікавлених органів
виконавчої влади,  з метою  вирішення  питань,  урегулювання  яких
передбачається цим проектом;     безоплатно одержувати   від    органів    виконавчої    влади
інформацію,  необхідну  для  розробки проекту нормативно-правового
акта, за письмовими запитами;     оперативно отримувати  на  всіх  стадіях  проходження проекту
інформацію про стан проходження проекту нормативно-правового  акта
в процесі його погодження та затвердження;     брати участь в обговоренні пропозицій щодо  внесення  змін  і
доповнень до проекту нормативно-правового акта,  які виникають під
час погодження та затвердження проекту;     подавати пропозиції  щодо  фінансування  своєї  діяльності та
одержати  від  головного   розпорядника   коштів   необхідне   для
організації    її   роботи   матеріально-технічне   та   фінансове
забезпечення.

     5. Робоча група зобов'язана:     підготувати проекти   нормативно-правового  акта  та  Довідки
відповідності у визначені головним розробником терміни;     забезпечити відповідність        розроблюваного       проекту
нормативно-правового акта  основним  положенням  законодавства  ЄС
настільки,   наскільки   це  доцільно  для  України  з  огляду  на
економічні,   політичні   та   соціальні   наслідки   впровадження
відповідних правових норм, адаптованих до вимог ЄС;     проводити свої  засідання  згідно  з  графіком,  затвердженим
головним розробником та сповістити про це Міністерство юстиції;     відслідковувати відповідність       основним       положенням
законодавства  ЄС  змін  і доповнень,  що пропонуються до внесення
іншими суб'єктами нормотворчого процесу на всіх його стадіях.

     6. Представників   органів   виконавчої   влади,  установ  та
організацій,  що залучаються до  складу  робочої  групи,  головний
розробник обирає сам за погодженням з цими органами, установами та
організаціями.     Представляє робочу  групу  її  голова,   який   призначається
головним розробником. Головний розробник визначає вимоги до особи,
яка може бути  головою  робочої  групи,  у  наказі  про  створення
робочої  групи.  Претендент  на  місце  голови робочої групи подає
заявку,  в якій мають бути зазначені прізвище, ім'я та по батькові
особи,  посада,  місце роботи,  науковий ступінь, робочий телефон.
Також вказуються:  назва проекту,  приблизний склад робочої групи,
гранична  вартість  проекту,  поетапний  план  виконання  проекту.
Головний розробник призначає голову робочої групи наказом.     Після призначення   на  посаду  голова  робочої  групи  подає
головному розробнику:     склад робочої  групи  (який  попередньо погоджується головним
розробником),  технічні завдання на кожного члена  робочої  групи,
поетапний графік діяльності робочої групи.     До складу робочої групи мають бути залучені:     а) представники центрального органу виконавчої влади,  який є
головним розробником;     б) представники   інших   центральних   та  місцевих  органів
виконавчої  влади,   до   компетенції   яких   належать   питання,
врегулювання   яких  передбачається  проектом нормативно-правового
акта;     в) експерт   Центру   порівняльного  права  при  Міністерстві
юстиції України.     У разі  потреби  до  складу  робочої  групи можуть залучатися
представники законопроектних  департаментів  Міністерства  юстиції
України,  до компетенції яких належать питання,  врегулювання яких
передбачається  проектом  нормативно-правового   акта,   а   також
науковці,  фахівці,  представники  недержавних  організацій  за їх
згодою.  Склад  робочої  групи  затверджується  наказом  головного
розробника.  З  членами  робочої  групи головний розробник укладає
договір цивільно-правового характеру на виконання робіт.     Членів робочої  групи  може  бути  виведено зі складу робочої
групи наказом головного розробника відповідно до умов договору.     Замість виведеного   члена   робочої  групи  її  голова  може
призначити іншу особу за погодженням з головним розробником.

     7. Голова робочої групи:     забезпечує підготовку  технічного  завдання для кожного члена
робочої групи;     забезпечує розробку   графіка  поетапної  підготовки  проекту
нормативно-правового акта;     скликає та веде засідання робочої групи згідно з графіком  її
роботи;     забезпечує ведення протоколів засідань робочої групи;     координує роботу  робочої групи,  представляє інтереси членів
робочої групи перед головним розробником;     забезпечує підготовку   та  подання  головному  розробнику  у
визначений  ним  термін  попереднього  та  остаточного   варіантів
проекту  нормативно-правового  акта  та  Довідки  відповідності  з
урахуванням  зауважень  та  пропозицій  членів  робочої  групи   з
відповідними графіками,  таблицями, схемами, порівняльним аналізом
та іншими аналітичними матеріалами;     підписує всі документи, які розроблені робочою групою;     щомісячно інформує  головного  розробника   та   Міністерство
юстиції  України  про  діяльність  робочої  групи  шляхом  подання
зведеного звіту про результати роботи групи та її досягнення. Звіт
подається до десятого числа місяця,  наступного за звітним;  готує
підсумковий звіт робочої групи та подає його головному  розробнику
та до Міністерства юстиції України в десятиденний термін з моменту
припинення діяльності робочої групи.     Голова робочої групи має право скликати позапланові засідання
робочої групи.  Якщо виникає необхідність позапланового  скликання
засідання робочої групи,  її голова інформує про це членів робочої
групи за 5 днів до дати засідання.     8. Члени робочої групи зобов'язані:     брати участь  у  всіх  засіданнях  робочої  групи  згідно   з
графіком її роботи;     на виконання рішень  робочої  групи  готувати  текст  проекту
нормативно-правового  акта  або певну його частину,  пропозиції та
зауваження до текстів проекту нормативно-правового акта та Довідки
відповідності в період між її засіданнями;     керуватися у своїй роботі  Конституцією  (  254к/96-ВР  )  та
законами України, іншими нормативно-правовими актами України;     нести персональну відповідальність  за  повне,  правильне  та
своєчасне  виконання всіх робіт,  пов'язаних з підготовкою проекту
нормативно-правового акта;     щомісячно готувати та подавати голові робочої групи звіти про
здійснену роботу за формою, встановленою Міністерством юстиції, до
3-го числа місяця, наступного за звітним.

     9. Фінансування   діяльності   робочої   групи   здійснюється
відповідно до  кошторису,  затвердженого  головним  розробником  у
межах  видатків,  які виділено на розроблення відповідного проекту
нормативно-правового акта,  внесеного до Плану роботи з  адаптації
законодавства.  Розрахунки  щодо  розміру  коштів,  необхідних для
фінансування діяльності робочої групи, здійснює головний розробник
у порядку, визначеному цим положенням та іншими рішеннями МКР.     До робочого  часу  членів  робочої  групи  зараховується  час
засідань  робочої групи,  а також той період,  протягом якого вони
згідно з рішенням робочої групи самостійно працюють  над  проектом
нормативно-правового  акта  або  Довідки відповідності,  включаючи
роботу над зауваженнями.     Якщо діяльність   робочої   групи   у   звітному  періоді  не
відбувалася, оплата роботи її членів не здійснюється.     Тривалість роботи  робочої групи визначає головний розробник,
виходячи  з  термінів,   установлених   для   підготовки   проекту
нормативно-правового акта. До цього періоду включається час роботи
над проектом, а також його супроводження на всіх подальших стадіях
нормотворчого процесу.

     10. Головний  розробник  зобов'язаний  надати  приміщення для
проведення засідань робочої групи.

     11. Головний розробник призначає працівника,  відповідального
за здійснення контролю за діяльністю робочої групи, який:     а) ознайомлюється   з    текстом    розроблюваного    проекту
нормативно-правового акта,  аналітичними матеріалами, довідками та
ін.;     б) надає письмові рекомендації щодо питань, урегулювання яких
передбачається цим проектом;     в) може  бути  присутній  на  нарадах  робочої групи з правом
голосу;     г) вносить пропозиції щодо порядку роботи;     ґ) перевіряє   звіти   членів   робочої   групи   та    надає
рекомендації.

     12. Порядок припинення діяльності робочої групи:     рішення про  припинення  діяльності  робочої  групи   приймає
головний розробник,  про що видається наказ. Така інформація разом
з  копією  наказу  надсилається  Міністерству  юстиції  України  у
десятиденний термін з моменту підписання наказу.     Датою припинення діяльності  робочої  групи  вважається  дата
підписання наказу про припинення діяльності робочої групи.     Припинення діяльності  робочої  групи  проводиться  в   таких
випадках:     а) прийняття або видання  проекту  нормативно-правового  акта
відповідним органом або посадовою особою;     б) прийняття або видання  іншого  нормативно-правового  акта,
який  повністю  врегульовує  питання,  на  вирішення  яких робочою
групою розробляється проект нормативно-правового акта;     в) визнання   розробки   проекту   нормативно-правового  акта
головним розробником недоцільною,  а проекту  нормативно-правового
акта  таким,  що його впровадження буде мати негативні економічні,
політичні та соціальні наслідки.  Головний розробник приймає  таке
рішення  на підставі довідок та розрахунків,  наданих відповідними
органами;     г) виключення проекту нормативного акта з переліку актів,  що
затверджені  Планом  роботи  з  адаптації  законодавства,  у  разі
внесення змін та доповнень до цього Плану.     Усі можливі причини припинення діяльності робочої  групи  або
окремих її членів мають бути відображені в конкретному договорі.     Після припинення діяльності робочої групи  вся  документація,
включаючи   довідки,  аналітичні  матеріали,  переклади  та  інше,
передається на зберігання головному розробнику.

     13. За результатами підсумкового звіту про діяльність робочої
групи Міністерство юстиції України щорічно готує та подає зведений
звіт про результати діяльності всіх робочих груп, який виносить на
розгляд  МКР  разом  з  пропозиціями  щодо   вдосконалення   такої
діяльності.  У  разі неефективного використання коштів,  виділених
для фінансування діяльності  робочих  груп,  Міністерство  юстиції
України інформує про це Кабінет Міністрів України.

 Секретар Міжвідомчої
 координаційної ради - директор
 Центру порівняльного права                               С.Шевчук

                                    Затверджено
                               рішенням шостого засідання
                               Міжвідомчої координаційної
                               ради з адаптації законодавства
                               України до законодавства
                               Європейського Союзу
                               від 28 вересня 2001 р.

                       Тимчасове положення
      про порядок проведення економічно-фінансової
 експертизи наслідків упровадження нормативно-правових
   актів України, розроблених з урахуванням основних
       положень законодавства Європейського Союзу

     1. Відповідно до Концепції адаптації законодавства України до
законодавства  Європейського  Союзу (ЄС),  затвердженої постановою
Кабінету Міністрів  України  від  16  серпня  1999   р.   N   1496
( 1496-99-п   ),   одним   із   завдань  першого  етапу  адаптації
законодавства,  що триває в даний період,  є забезпечення розвитку
законодавства   України   за   визначеними   цією  Концепцією  або
Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України
до  законодавства  ЄС (далі - МКР) пріоритетними сферами у напрямі
його поступового зближення із законодавством ЄС.     Перед Україною   на  цьому  етапі  не  стоїть  завдання  щодо
забезпечення повної відповідності її  законодавства  в  цілому  та
окремих  актів  законодавства відповідному законодавству ЄС,  мова
може йти лише про досягнення певного ступеня такої відповідності.     Для забезпечення   поступового   наближення  законодавства  у
процесі провадження нормотворчої діяльності необхідно  враховувати
окремі  положення  актів законодавства ЄС настільки,  наскільки це
доцільно  для  України  з  огляду  на  економічні,  політичні   та
соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, наближених
до вимог законодавства ЄС.

     2. Визначення   доцільності   врахування   окремих   положень
законодавства  ЄС  в процесі нормопроектування відбувається шляхом
проведення економічно-фінансової експертизи наслідків упровадження
нормативно-правових  актів  України  (далі  - НПА),  розроблених з
урахуванням  основних  положень  законодавства  ЄС  або   без   їх
урахування   (далі   -  ЕФЕНУ),  яка  проводиться  в  порядку,  що
встановлений цим положенням.

     3. Проведення ЕФЕНУ забезпечує центральний  орган  виконавчої
влади,  визначений  головним  розробником  НПА  (далі  -  головний
розробник),   залучаючи   на   договірних   засадах    відповідних
спеціалістів  або  наукову,  дослідну  чи  іншу установу,  що може
провести таку експертизу.     В окремих   випадках   проведення   ЕФЕНУ  за  погодженням  з
Мін'юстом може здійснюватися головним розробником власними силами,
без  обов'язкового  залучення  на  договірних  засадах відповідних
спеціалістів.

     4. Фінансування видатків головного розробника,  пов'язаних із
замовленням ЕФЕНУ,  здійснюється в межах коштів,  що виділяються в
Державному бюджеті України  щорічно  для  забезпечення  реалізації
Плану  роботи  з  адаптації законодавства України до законодавства
ЄС.  Обгрунтування  обсягів  фінансування  видатків  з  Державного
бюджету України та відповідні розрахунки готуються в порядку та за
формою, що визначаються МКР.

     5. ЕФЕНУ проводиться за участю представників  робочої  групи,
яка створена з метою розроблення відповідного проекту НПА.  Робоча
група для проведення ЕФЕНУ передає матеріали,  підготовлені в ході
її роботи, а саме:     - концепцію та текст проекту НПА;     - перелік етапів,  механізм та опис структур,  необхідних для
його впровадження;     - тексти  чинних НПА,  які за сферою застосування пов'язані з
проектом,  що розглядається,  із зазначенням конкретних статей,  з
якими існують зв'язки;     - перелік  та  тексти  актів  законодавства  ЄС,   відібраних
робочою  групою  для їх урахування при розробленні проекту НПА,  а
також їх офіційні переклади на українську мову;     - проект  довідки відповідності (невідповідності) проекту НПА
основним  положенням  законодавства  ЄС,  розробленої  в  порядку,
визначеному   МКР,  в  якій  зазначаються  попередні  висновки  та
пропозиції робочої групи щодо врахування або неврахування  окремих
положень відібраних актів законодавства ЄС.

     6. В   основу  оцінки  наслідків  впровадження  законодавства
України,  адаптованого до законодавства ЄС, покладається системний
комплексний  підхід,  який грунтується на врахуванні всіх основних
напрямів як безпосереднього,  так і опосередкованого впливу НПА на
економічні,  соціальні, екологічні та інші аспекти життєдіяльності
суспільства,  у  тому  числі  на  зростання   реального   валового
внутрішнього   продукту   і   реальної   купівельної  спроможності
населення.  При  цьому  особлива  увага  має  приділятись  питанню
забезпечення  захисту  прав людини,  рівня захисту інтелектуальної
власності,  а також тому,  чи буде створено нові робочі місця,  чи
можливо  певні  робочі  місця  буде  ліквідовано.  Необхідно також
врахувати,  що в результаті дії цього та  інших  НПА  відбуваються
такі  перетворення  в  житті  країни,  які змінюють закономірності
взаємодії  НПА  з  економікою.  Тому  ЕФЕНУ  необхідно   проводити
принаймні  для  трьох періодів:  а) одразу після впровадження НПА,
коли в країні діють старі інституційні,  економічні  та  ментальні
засади,  за своєю інерційністю ще не змінені дією даного НПА; б) в
другому періоді після впровадження НПА,  коли інерція старих засад
у  результаті  дії  даного  та  інших НПА частково подолана;  в) у
третьому періоді, коли інерція подолана повністю.     При проведенні ЕФЕНУ необхідно врахувати, що показники впливу
відповідних  правових  норм   залежатимуть   значною   мірою   від
ефективності  їх  впровадження,  забезпечення  якої  потребуватиме
утворення відповідних структур та розроблення  дієвих  механізмів,
належного  професійного  рівня та технічного оснащення працівників
органів  виконавчої  влади,  запровадження  ефективного  механізму
судового  захисту  прав та інтересів учасників правовідносин,  які
виникають на основі цих норм.  Отже необхідно співставляти видатки
на  ці  заходи із зростанням ефекту від них.  При проведенні ЕФЕНУ
особлива увагу має приділятися оцінці  впливу  нормативно-правових
актів на формування доходної частини бюджету.

     7. При  проведенні  ЕФЕНУ  необхідно  розрахувати  відповідні
показники,  які матимуть місце у разі впровадження правових  норм,
якщо   вони  будуть  розроблені  в  тій  чи  іншій  редакції,  яка
враховуватиме   або   ні   окремі   положення   відібраних   актів
законодавства ЄС.

     8. Результати ЕФЕНУ викладаються у вигляді висновку,  в якому
міститься  перелік  секторів,  сфер,  аспектів   економіки,   яких
безпосередньо та опосередковано стосується НПА, напрями та ступені
зміни соціально-економічних показників у кожному з трьох  періодів
(А,  Б,  В  -  див.  п.  6),  наводяться факти і цифрові дані,  що
обгрунтовують потребу або неможливість прийняття НПА, розробленого
з  урахуванням окремих положень відібраних актів законодавства ЄС,
відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції  щодо
джерел  покриття  витрат на впровадження НПА (якщо реалізація акта
не потребує фінансування з державного чи  місцевого  бюджетів,  то
про це окремо повідомляється у висновку),  прогнозуються очікувані
соціально-економічні  результати   реалізації   акта,   наводиться
остаточний висновок щодо доцільності прийняття НПА.

     9. Висновок   готується   усіма   залученими   установами   і
передається  головному  розробнику  у  визначені  або  встановлені
терміни.  Головний  розробник  враховує цей висновок при вирішенні
питання щодо підготовки остаточної редакції проекту НПА та Довідки
відповідності  (невідповідності) цього проекту основним положенням
законодавства ЄС.

 Міністр юстиції України -
 Голова Міжвідомчої координаційної
 ради з адаптації законодавства
 України до законодавства ЄС                              С.Станік

                                    Затверджено
                               рішенням шостого засідання
                               Міжвідомчої координаційної
                               ради з адаптації законодавства
                               України до законодавства
                               Європейського Союзу
                               від 28 вересня 2001 р.

                            Положення
    про порядок підготовки плану роботи з адаптації
         законодавства України до законодавства
                  Європейського Союзу

     1. План  роботи  з   адаптації   законодавства   України   до
законодавства  Європейського Союзу (ЄС) на рік (далі - план роботи
з адаптації законодавства) відповідно до Указу Президента  України
від  14  вересня  2000 року N 1072 ( 1072/2000, n0001100-00 ) "Про
Програму  інтеграції  України  до Європейського Союзу" є складовою
частиною  Плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми
інтеграції  України  до  Європейського Союзу, який розробляється і
затверджується Кабінетом Міністрів України щороку.     План роботи  з  адаптації законодавства готується в порядку і
за  формою,  що  визначені  Кабінетом  Міністрів  України  та  цим
Положенням (додаток 1).

     2. Підготовку  зведеного  щорічного  плану роботи з адаптації
законодавства на рік відповідно до Указу Президента України від  9
лютого 1999 року N 145 ( 145/99 ) "Про заходи  щодо  вдосконалення
нормотворчої   діяльності  органів  виконавчої  влади"  забезпечує
Міністерство  юстиції  України  за  поданням  міністерств,   інших
центральних органів виконавчої влади.     Міністерства, інші   центральні   органи   виконавчої   влади
забезпечують підготовку планів роботи з адаптації законодавства  у
тій  сфері  правового регулювання,  що віднесена до їх компетенції
(далі  -  галузеві  плани  роботи  з   адаптації   законодавства).
Центральні  органи  виконавчої  влади,  через які спрямовується та
координується  діяльність  інших  центральних  органів  виконавчої
влади  відповідно  до  Указу Президента України від 15 грудня 1999
року N 1573 ( 1573/99 ) "Про зміни у структурі центральних органів
виконавчої влади",  готують узгоджений  галузевий  план  роботи  з
адаптації законодавства у сфері,  віднесеній до їх компетенції, за
поданням інших центральних органів виконавчої влади.     До підготовки   галузевих   планів   роботи    з    адаптації
законодавства  залучаються  представники інших центральних органів
виконавчої  влади,  до  компетенції  яких  віднесені  питання,  що
стосуються запланованих заходів,  а також представники відповідних
законопроектних департаментів  Міністерства  юстиції  та  експерти
Центру порівняльного права при Міністерстві юстиції. До підготовки
планів роботи з адаптації законодавства  також  можуть  залучатися
висококваліфіковані українські та іноземні експерти.

     3. Проект  галузевого плану роботи з адаптації законодавства,
затверджений представником центрального органу виконавчої влади  в
складі  Міжвідомчої  координаційної ради з адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу (далі -  МКР),  до  1
червня   поточного   року  надсилається  зацікавленим  центральним
органам виконавчої влади для ознайомлення та подається на  розгляд
відповідним   підкомісіям   МКР,  до  компетенції  яких  віднесені
питання, що стосуються запланованих заходів.     Доопрацьований з    урахуванням   рекомендацій   зацікавлених
центральних органів виконавчої влади та  погоджений  на  засіданні
відповідних  підкомісій  МКР план роботи з адаптації законодавства
подається до 15 червня поточного року на розгляд до Мін'юсту.     Мін'юст не  пізніше  30  червня  поточного  року  на підставі
поданих центральними органами виконавчої  влади  планів  роботи  з
адаптації  законодавства  формує  зведений план роботи з адаптації
законодавства на наступний рік та передає його на розгляд МКР.     Затверджений на   засіданні   МКР   зведений  план  роботи  з
адаптації законодавства  надсилається  до  Мінекономіки  для  його
включення  як  складової  частини  до  Плану  дій  щодо реалізації
пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського
Союзу  (далі - Програма інтеграції),  який передається в поточному
році на затвердження до Кабінету Міністрів України.

     4. План роботи з  адаптації  законодавства  має  розділи,  що
відповідають  розділам  Програми  інтеграції  (  n0001100-00 ). До
плану   роботи  з  адаптації  законодавства  входять  заходи  щодо
правового  забезпечення  реалізації пріоритетних положень Програми
інтеграції,  а саме щодо розробки, доопрацювання або супроводження
у   Верховній   Раді   України  проектів  законів  України,  актів
Президента  України  і  Кабінету Міністрів України (далі - проекти
нормативно-правових   актів),   необхідних   для   реалізації  цих
пріоритетних положень.     Ці заходи вносяться до плану роботи з адаптації законодавства
із   зазначенням   відповідних   пріоритетних   положень  Програми
інтеграції  (  n0001100-00  ),  для  реалізації  яких необхідним є
прийняття    нормативно-правових    актів.    Також   зазначається
міністерство  або  інший  центральний  орган  виконавчої влади, що
відповідає  за підготовку проекту нормативно-правового акта, (далі
-   головний   розробник)  і  перелік  інших  центральних  органів
виконавчої влади, що будуть залучені до його підготовки.     5. Проекти нормативно-правових  актів  включаються  до  плану
роботи з адаптації законодавства, якщо:     їх  розробка передбачена Програмою інтеграції ( n0001100-00 )
або необхідна для виконання зобов'язань, що випливають з Угоди про
партнерство   і   співробітництво  між  Україною  і  Європейськими
Співтовариствами  та  їх  державами-членами  від 14 червня 1994 р.
(  998_012  )  (далі  - УПС), інших міжнародних договорів з питань
співробітництва України з ЄС;     предмет правового   регулювання   будь-якого   положення  цих
проектів  нормативно-правових  актів   відповідно   до   Концепції
адаптації  законодавства  України  до  законодавства Європейського
Союзу,  затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від  16
серпня 1999 р.  N 1496 (  1496-99-п  )  (далі  -  Концепція),  або
рішення    МКР    віднесено   до   пріоритетних   сфер   адаптації
законодавства.     6. До видатків,  необхідних для здійснення заходів,  внесених
до плану  роботи  з  адаптації  законодавства  (далі  -  видатки),
зараховують кошти, які спрямовуються на:     здійснення перекладу  актів  законодавства  ЄС,  які   будуть
ураховані  при розробленні проектів нормативно-правових актів,  та
проведення лінгвістично-термінологічної експертизи з метою надання
цим перекладам статусу офіційних;     забезпечення діяльності   робочої   групи,   створеної    для
розроблення  з  урахуванням  основних  положень  законодавства  ЄС
проектів нормативно-правових актів;     проведення фінансово-економічної     експертизи     наслідків
впровадження нормативно-правового акта, розробленого з урахуванням
основних положень законодавства ЄС.     До цих  видатків  не  можуть  бути  зараховані   кошти,   які
спрямовуються на:     здійснення закордонних відряджень та самостійної  організації
навчання працівників центральних органів виконавчої влади;     проведення експертизи         підготовлених          проектів
нормативно-правових актів з іншою, ніж зазначена вище метою.     Головний розробник зобов'язаний вжити заходів для  того,  щоб
зазначені  вище  видатки  були  профінансовані  за  рахунок інших,
альтернативних Державному бюджету України,  джерел,  особливо якщо
він отримує міжнародну технічну допомогу,  будь-який з компонентів
якої спрямовується з метою,  пов'язаною із розробкою законодавства
у  відповідних пріоритетних сферах.  У цьому разі у плані роботи з
адаптації законодавства  зазначається,  що  розробка  відповідного
проекту  нормативно-правового  акта  не  потребує  фінансування за
рахунок коштів Державного бюджету України.

     7. Обгрунтування   необхідності   фінансування   видатків   з
Державного бюджету України та відповідні  розрахунки  готуються  в
порядку   та   за   формою,   що   визначаються   цим  Положенням.
Обгрунтування  та  розрахунки  викладаються  у   вигляді   таблиці
(додаток  2)  окремо  до  кожного  з  внесеного  до плану роботи з
адаптації законодавства проекту нормативно-правового  акта,  повна
назва якого наводиться над таблицею.     У таблиці  окремо  зазначаються  суми  коштів,  які необхідно
виділити з Державного бюджету України для фінансування  кожного  з
напрямків    видатків,    для    розробки   кожного   з   проектів
нормативно-правових актів,  внесених до плану роботи  з  адаптації
законодавства,   а  також  для  фінансування  роботи  з  адаптації
законодавства в цілому протягом планового року.     8. До   переліку   актів   законодавства  ЄС,  що  потребують
перекладу,  (далі - акти законодавства ЄС) включають ті з них, які
мають  відповідний проекту нормативно-правового акта, внесеного до
плану  роботи  з  адаптації   законодавства,   предмет   правового
регулювання  і  положення  яких можуть бути враховані при розробці
цього проекту.  При цьому вказуються усі  реквізити  (назва,  дата
прийняття,  номер,  орган,  що затвердив акт, та джерело офіційної
публікації) актів законодавства ЄС.     До актів  законодавства ЄС належать регламенти,  директиви та
інші акти нормативного характеру,  які  приймаються  компетентними
органами Європейського Співтовариства, міжнародні угоди, однією із
сторін яких є Європейське Співтовариство,  а  також  рішення  Суду
Європейського   Співтовариства,   які  дають  офіційне  тлумачення
відповідних правових норм.     Відбір   таких  актів  законодавства  ЄС  головний  розробник
здійснює  на  основі  переліку,  визначеного  відповідним розділом
Програми  інтеграції  (  n0001100-00  ),  виходячи  з  їх назви та
преамбули,  на  підставі попереднього аналізу їх змісту. При цьому
до  уваги  беруться  рекомендації  Центру  порівняльного права при
Міністерстві  юстиції  України,  інших  експертів,  а також досвід
інших   держав   Центральної  та  Східної  Європи.  Перелік  актів
законодавства   ЄС,   унесений   до   плану   роботи  з  адаптації
законодавства, є орієнтовним для розробника і може бути доповнений
під  час  безпосередньої  роботи над проектом нормативно-правового
акта.     Загальний обсяг кожного з актів законодавства ЄС визначається
з розрахунку 1800 - 2000 знаків на  сторінку.  Вартість  перекладу
актів  законодавства  ЄС  визначається  у  договірному  порядку на
основі тарифів  та  розцінок  бюро  перекладів,  до  якого  планує
звернутися  головний розробник.  Офіційний статус перекладам актів
законодавства ЄС надає Центр перекладів актів європейського  права
за   результатами   проведення  термінологічної  та  лінгвістичної
експертизи.  Порядок проведення такої експертизи  та  її  вартість
визначає Центр перекладів актів європейського права.

     9. Для   підготовки   проекту   нормативно-правового  акта  з
урахуванням основних положень законодавства ЄС головний  розробник
забезпечує створення робочої групи в порядку, що визначається МКР.
Склад  робочої  групи  та  тривалість   її   діяльності   визначає
відповідальний орган у залежності від обсягів та складності роботи
над проектом нормативно-правового акта.

     10. Проведення  фінансово-економічної  експертизи   наслідків
упровадження нормативно-правового акта, розробленого з урахуванням
основних  положень  законодавства  ЄС,  забезпечує  на  договірних
засадах  науково-дослідна  установа,  яку  визначає відповідальний
орган.  Головний розробник зазначає назву, адресу цієї установи, а
також    посаду,   прізвище   та   ім'я   і   контактні   телефони
відповідального  за  проведення  фінансово-економічної  експертизи
працівника.  Термін виконання такої експертизи,  кількість робочих
днів і її вартість визначає відповідна  науково-дослідна  установа
за погодженням з головним розробником.

     11. Термін  виконання  заходів,  унесених  до  плану роботи з
адаптації  законодавства  (далі  -  загальний   термін   виконання
заходів),  якщо  він  не встановлений на підставі законів України,
актів або доручень Президента України,  актів Кабінету  Міністрів,
рішень  урядових  комітетів,  доручень  Прем'єр-міністра,  Першого
віце-прем'єр-міністра,    віце-прем'єр-міністрів,     визначається
головним розробником.     Загальний термін виконання окремого заходу розраховується  на
підставі  даних  про  тривалість перекладу актів законодавства ЄС,
діяльності  робочої  групи  та  проведення   економічно-фінансової
експертизи.  Крім  того,  слід  урахувати  терміни,  необхідні для
погодження  проекту   нормативно-правового   акта   на   засіданні
відповідної підкомісії МКР, узгодження його з іншими зацікавленими
центральними органами виконавчої влади та  проведення  в  Мін'юсті
правової експертизи щодо відповідності проекту основним положенням
законодавства ЄС.

     12. Члени МКР,  що представляють відповідні центральні органи
виконавчої   влади,   які   є   головними   розробниками  проектів
нормативно-правових актів,  двічі на рік інформують МКР в порядку,
передбаченому   її   регламентом,  про  стан  роботи  з  адаптації
законодавства  та  подають  Мін'юсту  до  1  січня  наступного  за
плановим  року  щорічний  звіт  про стан реалізації плану роботи з
адаптації  законодавства  за  формою,  визначеною  цим  Положенням
(додаток 3).     Мін'юст на підставі поданої інформації готує і надсилає до 20
січня  наступного  за  плановим  року  узагальнений  звіт про стан
реалізації плану роботи з адаптації законодавства до  Мінекономіки
та до Кабінету Міністрів України.

 Секретар Міжвідомчої
 координаційної ради - директор
 Центру порівняльного права                               С.Шевчук

                                                     Додаток 1
                                                (до пункту 1)

                               План
      роботи з адаптації законодавства України до
           законодавства Європейського Союзу
                      на ____ рік__________________________________________________________________
 (повна назва міністерства, іншого центрального органу виконавчої
      влади, який є головним розробником проекту)

----------------------------------------------------------------------
| N  |Назва пріоритету|Заходи щодо |Видатки,   |Виконавці |Термін    |
|п/п |відповідно до   |реалізації  |необхідні  |          |виконання |
|    |Програми        |пріоритету  |для        |          |          |
|    |інтеграції      |            |здійснення |          |          |
|    |                |            |заходу     |          |          |
|----+----------------+------------+-----------+----------+----------|
| 1  |      2         |     3      |     4     |    5     |    6     |
----------------------------------------------------------------------

 Підпис представника міністерства,    Підписи Голови та Секретаря
 іншого центрального органу           МКР, на засіданні якої
 виконавчої влади у складі МКР        розглядався План роботи з
                                 адаптації законодавства
 _________________________________    ___________________________
 Дата                                  Дата проведення засідання
                                        підкомісії МКР
 ______________                       ______________

                                                     Додаток 2
                                                (до пункту 7)

__________________________________________________________________
(міністерство, інший центральний орган виконавчої влади,
          який є головним розробником проекту)

                   Обгрунтування та розрахунки
         щодо видатків, необхідних для розробки
__________________________________________________________________
    (повна назва проекту нормативно-правового акта, внесеного
       до плану роботи з адаптації законодавства)

     1. Переклад актів законодавства ЄС, необхідних для підготовки
проекту нормативно-правового акта

----------------------------------------------------------------------------------------
| N  |Акти законодавства|Загальний   |Вартість  |Вартість        |Термін   |Кошти, які |
|з/п |ЄС, переклад яких |обсяг, стор.|перекладу,|термінологічної |виконання|необхідно  |
|    |є необхідним      |            |грн.      |експертизи, грн.|         |виділити з |
|    |                  |            |          |                |         |Державного |
|    |                  |            |          |                |         |бюджету    |
|    |                  |            |          |                |         |України,   |
|    |                  |            |          |                |         |грн.       |
|----+------------------+------------+----------+----------------+---------+-----------|
| 1  |       2          |    3       |     4    |        5       |    6    |    7      |
----------------------------------------------------------------------------------------

     2. Забезпечення   діяльності  робочої  групи,  створеної  для
підготовки проекту нормативно-правового акта

-------------------------------------------------------------
| N  |Кількісний|Вартість   |Кількість|Термін   |Кошти, які |
|з/п |склад     |робочої    |робочих  |виконання|необхідно  |
|    |робочої   |години     |днів     |         |виділити з |
|    |групи     |експертів, |         |         |Державного |
|    |          |що входять |         |         |бюджету    |
|    |          |до складу  |         |         |України,   |
|    |          |робочої    |         |         |грн.       |
|    |          |групи, грн.|         |         |           |
|----+----------+-----------+---------+---------+-----------|
| 1  |   2      |     3     |     4   |    5    |    6      |
-------------------------------------------------------------

     3. Проведення   фінансово-економічної   експертизи  наслідків
впровадження розробленого нормативно-правового акта
--------------------------------------------------------------------------
| N  |Науково-дослідна|Термін    |Кількість    |Вартість     |Кошти, які |
|з/п |установа, яка   |виконання |робочих днів |дослідження, |необхідно  |
|    |здійснює        |          |             |грн.         |виділити з |
|    |дослідження     |          |             |             |Державного |
|    |                |          |             |             |бюджету    |
|    |                |          |             |             |України,   |
|    |                |          |             |             |грн.       |
|----+----------------+----------+-------------+-------------+-----------|
| 1  |       2        |    3     |     4       |      5      |   6       |
--------------------------------------------------------------------------

--------------------------------------------------------------------------
| N  |Науково-дослідна|Термін    |Кількість    |Вартість     |Кошти, які |
|з/п |установа, яка   |виконання |робочих днів |дослідження, |необхідно  |
|    |здійснює        |          |             |грн.         |виділити з |
|    |дослідження     |          |             |             |Державного |
|    |                |          |             |             |бюджету    |
|    |                |          |             |             |України,   |
|    |                |          |             |             |грн.       |
|----+----------------+----------+-------------+-------------+-----------|
| 1  |       2        |    3     |     4       |      5      |   6       |
--------------------------------------------------------------------------

     4. Сума   коштів,   необхідних  для  розробки  цього  проекту
нормативно-правового акта: тис. грн.

     5. Сума коштів,  необхідних для здійснення заходів,  внесених
до Плану роботи з адаптації законодавства: тис. грн.

 Підпис представника міністерства,
 іншого центрального органу
 виконавчої влади у складі МКР     _____________    ______________
                                                    Дата

                                                    Додаток 3
                                               (до пункту 12)

                               Звіт__________________________________________________________________
 (повна назва міністерства, іншого центрального органу виконавчої
      влади, який є головним розробником проекту)

       про виконання Плану роботи з адаптації законодавства
      України до законодавства Європейського Союзу
               за ___ півріччя ____ року
                     (за _____рік)

--------------------------------------------------------------------------
| N  |Назва         |Заходи щодо |Виконавці|Термін    |Обсяг   |Стан     |
|п/п |пріоритету    |реалізації  |         |виконання |видатків|виконання|
|    |відповідно до |пріоритету  |         |          |        |         |
|    |Програми      |            |         |          |        |         |
|    |інтеграції    |            |         |          |        |         |
|----+--------------+------------+---------+----------+--------+---------|
| 1  |      2       |     3      |     4   |    5     |    6   |     7   |
--------------------------------------------------------------------------

 Підпис представника міністерства,   Підписи Голови та Секретаря
 іншого центрального органу          МКР, на засіданні якої
 виконавчої влади у складі МКР       розглядався План роботи з
                                адаптації законодавства
 _________________________________   ___________________________
 Дата                                Дата проведення засідання
                                підкомісії МКР
 _______________                     ______________