open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ГОЛОВНА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
від 01.05.96

м.Київ
vd960501

Щодо підготовки і перепідготовки кадрів та ПДВ

I
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 30.04.93
N 43-93 "Про внесення змін і доповнень до деяких декретів
Кабінету Міністрів України про податки" з урахуванням доповнень,
які внесені Законом України від 19.11.93 р. N 3627-12 "Про
внесення змін і доповнень до декретів Кабінету Міністрів України
про податок на добавлену вартість", з 03.12.93 р. від обкладання
податком на добавлену вартість звільняється підготовка та
перепідготовка кадрів (незалежно від джерел фінансування), що дуже
важливо в умовах нинішнього безробіття. Згідно зі статтею 16 Закону Української РСР від 23.05.91 р.
N 1060-12 "Про освіту" навчально-виховні заклади створюються
державними, кооперативними, громадськими організаціями,
підприємствами, установами, приватними особами відповідно до
соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у
них і при наявності необхідної матеріально-технічної,
науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Структуру освіти визначено у статті 25 вищевказаного Закону. До складових частин структури освіти, в яких може
здійснюватися підготовка і перепідготовка кадрів, відносяться: 1. Професійна освіта. 2. Вища освіта. 3. Підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів.
1. Професійна освіта
Визначення професійної освіти та перелік професійних
навчально-виховних закладів наведено у статтях 31, 32
вищевказаного Закону. Професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої
професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей,
підвищення їх виробничої кваліфікації, перепідготовку. Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної
загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі
основної та спеціальної школи. Професійними навчально-виховними закладами є: - професійно-технічне училище; - професійні училища різних рівнів. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні,
вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань
(професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне
училище-завод тощо). Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку,
перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним
замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами,
організаціями, окремими громадянами. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або
декілька базових підприємств (об'єднань, організацій), для яких
вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на
основі договорів. Учні державних професійних навчально-виховних закладів з
терміном навчання десять і більше місяців перебувають на повному
утриманні держави. Випускникам професійно-технічного училища та інших
професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія
певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних
умінь і навичок. Громадяни можуть також одержати робітничу професію, підвищити
кваліфікацію, пройти перепідготовку на навчально-курсових
комбінатах, курсах професійного навчання робітників на
виробництві. Тому послуги по наданню професійної освіти будуть звільнятися
від обкладання податком на добавлену вартість за таких умов: а) виконання вимог відповідно до Закону Української РСР від
23.05.91 р. N 1060-12 "Про освіту", що були наведені вище; б) наявності спеціальних дозволів (ліцензій) у відповідних
випадках Міністерства освіти України або уряду Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських
державних адміністрацій. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 05.04.94 р. N 228 ( 228-94-п ) "Про порядок
створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів"
навчально-виховні заклади незалежно від їх належності можуть
розпочинати діяльність, пов'язану з наданням послуг для одержання
загальної та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних
рівнів кваліфікації, лише після отримання спеціальних дозволів
(ліцензій). Порядок видачі, розмір плати за видачу, форма та
термін дії спеціальних дозволів (ліцензій) визначено у пунктах 1
(підпункти 23 і 24), 2, 3, 4 Положення про порядок видачі
суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів
(ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.94 р. N 316
( 316-94-п ). При цьому навчально-виховні заклади незалежно від
форми власності, створені до прийняття цієї постанови (тобто до
05.04.94 р.), могли здійснювати діяльність, пов'язану з наданням
послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти,
підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, без отримання
спеціальних дозволів (ліцензій) до 1 липня 1995 року. Необхідно зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України
від 12.02.96 р. N 200 ( 200-96-п ) "Про ліцензування, атестацію та
акредитацію закладів освіти" внесено зміни до Положення про
порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних
дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.94
N 316 ( 316-94-п ), та Положення про порядок створення,
реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.94
N 228 ( 228-94-п ), та затверджено Положення про Державну
акредитаційну комісію, Положення про ліцензування закладів освіти,
Положення про акредитацію вищих закладів освіти та Положення про
атестацію професійно-технічних закладів освіти; в) наявності або державного замовлення, або договорів з
підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами,
або замовлення державної служби зайнятості на здійснення
підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації громадян; г) документального підтвердження (наприклад, диплом,
свідоцтво) про набуття професії, спеціальності тощо, підвищення
кваліфікації, перепідготовку; д) документального підтвердження про проведення оплати саме
за ці послуги (наприклад: у розрахункових документах зазначено
"За навчання", "За підготовку спеціаліста", "За перепідготовку",
"За послуги по підвищенню кваліфікації"); е) наявності окремого обліку операцій по зазначених послугах
при кількох видах діяльності.
2. Вища освіта
Визначення вищої освіти, кваліфікації (спеціальностей)
спеціалістів з вищою освітою, наукових ступенів, вчених звань,
перелік вищих навчальних закладів та видів їх діяльності наведено
у статтях 33-37 вищевказаного Закону ( 1060-12 ). Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову та
загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами
спеціальності відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей,
підвищення їх кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки,
перепідготовку, підготовку наукових та науково-педагогічних
кадрів. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої
освіти. Підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах може
проводитися з відривом, без відриву від виробництва, через
поєднання цих форм, екстерном. Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія,
академія, університет та інші. Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи
навчальних комплексів, об'єднань. Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється
кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного
спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної
освіти визначається такими рівнями: - молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші
навчальні заклади еквівалентного рівня; - бакалавр - забезпечують коледжі, інститути, консерваторії,
інші навчальні заклади еквівалентного рівня; - спеціаліст - забезпечують інститути, інші навчальні заклади
еквівалентного рівня; - магістр - забезпечують інститути, академії, університети,
інші навчальні заклади, що мають відповідний сертифікат. Випускникам коледжу, інституту за результатами
кваліфікаційної роботи присуджується перший науковий ступінь -
бакалавра відповідної спеціальності. Випускникам інституту, академії, університету, інших до них
прирівняних навчальних закладів за результатами захисту
кваліфікаційної роботи присуджується другий науковий ступінь -
магістра відповідної спеціальності. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються
спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів в
установленому порядку. Учені звання доцента, професора, старшого наукового
співробітника присвоюються вченими радами вищих навчальних
закладів і затверджуються в установленому порядку. Пільга буде надаватися при виконанні вищеперелічених вимог
Закону Української РСР від 23.05.91 р. N 1060-12 "Про освіту", а
також підпунктів "б", "в", "г", "д", "е" попереднього пункту.
3. Підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів
Визначення послуг по підвищенню кваліфікації і перепідготовці
кадрів та перелік навчальних закладів підвищення кваліфікації і
перепідготовки кадрів здійснюються відповідно до вищевказаного
Закону. Тобто, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів
забезпечують поглиблення професійних знань, умінь за
спеціальністю, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності
на основі набутої у навчально-виховному закладі і досвіду
практичної роботи. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів здійснюються
навчальними закладами на договірних засадах з підприємствами,
установами, організаціями, громадянами з урахуванням державного
замовлення. Форми, терміни і зміст навчання визначаються навчальними
закладами за погодженням із замовниками. До навчальних закладів підвищення кваліфікації та
перепідготовки кадрів належать: - факультети підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів
при вищих навчальних закладах, а також на виробництві; - професійні навчально-виховні заклади; - навчально-курсові комбінати; - інші організації, які одержали на це дозвіл органів
управління освітою. Навчальні заклади підвищення кваліфікації та перепідготовки
кадрів можуть мати денні, вечірні відділення, філіали і вести
наукову роботу. Тому послуги з підвищення кваліфікації і перепідготовки
кадрів будуть звільнятися від обкладання податком на добавлену
вартість при виконанні підпунктів "б", "в", "г", "д", "е"
пункту 1.
II
Стосовно звільнення від обкладання податком на добавлену
вартість окремих видів послуг по підготовці і перепідготовці
кадрів слід зупинитися на окремих з них: 1. Підготовка водіїв різних категорій. Пільга надається за умови виконання вимог пп."б"-"е" п.1
розділу I, а також при відсутності у посвідченні водія, що
видається, штампа "Без права роботи по найму". У разі наявності у
посвідченні водія штампа "Без права роботи по найму" оплата за
вищевказані послуги підлягає обкладанню податком на добавлену
вартість. Але слід повідомити про те, що відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 08.05.93 р. N 340 ( 340-93-п )
та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.93 р.
N 394 ( z0125-93 ) штамп "Без права роботи по найму" у посвідченні
водія не проставляється, що значно розширило межі пільги. 2. Підготовка, включаючи перекваліфікацію з однієї професії в
іншу, бухгалтерів, масажистів, менеджерів, секретарів-референтів,
перекладачів тощо. Пільга надаєтся за умови виконання вимог пп."б"-"е" п.1
розділу I. При цьому особливу увагу слід звернути на наявність
документального підтвердження (диплом, свідоцтво) про набуття при
такій підготовці професії, спеціальності, що дає змогу
працевлаштування та роботи відповідно до набутих знань. 3. Послуги по підготовці для вступу до вищих закладів освіти. Статтею 35 Закону Української РСР від 23.05.91 р. N 1060-12
"Про освіту" встановлено, що одним із видів діяльності вищого
навчального закладу є підготовка спеціалістів різних рівнів
кваліфікації, а згідно з підпунктом 3 п.2 Положення про
ліцензування закладів освіти, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 12.02.96 р. N 200 ( 200-96-п ), до
діяльності, пов'язаної з підготовкою спеціалістів різних рівнів
кваліфікації, відноситься і підготовка для вступу до вищих
закладів освіти. Тому послуги по підготовці для вступу до вищих
закладів освіти звільняються від цього податку за умови виконання
вимог пп."б"-"е" п.1 розділу I. Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до
підпункту "й" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 р. N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" від
податку на добавлену вартість звільняються послуги у сфері освіти:
курси, гуртки, секції, студії та уроки, що оплачуються учнями. При
цьому згідно із Законом Української РСР від 23.05.91 р. N 1060-12
"Про освіту" до учнів відносяться учні загальноосвітніх шкіл і
ПТУ.
III
Слід зазначити, що при наданні вищеперелічених послуг по
підготовці і перепідготовці кадрів суми податку на добавлену
вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за
товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, які
використовуються для надання послуг по підготовці та
перепідготовці кадрів, при розрахунках з бюджетом не враховуються,
а відносяться на собівартість цих послуг, податок на добавлену
вартість, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за
придбані основні виробничі фонди і нематеріальні активи,
покривається за рахунок відповідних джерел їх придбання.
Головний державний податковий
інспектор відділу обслуговування
платників непрямих податків
ГДПІ України Л.Косаренко
"Вісник податкової служби України", 5/96

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу