Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Киш С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі за текстом - "Постанова № 341") в частині встановлення в пп. 1 пункту 1 постанови у 2011 р. виплати разової грошової допомоги інвалідам війни.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що він, як інвалід війни I групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних розмірів пенсій за віком, що з урахуванням статті 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" становить 7640 грн., проте підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 341 вказана допомога встановлена в розмірі 1000 грн. На думку позивача, встановлення в Постанові № 341 фіксованого розміру допомоги суперечить вимогам названих законів України, рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення серії Є № 069820 ОСОБА_2 є інвалідом I групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

4 квітня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Підпунктом 1 пункту 1 названої постанови, зокрема, установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у таких розмірах: ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією: інвалідам війни I групи - 1000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, є Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III.

У статті 3 названого Закону міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна "державні соціальні гарантії" - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 6 статті 116 Конституції України до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання.

Згідно із частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

У справі № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 р. Конституційний Суд України вирішив, що положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Згідно статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає підстави погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що Постанова № 341 видана в межах повноважень Уряду України та не суперечить правовим актам вищої юридичної сили.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд, УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

{Текст взято з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/}