МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
05.10.2010 N 836
Про затвердження Методичних рекомендаційдо діагностичного матеріалу
18 18
ФТОРДЕОКСИГЛЮКОЗА ( F) (FLUDEOXYGLUCOSE ( F))
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерстваохорони здоров'я
N 12 ( v0012282-14 ) від 10.01.2014 }
{ У тексті та назві наказу та Методичних рекомендацій,затверджених цим наказом, слово "ФТОРДЕОКСИГЛЮКОЗА"
у всіх відмінках замінено словом "ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА"
у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства
охорони здоров'я N 12 ( v0012282-14 ) від 10.01.2014 }
На виконання доручення Прем'єр-міністра України від
29.09.2010 N 58722/1/1-10 та відповідно до Закону України "Про
затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними
захворюваннями на період до 2016 року" ( 1794-17 ) Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Методичні рекомендації до діагностичного18 18
матеріалу ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА ( F) (FLUDEOXYGLUCOSE ( F)), що
додаються.
матеріалу ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА ( F) (FLUDEOXYGLUCOSE ( F)), що
додаються.
2. Керівникам державних закладів охорони здоров'я та
структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим забезпечити
застосування Методичних рекомендацій до діагностичного матеріалу18 18
ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА ( F) (FLUDEOXYGLUCOSE ( F), затверджених
пунктом 1 цього наказу.
{ Пункт 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 12
( v0012282-14 ) від 10.01.2014 }
ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА ( F) (FLUDEOXYGLUCOSE ( F), затверджених
пунктом 1 цього наказу.
{ Пункт 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 12
( v0012282-14 ) від 10.01.2014 }
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра Гудзенка О.П.
Міністр З.М.Митник
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства
охорони здоров'я України
05.10.2010 N 836
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇдо діагностичного матеріалу
18
ФТОРДЕЗОКСИГЛЮКОЗА ( F)
18
18 діюча речовина: fludeoxyglucose - F; стерильний розчин містить: - фтору-18 - від 90% до 110% декларованої радіоактивності
фтору-18 на дату і час, зазначений у маркуванні;18 - фтору-18 у вигляді 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози та
18
2-( F)фтор-2-деокси-D-манози - не менше 95% від загальної
радіоактивності;182-( F)фтор-2-деокси-D-манози - не менше 95% від загальної
радіоактивності;18 - 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози - не більше 10% від загальної
18
радіоактивності через 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозу та
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозу;- 2-фтор-2-деокси-d-глюкози - не більше 0,5 мг в
перерахуванні на максимальну рекомендовану дозу, в мл. 18F має період напіврозпаду 110 хв., випромінює позитрони з
максимальною енергією 634 keV, що супроводжується анігіляцією,
внаслідок якої виникають два гамма - кванти з енергією 511 keV.
радіоактивності через 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозу та
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозу;- 2-фтор-2-деокси-d-глюкози - не більше 0,5 мг в
перерахуванні на максимальну рекомендовану дозу, в мл. 18F має період напіврозпаду 110 хв., випромінює позитрони з
максимальною енергією 634 keV, що супроводжується анігіляцією,
внаслідок якої виникають два гамма - кванти з енергією 511 keV.
Фармакотерапевтична група. Інші радіофармацевтичні
діагностичні засоби для виявлення пухлин. Код АТС V09I X04.
Клінічні характеристики.
Показання. Тільки для діагностичного застосування.18 18 Фтордезоксиглюкозу - F (ФДГ- F) застосовують для проведення
позитронної емісійної томографії (ПЕТ). Онкологія Призначений для діагностики первинних пухлин, реґіонарних та
віддалених метастазів, стадіювання пухлинного процесу та контролю
ефективності лікування у пацієнтів, у яких має місце підвищене18
включення ФДГ- F у пухлинній тканині.
включення ФДГ- F у пухлинній тканині.
Діагностика: - характеристика процесів у пацієнтів з поодинокими вузлами у
легенях; - пошук первинного пухлинного вогнища у пацієнтів з
анонімними метастазами (наприклад, лімфаденопатія, метастази у
печінку, кістки та інші органи і тканини); - діагностика пухлин підшлункової залози; - рак голови і шиї; - первинний рак легень; - місцеворозповсюджений рак молочної залози; - рак стравоходу; - рак підшлункової залози; - колоректальний рак, особливо при наявності рецидивів; - злоякісна лімфома;- злоякісна меланома, індекс Бреслоу >1,5 мм або метастази у
лімфатичні вузли при первинній діагностиці.
- злоякісна меланома, індекс Бреслоу >1,5 мм або метастази у
лімфатичні вузли при первинній діагностиці.
Оцінка ефективності лікування: - злоякісна лімфома та інші лімфопроліферативні захворювання; - рак підшлункової залози; - рак голови і шиї та інші локалізації пухлинного злоякісного
процесу з низьким ступенем клінічної візуалізації.
Діагностика при підозрі на рецидиви: - гліоми з високим ступенем злоякісності (III або IV); - рак голови і шиї; - рак щитоподібної залози: пацієнти з підвищеним рівнем
тиреоглобуліну у сироватці крові і негативною сцинтиграфією усього
тіла з радіоактивним йодом; - первинний рак легень; - рак молочної залози; - рак підшлункової залози; - колоректальний рак; - рак яєчників; - злоякісна лімфома; - злоякісна меланома.
Кардіологія Метою діагностики є візуалізація тканини міокарда, у яку
проникає глюкоза та мається зниження перфузії. Оцінка життездатності міокарда у хворих із тяжким порушенням
функції лівого шлуночка, яким показана реваскуляризація та коли
неможливо виконати візуалізацію за допомогою інших методик.
Неврологія Метою діагностики є визначення локалізації епілептогенних
вогнищ перед хірургічним втручанням. Діагностика початкової стадії
хвороби Альцгеймера.
Інфекційні та запальні захворювання При інфекційних та запальних захворюваннях метою дослідження
є візуалізація тканин або анатомічних структур з патологічно
високим вмістом активованих лейкоцитів. При інфекційних та запальних захворюваннях є обґрунтованими: Визначення локалізації патологічних вогнищ у випадку гарячки
невідомої етіології.
Діагностика інфекційних процесів: - підозра на хронічні інфекції кісток та/або суглобів,
остеомієліт, спондиліт, остеїт, включаючи наявність металевого
імплантату; - хворі на цукровий діабет з підозрою на нейроартропатію
Шарко, остеомієліт та/або на інфекції м'яких тканин; - больовий синдром у пацієнтів з ендопротезом кульшового
суглобу; - у випадку судинних протезів.
Визначення розповсюдження запального процесу: - саркоїдозу; - при неоперабельному альвеолярному ехінококозі для
визначення активної локалізації паразитів протягом лікування та
після його закінчення.
Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини препарату.
Спосіб застосування та дози. Рекомендований дозовий режим для дорослих становить від
100 до 400 МБк (залежно від маси тіла хворого і виду камери, що
використовується), застосовується у вигляді внутрішньовенного
введення. Немає достатнього досвіду застосування препарату дітям. Тому
проведення ПЕТ-діагностики дітям з онкологічними захворюваннями
має бути ретельно зваженим і впроваджується при наявності життєвих
показань.18 Рекомендоване дозування ФДГ- F для дітей визначається таким
чином: рекомендована доза для дорослих, враховуючи масу тіла,
помножену на коефіцієнт:
---------------------------------------------------------------------------------- |3 кг = 0,10 |12 кг = 0,32|22 кг = 0,50|32 кг = 0,65|42 кг = 0,78|52-54 кг = 0,90| |------------+------------+------------+------------+------------+---------------| |4 кг = 0,14 |14 кг = 0,36|24 кг = 0,53|34 кг = 0,68|44 кг = 0,80|56-58 кг = 0,92| |------------+------------+------------+------------+------------+---------------| |6 кг = 0,19 |16 кг = 0,40|26 кг = 0,56|36 кг = 0,71|46 кг = 0,82|60-62 кг = 0,96| |------------+------------+------------+------------+------------+---------------| |8 кг = 0,23 |18 кг = 0,44|28 кг = 0,58|38 кг = 0,73|48 кг = 0,86|64-66 кг = 0,98| |------------+------------+------------+------------+------------+---------------| |10 кг = 0,27|20 кг = 0,46|30 кг = 0,62|40 кг = 0,76|50 кг = 0,88|68 кг = 0,99 | ----------------------------------------------------------------------------------
18Спосіб застосування ФДГ- F - позитронної емісійної
томографії (ПЕТ-дослідження)Підготовка пацієнта
18
Активність ФДГ- F слід вимірювати калібруванням
безпосередньо перед ін'єкцією.Ін'єкція має бути виконана суворо внутрішньовенною для
запобігання місцевого опромінення при екстравазації, а також
візуалізації артефактів.Реєстрація зображення, як правило, розпочинається через
18 30-60 хв. після ін'єкції ФДГ- F.
18 ПЕТ-дослідження з ФДГ- F можна також проводити через 2 або
3 години після введення препарату, коли знижується фонова
активність, але за умови, що рівень активності залишається
достатнім для обробки отриманих даних. У разі необхідності повторне обстеження можна проводити через
короткий термін, але не раніше ніж через 3 доби.
Побічні реакції. Дотепер не спостерігалося будь-яких небажаних ефектів після18
введення ФДГ- F. Оскільки кількість речовини, яка вводиться, є
дуже малою, основним ризиком є радіація. Вплив іонізуючої радіації
взагалі може призвести до розвитку раку або спадкових ефектів. Але
більшість досліджень, які проводилися з використанням
радіологічних методів, створювали рівні опромінення (ефективна
доза) нижчі за 20 мЗв. Тому вірогідність виникнення цих ефектів
низька. Після введення максимально рекомендованої активності 18 ФДГ- F, ефективна доза становила приблизно 7,6 мЗв.
введення ФДГ- F. Оскільки кількість речовини, яка вводиться, є
дуже малою, основним ризиком є радіація. Вплив іонізуючої радіації
взагалі може призвести до розвитку раку або спадкових ефектів. Але
більшість досліджень, які проводилися з використанням
радіологічних методів, створювали рівні опромінення (ефективна
доза) нижчі за 20 мЗв. Тому вірогідність виникнення цих ефектів
низька. Після введення максимально рекомендованої активності 18 ФДГ- F, ефективна доза становила приблизно 7,6 мЗв.
Передозування. Передозування малоймовірне при рекомендованих дозах, які
застосовуються з діагностичною метою. Якщо передозування має місце, дозу опромінення, яку отримав
пацієнт, слід знижувати шляхом максимального прискорення виведення
радіонуклідів, шляхом форсованого діурезу і частого
сечовипускання.
Застосування у період вагітності або годування груддю.18 Клінічний досвід застосування ФДГ- F у вагітних відсутній. У разі необхідності введення радіоактивних лікарських засобів
жінкам репродуктивного віку слід завжди розглядати можливість
вагітності. Будь-яка жінка, у якої не настала вчасно менструація,
вважається вагітною, якщо не доведено інше. Якщо існує
невизначеність, важливо, щоб вплив радіації був мінімальний, але
дозволяв отримати бажану клінічну інформацію. Необхідно розглядати альтернативні методи, які виключають
використання іонізуючого опромінювання. Введення радіонуклідів вагітним супроводжується радіаційним
впливом на плід.18 Введення ФДГ- F активністю 400 МБк створює променеве
навантаження на матку 8,4 мГр. При таких дозах не очікується летального наслідку і
виникнення вад розвитку, затримки росту, функціональних розладів,
хоча ризик виникнення раку і спадкових ефектів є підвищеним. Препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь
для матері перевищує потенційний ризик для плода.18 ФДГ- F проникає у грудне молоко. Перед її застосуванням у
період лактації слід розглянути питання щодо проведення
дослідження після закінчення періоду лактації. Якщо застосування
18 ФДГ- F є необхідним, годування груддю слід перервати щонайменше
на 12 годин. Якщо є можливість, молоко можна зцідити перед
застосуванням препарату. Більш того, з метою радіаційного захисту
рекомендується запобігати тісному контакту між матір'ю і дитиною
протягом перших 12 годин після ін'єкції.
18 ФДГ- F є необхідним, годування груддю слід перервати щонайменше
на 12 годин. Якщо є можливість, молоко можна зцідити перед
застосуванням препарату. Більш того, з метою радіаційного захисту
рекомендується запобігати тісному контакту між матір'ю і дитиною
протягом перших 12 годин після ін'єкції.
Діти. Див. розділ "Спосіб застосування та дози".
Особливі заходи безпеки. Рекомендується запобігання тісного контакту між пацієнтом і
дітьми молодшого віку у перші 12 годин після ін'єкції. Радіофармацевтичні лікарські засоби необхідно отримувати та
застосовувати тільки уповноваженими фахівцями у спеціалізованих
клініках, а отримання, зберігання, використання, передача та
утилізація мають здійснюватися згідно з вимогами відповідних
регуляторних документів. Радіофармацевтичні лікарські засоби слід готувати до
застосування таким чином, щоб забезпечити радіаційну безпеку та
вимоги фармацевтичної якості.18 ФДГ- F слід зберігати та застосовувати в умовах адекватного
екранування, так щоб захист пацієнтів і медичного персоналу був
максимальним. Зокрема при вилученні засобу з флакона та під час
ін'єкції рекомендується захищатися від анігіляційних фотонів за
допомогою відповідного екранування.
Особливості застосування.
Показання до дослідження Для кожного пацієнта дослідження має бути обґрунтованим з
використанням мінімально можливої активності радіофармацевтичного
лікарського засобу. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок слід дуже ретельно
зважити необхідність проведення дослідження, оскільки можливий
підвищений радіаційний вплив. Слід враховувати, що ефективна доза,
що розраховується на 1 МБк, вища у дітей, ніж у дорослих
(див. 5,4 дозиметрія).
Підготовка пацієнта.18 ФДГ- F потрібно вводити тільки пацієнтам з достатнім рівнем
гідратації натщесерце, як мінімум через 4 годин після останнього
прийому їжі, щоб отримати максимальне накопичення активності в
органі-мішені, оскільки глюкоза обмежено надходить у клітини. Кількість рідини не має бути обмеженою, але слід виключити
напої, що містять глюкозу. Для отримання зображення найкращої якості та зменшення
радіаційного впливу на сечовий міхур, пацієнтові слід вживати
достатню кількість рідини та випорожняти сечовий міхур до і після
ПЕТ-дослідження.
Онкологія та неврологія Для запобігання надмірної затримки радіоактивного індикатора
у м'язах необхідно, щоб пацієнт уникав будь-якої фізичної
активності перед проведенням дослідження та залишався у стані
спокою між ін'єкцією, дослідженням та отриманням зображення
(пацієнтам слід зручно лежати, не читати та не розмовляти). Метаболізм глюкози у мозку залежить від активності головного
мозку. Тому неврологічні дослідження необхідно проводити після
періоду відпочинку у темній кімнаті і в умовах максимальної тиші. Перед застосуванням препарату необхідно провести тест на
вміст глюкози в крові, оскільки гіперглікемія може призвести до18
зниження чутливості до ФДГ- F, особливо коли рівень глікемії
більше 8 ммоль/л.18зниження чутливості до ФДГ- F, особливо коли рівень глікемії
більше 8 ммоль/л.18 Крім того ПЕТ-дослідження з ФДГ- F слід уникати у пацієнтів
з неконтрольованим діабетом.
Кардіологія Оскільки поглинання глюкози міокардом є інсулінзалежним, для
проведення міокардіального дослідження рекомендується навантаження
50 г глюкози приблизно за 1 годину до введення препарату. Хворим
на цукровий діабет рівень цукру в крові має бути скорегований
комбінованим введенням інсуліну та глюкози.
Інтерпретація зображень отриманих ФДГ ПЕТ-досліджень Інфекційні та/або запальні захворювання, так само як і
регенеративні процеси після хірургічних втручань, можуть призвести18
до значного накопичення ФДГ- F і тому призводять до18 хибнопозитивних результатів. У разі, коли накопичення ФДГ- F може
бути спричинене онкологічними захворюваннями, інфекційним або
запальним процесом, додатково до інформації, отриманої при18 проведенні ПЕТ-дослідження з ФДГ- F, можуть знадобитися додаткові
діагностичні методи для визначення патологічного процесу.до значного накопичення ФДГ- F і тому призводять до18 хибнопозитивних результатів. У разі, коли накопичення ФДГ- F може
бути спричинене онкологічними захворюваннями, інфекційним або
запальним процесом, додатково до інформації, отриманої при18 проведенні ПЕТ-дослідження з ФДГ- F, можуть знадобитися додаткові
діагностичні методи для визначення патологічного процесу. У деяких випадках, наприклад, при визначенні стадії мієломи,
шукають як злоякісні вогнища, так і вогнища інфекції, які можна
відрізнити за топографічними критеріями, зокрема, поглинання в
екстрамедулярних ділянках та/або при кісткових або суглобових
ураженнях будуть атиповими для уражень при множинній мієломі і
характерними для випадків, пов'язаних з інфекційним процесом.
Дотепер немає будь-яких інших критеріїв, щоб розрізнити
інфекційний та запальний процес при застосуванні ПЕТ-дослідження з
18 ФДГ- F.Хибнопозитивні або хибнонегативні результати ПЕТ-досліджень з 18 ФДГ- F не можуть бути виключені після радіотерапії протягом
2-4 місяців. Якщо є клінічна необхідність для проведення більш
ранньої діагностики, це потрібно ретельно обґрунтувати та
задокументувати. 18 ФДГ- F.Хибнопозитивні або хибнонегативні результати ПЕТ-досліджень з 18 ФДГ- F не можуть бути виключені після радіотерапії протягом
2-4 місяців. Якщо є клінічна необхідність для проведення більш
ранньої діагностики, це потрібно ретельно обґрунтувати та
задокументувати. Оптимально слід робити відтермінування дослідження щонайменше
на 4-6 тижнів після проведення останньої хіміотерапії для
запобігання хибнопозитивних результатів. У випадку режиму хіміотерапії з циклами менше 4 тижнів18
ПЕТ-дослідження з ФДГ- F необхідно здійснити безпосередньо перед
початком нового циклу.ПЕТ-дослідження з ФДГ- F необхідно здійснити безпосередньо перед
початком нового циклу. При лімфомі з низьким ступенем злоякісності, раком нижнього
відділу стравоходу та підозрі на рецидив раку яєчників слід
розглядати тільки позитивні прогностичні результати, оскільки у18
таких випадках чутливість до ПЕТ-досліджень з ФДГ- F обмежена.18таких випадках чутливість до ПЕТ-досліджень з ФДГ- F обмежена.
18 ФДГ- F неефективна при дослідженнях метастазів головного
мозку. При застосуванні гамма-камери, обладнаної лічильником
анігіляційних фотонів для ПЕТ, чутливість знижується порівняно зі
спеціалізованим ПЕТ-дослідженням, що призводить до зниження
можливості визначення уражень менше 1 см. Рекомендовано, щоб зображення, отримані при ПЕТ-дослідженні з
18 ФДГ- F, оцінювалися з урахуванням томографічних методів отримання
анатомічних даних (наприклад, комп'ютерна томографія,
ультрасонографія, магнітно-резонансна томографія). Порівняння
отриманих функціональних зображень при проведенні ПЕТ-дослідження 18 з ФДГ- F та морфологічних зображень, наприклад, ПЕТ-комп'ютерна
томографія, може підвищувати чутливість та специфічність методик,
зокрема, такий підхід рекомендований в онкології для діагностики
пухлин підшлункової залози, голови та шиї, лімфом, меланом, раку
легень та рецидивуючого колоректального раку або раку яєчників. 18 ФДГ- F, оцінювалися з урахуванням томографічних методів отримання
анатомічних даних (наприклад, комп'ютерна томографія,
ультрасонографія, магнітно-резонансна томографія). Порівняння
отриманих функціональних зображень при проведенні ПЕТ-дослідження 18 з ФДГ- F та морфологічних зображень, наприклад, ПЕТ-комп'ютерна
томографія, може підвищувати чутливість та специфічність методик,
зокрема, такий підхід рекомендований в онкології для діагностики
пухлин підшлункової залози, голови та шиї, лімфом, меланом, раку
легень та рецидивуючого колоректального раку або раку яєчників. При застосуванні комбінованого ПЕТ-комп'ютерно-томографічного
сканування із застосуванням контрастних засобів, на зображеннях,
отриманих за допомогою ПЕТ-дослідження, можуть визначатися деякі
артефакти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні
автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Немає даних досліджень про вплив на здатність керувати
автотранспортом або роботу з іншими механізмами.
Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій. Усі лікарські засоби, які змінюють рівень глюкози в крові,
можуть вплинути на чутливість при дослідженні (наприклад,
кортикостероїди, вальпроат, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал і
катехоламіни). При застосуванні колоніє-стимулюючого фактора18(КСФ) відбувається підвищене поглинання ФДГ- F у кістковому мозку
і селезінці протягом кількох днів. Це необхідно враховувати при
інтерпретації зображень, отриманих при ПЕТ-дослідженні. Розділення
в часі КСФ-терапії та ПЕТ-дослідження за допомогою інтервалу
хоча б 5 днів може мінімізувати цю взаємодію. Застосування глюкози18та інсуліну впливає на надходження ФДГ- F у клітини. У разі
високого рівня глюкози в крові, а також низького рівня інсуліну у18 плазмі крові проникнення ФДГ- F в органи та пухлини знижується.
18 Кортикостероїди знижують поглинання ФДГ- F лейкоцитами, що
впливає на чутливість дослідження при інфекціях та запальних
процесах незалежно від їхнього впливу на глікемію. Коли18
застосування ФДГ- F є обґрунтованим та необхідним у пацієнтів,
які отримують кортикостероїди, необхідно розглянути можливість
тимчасової відміни такої терапії.
застосування ФДГ- F є обґрунтованим та необхідним у пацієнтів,
які отримують кортикостероїди, необхідно розглянути можливість
тимчасової відміни такої терапії.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. При хімічних концентраціях, що18
використовуються з діагностичною метою, ФДГ- F не виявляє жодної
фармакодинамічної активності.18використовуються з діагностичною метою, ФДГ- F не виявляє жодної
фармакодинамічної активності.18 Фармакокінетика. ФДГ- F є аналогом глюкози, яка
накопичується у всіх клітинах, які використовують глюкозу як18
основний енергетичний ресурс. ФДГ- F накопичується у пухлинах з
високим обміном глюкози.основний енергетичний ресурс. ФДГ- F накопичується у пухлинах з
високим обміном глюкози. Як і злоякісні клітини, клітини в зонах запалення мають
підвищений гліколіз, це ознаки головним чином високої кількості
транспортників глюкози у цих клітинах. При внутрішньовенному введенні фармакокінетичний профіль
18 ФДГ- F в судинах є двоекспотенціальним. Час розподілу - 1 хв.,
час елімінації - приблизно 12 хв.18 18 ФДГ- F в судинах є двоекспотенціальним. Час розподілу - 1 хв.,
час елімінації - приблизно 12 хв.18 Поглинання клітинами ФДГ- F проходить за допомогою
тканинно-специфічної транспортної системи, яка частково є
інсулінзалежною і тому на цей процес можуть впливати прийом їжі,
стану харчування та цукровий діабет. У пацієнтів, хворих на18
цукровий діабет, знижене поглинання ФДГ- F клітинами відбувається
відповідно до зміненого тканинного розподілу та метаболізму
глюкози.18цукровий діабет, знижене поглинання ФДГ- F клітинами відбувається
відповідно до зміненого тканинного розподілу та метаболізму
глюкози.18 ФДГ- F транспортується через клітинну мембрану так само, як
і глюкоза, але перший крок гліколізу призводить до утворення
18 ФДГ- F-6-фосфату, який залишається у клітинах пухлин і далі не
метаболізується. 18 ФДГ- F-6-фосфату, який залишається у клітинах пухлин і далі не
метаболізується. Оскільки наступна дефосфорилізація внутрішньоклітинними18
фосфатами повільна, ФДГ- F-6-фосфат залишається у тканинах
протягом кількох годин.18фосфатами повільна, ФДГ- F-6-фосфат залишається у тканинах
протягом кількох годин.18 У здорових добровольців ФДГ- F широко розподіляється по
всьому тілу, особливо у головному мозку, серці, і меншою мірою - у
легенях та печінці.18 Виведення ФДГ- F відбувається, в основному, нирками. При
цьому 20% активної речовини виводиться із сечею перші 2 години
після ін'єкції. Накопичення РФП паренхімою нирок є невеликим, але через
виведення нирками уся сечовидільна система, зокрема сечовий міхур
маяють високу активність.18 ФДГ- F проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Приблизно
7% введеної активності накопичується у головному мозку протягом
80-100 хв. після ін'єкції. Епілептогенні вогнища мають знижений
метаболізм глюкози у фазах безепілептоїдних нападів. Приблизно 3%
введеної активності поглинається міокардом протягом 40 хв.18
Розподіл ФДГ- F у здоровому серці майже рівномірний, однак є
регіональні відмінності до 15%, описані для міжшлуночкової
перетинки. Під час та після оборотної ішемії міокарда
спостерігається підвищене поглинання глюкози клітинами міокарда.Розподіл ФДГ- F у здоровому серці майже рівномірний, однак є
регіональні відмінності до 15%, описані для міжшлуночкової
перетинки. Під час та після оборотної ішемії міокарда
спостерігається підвищене поглинання глюкози клітинами міокарда. 0,3% і 0,9-2,4% введеної активності накопичується у
підшлунковій залозі та легенях.18 ФДГ- F також меншою мірою зв'язується з м'язами очей, глотки
та кишечнику. Зв'язування з м'язами може спостерігатися після
нещодавнього напруження та у разі напруження м'язів під час
дослідження.
Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або
слабко-жовтий розчин.
Несумісність. Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими
препаратами. Розводити можна 0,9% розчином натрію хлориду.
Термін придатності. Термін придатності діагностичного матеріалу - 8 годин.
Умови зберігання. Діагностичний матеріал має зберігатись при кімнатній
температурі у флаконах, вміщених у спеціальних радіозахисний
контейнер.
Внутрішня радіаційна дозиметрія.
У нижченаведеній таблиці вказані дані дозиметрії, розраховані
згідно з 80 публікацією Міжнародної комісії з радіологічного
захисту:
------------------------------------------------------------------ | Доза, що абсорбується на одиницю введеної активності (мГр/МБк) | |----------------------------------------------------------------| | Органи |Дорослі|15 років|10 років|5 років|1 рік| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Надниркові залози | 0,012 | 0,015 | 0,024 | 0,038 |0,072| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Стінка сечового міхура | 0,160 | 0,210 | 0,280 | 0,320 |0,590| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Поверхні кісток | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,035 |0,066| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Головний мозок |0,028 | 0,028 | 0,030 | 0,034 |0,048| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Молочні залози |0,0086 | 0,011 | 0,018 | 0,029 |0,056| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Жовчна протока | 0,012 | 0,015 | 0,023 | 0,035 |0,066| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Стінка кишечнику | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,036 |0,068| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Тонка кишка | 0,013 | 0,017 | 0,027 | 0,041 |0,077| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Товста кишка | 0,013 | 0,017 | 0,027 | 0,040 |0,074| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Стінка верхньої частини | 0,012 | 0,016 | 0,025 | 0,039 |0,072| |товстої кишки | | | | | | |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Стінка нижньої частини | 0,015 | 0,019 | 0,029 | 0,042 |0,076| |товстої кишки | | | | | | |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Серце | 0,062 | 0,081 | 0,120 | 0,200 |0,350| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Нирки | 0,021 | 0,025 | 0,036 | 0,054 |0,096| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Печінка | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,037 |0,070| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Легені | 0,010 | 0,014 | 0,021 | 0,034 |0,065| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |М'язи | 0,011 | 0,014 | 0,021 | 0,034 |0,065| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Стравохід | 0,011 | 0,015 | 0,022 | 0,035 |0,068| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Яєчники | 0,015 | 0,020 | 0,030 | 0,044 |0,082| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Підшлункова залоза | 0,012 | 0,016 | 0,025 | 0,040 |0,076| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Кістковий мозок | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,032 |0,061| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Шкіра | 0,008 | 0,010 | 0,016 | 0,027 |0,052| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Селезінка | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,036 |0,069| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Яєчки | 0,012 | 0,016 | 0,026 | 0,038 |0,073| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Тимус | 0,011 | 0,015 | 0,022 | 0,035 |0,068| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Щитоподібна залоза | 0,010 | 0,013 | 0,021 | 0,035 |0,068| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Матка | 0,021 | 0,026 | 0,039 | 0,055 |0,100| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Інші органи | 0,011 | 0,014 | 0,022 | 0,034 |0,063| |------------------------+-------+--------+--------+-------+-----| |Ефективна доза (мЗв/МБк)| 0,019 | 0,025 | 0,036 | 0,050 |0,095| ------------------------------------------------------------------
При застосуванні активності 400 МБк ефективна доза складає
приблизно 7,6 мЗв (при середній масі тіла пацієнта 70 кг). При такій активності дози опромінення радіації розподіляються
по органах-мішенях: сечовому міхурі, серці та мозку відповідно
64 мГр, 25 мГр, 11 мГр.
Виготовлення
Приготування радіонукліда Радіонуклідний фтор-18 найчастіше готують шляхом протонного
опромінення води, збагаченої киснем-18.
Радіохімічний синтез18 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозу має бути отримана реакцією
нуклеофільного заміщення 1, 3, 4, 6 -
тетра-O-ацетил-2-O-трифторметансульфоніл-бета-D-манопіранози18(тетраацетилманози трифлату) ( F)фтором.
18
( F)фтор адсорбують на аніонообмінній смолі і елюють
розчином, який потім випарюють досуха. Для підсилення18нуклеофільності ( F)фтору застосовують каталізатор амінополіефіру
у безводному ацетонітрилі таким чином, щоб він легко реагував із
трифлатом тетраацетилманози при підвищеній температурі
(125 град.С).18 Для отримання 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози проводять лужний
гідроліз на твердофазному носії. Діагностичний матеріал очищають
за допомогою послідовних стадій хроматографування на комбінаціях
іонообмінних смол, оксиду алюмінію і стерилізуючого фільтру.
Властивості
Опис.
Прозорий, безбарвний або слабко-жовтий розчин.
Ідентифікація
А. Має відповідати вимогам пункту А тесту "Радіонуклідна
чистота" (Розділ "Випробування"). Б. Визначають приблизний період напіврозпаду шляхом трьох
вимірювань активності зразка в тих же самих геометричних умовах
протягом відповідного часового періоду (наприклад, 30 хвилин).
Період напіврозпаду має бути від 105 до 115 хвилин. С. Вивчають хроматограми, отримані за методикою, викладеною у
пункті А випробування "Радіохімічна чистота". Час утримання
основного піку на радіохроматограмі випробуваного розчину повинен
співпадати з часом утримання основного піку стандартного
розчину (а).
pH. 4.5-8.5. Випробування проводять відповідно до ДФУ (2.2.3).
2-фтор-2-деокси-D-глюкоза і домішка А.
А. Рідинна хроматографія (ДФУ, 2.2.29). Досліджуваний розчин. Діагностичний матеріал. Стандартний розчин (а) Розчиняють 1.0 мг
2-фтор-2-деокси-D-глюкози R у воді R і розбавляють до 2.0 мл тим
же розчинником. 1.0 мл розчину розбавляють до об'єму V водою R, де
V - максимальна рекомендована доза, в мілілітрах. Стандартний розчин (б) Розчиняють 1.0 мг
2-фтор-2-деокси-D-глюкози R (домішка А) у воді R і розбавляють до
2.0 мл тим же розчинником. Розбавляють 1.0 мл розчину до об'єму
V водою R, де V - максимальна рекомендована доза в мілілітрах. Стандартний розчин (в) Розчиняють 1.0 мг
2-фтор-2-деокси-D-манози R у воді R і розбавляють до 2.0 мл тим же
розчинником. Змішують 0.5 мл даного розчину з 0.5 мл стандартного
розчину (а). Колонка: - розмір: довжина - 0.25 м, діаметр - 4.0 мм; - стаціонарна фаза: сильна аніонообмінна смола для
хроматографії R (10 мкм); - температура: постійна, від 20 град.С до 25 град.С. Мобільна фаза: 4 г/л розчин гідроксиду натрію R у воді,
вільній від діоксиду вуглецю. Швидкість потоку 1 мл/хв. Виявлення: детектор, придатний для карбогідратів в діапазоні
визначуваної концентрації, а саме пульсовий амперометричний
детектор і детектор радіоактивності, підключені послідовно. Об'єм інжекції: 20 мкл. Час хроматографування: у два рази більше часу утримання
2-фтор-2-деокси-D-глюкози. Відносні часи утримання до 2-фтор-2-деокси-D-глюкози (час
утримання - близько 12 хв.): - 2-фтор-2-деокси-D-маннози - близько 0.9, - домішки А - близько 1.1. Придатність хроматографічної системи: на хроматограмі,
отриманій за допомогою карбогідратного детектора стандартного
розчину (в): - коефіцієнт розділення: мінімум 1.5 між піками
2-фтор-2-деокси-D-маннози і 2-фтор-2-деокси-D-глюкози, - відношення сигнал/шум: мінімум 10 для піку
2-фтор-2-деоки-D-глюкози. Нормування: на хроматограмах, отриманих за допомогою
карбогідратного детектора: - площа піка, отриманого для 2-фтор-2-деокси-D-глюкози має
бути не більшою, ніж площа відповідного піка на хроматограмі,
отриманій для стандартного розчину (а) (0.5 мг/V); - площа піка для домішки А має бути не більшою, ніж площа
відповідного піка на хроматограмі, отриманій для стандартного
розчину (б) (0.5 мг/V).
Домішка Б
Тонкошарова хроматографія (ДФУ, 2.2.27). Досліджуваний розчин. Діагностичний матеріал. Стандартний розчин (а) вода R. Стандартний розчин (б) Розчиняють 11.0 мг амінополіефіру
R (домішка Б) у воді R і розбавляють до 5.0 мл тим же розчинником.
Розбавляють 1.0 мл розчину до об'єму V водою R, де V - максимальна
рекомендована доза, в мілілітрах. Пластина із силікагелем для ТШХ для тесту на амінополіефір R. Проба, що наноситься - 2.5 мкл; додатково наносять 2.5 мкл
випробуваного розчину та після висихання 2.5 мкл стандартного
розчину (б) в одне і те ж місце нанесення. Виявлення - візуально порівнюють плями через 1 хвилину після
нанесення. Придатність хроматографічної системи: - пляма, отримана при послідовному нанесенні випробуваного
розчину і стандартного розчину (б), має бути подібною за зовнішнім
виглядом на пляму, отриману при нанесенні стандартного
розчину (б), яка характеризується кількістю концентричних кілець;
більш темний внутрішній круг (за інтенсивністю пропорційний
концентрації домішки Б) може бути оточений голубовато-чорним
кільцем, зовнішня частина якого є більш світлим кільцем, оточеним
темною кромкою; - пляма, отримана при нанесенні стандартного розчину (а)
повинна мати більш розпливчатий внутрішній круг, який має
коричнювато-рожевий колір і не має чіткої межі між ним і оточуючою
більш світлою зоною; - пляма, отримана при нанесенні стандартного розчину (б) має
чітко відрізнятись від плями, отриманої при нанесенні стандартного
розчину (а). Нормування: центральна частина плями випробуваного розчину
має бути менш інтенсивною, ніж центральна частина плями
стандартного розчину (б) (2.2 мг/V).
Домішка В
Рідинна хроматографія (ДФУ, 2.2.29). Досліджуваний розчин. Діагностичний матеріал. Стандартний розчин (а) Розчиняють 2.1 мл 25.95 г/л розчину
гідроксиду тетрабутиламонію R (домішка В) у воді R і розбавляють
до 20.0 мл водою R. Розбавляють 1.0 мл отриманого розчину до
об'єму V водою R, де V - максимальна рекомендована доза, в
мілілітрах. Стандартний розчин (б) Розчинити 1 мл 25.95 г/л розчину
гідроксиду тетрабутиламонію R у воді R і розбавити до 10.0 мл
водою R. Розбавити 1.0 мл отриманого розчину до 25 мл водою R. Колонка: - розмір: довжина - 0.10 м, діаметр - 4.6 мм; - стаціонарна фаза: силікагель октадецилсилілу для
хроматографії R (3 мкм); - температура: постійна, від 20 град.С до 25 град.С. Мобільна фаза: 25 об'ємів 0.95 г/л розчину толуолсульфонової
кислоти R і 75 об'ємів ацетонітрилу R. Швидкість потоку 0.6 мл/хв. Детектування - спектрофотометр при довжині хвилі 254 нм. Об'єм інжекції: 20 мкл. Час хроматографування у два рази більший часу утримання іонів
тетрабутиламонію. Відносне утримання гідроксид тетрабутиламонію 3.3 хв. Придатність хроматографічної системи - стандартний
розчин (б): - відношення сигнал/шум мінімум 10 для основного піка - фактор симетрії максимум 1.8 для основного піка Нормування: площа піка на хроматограмі, отриманій для
випробуваного розчину, має бути не більшою, ніж площа відповідного
піка на хроматограмі, отриманій для стандартного розчину (а)
(2.75 мг/V).
Домішка Г
Абсорбційна спектрофотометрія в ультрафіолетовій і видимій
областях спектру (ДФУ, 2.2.25). Досліджуваний розчин. Діагностичний матеріал. Стандартний розчин Розчиняють 20.0 мг
4-(4-метилпіперидин-1-іл) піридину R (домішка Г) у воді R и
розбавляють до 100.0 мл тим же розчинником. Розводять 0.1 мл
розчину до об'єму V водою R, де V - максимальна рекомендована
доза, в мілілітрах. Вимірюють абсорбцію випробуваного розчину і стандартного
розчину при довжині хвилі 263 нм. Нормування: коефіцієнт поглинання випробуваного розчину має
бути не більшим, ніж коефіцієнт поглинання стандартного розчину
(0.02 мг/V).
Залишкові кількості органічних розчинників
Має відповідати вимогам ДФУ, загальний розділ 5.4. Діагностичний матеріал може застосовуватись до завершення
випробування.
Стерильність
Має відповідати вимогам тесту на стерильність, викладеному в
загальній монографії ДФУ Радіофармацевтичні лікарські засоби. Діагностичний матеріал може застосовуватись до завершення
випробування.
Бактеріальні ендотоксини
Має відповідати вимогам ДФУ (2.6.14). Не більше 175/V МЕ/мл, де V - максимальна рекомендована доза,
в мілілітрах. Діагностичний матеріал може застосовуватись до завершення
випробування.
Радіонуклідна чистота
А. Спектрометрія гамма-променями Тільки гамма фотони мають енергію 0.511 МеВ і, залежно від
вимірювальної геометрії, може спостерігатись сумарний пік
1.022 МеВ. Б. Спектрометрія гамма-променями Визначають кількість фтора-18 і радіонуклідних домішок з
періодом напіврозпаду більше 2 годин. Для виявлення і кількісного
визначення домішок потрібно зберігати діагностичний матеріал не
менше 24 години, щоб фтор-18 розпадався до рівня, який дає
можливість проводити визначення домішок. Загальна радіоактивність через радіонуклідні домішки має бути
не більшою, ніж 0.1%.
Радіохімічна чистота
А. Рідинна хроматографія (ДФУ, 2.2.29) за методикою,
викладеною при випробуванні 2-фтор-2-деокси-D-глюкози і домішки А.
За необхідності, розчиняють випробуваний розчин водою R для
отримання радіоактивної концентрації, придатної для детектора
радіоактивності. Випробуваний розчин. Діагностичний матеріал і стандартні
розчини (а) і (в).18 Відносний час утримання до 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози
(час утримання - близько 12 хвилин):18 - 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози близько 0.9. Частково і повністю ацетильовані похідні обох сполук
гідролізують за хроматографічних умов і послідовно елюють у18
вигляді 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози.18вигляді 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози.18 Віднаходять піки, обумовлені 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозою 18
і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозою, використовуючи хроматограми,
отримані за допомогою карбогідратного детектора і стандартних
розчинів (а) і (в).
Нормування:18і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозою, використовуючи хроматограми,
отримані за допомогою карбогідратного детектора і стандартних
розчинів (а) і (в).
Нормування:18 - фтор-18 в формі 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18
2-( F)фтор-2-деокси-D-манози мають складати не менше 95%
загальної радіоактивності;182-( F)фтор-2-деокси-D-манози мають складати не менше 95%
загальної радіоактивності;18 - 2-( F)фтор-2-деокси-D-маноза має складати не більше 10%
загальної радіоактивності, обумовленої
18 18
2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозою і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозою.
2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкозою і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манозою.
Б. Тонкошарова хроматографія (ДФУ, 2.2.27). Досліджуваний розчин. Діагностичний матеріал. Стандартний розчин Розчиняють при слабкому нагріванні 30 мг
1, 2, 3 ,4 - тетра-O-ацетил-бета-D-глюкопіранози R і 20 мг глюкози
R в 1 мл води R. Пластинки з силікагелем для ТШХ R. Рухома фаза - вода R, ацетонітрил R (5:95V/V). Об'єм інжекції близько 2 мкл. Проявлення на площі 8 см. Висушування на повітрі протягом 15 хвилин. Виявлення - визначають розподіл радіоактивності,
використовуючи відповідний детектор, потім занурюють пластинку в
розчин 75 г/л сірчаної кислоти R в метиловому спирті R і висушують
повітряною сушаркою при температурі 150 град.С до появи темних
плям на хроматограмі, отриманій при застосуванні стандартного
розчину.18 Фактори утримання: ( F)фтор - близько 0;
18 18
2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкоза і 2-( F)фтор-2-деокси-D-маноза -
близько 0.45; частково або повністю ацетильовані похідні
18 18 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози -
від 0.8 до 0.95.2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкоза і 2-( F)фтор-2-деокси-D-маноза -
близько 0.45; частково або повністю ацетильовані похідні
18 18 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози -
від 0.8 до 0.95. Придатність хроматографічної системи: - на хроматограмі, отриманій для стандартного розчину, мають
бути 2 чітко розділених плями. Нормування:18 - фтор-18 у формі 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18
2-( F)фтор-2-деокси-D-манози має складати не менше 95% загальної
радіоактивності;2-( F)фтор-2-деокси-D-манози має складати не менше 95% загальної
радіоактивності; - фтор-18 у формі фториду і частково або повністю18
ацетильовані похідні 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози мають складати не більше 5%
загальної радіоактивності.
ацетильовані похідні 2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози і
18 2-( F)фтор-2-деокси-D-манози мають складати не більше 5%
загальної радіоактивності.
Радіоактивність
Радіоактивність має вимірюватись за допомогою каліброваного
приладу за стандартними методиками.
Маркування
Маркування має містити інформацію про максимально
рекомендовану дозу, в мілілітрах.
Термін та умови зберігання
Термін придатності діагностичного матеріалу - 8 годин. Діагностичний матеріал має зберігатись при кімнатній
температурі у флаконах, вміщених у спеціальних радіозахисний
контейнер.
Домішки
Специфіковані домішки A, Б, В, Г, Д.
HO\\
| |_____O / \
/ \
|\ OH / ~~OH HO \|_____ / | CI
А. 2-хлор-2-деокси-D-глюкопіраноза
(2-хлоро-2-деокси-D-глюкоза)
___/ \
__O O__
/ \
\ / \ / \ /
N / \ N
/ O O \
/ \___/ \
\ /
\___O O___ /
\___/
Б. 4, 7, 13, 16, 21, 24-гексаокса-1, 10-диазобіцикло (8.8.8)
гексакозан (амінополіефір)
H C____ ____CH 3 \ / 3\____ ____/
\ /
+ H C N CH 3 \ /\ / \ /\ / 3
\/ \/ \/ \/
В. N, N, N - трибутилбутан-1амін (тетрабутиламоній)
/\/ \
| N | | /\ / \ /
/ \ / \/
| N | | / \ /
H C/ \/
3
Г. 4 - (4-метилпіперидин-1-іл) піридин
18Д. ( F) фтор
Специфікація діагностичного матеріалу
------------------------------------------------------------------ | Показники якості | Припустимі межі | |-------------------------------+--------------------------------| |1. Опис |Прозорий, безбарвний або слабко-| | |жовтий розчин. | |-------------------------------+--------------------------------| |2. Ідентифікація | | |-------------------------------+--------------------------------| |Радіонуклідна чистота |А. Має відповідати вимогам | | |пункту А тесту "Радіонуклідна | | |чистота" (Розділ "Випробування")| |-------------------------------+--------------------------------| |Період напіврозпаду |В. Період напіврозпаду має бути | | |від 105 до 115 хвилин. | | |С. Час утримання основного піку | | |на радіохроматограмі | | |випробуваного розчину повинен | | |співпадати з часом утримання | | |основного піку стандартного | | |розчину (а). | |-------------------------------+--------------------------------| |3. рН |4.5-8.5 | |-------------------------------+--------------------------------| |4. 2-фтор-2-деокси-D-глюкоза і |На хроматограмах, отриманих за | |домішка А |допомогою карбогідратного | | |детектора: | | |- площа піка на хроматограмі, | | |отриманій для 2-фтор-2-деокси- | | |D-глюкози має бути не більшою, | | |ніж площа відповідного піка на | | |хроматограмі, отриманій для | | |стандартного розчину (а) | | |(0.5 мг/V); | | |- площа піка на хроматограмі, | | |отриманій для домішки А має | | |бути не більшою, ніж площа | | |відповідного піка на | | |хроматограмі, отриманій для | | |стандартного розчину (б) | | |(0.5 мг/V). | |-------------------------------+--------------------------------| |5. Домішка Б |Центральна частина плями | | |випробуваного розчину має бути | | |менш інтенсивною, ніж центральна| | |частина плями стандартного | | |розчину (б) (2.2 мг/V). | |-------------------------------+--------------------------------| |6. Домішка В |Площа піка, отримана для | | |випробуваного розчину має бути | | |не більшою, ніж площа | | |відповідного піка на | | |хроматограмі, отриманій для | | |стандартного розчину (а) | | |(2.75 мг/V). | |-------------------------------+--------------------------------| |7. Домішка Г |Коефіцієнт поглинання | | |випробуваного розчину має бути | | |не більшим, ніж коефіцієнт | | |поглинання стандартного розчину | | |(0.02 мг/V). | |-------------------------------+--------------------------------| |8. Залишкові кількості |Має відповідати вимогам | |органічних розчинників |п. 2.4.24 ДФУ | |-------------------------------+--------------------------------| |9. Стерильність |Має відповідати вимогам тесту на| | |стерильність, викладеному в | | |загальній монографії ДФУ | | |Радіофармацевтичні лікарські | | |засоби. | |-------------------------------+--------------------------------| |10. Бактеріальні ендотоксини |Не більше 175/V МЕ/мл, де | | |V - максимальна рекомендована | | |доза, в мілілітрах. | |-------------------------------+--------------------------------| |11. Радіонуклідна чистота |А. Тільки гамма-фотони мають | | |енергію 0.511 МеВ і залежно від | | |вимірювальної геометрії може | | |спостерігатись сумарний пік | | |1.022 МеВ. | | |Б. Загальна радіоактивність, | | |обумовлена радіонуклідними | | |домішками, має бути не більшою, | | |ніж 0.1%. | |-------------------------------+--------------------------------| |12. Радіохімічна чистота |На хроматограмах: | | | 18 | | |- фтор-18 в формі 2-( F)фтор- | | |2-деокси-D-глюкози і | | | 18 | | |2-( F)фтор-2-деокси-D-манози | | |мають складати не менше 95% | | |загальної радіоактивності; | | | 18 | | |- 2-( F)фтор-2-деокси-D-маноза | | |має складати не більше 10% | | |загальної радіоактивності, | | | 18 | | |обумовленої 2-( F)фтор-2- | | |деокси-D-глюкозою і | | | 18 | | |2-( F)фтор-2-деокси-D-манозою. | | |На хроматограмах: | | | 18 | | |- фтор-18 у формі 2-( F)фтор- | | |2-деокси-D-глюкози і | | | 18 | | |2-( F)фтор-2-деокси-D-манози | | |має складати не менше 95% | | |загальної радіоактивності; | | |- фтор-18 у формі фториду і | | |частково або повністю | | |ацетильованих похідних | | | 18 | | |2-( F)фтор-2-деокси-D-глюкози | | | 18 | | |і 2-( F)фтор-2-деокси- | | |D-манози мають складати | | |не більше 5% загальної | | |радіоактивності. | ------------------------------------------------------------------
Директор Департаменту
регуляторної політики
у сфері обігу лікарських
засобів та продукції
в системі охорони
здоров'я МОЗ України В.В.Стеців
-
скопійовано
-
