Дайджест. Запитання - відповіді. ОподаткуванняОкремі питання справляння ПДВ
(19 листопада 1999 року)
Зміст
База оподаткування, податкові зобов'язання, податковий кредит,
відшкодування ПДВ
Експорт, імпорт, зовнішньоекономічна діяльність
Пільги
Податкова звітність і податкові накладні
Реєстрація платників ПДВ
Сільське господарство
Спрощена система оподаткування
________________________________________________________________
Розділ I
База оподаткування,податкові зобов'язання, податковий кредит,
відшкодування ПДВ
База оподаткування,податкові зобов'язання, податковий кредит,
відшкодування ПДВ
1. У підприємства за особовим рахунком є переплата по ПДВ,
яка утворилася за рахунок проведення експортних операцій. Чи
можливо зарахувати переплату по ПДВ у рахунок сплати акцизного
збору по податковому векселю, що видається відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 24.06.99 р. N 1112 ( 1112-99-п ),
ураховуючи те, що акцизний збір з імпортних товарів надходить
повністю до Державного бюджету?
2. У зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від
15.07.99 р. N 977-XIV ( 977-14 ) до пункту 4.1 статті 4 Закону
України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану
вартість", виникає запитання: чи включаються до бази обкладення
податком на додану вартість відрахування та збори на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального
користування (7 % від реалізації пально-мастильних матеріалів),
ураховуючи те, що до класифікації загальнодержавних податків та
зборів (обов'язкових) платежів вони не ввійшли?
Так, можна. Для цього платник повинен указати в декларації з
податку на додану вартість (або в додатку N 3 до декларації)
порядок проведення бюджетного відшкодування - заповнити рядок 25б
декларації (рядок 7б додатка N 3) та вказати відповідний розділ
бюджетної класифікації. Порядок зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок
оплати податкового векселя, виданого на суму акцизного збору за
ввезені (імпортовані) пально-мастильні матеріали, аналогічний
порядку зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок оплати
податкового векселя, виданого на суму податку на додану вартість
при ввезенні (імпортуванні) товарів на митну територію України. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України
з метою стимулювання інвестиційної діяльності" ( 977-14 ) (внесено
зміни до п. 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), яким визначається база для обкладення
податком на додану вартість при проведенні операцій з продажу
товарів (робіт, послуг). Суть змін полягає в тому, що при
визначенні бази оподаткування до договірної (контрактної)
вартості, установленої за вільними або регульованими цінами
(тарифами), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, замість
інших податків та зборів (обов'язкових платежів) включаються
загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі), за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
3. Чи підлягає обкладенню податком на додану вартість збір
від продажу пально-мастильних матеріалів у розмірі 7 відсотків
вартості реалізованих нафтопродуктів?
До загальнодержавних податків та зборів відносяться податки
та збори (обов'язкові платежі), перелік яких установлено статтею
14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). Крім
того, статтею 2 цього Закону встановлено, що державні цільові
фонди включаються до Державного бюджету України. При цьому
відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг загального користування України
зараховуються на окремі рахунки відповідних бюджетів та
використовуються виключно на фінансування дорожнього господарства
України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України
(Порядок установлено постановою Кабінету Міністрів України від
02.02.93 р. N 83 ( 83-93-п ), зі змінами і доповненнями до неї). Поряд із цим прикінцевими положеннями Закону України від
16.12.97 р. N 724/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про
джерела фінансування дорожнього господарства України" з
урахуванням змін і доповнень до нього (набуває чинності з 1 січня
2000 року, крім п. 2 і 3 розділу II Прикінцевих положень)
передбачено, що термін дії Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про систему оподаткування" ( 221/97-ВР )
продовжено до 1 січня 2000 року. Починаючи з 1 січня 2000 року
правові основи забезпечення фінансування витрат, пов'язаних з
будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням доріг, будуть
регулюватися Законом України "Про Джерела фінансування дорожнього
господарства України" ( 1562-12 ), який також передбачає створення
Державного дорожнього фонду України у складі Державного бюджету. Підсумовуючи вищевикладене, а також ураховуючи те, що Законом
України "Про державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 )
передбачено, що до доходів Державного бюджету України на 1999 рік
зараховуються надходження збору та відрахувань на будівництво,
реконструкцію й утримання автомобільних доріг загального
користування, одним із джерел наповнення якого є збір від продажу
пально-мастильних матеріалів у розмірі 7 відсотків вартості
реалізованих нафтопродуктів, такий збір включається до бази
обкладення податком на додану вартість при проведенні операцій з
продажу таких нафтопродуктів.
4. Підприємство здає в оренду приміщення й одержує за це
орендну плату і крім того компенсацію за комунальні послуги (у
тому числі за електроенергію). Чи обкладається податком на додану
вартість електроенергія, яку споживає орендар?
Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом обкладення
податком на додану вартість є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі
операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди
(лізингу). При цьому база оподаткування визначається виходячи з
договірної (контрактної) вартості операції, яка включає всі
витрати, пов'язані з наданням такої послуги. Що стосується обкладення податком на додану вартість вартості
електроенергії, яку у складі орендної плати оплачує орендар
орендодавцю, то вартість електроенергії включається у загальну
вартість послуги за договором оперативної оренди (лізингу) й
обкладається податком на додану вартість за ставкою 20 % бази
оподаткування, оскільки підпунктом 6.2.5 статті 6 згаданого Закону
"Про податок на додану вартість" визначено, що податок на додану
вартість обчислюється за нульовою ставкою по операціях з продажу
електроенергії, а орендодавець продаж електроенергії не здійснює
(не має відповідної ліцензії на такий вид діяльності). Однак у разі якщо в орендаря визначення кількості спожитої
електроенергії здійснюється за фактичними показниками лічильника,
оплата за цю електроенергію проводиться не на рахунок орендодавця,
а безпосередньо на рахунок організації, яка здійснює продаж
електроенергії (наприклад, рай- чи обленерго), і між орендарем і
цією організацією укладено відповідний договір, така операція з
оплати електроенергії оподатковується за нульовою ставкою.
5. Чи підлягає обкладенню податком на додану вартість податок
на землю в особи, яка отримує в оперативний лізинг основні фонди
(цілісний комплекс, окреме приміщення чи його частину), якщо
умовами договору передбачено, що розмір плати за землю
покривається за рахунок коштів лізингоодержувача?
Законом України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) передбачено, що
лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить
періодичні лізингові платежі, які включають в себе частину суми,
що амортизується за строк, за який вноситься платіж, платіж як
винагороду за отримане у лізинг майно, інші витрати лізингодавця,
передбачені договором лізингу. А тому якщо договором передбачено,
що розмір плати за землю покривається за рахунок коштів
лізингоодержувача, то така компенсація податку за землю є
складовою частиною лізингового платежу, який є оплатою вартості
послуги за договором оперативного лізингу та який є об'єктом для
обкладення податком на додану вартість.
6. Чи підлягають обкладенню податком на додану вартість
відрахування на утримання міністерств, установ, корпорацій і тому
подібних організацій, які є окремими юридичними особами?
Виходячи з пункту 5.1 та підпункту 5.3.6 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
відрахування на утримання установ не включаються до складу валових
витрат, тобто не здійснюється компенсація вартості товарів, робіт,
послуг, а тому отримання таких коштів не є підставою для
виникнення податкових зобов'язань.
7. Що є базою для обкладення податком на додану вартість при
безоплатній передачі автомобіля з балансу підприємства, якщо актом
експортної комісії установлена вартість, що перевищує залишкову
балансову вартість?
У такій ситуації базою для обкладення податком на додану
вартість буде вартість, визначена експортною комісією. Операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)
відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) для цілей обкладення податком на
додану вартість відносяться до операцій з продажу. При безоплатній
передачі основних виробничих та невиробничих фондів базою для
обкладення податком на додану вартість пункту 8 Указу Президента
України від 07.08.98 р. N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні"
визначена звичайна ціна, але не менша від їх балансової вартості.
Тобто база оподаткування може бути більшою, але не меншою від
балансової вартості основних фондів.
8. Підприємство, яке здійснює діяльність, пов'язану з
випуском пільгової відповідно до статті 5 продукції, придбало
основні фонди. Податок на додану вартість, сплачений (нарахований)
при придбанні таких основних фондів, віднесено на збільшення
вартості таких основних фондів. Приймається самостійне рішення
платника про ліквідацію таких основних фондів. Однак основні фонди
не мають стовідсоткової амортизації. Чи включається до бази
обкладення податком на додану вартість сума податку в частині
недоамортизованої вартості основних фондів?
Ні, не включається. Оскільки балансова вартість ліквідованих
основних фондів не відноситься на валові витрати, а покривається
за рахунок власного джерела, то за рахунок власного джерела
відшкодовується сума податку на додану вартість, яка припадає на
частину недоамортизованої балансової (залишкової) вартості таких
основних фондів.
9. За якою ставкою - 0 чи 20 відсотків обкладаються податком
на додану вартість операції з продажу газу, імпортованого на
територію України, у разі коли кінцевими споживачами такого газу є
бюджетні установи та населення?
За ставкою 20 відсотків. Пунктом 5 Указу Президента України
від 07.08.98 р. N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні"
установлено, що операції з продажу імпортованого газу населенню та
бюджетним установам підлягають обкладенню податком на додану
вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної
законодавством.
10. Чи нараховується податок на Додану вартість при
ліквідації основних фондів за рішенням платника, якщо такі
неповністю замортизовані?
Так, на суму незамортизованої балансової вартості підлягають
коригуванню суми податку на додану вартість, які сплачені
(нараховані) при придбанні таких основних фондів та які включені
до складу податкового кредиту. Якщо рішення про ліквідацію основних фондів приймається
самостійно і не залежить від форс-мажорних обставин, то відповідно
до підпункту 8.4.10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" балансова вартість ліквідованих основних фондів не
відноситься на валові витрати, а покривається за рахунок власного
джерела, то відшкодуванню за рахунок відповідного джерела підлягає
також і сума податку, що сплачена (нарахована) та віднесена до
складу податкового кредиту, яка припадає на частину
незамортизованої балансової вартості основних фондів.
11. Що є базою для обкладення податком на додану вартість для
підприємства роздрібної торговлі при реалізації ним меду,
придбаного у неплатника податку, у тому числі у фізичної особи?
Пунктом 11.20 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) передбачено, що у випадках, коли платник податку
здійснює операції з продажу особам, які не зареєстровані як
платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її
переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку
у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об'єктом
оподаткування є торговельна націнка (надбавка) такого платника. А
тому якщо підприємство роздрібної торговлі придбаває у населення
мед і здійснює його продаж кінцевим споживачам, які не
зареєстровані платниками податку на додану вартість, у тому числі
фізичним особам, то в такого підприємства базою для оподаткування
буде торговельна націнка. При цьому таку операцію з продажу при відображенні її в
податковій звітності необхідно розмежувати. У рядку 1 колонки А
розділу 1 "Податкові зобов'язання" декларації з податку на додану
вартість відображаються обсяги (торговельна націнка без податку на
додану вартість), які є об'єктом для оподаткування, а в колонці Б
- сума податку на додану вартість. Купівельна вартість придбаної
сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, яка не
включається до бази оподаткування, відображається в рядку 4
колонки А. Як у комісійній торговлі вживаними товарами, так і в
роздрібній торговлі при продажу сільськогосподарської продукції та
продуктів її переробки, отриманих від фізичних осіб, в ЕККА
вводиться ціна товару, яка складається із двох частин: вартості
товару, продаж якого не обкладається ПДВ, і комісійної винагороди
чи торговельної націнки, яка підлягає оподаткуванню за ставкою А
(ПДВ = 20 %) (лист ДПА України 27.06.97 р. N 23-3217/10-5054
( v5054225-97 ).
12. Який порядок обкладення податком на додану вартість
житлово-комунальних послуг?
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). До
складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми
коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем через будь-яку
третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт,
послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Таким чином, сума будь-якої компенсації по товарах (роботах,
послугах), продаж яких здійснюється за вільними цінами, незалежно
від якої особи вона отримана, включається до бази обкладення
податком на додану вартість. При операціях з продажу товарів
(робіт, послуг) за регульованими цінами (тарифами), установленими
згідно з діючим законодавством, базою обкладення податком на
додану вартість буде регульована ціна (тариф). Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що відповідно
до нормативно-правових актів вартість житлово-комунальних послуг
підлягає державному регулюванню, базою обкладення податком на
додану вартість буде розмір регульованої ціни (тарифу) на
житлово-комунальні послуги. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.98 р. N 939
( 939-98-п ) "Про вдосконалення системи державного регулювання
розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і
прибудинкових територій" міським державним адміністраціям надане
право встановлювати плату за користування житлом (квартплату) та
за утримання житла, а Держкомбуду архітектури та житлової політики
України розробити методичні рекомендації щодо розрахунків
економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги. Наказом Держкомбуду архітектури та житлової політики України
від 29.03.99 р. N 78 передбачено, що тарифи затверджуються
місцевими органами державної виконавчої влади та органами
самоврядування за поданням підприємств, що надають
житлово-комунальні послуги. Нормативи споживання комунальних
послуг складаються з нормативів водоспоживання, водовідведення та
теплоспоживання, нормативів витрат житлово-експлуатаційних
організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових
територій, та інших. Тарифи на оплату комунальних послуг, граничні
ціни на газ затверджені уповноваженими організаціями з урахуванням
податку на додану вартість. Відповідно до діючого порядку
ціноутворення регульовані тарифи установлюються з урахуванням
кінцевої вартості послуг для споживача, що включає податок на
додану вартість. На відповідний запит щодо формування тарифів Міністерство
економіки України в листі від 01.07.98 р. N 27-22/126
( v_126200-98 ) повідомило, що виключення з тарифів сум податку на
додану вартість може призвести до ситуації, коли населення буде
сплачувати послуги з тарифу без податку на додану вартість, а
також можуть виникнути проблеми при розрахунку субсидій при оплаті
комунальних послуг. Оплата житлово-комунальних послуг населенням може
здійснюватися як у повному розмірі затвердженого тарифу з
урахуванням податку на додану вартість, так і в зменшеному на
розмір субсидії малозабезпеченим верствам населення та/або дотації
окремим категоріям населення. Ці субсидії та відповідні дотації
оплачуються не безпосередньо населенням, а відшкодовуються з
відповідних місцевих бюджетів. Відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг
здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 21.10.95 р. N 848 ( 848-95-п ), згідно з якою відшкодовується
частка плати за житлово-комунальні послуги. Частка плати за
житлово-комунальні послуги (субсидія) призначається за наявності
різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги,
скраплений газ, тверде та пічне побутове паливо й обсягом
визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка
платежу. При цьому пунктами 16 - 18 цієї постанови встановлено порядок
проведення послідовного розрахунку визначення розміру субсидій для
відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, плати
за скраплений газ, тверде та пічне побутове паливо, а саме: розмір
субсидії визначається як різниця між вартістю плати за скраплений
газ, тверде пічне побутове паливо і комунальні послуги на
календарний рік у межах норм споживання й обсягом визначеного
платежу. Оскільки частка плати за житлово-комунальні послуги у
сукупному доході громадянина визначається виходячи з розміру
тарифу, затвердженого з урахуванням податку на додану вартість, то
і розмір субсидії, отриманої у вигляді вищезазначеної різниці,
містить у собі податок на додану вартість. Таким чином, субсидії у
вигляді коштів на етапі перерахування їх місцевими фінансовими
органами відділам субсидій, а також на етапі перерахування з
рахунка відділу субсидій на додатковий (спеціальний) рахунок
управлінням житлового господарства або житлово-експлуатаційним
конторам, як цільове фінансування для відшкодування витрат
населення на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до
підпункту 3.2.7 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) не є об'єктом обкладення податком на
додану вартість. Ці кошти (субсидії) разом з коштами, сплаченими безпосередньо
кожним одержувачем субсидії, формують оплату тарифу, установленого
органами виконавчої влади. Платники податку, які надають послуги фізичним особам,
незареєстрованим платниками цього податку, за користування якими
цими особами сплачується квартирна плата, згідно з пунктом 11.11
статті 11 Закону "Про податок на додану вартість" застосовують
спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу зазначених послуг є дата зарахування коштів
на банківський рахунок або у касу такого платника. Оскільки
управління житлового господарства чи житлово-експлуатаційні
контори надають житлово-комунальні послуги фізичним особам, то на
дату надходження коштів в оплату наданих послуг з додаткового
(спеціального) рахунка такого господарства (контори), а також
безпосередньо від фізичних осіб, виникають податкові зобов'язання,
обчислені виходячи з бази оподаткування, яка визначена за
регульованими цінами (тарифами). Порядок перерахування коштів для відшкодування витрат
населення на оплату житлово-комунальних послуг, придбання
скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива
встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською і Севастопольською міськими державними
адміністраціями.
13. Приватний підприємець реалізує автопідприємству товар,
замість цього отримує автопослуги. Як правильно відобразити
податок на додану вартість у приватного підприємця?
Згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України від 22.05.97 р.
N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська
операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які
види зарахування та погашення взаємної заборгованості, у
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки
продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є
бартер (товарний обмін). Таким чином, вищезазначені операції відносяться до
товарообмінних операцій, під час здійснення яких на території
України відповідно до пункту 12 Указу Президента України від
07.08.98 р. N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" податок на
додану вартість справляється за повною ставкою, у тому числі під
час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких
звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою
ставкою. При цьому датою виникнення податкових зобов'язань під час
здійснення бартерних операцій є дата, на яку припадає будь-яка з
подій, що настала раніше: або дата відвантаження товару, або дата
отримання автотранспортних послуг, а датою виникнення права на
податковий кредит є дата здійснення заключної операції.
14. По яких послугах телебачення податок на додану вартість
нараховується за "касовим" методом, адже плату справляє тільки
кабельне телебачення?
До 1 січня 2001 року платники податку, які надають послуги
фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, за
користування якими цими особами сплачується квартирна плата, плата
за користування телефоном, телевізійними і радіомережами,
застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення
податкових зобов'язань з продажу зазначених послуг є дата
зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого
платника податку або отримання інших видів компенсації вартості
таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий
кредит, у тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата
списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату
таких товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату
товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає
амортизації. Отже, "касовий" метод обчислення податку на додану вартість
застосовується платниками податку по операціях з продажу фізичним
особам, не зареєстрованим платниками цього податку, послуг
кабельного телебачення, за користування яким такими фізичними
особами сплачується плата, та загальної антени, оплата за яку
включається до квартирної плати.
15. З якої дати податок на додану вартість по операціях з
продажу послуг телефонного зв'язку нараховується за "касовим"
методом?
Відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", з
урахуванням змін і доповнень, унесених Законом України від
02.06.99 р. N 714-XIV ( 714-14 ) "Про внесення змін до Закону
України "Про податок на додану вартість", який набув чинності з
дня опублікування ("Урядовий кур'єр" від 26.06.99 р.), платники
податку, які надають послуги фізичним особам, не зареєстрованим
платниками цього податку, за користування якими цими особами
сплачується квартирна плата, плата за користування телефоном,
телевізійними і радіомережами та системами охорони житла,
застосовують "касовий" метод обчислення податку на додану
вартість. При цьому, згідно з Прейскурантом на граничні тарифи на
основні послуги зв'язку, затвердженим наказом Державного комітету
зв'язку України від 16.09.98 р. N 132 ( z0679-98 ), зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України 21.10.98 р. за N 679/3119, такі
послуги, як користування телефонним апаратом, надання міжміської
телефонної розмови і надання міжнародної телефонної розмови є
трьома окремими послугами зв'язку і для їх оплати встановлені
окремі тарифи. Таким чином, при здійсненні операцій з продажу послуг
телефонного зв'язку фізичним особам, не зареєстрованим платниками
цього податку, якими сплачується плата за користування телефоном
(крім послуг міжміського і міжнародного зв'язку та інших послуг),
застосовується "касовий" метод обчислення податку на додану
вартість, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань є
дата зарахування коштів на банківський рахунок або у касу
продавця. У разі продажу послуг телефонного зв'язку, у тому числі
послуг за користування телефоном, особам, що зареєстровані
платниками податку на додану вартість, а також послуг міжміської і
міжнародної телефонної розмови, що надаються фізичним особам, не
зареєстрованим платниками цього податку, датою податкових
зобов'язань є дата, визначена пунктом 7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість".
16. Чи відносяться до бартерних (товарообмінних) операцій
операції з проведення взаємозарахувань з погашення заборгованості
закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок бюджету за
отримані лікарські засоби та вироби медичного призначення шляхом
погашення постачальникам заборгованості по сплаті податків і
зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, а також при
видачі зазначених лікарських засобів та виробів медичного
призначення в рахунок пенсій?
Відповідно до підпункту 5.1.7 Закону України від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР операції з продажу лікарських засобів та виробів
медичного призначення, зареєстрованих в Україні в установленому
законодавством порядку, у тому числі надання послуг з такого
продажу аптечними установами, звільнені від обкладення податком на
додану вартість. Однак Указом Президента України від 07.08.98 р. N 857/98 "Про
деякі зміни в оподаткуванні" внесені зміни до чинного
законодавства України з питань обкладення податком на додану
вартість. Так, статтею 12 цього Указу зокрема встановлено, що під
час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території
України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під
час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких
звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою
ставкою. Оскільки при обкладенні податком на додану вартість термін
"бартер" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (пункт 1.11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а
згідно з пунктом 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку,
підприємств" бартер (товарний обмін) визначається як господарська
операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які
види зарахування та погашення взаємної заборгованості, у
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки
продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг),
продаж лікарських засобів не за грошові кошти є бартерною
операцією. Тобто операції з такого продажу лікарських засобів
підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20
відсотків. Разом із цим, ураховуючи те, що в окремих випадках за
рішеннями Уряду України, Пенсійного фонду України проводяться
взаємозарахування з погашення заборгованості, бюджетних установ за
отримані ними лікарські засоби та вироби медичного призначення
шляхом погашення постачальникам таких лікарських засобів та
виробів медичного призначення заборгованості по сплаті податків і
зборів (обов'язкових платежів)до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також проводяться розрахунки по виплаті пенсій та
заробітної плати лікарськими засобами та виробами медичного
призначення. Державна податкова адміністрація України звернулася
до Кабінету Міністрів України з пропозицією не розцінювати такі
операції як бартерні (товарообмінні). Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Державної
податкової адміністрації України і доручив Міністерству охорони
здоров'я разом з іншими міністерствами і відомствами розробити та
подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект відповідного
рішення (доручення від 17.06.99 р. N 13162/46 ( v2_46120-99 ), але
враховуючи гостроту питання таке, що викладене питання потребує
термінового вирішення, дорученням Кабінету Міністрів України від
22.07.99 р. N 13162/46 була надана згода на застосування цієї
норми до внесення відповідних змін до законодавства. Таким чином, згідно із зазначеним дорученням Кабінету
Міністрів України операції з проведення взаємозарахувань з
погашення заборгованості закладів охорони здоров'я, що утримуються
за рахунок бюджету за отримані лікарські засоби та вироби
медичного призначення шляхом погашення постачальникам
заборгованості по сплаті податків і зборів до бюджетів та до
державних цільових фондів, а також при видачі зазначених
лікарських засобів та виробів медичного призначення в рахунок
пенсій, не розцінюються як бартерні (товарообмінні) операції.
17. Чи включаються до бази обкладення податком на додану
вартість внески до інноваційного фонду?
Відповідно до пункту 4.1 Закону України від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з
їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових) платежів. Оскільки збір до Державного інноваційного фонду, згідно із
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), належить
до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів),
то він включається до бази обкладення податком на додану вартість
у договірній вартості.
18. Між підприємствами укладено договір купівлі-продажу.
Через певний час умови договору не виконано і розрахунки проведено
в бартерній формі. Які зміни в податковому обліку виникають при
здійсненні таких розрахунків?
При "касовому" методі обчислення податку на додану вартість
по операціях з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у продавця
- на дату зарахування коштів на банківський рахунок - виникають
податкові зобов'язання, а в покупця - на дату списання коштів з
банківського рахунка в оплату таких товарів - виникає право на
податковий кредит за умови віднесення таких товарів (робіт,
послуг) до складу валових витрат. У разі зміни умов договору в частині форми проведення
розрахунків за поставлений товар (виконані роботи, надані послуги)
і проведенні зустрічної поставки товарів (робіт, послуг) зазначена
операція приймає форму бартерної. Датою визначення операції
бартерною і датою виникнення податкових зобов'язань у такому
випадку є дата внесення змін до договору купівлі-продажу (іншого
письмового повідомлення про зміни умов договору) або зустрічна
поставка товарів (робіт, послуг). При методі "нарахування" по операціях з купівлі-продажу
товарів (робіт, послуг) дата виникнення податкових зобов'язань у
продавця визначається згідно з підпунктом 7.3.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а дата виникнення
права на податковий кредит у покупця - згідно з підпунктом 7.5.1
за умови віднесення таких товарів (робіт, послуг) до складу
валових витрат. У разі зміни умов договору в частині форми проведення
розрахунків за поставлений товар (виконані роботи, надані послуги)
і проведенні зустрічної поставки товарів (робіт, послуг) зазначена
операція приймає форму товарообмінної. На дату визнання такої операції бартерною (дата внесення змін
до договору купівлі-продажу (іншого письмового повідомлення про
зміни умов договору) або зустрічна поставка товарів (робіт,
послуг)) покупець товару за договором купівлі-продажу збільшує
податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість по
отриманих товарах, а на дату зустрічної поставки товарів (робіт,
послуг) і у продавця, і в покупця виникає право на податковий
кредит.
19. Який порядок обкладення податком на додану вартість
операцій з продажу об'єктів незавершеного будівництва?
Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом
обкладення податком на додану вартість є операції платників
податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України. При цьому поняття продажу визначене пунктом 1.4 даного
Закону, а саме: продаж товарів - це будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу
прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків
її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, операції з продажу об'єктів незавершеного
будівництва підлягають обкладенню податком на додану вартість у
загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому
база оподаткування визначається відповідно до статті 4
вищезазначеного Закону.
Розділ II
Експорт, імпорт, зовнішньоекономічна діяльність
Експорт, імпорт, зовнішньоекономічна діяльність
1. За якою ставкою податку на додану вартість оподатковується
комісійна винагорода комісіонера, який за дорученням комітента
здійснив експорт товарів?
Відповідно до Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про
податок на додану вартість" операції з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником за межі митних кордонів України
та продажу робіт (послуг), призначених для використання та
споживання за межами митної території України, обкладаються
податком на додану вартість за нульовою ставкою. Товари вважаються експортованими за межі митної території
України у разі якщо цей факт засвідчено вантажною митною
декларацією, оформленою згідно з пунктом 2 наказу Держмитслужби
України від 30.06.98 р. N 380 ( z0469-98, z0470-98 ). Роботи та послуги можуть вважатися експортованими, якщо вони
призначені для використання та споживання безпосередньо за межами
митної території України, що засвідчено відповідними документами,
утому числі зовнішньоекономічним контрактом та актом виконаних
робіт, оформлених в установленому порядку. Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) договір комісії передбачає, що комісіонер
зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити
одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Якщо розглядати договір комісії між контрагентами України,
яким передбачається здійснення комісіонером угоди
зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до якої комісіонер
здійснює експорт товарів, то комісіонер виконує комісійне
доручення комітента на умовах, що зазначаються комітентом. Підсумовуючи вищевикладене, послуга з виконання комісійного
доручення комісіонером надається комітенту на території України, і
вона, на відміну від товару, що експортується, не використовується
та не споживається за межами України, а надається комітенту -
контрагенту України. Таким чином, комісійна винагорода, незалежно від того, яким
чином вона визначена - чи у вигляді різниці між назначеною
комітентом ціною і більш вигідною ціною, за якою комісіонер зможе
продати продукцію на експорт, чи встановлена у відсотковому
відношенні до отриманої виручки від реалізації товарів на експорт,
чи в іншому порядку, - у комісіонера підлягає обкладенню податком
на додану вартість за ставкою у розмірі 20 відсотків.
2. Для працівників окремих галузей народного господарства
проводиться семінар за межами митної території України. Оплата
нерезиденту послуг, пов'язаних з його проведенням, здійснюється
фірмами, представники яких є учасниками-слухачами цього семінару.
Чи підлягають обкладенню податком на додану вартість операції з
надання послуг нерезидентом за межами митної території України з
проведення семінару?
Так, такі послуги відносяться до категорії імпортних.
Оскільки продукт семінару буде використано і спожито на території
України, то відповідно до підпункту 3.1.2 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), згідно з яким
об'єктом обкладення податком на додану вартість є операції
платників податку з отримання робіт (послуг), що надаються
нерезидентами для їх використання та споживання на митній
території України, підлягають обкладенню податком на додану
вартість за ставкою 20 відсотків.
3. Підприємство експортує сільськогосподарську продукцію,
попередньо придбану у вітчизняного товаровиробника за цінами, що
включають ПДВ. Придбання продукції здійснюється протягом двох
звітних періодів і накопичується у портовому елеваторі для
відвантаження на експорт у третьому звітному періоді. Як
здійснюється бюджетне відшкодування сум податкового кредиту в
кожному із цих звітних періодів? У звітному періоді платник податку задекларував обсяг
оподатковуваних операцій за нульовою ставкою 500 грн.,
оподатковуваних операцій за ставкою 20 % - 0 грн. Сума податкового
кредиту в цьому звітному періоді дорівнює 500 тис. грн. Чи
правомірним є проведення відшкодування протягом місяця, що настає
за звітним, усієї суми ПДВ, задекларованої до відшкодування, чи
необхідно відшкодовувати тільки суму ПДВ, використану для
виготовлення експортованих товарів?
Відповідно до вимог пункту 7.7.1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку на додану вартість,
що підлягають відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з пунктом 7.9
указаного Закону звітний податковий період визначається таким, що
дорівнює календарному місяцю або кварталу залежно від обсягу
оподатковуваних операцій платника податку; визначення його
проводиться один раз на рік за один місяць до початку календарного
року і залишається незмінним весь рік; протягом календарного року
дозволяється лише заміна платником квартального податкового
періоду на місячний. Таким чином, сума податку на додану вартість, як така, що
належить до сплати до бюджету, так і така, що підлягає
відшкодуванню з бюджету, визначається за результатами діяльності
кожного окремого звітного періоду. При цьому порядок бюджетного відшкодування, визначений
Законом та Указом Президента України від 07.08.98 р. N 857/98 "Про
деякі зміни в оподаткуванні", установлює певні особливості
залежності порядку проведення бюджетного відшкодування від виду
здійснюваних операцій (продаж товарів (робіт, послуг) за нульовою
ставкою) також за результатами кожного окремо взятого звітного
періоду. Таким чином, з урахуванням норм Закону та вимог Указу
Президента України, при здійсненні операцій, оподатковуваних за
нульовою ставкою, бюджетному відшкодуванню протягом місяця, що
настає за місяцем подання податкової декларації, у якій визначено
суму до відшкодування, підлягає лише та частина суми від'ємного
значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим
кредитом, яка пропорційна обсягу оподатковуваних за нульовою
ставкою операцій, що здійснюються лише в даному звітному періоді,
незалежно від виду операцій, що здійснювалися в попередніх звітних
періодах, розміру податкового кредиту, визначеного в попередніх
звітних періодах, та причин, які призвели до виникнення від'ємної
різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом.
4. Яким чином здійснюється коригування сум податку на додану
вартість, включених до податкового кредиту по придбаних сировині,
матеріалах та роботах (послугах), у разі коли виробник здійснює
відвантаження готової продукції на експорт у межах бартерних
договорів?
Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" до 1
січня 2000 року в разі вивезення (експорту) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України шляхом бартерних
(товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість,
сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), на збільшення податкового кредиту не відноситься, а
включається до валових витрат виробництва платника податку. Таким чином, підприємство-виробник повинне здійснити
коригування сум податку на додану вартість, включених до
податкового кредиту у зв'язку з придбанням сировини, матеріалів,
робіт (послуг) за таким принципом: - із суми податкового кредиту виключається та частка податку,
яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг),
сировини, матеріалів у виготовленні готової продукції, що
експортується за бартерними договорами. При цьому по товарах, сировині і матеріалах коригування
здійснюється шляхом розрахунку суми податку на додану вартість, що
припадає на кількісне їх використання, а по роботах та послугах -
пропорційно вартісній частці таких послуг, що повинна бути
врахована у собівартості експортної операції.
Розділ III
Пільги
Пільги
1. Чи підлягають обкладанню операції з надання послуг з
використання установами банків ліній зв'язку, систем SWIFT,
REUTERS, DOW JONES тощо для проведення розрахункових операцій та
надання розрахунково-касових послуг?
Пунктом 3.2.5 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) у числі операцій, які не є об'єктом
оподаткування, визначено, що не є об'єктом оподаткування операції
з розрахунково-касового обслуговування. При цьому будь-які товари, роботи та послуги, що отримуються
установою банку від інших суб'єктів підприємницької діяльності, як
резидентів, так і нерезидентів, пов'язані з розрахунково-касовим
обслуговуванням або ж використовуються для забезпечення виконання
операцій з розрахунково-касового обслуговування (як, наприклад,
придбання обладнання, комп'ютерної техніки, використання для
проведення розрахункових операцій ліній зв'язку, систем SWIFT,
REUTERS, DOW JONES тощо), так само, як і інших операцій, які
звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, не
можуть включаться до переліку операцій, які не є об'єктом
оподаткування, якщо це окремо не передбачено Законом, тобто
оподатковуються платниками податку, які їх надають, на загальних
підставах. Якщо ж такі роботи, послуги надаються установі банку
нерезидентом, то податок на додану вартість з таких послуг,
відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону, сплачує особа, яка такі
роботи, послуги отримує.
2. Білети лотереї, яка проводиться за дозволом Міністерства
фінансів України, виготовляються за імпортним контрактом за межами
митного кордону України. Чи підлягають вони обкладенню податком на
додану вартість при розмитненні?
Відповідно до пункту 3.2.4 статті 3 Закону ( 168/97-ВР )
операції з випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей,
запроваджених за дозволом Міністерства фінансів України, не є
об'єктом оподаткування. Разом з тим, згідно з пунктом 3.1.2 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є
операції із ввезення товарів на митну територію України, а тому
операції із ввезення на митну територію України бланків лотерейних
білетів є об'єктом обкладення податком на додану вартість і
підлягають оподаткуванню при розмитненні. Подальші операції -
випуск лотерейних білетів в обіг, їх обіг та погашення - не
підлягають обкладенню податком на додану вартість, оскільки не є
об'єктом оподаткування.
3. Які категорії санаторно-курортних закладів, розташованих в
Автономній Республіці Крим, і можуть користуватися пільгою із
звільнення реалізації путівок від обкладення податком на додану
вартість?
Статтею 2 Закону України від 07.07.99 р. N 854-XIV ( 854-14 )
"Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану
вартість" звільняються від обкладення податком на додану вартість
операції з продажу путівок на санаторно-курортне лікування та
відпочинок у санаторно-курортних закладах, розміщених в Автономній
Республіці Крим (включаючи продаж путівок нерезидентам). Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України
від 22.06.95 р. N 114 ( z0399-95 ) "Про затвердження переліку
закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку
посад фармацевтичних працівників", який зареєстровано
Міністерством юстиції України 02.11.95 р. за N 399/935, до
санаторно-курортних закладів відносяться: - бальнеологічна лікарня; - грязелікарня; - дитяча бальнеологічна лікарня; - курортна поліклініка; - санаторій; - санаторій-профілакторій; - спеціалізований санаторій; - дитячий спеціалізований санаторій; - санаторій для дітей з батьками; - дитячий оздоровчий центр. Таким чином, звільняється від обкладення податком на додану
вартість реалізація путівок і на лікування, і на відпочинок у
санаторно-курортні заклади, що мають статус перелічених у
вказаному переліку.
4. Чи підлягають обкладенню податком на додану вартість
операції з продажу посередниками путівок на санаторно-курортне
лікування?
Відповідно до пункту 5.1.9 статті 5 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
звільняються від обкладення податком на додану вартість операції з
продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей
у закладах за переліком, установленим постановою Кабінету
Міністрів України від 05.08.97 р. N 835 ( 835-97-п ). Зазначена
пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам. Ураховуючи зазначене, пільга, передбачена пунктом 5.1.9,
поширюється і на операції з продажу зазначених путівок
посередниками у разі переходу до посередника права власності на
такі путівки. У випадку коли операції з продажу путівок на
санаторно-курортне лікування і відпочинок здійснюються за іншими
формами цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу
права власності на путівки, то в таких випадках базою обкладення
податком на додану вартість за ставкою у розмірі 20 відсотків є
комісійна, агентська чи інша винагорода.
5. Чи підлягає обкладенню податком на додану вартість
комісійна (агентська, інша) винагорода комісіонера (агента, іншої
особи, до якої право власності на товар не перейшло) у разі
реалізації ним на території України товарів (робіт, послуг), що
звільнені від обкладення ПДВ згідно зі статтею 5 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР )?
У разі коли за цивільно-правовими договорами, які не
передбачають передачу права власності, здійснюються операції з
продажу товарами (роботами, послугами), які згідно зі статтею 5
звільняються від обкладення податком на додану вартість (лікарські
засоби, путівки на санаторно-курортне лікування, підручники,
періодичні видання та інші), то в таких випадках базою для
обкладення ПДВ за ставкою у розмірі 20 відсотків є комісійна
(агентська чи інша) винагорода. При цьому платник податку, який
здійснює продаж вищезазначених товарів на умовах таких договорів,
на дату виникнення податкових зобов'язань виписує дві податкові
накладні, одна з яких - на продаж звільнених товарів без ПДВ і
друга - на послугу, пов'язану з продажем, з ПДВ за ставкою 20
відсотків.
6. Який порядок обкладення податком на додану вартість
операцій з продажу вати медичної, що здійснюється
підприємством-виробником немедичним закладам та підприємствам
торговлі?
Підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України від
03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" від
податку на додану вартість звільнені операції з продажу лікарських
засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні
в установленому законодавством порядку, у тому числі надання
послуг з такого продажу аптечними установами. Тобто від податку на додану вартість звільнені операції з
продажу виробів медичного призначення, які в обов'язковому порядку
зареєстровані в Державному реєстрі України виробів медичного
призначення, незалежно від того, здійснює такий продаж
підприємство-виробник чи торговельна організація або аптечна
установа. У разі подальшого перепродажу або безплатної передачі
таких виробів медичного призначення вони також звільняються від
обкладення податком на додану вартість. Слід зазначити, що до номенклатури виробів медичного
призначення, які підлягають внесенню до Державного реєстру,
затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від
26.04.95 р. N 74 ( z0129-95 ), зі змінами та доповненнями,
внесеними наказом від 02.12.97 р. N 343 ( z0595-97 ), та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.05.95 р. за
N 129/665, включено вату, марлю, бинти та аналогічні матеріали
(наприклад, перев'язувальні матеріали, лейкопластирі, припарки),
просочені або покриті фармацевтичними речовинами, упаковані у
спеціальні форми для роздрібної торговлі. Таким чином, у разі якщо підприємство-виробник здійснює
операції з продажу вати, яка упакована у спеціальні форми для
роздрібної торговлі, при наявності реєстраційного посвідчення про
внесення такої вати до Державного реєстру виробів медичного
призначення, то незалежно від напрямку продажу вона буде
звільнятися від обкладення податком на додану вартість. Що стосується операцій з продажу технічної вати, то операції
з такого продажу підлягають обкладення податком на додану вартість
у загальновстановленом у порядку за ставкою 20 відсотків.
Розділ IV
Податкова звітність і податкові накладні
Податкова звітність і податкові накладні
1. Чи має право платник податку оформлювати податкові
накладні з використанням спеціальної печатки "Для податкової
накладної"?
Відповідно до підпункту 7.2.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податкова накладна є
звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом. У зв'язку з вищезазначеним Державною податковою
адміністрацією України були направлені вказівки щодо обов'язкового
оформлення податкової накладної печаткою, зразок якої знаходиться
із зразками підписів у банківській установі підприємства-продавця. Однак, ураховуючи специфіку роботи підприємств, які мають
кілька структурних підрозділів (філій) у різних районах міста та
області, у деяких випадках значну територіальну розгалуженість
збутових підрозділів, безперервний цикл виробництва, Державна
податкова адміністрація України вважає за можливе за умови
дотримання норм Інструкції "Про порядок видачі дозволів на
оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів",
затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від
18.10.93 р. N 643 ( z0164-93 ) та зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 28.10.93 р. за N 164, виготовити окремо для кожної
філії спеціальну печатку "Для податкових накладних", яка крім
інших встановлених ознак мала б окремий номер, що відповідає
номеру шифру чи коду філії, назву філії, її ідентифікаційний код
та індивідуальний податковий номер платника податку на додану
вартість головного підприємства, яким філії делеговане право
виписки податкових накладних.
2. Приватний підприємець зареєстрований платником податку на
додану вартість і працює без печатки. Чи можна приймати у такого
підприємця податкову накладну без печатки?
Відповідно до Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про
податок на додану вартість" податкова накладна одночасно виконує
дві функції: звітного податкового документа та розрахункового
документа, а тому цей документ повинен скріплюватися печаткою, що
й передбачено Порядком заповнення податкової накладної,
затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165
( z0233-97 ), зі змінами і доповненнями. Таким чином, податкова накладна повинна буде виконувати
вищезазначені функції, і сума податку на додану вартість у покупця
товару може бути віднесена до податкового кредиту, якщо така
накладна скріплена печаткою або, у зв'язку з її відсутністю,
спеціальною печаткою "Для податкових накладних", що виготовлена за
умови дотримання норм Інструкції "Про порядок видачі дозволів на
оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів"
( z0164-93 ), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ
України від 18.10.93 р. N 643 ( z0161-93 ), зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 28.10.93 р., яка крім інших
установлених ознак має ідентифікаційний код та індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна, не скріплена печаткою або скріплена
штампом чи канцелярською печаткою, вважається недійсною.
Розділ V
Реєстрація платників ПДВ
Реєстрація платників ПДВ
1. Особа досягла за 7 календарних місяців 1200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Заяву про реєстрацію
особа подала до податкового органу не пізніше ніж через двадцять
календарних днів після закінчення місяця, у якому бут досягнуто
належних обсягів. Податковий орган у десятиденний термін
зареєстрував таку особу платником податку на додану вартість. За
який звітний період подається декларація з податку на додану
вартість?
Якщо за 7 календарних місяців особа досягла належних обсягів,
і, наприклад, 16 серпня така особа подала заяву про реєстрацію,
отримала свідоцтво платника податку на додану вартість 26 серпня,
то в такому випадку 26 серпня - це дата, з якої особа має право
виписки податкових накладних з реєстрацією їх у книзі продажу, а
також по придбаних товарах (роботах, послугах) - у книзі
придбання. Першу декларацію з податку на додану вартість необхідно
подати до 20 вересня, за результатами господарської діяльності з
26-31 звітного періоду серпня місяця.
2. Якщо за результатами перевірки виявлено факт, що особа
своєчасно не подала в податкову службу заяву для реєстрації
платником ПДВ, то з якого періоду нараховуються податкові
зобов'язання та відповідні санкції?
Оскільки після закінчення місяця, у якому досягнуто належних
обсягів, особі законодавчо надана можливість не пізніше ніж через
20 днів подати заяву, то починаючи з 21-го числа місяця, що настає
за місяцем, у якому було досягнуто 1200 неоподатковуваних доходів
громадян, нараховуються податкові зобов'язання без права включення
до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), та санкції у розмірах, установлених
пунктом 15 Указу Президента України від 07.08.98 р. N 857/98.
3. Якщо житлово-будівельний кооператив зареєстровано органами
виконавчої влади після 1 жовтня 1997 року, то чи потрібно йому
реєструватися платником податку на додану вартість?
Відповідно до статті 9 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) суб'єкти підприємницької діяльності, що
створюються після набрання чинності цього Закону, незалежно від
виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів
(робіт, послуг), зобов'язані зареєструватися як платники податку
за. місцем їх знаходження в податковому органі. При цьому реєстраційна заява має бути подана (надіслана)
податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з
моменту реєстрації новоствореного суб'єкта підприємницької
діяльності в органах місцевої державної влади. Ураховуючи вищенаведені норми діючого законодавства
житлово-будівельний кооператив не пізніше двадцятого календарного
дня з моменту реєстрації в органах місцевої державної влади
повинен подати до податкового органу заву про реєстрацію платником
податку на додану вартість.
Розділ VI
Сільське господарство
Сільське господарство
1. Законом України від 18.02.99 р. N 442-XIV ( 442-14 ) "Про
внесення змін до статті 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" внесені зміни до пункту 11.21, згідно з якими з 01.01.99
р. сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету
сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за
реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну
продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних цехах, повністю
залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств
і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької
продукції та продукції птахівництва. Чи розповсюджується такий порядок на суми податку, які
нараховані за грудень 1998 р. та проведені по особливому рахунку
платника у січні 1999 р.? 2. Який порядок сплати сум ПДВ, нарахованих до сплати в
бюджет за результатами діяльності в грудні 1998 року
сільськогосподарськими товаровиробниками, на яких поширюється дія
Указу Президента України від 02.12.98 р. N 1328/98 "Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників"?
Ураховуючи те, що й Указ Президента України від 02.12.98 р.
N 1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників"
набув чинності з 01.01.98 р., і Закон України від 18.02.99 р.
N 442-XIV ( 442-14 ) "Про внесення змін до статті 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" набув чинності з 01.01.99
р., їх дія поширюється тільки на ті операції, що відбулися з
моменту набрання ними чинності, тобто і на податкові зобов'язання,
і на податковий кредит, які виникли за результатами діяльності
січня 1999 року. Що ж стосується сум податку на додану вартість, які
задекларовані до сплати чи відшкодування з бюджету за результатами
грудня 1998 року або інших звітних періодів 1998 року, то такі
суми податку підлягають сплаті або ж відшкодуванню у строки і в
порядку, установленому Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ).
3. Чи відносяться виноматеріали, які звільняються від
обкладання акцизним збором, до переліку підакцизної продукції, і
відповідно чи слід перераховувати до бюджету суму ПДВ, нараховану
в результаті здійснення операцій з продажу таких виноматеріалів,
чи її слід використовувати для придбання матеріально-технічних
ресурсів (згідно з Указом Президента від 02.12.98 р. N 1328/98)?
Пунктом 2 постанови Верховної Ради України від 12.09.96 р.
N 365/96-ВР установлено, що перелік товарів (продукції), на які
встановлюється акцизний збір, визначається й обмежується переліком
підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України від 06.02.96
р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби"
( 30/96-ВР ), від 07.05.96 р. "Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР),
від 24.05.96 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на
деякі транспортні засоби та шини до них" ( 216/96-ВР ), від
11.07.96 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі
товари (продукцію)" ( 313/96-ВР ), незалежно від того, установлено
для таких товарів пільгу зі сплати акцизного збору, чи ні. Статтею 1 Указу Президента України від 02.12.98 р. N 1328/98
"Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" визначено,
що норми цього Указу не поширюються на підакцизні товари. Таким чином, незалежно від того, чи акцизний збір з товару
(продукції) сплачується на загальних підставах, чи на такий товар
(продукцію) встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, якщо
товар (продукцію) включено до переліку підакцизних товарів,
перерахованих у зазначених вищевказаною постановою Законах
України, то дія Указу Президента України від 02.12.98 р. N 1328/98
"Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" на такі
товари (продукцію) не поширюється, а тому, незалежно від того, чи
підлягають підакцизні товари оподаткуванню, чи для таких товарів
установлено пільгу зі сплати акцизного збору, операції з їх
реалізації включаються до податкової декларації з податку на
додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
4. Господарство, яке займається риборозведенням, вирощуванням
товарної риби, виловом і її переробкою, набуло статусу
сільськогосподарського товаровиробника після введення в дію Указу
Президента України від 02.12.98 р. N 1328/98. Чи поширюються норми
цього Указу на таке підприємство, якщо так, то з якої дати?
Питання віднесення рибницьких та риболовецьких підприємств до
сільськогосподарських товаровиробників було врегульоване наказом
Міністерства статистики України від 02.08.96 р. N 222, шляхом
тимчасового внесення, за погодженням з Кабінетом Міністрів
України, змін до Загального класифікатора галузей народного
господарства України (ЗКГНГ) ( v0021202-94 ). У галузь "Сільське господарство" (код 20 000) було введено
підгалузь "Розведення, вирощування, вилов риби та її переробка на
власних потужностях" (код 21 270) та відповідно змінено код галузі
"Рибне господарство" з коду 40 000 на код 21 270. У зв'язку з тим що передбачений на 1998-1999 роки перехідний
період для впровадження Класифікації видів економічної діяльності
(КВЕД) ( v0441217-96 ), протягом якого класифікації ЗКГНГ і КВЕД
діють паралельно, закінчується, зазначене питання знову було
розглянуте Кабінетом Міністрів України і видане Розпорядження від
10.05.99 р. N 391-р ( 391-99-р ), відповідно до якого рибницькі та
рибальські (включаючи риболовецькі) господарства, які займаються
риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою
та збутом власної продукції (незалежно від організаційно-правових
форм власності та господарювання) віднесені до категорії
сільськогосподарських товаровиробників. Таким чином, у разі якщо рибницькі та рибальські (включаючи
риболовецькі) господарства, які займаються риборозведенням,
вирощуванням товарної риби, виловом, її переробкою на власних
потужностях і збутом власної продукції, на момент введення а дію
вищезазначеного Указу мали статус сільськогосподарських
товаровиробників та вже відпрацювали повний звітний (податковий)
рік і за цей рік одержали від продажу продукції власного
виробництва, яка відповідно до вказаного розпорядження віднесена
до сільськогосподарської, не менш ніж 50 % загальної суми валового
доходу підприємства, то на них поширюється дія цього Указу з 1
січня 1999 року. На ті господарства, які набули статусу сільськогосподарських
товаровиробників після введення в дію вищезазначеного Указу, дія
його норм поширюється з дати включення їх до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій як сільськогосподарських.
5. Який порядок сплати податку на додану вартість з вартості
послуг з переробки давальницької сировини у разі її придбання на
території України нерезидентом?
Відповідно до пункту 11.9 статті 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) до приведення
законодавчих актів України щодо оподаткування давальницької
сировини у відповідність з нормами цього Закону сплата податку на
додану вартість по операціях із ввезення давальницької сировини на
митну територію України здійснюється у порядку, установленому
Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ). Статтею 1 Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах визначено, що
давальницька сировина це сировина, матеріали, напівфабрикати,
комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію
України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за
іноземну валюту в Україні). При цьому придбання іноземним
замовником за іноземну валюту на митній території України сировини
здійснюється за цінами з урахуванням податку на додану вартість,
який не відноситься до податкового кредиту, оскільки іноземний
замовник не є платником податку на додану вартість. Згідно з підпунктом 6.2.2 статті 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених
для використання та споживання за межами митної території України. Таким чином, у разі виконання резидентом України робіт
(послуг) для нерезидента (власника ввезеної давальницької сировини
або закупленої ним за іноземну валюту в Україні) з переробки,
обробки, збагачення давальницької сировини, за умови вивезення
готової продукції, виготовленої із цієї сировини, у повному обсязі
за межі митної території України, то такі роботи (послуги)
вважаються експортованими і підлягають обкладенню податком на
додану вартість за нульовою ставкою. Слід мати на увазі, що при наданні вищезазначених послуг з
переробки давальницької сировини з розрахунками готовою продукцією
або частиною давальницької сировини, сума податку на додану
вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), необхідних для надання такої послуги, на
збільшення податкового кредиту не відноситься, а включається до
валових витрат виробництва, оскільки така операція носить характер
бартерної операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
6. Чи залишаються кошти у розпорядженні сільськогосподарських
виробників від операцій з виконання робіт зі збирання врожаю
власними комбайнами на ланах інших господарств, а також від
надання в оренду сільськогосподарських угідь?
Відповідно до Указу Президента України від 02.12.98 р.
N 1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників"
не підлягають сплаті до бюджету суми податку на додану вартість,
які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками на
операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва
(крім підакцизних товарів), за умови якщо за результатами роботи
попереднього звітного (податкового) року обсяг продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки становить не менше 50 відсотків у складі валового
доходу підприємства. При цьому продаж такої сільськогосподарської продукції
(робіт, послуг) здійснюється за цінами з урахуванням податку на
додану вартість, суми якого до державного бюджету не сплачуються,
а перераховуються на окремий спеціальний рахунок і
використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Такі суми податку на додану вартість знаходять своє відображення в
окремій декларації з податку на додану вартість за результатами
операцій із реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного
виробництва. У разі якщо сільськогосподарське підприємство надає
сільськогосподарські послуги зі збирання врожаю на ланах інших
господарств або надає в оренду сільськогосподарські угіддя згідно
із чинним законодавством, то за умови, що на таке підприємство
поширюються норми Указу Президента України "Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.98 р. N 1328/98,
податкові зобов'язання по таких операціях включаються до
спеціальної (окремої) декларації. Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що однією з умов
користування зазначеною пільгою є те, що обсяг продажу
сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки за
результатами роботи попереднього звітного (податкового) року
повинен становити не менше 50 відсотків у складі валового доходу
підприємства, а надання вищезазначених послуг у великих обсягах
може призвести до пониження цього відсотка і втрати права на
користування пільгою.
Розділ VII
Спрощена система оподаткування
Спрощена система оподаткування
1. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа згідно
з Указом N 727 ( 727/98 ) обрала ставку єдиного податку в розмірі
6 відсотків. Чи потрібно цій особі вести податковий облік з
податком на додану вартість?
Відповідно до статей 3 та 6 згаданого Указу суб'єкти
підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й обрали
сплату єдиного податку за ставкою в розмірі 6 відсотків суми
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без
урахування акцизного збору, є платниками податку на додану
вартість. Крім того, статтею 6 згаданого Указу визначено, що
платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік
за тими податками, платниками яких вони є згідно із цим Указом. А
тому на операції з продажу товарів (робіт, послуг) зазначених
платників поширюються всі норми Закону України від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у тому числі і щодо
ведення податкового обліку (книг обліку придбання та книг обліку
продажу товарів (робіт, послуг)), заповнення податкових накладних,
подачі декларації з податку на додану вартість. Такі платники єдиного податку зобов'язані вести податковий
облік та виписувати податкові накладні за формою і в порядку,
установленому наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.97 р. N 165 ( z0233-97 ) (зареєстрований у Міністерстві
юстиції України від 23.06.97 р. N 233/2037), з урахуванням змін і
доповнень, внесених наказом Державної податкової адміністрації
України від 08.10.98 р. N 469 ( z0691-98 ) (зареєстрований у
Міністерстві юстиції України 28.10.98 р. за N 691/ 3131).
2. Підприємство, яке перейшло на спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності згідно з Указом N 727/98,
зареєстроване платником податку на додану вартість до набуття
чинності Указу N 746/99 сплачувало цей податок щомісячно. Коли
повинне згадане підприємство подавати податковій інспекції
декларацію з податку на додану вартість і сплачувати цей податок
(щомісячно чи щоквартально) після набуття чинності Указу N 746?
Для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб,
які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності, Указом N 746 (стаття 4) звітним (податковим) періодом
визначено квартал. А тому згадані платники за формою та у порядку,
затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.97 р. N 166 ( z0250-97 ) (зареєстрований у Міністерстві
юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054), з урахуванням змін і
доповнень, затверджених наказами Державної податкової
адміністрації України від 10.04.98 р. N 179 ( z0265-98, z0266-98 )
та від 23.10.98 р. N 499 ( z0715-98 ) (зареєстровані в
Міністерстві юстиції України відповідно 27.04.98 р. за N 266/2706
та 10.11.98 р. за N 715/3155), до 20-го числа місяця, що настає за
звітним кварталом, зобов'язані подати до державної податкової
адміністрації (інспекції) за своїм місцезнаходженням декларацією з
податку на додану вартість і сплатити суму податку, визначену у
цій декларації.
3. Суб'єкт підприємницької діяльності перейшов на сплату
єдиного податку і водночас згідно з Указом N 746/99 не є платником
податку на додану вартість. Чи має право цей суб'єкт
підприємницької діяльності на податковий кредит по сумах податку,
сплачених постачальникам?
Згідно з Указом N 746 (стаття 6) суб'єкти підприємницької
діяльності - фізичні особи, які сплачують єдиний податок, та
юридичні особи, які сплачують єдиний податок за ставкою 10
відсотків, не є платниками податку на додану вартість, а тому не
мають права на податковий кредит по сумах податку, сплачених при
придбанні товарів (робіт, послуг) на митній території України та
при їх ввезенні на митну територію України, а також на
відшкодування податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з
придбанням товарів, вивезених за межі митної території України, чи
робіт (послуг), призначених для використання та споживання за
межами митної території України; зазначені суми податку
включаються до вартості товарів (робіт, послуг).
4. Яка процедура зняття з обліку як платників податку на
додану вартість суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно з
Указом N 746/99 перейшли на сплату єдиного податку і не є
платниками податку на додану вартість?
Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності згідно з Указом N 727/98 і до
набуття чинності Указу N 746/99 сплачували єдиний податок у
розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) і в IV кварталі поточного року переходять
на сплату єдиного податку в розмірі 10 відсотків суми виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також фізичні
особи - платники єдиного податку повинні здати у податкову
адміністрацію (інспекцію) за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва
платника податку на додану вартість і всі завірені податковим
органом копії цього свідоцтва, подавши до органу державної
податкової служби заяву щодо прийняття вказаних документів та
скасування реєстрації як платника податку на додану вартість. Разом із цим оскільки суб'єкти підприємницької діяльності
можуть перейти на сплату єдиного податку відповідно до Указу
Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 лише за умови сплати
всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній
звітний (податковий) період (стаття 4 Указу), особи, зазначені у
попередньому абзаці, одночасно із здачею свідоцтва платника
податку на додану вартість та його копій зобов'язані: - подати органу державної податкової служби податкову
декларацію з податку на додану вартість, до якої мають бути
включені всі операції за період, що минув з початку поточного
звітного періоду до дня здачі органу державної податкової служби
свідоцтво платника податку на додану вартість та його копій; - внести до бюджету суми податку на додану вартість, що
підлягають сплаті згідно зі згаданою декларацією, та погасити
заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі
її наявності).
5. Приватний підприємець займається підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи і сплачує єдиний податок
згідно з Указом N 746/99. Покупцями його товарів є підприємства -
платники податку на додану вартість, яким для включення сум до
податкового кредиту по податку на додану вартість потрібна
податкова накладна. Чи може ця фізична особа бути платником
податку на додану вартість і виписувати податкові накладні своїм
покупцям?
Статтею 6 Указу N 746 зокрема визначено, що суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником
податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа
обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою
6 відсотків, тобто цим Указом суб'єктам підприємницької діяльності
не надане право вибирати, бути платником податку на додану
вартість чи не бути. Отже, усі суб'єкти підприємницької діяльності
- фізичні особи, які сплачують єдиний податок, та юридичні особи,
які сплачують єдиний податок за ставкою 10 відсотків, не є
платниками податку на додану вартість, а тому при продажу
будь-якої продукції (товарів, робіт, послуг), не мають права
виписувати податкову накладну та вказувати в ній суму податку на
додану вартість.
6. ТОВ зареєструвалося як суб'єкт підприємницької діяльності,
одночасно подало до районної податкової Інспекції заяву про сплату
єдиного податку за ставкою 10 відсотків і отримало свідоцтво про
право сплати єдиного податку. Чи зобов'язане товариство
зареєструватися платником податку на додану вартість?
Статтею 6 Указу N 746/99 визначено, що новостворені та
зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого
підприємництва, які подали до державної податкової служби за
місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами
спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того
кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію, а тому
новостворені суб'єкти підприємницької діяльності, які згідно із
зазначеним Указом не є платниками податку на додану вартість
(юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку в розмірі 10
відсотків, і фізичні особи) не реєструються в державному
податковому органі як платники податку на додану вартість.
7. Підприємство "Віола" (платник податку на додану вартість)
постійно придбаває фурнітуру для виробництва швейної продукції у
фірмі "Ірис". До 01.10.99 р., придбаваючи фурнітуру, підприємство
отримувало від фірми податкову накладну, і суми податку на додану
вартість по придбаних товарах відносило до податкового кредиту. У
IV кварталі цього року вказана фірма не виписує підприємству
податкові накладні, мотивуючи це тим, що тепер сплачує єдиний
податок за ставкою 10 відсотків і тому вже не є платником податку
на додану вартість. Чи може підприємство "Віола" включити до
податкового кредиту по податку на додану вартість суми по товарах,
отриманих від фірми "Ірис", порахувавши їх самостійно за такою
формулою; вартість придбаного товару (указану у рахунку-фактурі)
поділити на 120, отриманий результат помножити на 20 та записати
обчислену суму в рахунку-фактурі?
Суб'єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності, як фізичні особи
(незалежно від ставки єдиного податку), так і юридичні особи, які
обрали ставку єдиного податку в розмірі 10 відсотків суми виручки
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування
акцизного збору, згідно з Указом N 746/99, не є платниками податку
на додану вартість, а тому відповідно до Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) такі суб'єкти
підприємницької діяльності не мають права виписувати податкові
накладні. У зв'язку із цим фірма "Ірис" не є платником податку на
додану вартість, а тому не виписує податкову накладну своїм
покупцям, у тому числі і підприємству "Віола". Разом із цим, оскільки підпунктом 7.4.5 Закону України "Про
податок на додану вартість" зокрема встановлено, що не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними,
суб'єкти підприємницької діяльності платники податку на додану
вартість, які придбавають товари та (або) отримують (роботи
(послуги) від платників єдиного податку, які не є платниками
податку на додану вартість (як від юридичних осіб, які обрали
ставку єдиного податку в розмірі 10 відсотків, так і фізичних
осіб), по таких товарах (роботах, послугах) не мають права на
податковий кредит і самостійне виділення суми податку на додану
вартість та включення її до податкового кредиту. Отже,
підприємство "Віола" не може включити до податкового кредиту по
податку на додану вартість суми по товарах, отриманих від фірми
"Ірис".
8. Мале підприємство "Пролісок" є платником податку на додану
вартість. Воно здійснює торговельну діяльність з продажу товарів,
закуплених у підприємств, які сплачують єдиний податок згідно з
Указом N 746/99 за ставкою 10 відсотків, у зв'язку із чим ці
підприємства не є платниками податку на додану вартість, а тому
при продажу товарів не виписують податкові накладні. Зважаючи на
те, що МПП "Пролісок" не має права на податковий кредит по цих
товарах, чи може воно нарахувати податкові зобов'язання з податку
на додану вартість з торговельної націнки?
Ні Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ), ні Указом N 746/99 не встановлено особливих правил
визначення бази обкладення податком на додану вартість для
операцій з продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у суб'єктів
підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності і не є платниками податку на
додану вартість (як юридичні особи, які обрали ставку єдиного
податку в розмірі 10 відсотків, так і фізичні особи). А тому у
разі здійснення платником податку на додану вартість таких
операцій база оподаткування визначається згідно зі статтею 4
згаданого Закону. Отже, МПП "Пролісок" у випадку, описаному в
запитанні, не може нараховувати податкові зобов'язання з
торговельної націнки, а зобов'язане нараховувати податок на додану
вартість на повну вартість товарів.
-
скопійовано
-
-
