open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
12.04.2005 Справа N А-13/331-04

Судова колегія у складі: головуючий суддя при секретарі
Кобзєвій Л.О., за участю представників сторін: позивача -
Юровський Д.Б. (дор. від 12.08.2004 р.), відповідача -
Ольшанська О.О. (дор. N 401/10/10-025 від 01.02.2005 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу
ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" (вх. N 679Х/2) на рішення
господарського суду Харківської області від 3 лютого 2005 року по
справі N А-13/331-04, за позовом ТОВ "Агрофірма "Яковлівське",
с. Яковлівка до Лозівської ОДПІ Харківської області про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2004 року ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської
ОДПІ Харківської області, де просить визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення N 0000142602/0/0 від 28.04.2004 р.,
обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням посадовими особами
Лозівської ОДПІ Харківської області норм матеріального права, а
саме: до правовідносин застосовані норми матеріального права, що
не підлягають застосуванню, та приписами норм розділу IV
"Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою
діяльністю та інших доходів" Декрету Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 р. N 13-92 ( 13-92 ) "Про прибутковий податок з
громадян" (із змінами та доповненнями) (далі - Декрет), а також
відсутністю законних підстав та обов'язку підприємства утримувати
прибутковий податок з громадян при виплаті їм доходів за оренду
земельних паїв та іншого майна в натуральній формі.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
необхідність при розгляді питання правомірності утримання та
перерахування прибуткового податку користуватися нормами
розділу III Декрету ( 13-92 ), зокрема ст. 11 встановлено, що
доходи, одержувані громадянами від підприємств не за основним
місцем роботи, підлягають оподаткуванню з джерела виплати, тобто
обов'язок - утримання податку покладено на підприємство.
Відповідно ст. 20 Декрету не утриманий податок підлягає стягненню
в безспірному порядку. Крім цього, Декрет не звільнює підприємства
від обов'язку утримувати податок у разі оплати доходів у
натуральному вигляді.
Рішенням господарського суду Харківської області від
03.02.2005 р. в позові відмовлено. Господарській суд мотивував
своє рішення приписами ст. ст. 9, 10, 19 Декрету ( 13-92 ), наказу
ДПА України N 10 ( z0163-99 ) від 06.01.99 р. "Про затвердження
форми довідки про суми виплачених доходів і отриманих з них
податків фізичних осіб (ф. N 8ДР) і Порядку заповнення та подання
юридичними особами всіх форм власності й фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності довідки ф. N 8ДР" та статтею
35 ГПК України ( 1798-12 ), яка визначає, що вирок суду з
кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для
господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце
певні дії та ким вони вчинені.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач
ТОВ Агрофірма "Яковлівська" подав апеляційну скаргу, де порушує
питання про його скасування та прийняття нового рішення, яким
позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, на невідповідність висновків рішення
обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Також, постановляючи оскаржуване рішення, господарський суд
прийняв неналежний доказ - вирок Лозівського міжрайонного суду
Харківської області по справі N 1-396 від 22.09.2004 р. та вніс на
його підставі оскаржуване рішення в порушення ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ).
Крім того, господарським судом було порушено ст. 1 Першого
протоколу до Конвенції ( 994_535 ) та ст. 6 Конвенції ( 995_004 ):
було прийнято рішення, на підставі якого скаржник був позбавлений
належного йому майна, при винесенні якого був порушений принцип
"справедливості", передбачений Конвенцією: фактично справа не була
розглянута судом по суті.
Відповідач - Лозівська ОДПІ в Харківській області - відзиву
на апеляційну скаргу не надав, проте його представник під час
судового засідання просив рішення господарського суду Харківської
області від 03.02.2005 р. залишити без змін, як законне та
обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом
обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх
юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог,
передбачених ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), заслухавши
представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про
задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої
інстанції, підставою для прийняття податкового
повідомлення-рішення від 28.04.2004 р. N 0000142602/0/0 (далі -
Податкове повідомлення), є Акт про результати тематичної перевірки
з питань нарахування прибуткового податку під видані паї від
28.04.2004 р. N 60/26-222/31148788 (далі - Акт перевірки), яким
позивачу донарахований податок з доходів найманих працівників в
сумі 51306,0 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі
102612,0 грн. Як вказано в акті, перевірка проведена з врахуванням
вимог п. "в" ст. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ).
Як вірно відзначив господарський суд у оскаржуваному Рішенні,
ні в Акті перевірки, ні в інших складених відповідно до нього
документах не було вказано, які саме недостовірні дані яких саме
документів обов'язкової звітності було виявлено, і ким цей факт
було встановлено, отже господарський суд у оскаржуваному Рішенні
приходить до висновку, що у Відповідача не було достатніх підстав
для проведення тематичної перевірки, яка була позаплановою.
Таким чином, відповідачем була проведена перевірка позивача
без всіляких законних підстав, що є підставою для визнання
Податкового повідомлення, прийнятого за результатами незаконної
перевірки, недійсним.
Але, на думку колегії суддів, всупереч собі місцевий
господарський суд дійшов висновку без врахування факту проведення
перевірки без законних підстав.
За результатами перевірки був зроблений висновок про те, що
позивачем допущені порушення вимог п. 3 ст. 7 Декрету КМУ "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), що призвело до
ненарахування та неперерахування до бюджету прибуткового податку з
громадян в розмірі 51306,0 грн. Дані порушення пов'язані з тим, що
підприємством у 2003 були укладені угоди (500 штук) з громадянами
на користування земельними паями, по яким передбачалися виплати на
загальну суму 361500,0 грн. Фактично у 2003 р. були виплачені
пайовикам кошти в сумі 257380,0 грн., в т.ч. готівкою - 850,0 грн.
та натуроплатою - 256520,0 грн. Але з сум, виплачених
натуроплатою, не нараховувався та не перераховувався податок на
прибуток з громадян, які не є працівниками.
Тому, на підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове
повідомлення-рішення N 0000142602/0/0 від 28.04.2004 р., яким
позивачу донараховано прибутковий податок з громадян у сумі
51306,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі
102612,00 грн.
Донарахування здійснено згідно з пп. "б" п. 4.4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), а
фінансові санкції застосовані на підставі пп. 17.1.9 ст. 17 Закону
N 2181.
Але господарський суд при вирішенні спору не врахував
порушень податковою інспекцією пункту 6.1 ст. 6 Закону N 2181
( 2181-14 ), яке полягало у відсутності підстав виносити податкове
повідомлення-рішення, оскільки згідно п. 6.1 статті 6 Закону
N 2181 контролюючий орган надсилає платнику податків податкове
повідомлення лише тоді, коли податкове зобов'язання розраховується
контролюючим органом згідно статті 4 Закону N 2181. Інших підстав
винесення податкових повідомлень Законом не передбачено. Підстави
для самостійного визначення податкового зобов'язання платника
податків контролюючим органом встановлені вичерпним переліком
обставин пп. 4.2.2 статті 4 Закону N 2181.
Довідка "Про суми виплачених доходів та утриманих з них
податків та інших обов'язкових платежів фізичних осіб юридичними
особами усіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності" (Форма N 8ДР), затверджена наказом
ДПАУ від 30.12.97 р. N 473 ( z0026-98 ) (зі змінами та
доповненнями), подання якої було передбачено щоквартально до
15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, та яка
подавалась Позивачем відповідно до наказу ДПАУ, не є податковою
декларацією в значенні терміну вживання згідно Закону N 2181
( 2181-14 ), яка подається платником податків у строки,
"встановлені законодавством".
Оскільки подання податкової декларації з прибуткового податку
з громадян передбачено законодавством не було, то це не може бути
і підставою для самостійного визначення податкового зобов'язання
ОДПІ. Отже, на погляд колегії суддів при винесенні податкового
повідомлення податковою інспекцією було припущене перевищення
компетенції органу, що заборонено ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) і є підставою для скасування такого податкового
повідомлення.
Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання
з прибуткового податку з громадян, згідно акта перевірки, стало
те, що виплата орендної плати здійснювалась без утримання та
перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян,
відомості за формою Ф-2 надані без утримання податку. Відповідно
до ст. 2 Декрету ( 13-92 ) доход, отриманий в натуральному
вигляді, є об'єктом оподаткування прибутковим податком з громадян,
на підставі ст. 9 розділу II, ст. ст. 11, 12 розділу III, ст. 14
розділу IV, пп. "а" п. 2, ст. 19 вищезазначеного Декрету,
обов'язок - своєчасно та у повному обсязі нараховувати, утримувати
та перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян
покладено на підприємства, установи, організації, які здійснюють
виплати доходів громадянам, у тому числі у вигляді орендної плати
як у грошовій, так й у натуральній формі.
Але, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський
суд виходив з того, що застосування відповідачем вищезазначених
норм матеріального права та видання податкового
повідомлення-рішення є правомірним, а доводи позивача такими, що
суперечать наведеним положенням.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з
висновками, зробленими судом першої інстанції в оскаржуваному
рішенні, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень.
Керуючись ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі
докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої
сили.
Ст. 1 Декрету ( 13-92 ) встановлено, що платниками
прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства
(надалі - громадяни), як ті, що мають, так і ті, що не мають
постійного місця проживання в Україні, а статтею 2 визначено, що
об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце
проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за
календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на
території України, так і за її межами.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) платниками податків і зборів
(обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких,
згідно з Законами України покладено обов'язок сплачувати податки і
збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до пп. 1.1 ст. 1 Закону N 2181 ( 2181-14 )
платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з Законами
покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Декрет ( 13-92 ) складається з декількох розділів, при цьому
перший розділ визначає загальні положення, а розділи з 2 по 4
визначають особливості оподаткування різних видів доходів. Статтею
13 розділу 4 визначено, що згідно з цим розділом Декрету
оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом
календарного року від здійснення підприємницької діяльності без
створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не
передбачені як об'єкти оподаткування у розділах 2 та 3 цього
Декрету.
Статтею 8 розділу II встановлено, що згідно з цим розділом
Декрету ( 13-92 ) оподатковуваними прибутковим податком доходами,
одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання),
вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій
усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови
обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження
відрахувань до Фонду соціального страхування.
Статтею 11 розділу III Декрету ( 13-92 ) передбачено, що
оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від
підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної
роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та
інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших
договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за
місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від
здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, розділами II та III визначений порядок
оподаткування доходів, пов'язаних з виконанням роботи по основному
місцю роботи та за сумісництвом, договорами підряду тощо.
З наведеного вбачається, що доходи фізичних осіб, які не є
працівниками даного підприємства, від надання в оренду земельних
часток (паїв) цьому підприємству відносяться до інших доходів
громадян, які не передбачені як об'єкти оподаткування розділами II
та III Декрету ( 13-92 ), тобто порядок оподаткування цих доходів
визначено саме розділом IV, а не розділами II та III. Оскільки
визначення, яким розділом Декрету регулюються такі відносини, є
принциповим для вирішення справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 16
постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.99 р. N 5
( v0005700-99 ), доходи, отримані фізичними особами від здавання в
оренду рухомого та нерухомого майна, відносяться до такого виду
доходів, як "інші доходи". Що є підставою для застосування до
таких відносин з метою оподаткування прибутковим податком розділу
IV Декрету ( 13-92 ).
Пункт 1 ст. 14 розділу IV встановлює, що з доходів,
зазначених у цьому розділі Декрету ( 13-92 ), податок
обчислюється: а) підприємствами, фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів
громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету ( 13-92 ), про що
не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим
органом за місцем проживання громадян, що і було зроблено
підприємством. Але ніде в межах ст. 14 розділу IV Декрету немає
вказівок щодо необхідності утримання прибуткового податку при
виплаті громадянам таких доходів. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються
податковим органом при проведенні податкових розрахунків за
доходами, одержаними за оподатковуваний період. Наведена правова
норма не зобов'язує підприємство утримувати податок, а вказує на
наслідки, що наступають у разі такого утримання; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих
громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або
про фактично одержані у звітному календарному році доходи, та
інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі. Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства,
установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності здійснюють у порядку, передбаченому ст. 10 цього
Декрету ( 13-92 ).
У п. 4 ст. 14 Декрету ( 13-92 ) із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2181 ( 2181-14 ), також зазначено, що громадяни, які
одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені
законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата
виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного
доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу
до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела
доходу протягом року, сума одержаних доходів включається до складу
декларації за наслідками такого календарного року, яка подається
податковому органу у строки, визначені законом. З наведеного, а
також зі змісту розділу IV вбачається, що обов'язку утримувати
прибутковий податок з громадян на суб'єкти підприємницької
діяльності (установи, організації) не покладено, а лише
встановлено, що суми утриманого податку враховуються податковим
органом при проведенні податкових розрахунків за доходами,
одержаними за оподатковуваний період, тобто ці доходи не
підлягають оподаткуванню у джерела виплати.
Крім цього слід зазначити, що абзац п'ятий статті 10 Декрету
( 13-92 ) в імперативній формі забороняє сплату в бюджет
прибуткового податку за рахунок коштів підприємства. Таким чином,
сплативши прибутковий податок не утримуючи його із доходів,
виплачуваних громадянам, - утримати його не було можливості, тому
що доходи виплачувались в натуральній формі.
Також колегія суддів враховує, що з огляду чинного
законодавства вбачається, що механізм утримання прибуткового
податку з громадян у разі виплати доходів у натуральному виді
законодавством не визначений.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги
позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000142602/0/0 від 28.04.2004 р. про донарахування прибуткового
податку з громадян в сумі 51306 грн., який був прийнятий з
порушенням норм чинного законодавства, підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання недійсним зазначеного
податкового повідомлення-рішення в частині донарахування штрафних
санкцій в сумі 102612 грн., то вони також підлягають задоволенню з
огляду на наступне.
Штрафні (фінансові) санкції, визначені спірними податковими
повідомленнями-рішеннями, застосовані до позивача на підставі
п. 17.1.9 ст. 17 Закону N 2181 ( 2181-14 ), яким визначено
зокрема, що у разі, коли платник податків здійснює грошові виплати
без попереднього нарахування та сплати податку, збору
(обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке
нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу
(відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у
подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору
(обов'язкового платежу).
Судом встановлено, що обов'язку утримання податку у джерела
виплати на позивача законом не покладено, тому застосування
штрафних санкцій в сумі 102612 грн. є неправомірним.
Стосовно висновку суду першої інстанції щодо приписів ст. 35
ГПК України ( 1798-12 ), яка визначає, що вирок суду з
кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для
господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце
певні дії та ким вони вчинені, і що в даному провадженні не
підлягає доведенню те, що саме податкові зобов'язання по
прибутковому податку з громадян, які підлягали сплаті з доходів
фізичних осіб за використання земельних паїв останніх, не були
нараховані, то колегія суддів вважає його зробленим без належного
вивчення і дослідження доводів позивача, які стосувалися
неправильного застосування норм матеріального права, чому ст. 35
ГПК України не перешкоджає.
Господарський суд прийшов до висновку, що судом при розгляді
кримінальної справи були досліджені ті ж самі обставини, що є
предметом дослідження по справі N А-13/331-04, на підставі цього
дійшов висновку про відсутність необхідності знов досліджувати ці
обставини.
Але обов'язковим для господарського суду вирок суду з
кримінальної справи, ухвалений Лозівським міжрайонним судом
Харківської області, є в частині вирішення спору з питань, чи мали
місце певні дії, чи ні, та ким вони були вчинені. В нашому випадку
це спір з питання утримання чи неутримання прибуткового податку з
громадян при виплаті ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" доходів
громадянам за оренду земельних паїв в натуральній формі. Щодо
цього слід зазначити, що спору з цього питання у судових
засіданнях не виникало і факт несплати прибуткового податку
позивач не заперечує.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до
висновку про неправильне застосування господарським судом
Харківської області норм матеріального та процесуального права та
невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до
прийняття помилкового рішення.
Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційна скарга позивача
підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -
скасуванню.
Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103,
пунктами 3, 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду від 03.02.2005 року по справі
N А-13/381-04 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
N 0000142602/0/0 від 28.04.2004 р.
Стягнути з поточного рахунку Лозівської об'єднаної державної
податкової інспекції у Харківській області (64606, Харківська
область, м. Лозова, м-н 3, буд. 5, р/р 35211001000862 в УВД у
Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь
ТОВ "Агрофірми "Яковлівське" (64600, Харківська обл., Лозівський
район, с. Яковлівка, вул. Гагаріна, 69; код 31148788, р/р
2608301770468 у Лозівському відділенні АК "ПІБ") 127,50 грн.
державного мита, сплаченого за подачу позовної заяви та
апеляційної скарги, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Зобов'язати господарський суд Харківської області видати
відповідні накази.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: