open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

N 01-8/447 від 17.04.2002

Господарські суди України

Про деякі питання черговості задоволення вимог

кредиторів у справах про банкрутство

У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань щодо
черговості задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банкрута,
що є предметом застави, та з метою правильного і однакового
застосування статті 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (далі - Закон) Вищий господарський суд України вважає
за необхідне звернути увагу на таке.

1. Відповідно до частини 1 статті 31 Закону ( 2343-12 )
кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на
задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією
статтею. У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута,
у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство
та роботою ліквідаційної комісії.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону ( 2343-12 ) майно
банкрута, що є предметом застави, включається до складу
ліквідаційної маси, але використовується виключно для
першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже кошти, одержані від продажу заставленого майна банкрута
в межах ліквідаційної процедури, спрямовуються у першу чергу і
виключно на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою.

2. Відповідно до статті 24 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) у випадках, коли сума, виручена від продажу предмета
застави, недостатня для повного задоволення вимог
заставодержателя, останній має право, якщо інше не передбачено
законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для
задоволення його вимоги, з іншого майна боржника у порядку
черговості, передбаченої законодавством України. Оскільки Законом
( 2343-12 ) не передбачено право заставодержателя на першочергове
задоволення його вимог з іншого майна банкрута за недостатності
коштів, одержаних від продажу предмета застави, вимоги цього
кредитора у частині, не забезпеченій заставою, задовольняються в
ліквідаційній процедурі у четверту чергу.

3. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) якщо у разі реалізації предмета застави виручена
грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог
заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. У
ліквідаційній процедурі ця різниця спрямовується на задоволення
інших вимог першої і наступних черг кредиторів згідно зі статтею
31 Закону ( 2343-12 ).

4. У разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу
частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) або інший вид застави і після продажу майна
банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім
заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги
мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону
( 2343-12 ). У таких випадках за правилами про конкуренцію різних
вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для
проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з
провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних
соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим
працівникам банкрута).

5. Відповідно до пункту 14 статті 21 Закону ( 2343-12 )
розрахунки з кредиторами у процедурі санації проводяться боржником
у порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону
відповідно до реєстру вимог кредиторів, починаючи з дня
затвердження господарським судом звіту керуючого санацією. Отже
правила щодо задоволення вимог заставодержателя у ліквідаційній
процедурі діють і у процедурі санації.

Голова Вищого господарського
суду України Д.Притика

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу