open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

Рекомендація

щодо загальних умов стимулювання створення робочих

місць на малих та середніх підприємствах

N 189

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 2 червня 1998 року на свою вісімдесят шосту
сесію,

визнаючи необхідність у прагненні до економічного,
соціального та духовного добробуту і розвитку особистості, родини,
громади та нації,

усвідомлюючи всю важливість створення робочих місць на малих
і середніх підприємствах,

нагадуючи резолюцію щодо сприяння малим і середнім
підприємствам, ухвалену Міжнародною конференцією праці у 1986 році
на її 72-й сесії, а також висновки, викладені в резолюції про
політику в галузі зайнятості в глобальному контексті, ухваленій
Конференцією в 1996 році на її 83-й сесії,

беручи до уваги, що малі й середні підприємства є вирішальним
чинником в економічному зростанні й розвитку і несуть все більшу
відповідальність за створення більшості робочих місць в усьому
світі та можуть допомогти створити середовище для інноваційної і
підприємницької діяльності,

усвідомлюючи особливу цінність продуктивних, стабільних та
якісних робочих місць,

визнаючи, що малі та середні підприємства забезпечують
можливість для жінок та інших груп населення, які традиційно
перебувають у несприятливому становищі, отримати за кращих умов
доступ до продуктивної, стабільної та якісної зайнятості,

переконуючись у тому, що сприяння дотриманню Конвенції 1930
року про примусову працю ( 993_136 ), Конвенції 1948 року про
свободу асоціації та захист права на організацію ( 993_125 ),
Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення
колективних переговорів ( 993_004 ), Конвенції 1951 року про рівну
винагороду ( 993_002 ), Конвенції 1957 року про скасування
примусової праці ( 993_013 ) та Конвенції 1958 року про
дискримінацію в галузі праці та зайнять ( 993_161 ) збільшить
створення якісних робочих місць на малих та середніх
підприємствах, і що, зокрема, сприяння дотриманню Конвенції
( 993_054 ) та Рекомендації 1973 року про мінімальний вік
( 993_077 ) допоможе членам Організації в їхніх зусиллях з метою
зменшення частки дитячої праці,

переконуючись також у тому, що ухвалення нових положень щодо
створення робочих місць на малих та середніх підприємствах,
враховане разом із:

відповідними положеннями інших міжнародних конвенцій та
рекомендацій праці, таких як, залежно від обставин, Конвенція
( 993_062 ) та Рекомендація 1964 року про політику в галузі
зайнятості ( 993_246 ), Рекомендація 1984 року щодо політики в
галузі зайнятості (додаткові положення) ( 993_278 ), Рекомендація
1966 року щодо кооперативів у країнах, які розвиваються
( 993_249 ), Конвенція ( 993_057 ) та Рекомендація 1975 року про
розвиток людських ресурсів ( 993_092 ) і Конвенція ( 993_050 ) та
Рекомендація 1981 року про безпеку та гігієну праці ( 993_075 );

іншими ініціативами Міжнародного бюро праці, які довели свою
ефективність і які спрямовані на посилення ролі малих та середніх
підприємств у створенні стабільних робочих місць та сприяють
належному й всезагальному застосуванню соціального захисту,
включаючи такі програми, як "Розпочни та покращ свій бізнес" та
інші програми, а також роботу Міжнародного навчального центру
Міжнародного бюро праці в галузі професійної підготовки та
підвищення кваліфікації,

забезпечить членів Організації цінним керівництвом у
виробленні та здійсненні політики в галузі створення робочих місць
на малих та середніх підприємствах,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо загальних принципів
стимулювання створення робочих місць на малих та середніх
підприємствах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього сімнадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот
дев'яносто восьмого року нижченаведену Рекомендацію, яка може
називатися Рекомендацією 1998 року щодо створення робочих місць на
малих та середніх підприємствах:

I. Визначення, мета і сфера застосування

1. Члени Організації повинні, консультуючись з найбільш
представницькими організаціями роботодавців і працівників,
визначати малі та середні підприємства, виходячи з таких
критеріїв, які можуть вважатися прийнятними, враховуючи
національні, соціальні та економічні передумови, і зрозуміло, що
така гнучкість не повинна заважати членам Організації приходити до
загальноприйнятних визначень з метою збору та аналізу даних.

2. Члени Організації повинні вживати таких заходів, які
відповідають національним умовам та узгоджені з національною
практикою, для визнання тієї фундаментальної ролі, яку малі та
середні підприємства можуть відігравати щодо:

a) сприяння повній, продуктивній та вільно обраній
зайнятості;

b) розширення доступу до можливостей одержання доходу та
створення добробуту, який би вів до продуктивної та стабільної
зайнятості;

c) стабільного економічного зростання й здатності гнучко
реагувати на зміни;

d) підвищення участі в економічній діяльності груп населення,
що знаходяться в несприятливому становищі у суспільстві, та
маргінальних груп населення;

e) зростання заощаджень та інвестицій у країні;

f) професійної підготовки та розвитку людських ресурсів;

g) збалансованого розвитку на регіональному та місцевому
рівнях;

h) забезпечення товарами й послугами, які краще пристосовані
до потреб місцевого ринку;

i) доступу до праці та умов праці більш високої якості, що
може сприяти підвищенню рівня життя, а також відкрити доступ до
соціального захисту для широкого кола населення;

j) стимулювання інновацій, розвитку підприємництва,
технологій та досліджень;

k) доступу на вітчизняний та міжнародний ринки;

l) сприяння хорошим стосункам між роботодавцями та
працівниками.

3. Для зміцнення зазначеної в параграфі фундаментальної ролі
малих та середніх підприємств, члени Організації повинні вживати
відповідних заходів та використовувати примусові механізми для
захисту інтересів працівників таких підприємств шляхом
забезпечення їх основним захистом, який передбачається іншими
відповідними актами.

4. Положення цієї Рекомендації застосовуються до всіх галузей
економіки і до всіх типів малих та середніх підприємств незалежно
від форми власності (наприклад, до приватних та державних
компаній, кооперативів, товариств, родинних підприємств та
підприємств, що знаходяться у власності однієї особи).

II. Політико-правова основа

5. Для створення середовища, яке б сприяло зростанню і
розвитку малих та середніх підприємств, члени Організації повинні:

a) ухвалювати та запроваджувати відповідну фіскальну, грошову
політику та політику в галузі зайнятості, що веде до створення
оптимального економічного середовища (що стосується, зокрема,
інфляції, процентних ставок, валютного курсу, оподаткування,
зайнятості та соціальної стабільності);

b) встановлювати й вживати відповідні правові положення щодо,
зокрема, прав власності, в тому числі інтелектуальної власності,
розташування установ, забезпечення виконання контрактів,
добросовісної конкуренції, а також відповідного соціального і
трудового законодавства;

c) підвищувати привабливість підприємництва шляхом
запобігання політики та правових заходів, які ставлять у
несприятливі умови тих, хто хотів би бути підприємцем.

6. Заходи, зазначені в параграфі 5, мають бути доповнені
політиками щодо сприяння ефективно діючим та конкурентоздатним
малим і середнім підприємствам, здатним забезпечувати продуктивною
та стабільною зайнятістю за відповідних соціальних умов. Для цієї
цілі члени Організації повинні запроваджувати політику, що:

1) створює умови, які:

a) забезпечують для всіх підприємств, незалежно від їх
розміру або виду:

i) рівні можливості щодо доступу до кредитів, іноземної
валюти та ресурсів, які імпортуються;

ii) справедливе оподаткування;

b) забезпечують застосування трудового законодавства на
недискримінаційній основі з метою підвищення якості зайнятості на
малих та середніх підприємствах;

c) сприяють дотриманню малими та середніми підприємствами
міжнародних трудових норм щодо дитячої праці;

2) усуває перешкоди на шляху розвитку й зростання малих та
середніх підприємств, які виникають, зокрема, внаслідок:

a) труднощів з доступом на ринки кредиту і капіталів;

b) низького рівня технічної та управлінської кваліфікації;

c) неадекватної інформації;

d) низької продуктивності та якості;

e) недостатнього доступу на ринки;

f) труднощів з доступом до нових технологій;

g) недостатньої транспортної та комунікаційної
інфраструктури;

h) непродуманих, неадекватних або надмірних вимог щодо
реєстрації, ліцензування й звітності та інших адміністративних
вимог, включаючи ті, що є перешкодою найму персоналу без
спричинення шкоди рівню умов зайнятості, ефективності роботи
інспекції праці або системі нагляду за умовами праці та
пов'язаними з цим питаннями;

i) недостатньої підтримки в галузі розробок та досліджень;

j) труднощів з доступом до державних та приватних джерел
матеріального постачання;

3) включає особливі заходи та стимули, які спрямовані на
сприяння та підвищення рівня неформального сектора з тим, щоб він
ставав частиною організованого сектора.

7. З метою формування такої політики члени Організації
повинні, там де потрібно:

1) проводити збір загальнонаціональних даних про сектор малих
та середніх підприємств, які охоплюють, крім іншого, кількісні та
якісні аспекти зайнятості, однак, гарантуючи, що це ні в якому
разі не призведе до надмірних адміністративних обтяжень для малих
та середніх підприємств;

2) здійснювати багатосторонній огляд впливу існуючої політики
та правил на малі та середні підприємства, надаючи при цьому
особливої уваги впливу програм структурної перебудови на створення
робочих місць;

3) здійснювати огляд трудового й соціального законодавства,
консультуючись при цьому з найбільш представницькими організаціями
роботодавців та працівників, для визначення:

a) чи відповідає таке законодавство потребам малих та
середніх підприємств, одночасно забезпечуючи відповідний захист і
умови праці для своїх працівників;

b) чи існує потреба в проведенні додаткових заходів щодо
соціального захисту, таких як добровільні програми, ініціативи
кооперативного характеру тощо;

c) чи поширюється такий соціальний захист на працівників
малих та середніх підприємств і чи існують відповідні положення
для забезпечення узгодження з правилами соціального забезпечення в
таких сферах, як медична допомога, допомога у разі хвороби,
безробіття, в старості, у випадку виробничого травматизму, сімейні
допомоги, допомоги по материнству і пологах, по інвалідності та у
разі втрати годувальника.

8. У період економічних труднощів уряди повинні прагнути до
надання малим та середнім підприємствам і їхнім працівникам
сильної та ефективної допомоги.

9. Формулюючи цю політику, члени Організації:

1) можуть консультуватися, окрім найбільш представницьких
організацій роботодавців і працівників, з іншими заінтересованими
та компетентними сторонами, з якими вони вважають за необхідне
провести консультацію;

2) повинні враховувати іншу політику в таких сферах, як
питання фіскального і грошового характеру, торгівля і виробництво,
зайнятість, робоча сила, соціальний захист, статева рівність,
професійна безпека та здоров'я, а також розвиток професійної
придатності шляхом освіти та професійної підготовки;

3) повинні створювати механізми з метою перегляду цієї
політики, консультуючись з найбільш представницькими організаціями
роботодавців і працівників, та її оновлення.

III. Розвиток культури підприємства

10. Члени Організації повинні вживати заходів, розроблених у
консультації з найбільш представницькими організаціями
роботодавців і працівників, що спрямовані на створення та
зміцнення культури підприємства, яка сприяє ініціативності,
створенню підприємства, зростанню продуктивності, екологічної
свідомості, підвищенню якості, гарній праці і виробничим
відносинам та відповідній соціальній справедливій практиці. Для
цієї мети члени Організації повинні розглядати:

1) розвиток підприємницьких навичок через систему та програми
освіти, підприємництва та професійної підготовки, пов'язаних з
потребами роботи, що дають змогу досягати економічного зростання й
розвитку, надаючи при цьому особливого значення важливості
справедливих трудових відносин та професійних і управлінських
навичок, необхідних малим та середнім підприємствам;

2) сприяння через відповідні заходи більш позитивному
ставленню до прийняття на себе ризику та ділових невдач шляхом
визнання їхньої цінності як навчального досвіду, й одночасне
визнання того впливу, який вони чинять на підприємців та
працівників;

3) сприяння процесу довічного навчання для всіх категорій
працівників і підприємців;

4) розроблення та проведення із повним залученням
заінтересованих організацій роботодавців і працівників
просвітницьких кампаній, що мають за мету сприяти:

a) дотриманню законності й прав працівників, поліпшенню умов
праці, підвищенню продуктивності та якості товарів і послуг;

b) підприємницьким рольовим моделям та програмам винагород,
які враховують особливі потреби жінок і груп населення, що
знаходяться в несприятливих умовах, та маргінальних груп
населення.

IV. Розвиток ефективної сервісної інфраструктури

11. Для підвищення зростання малих та середніх підприємств,
зміцнення потенціалу для створення робочих місць та підвищення їх
конкурентоздатності потрібно приділити увагу наданню і
доступності ряду послуг прямої та непрямої підтримки цих
підприємств та їх працівників, які мають включати:

a) допомогу на етапі підготовки до відкриття підприємства,
сприяння на початковому етапі його створення та на етапі його
розвитку;

b) розробку та виконання бізнес-плану;

c) бізнес-інкубатори;

d) інформаційні послуги, включаючи консультації з політики
уряду;

e) консультаційні та дослідні послуги;

f) підвищення управлінських та професійних умінь;

g) сприяння та розвиток професійної підготовки на
підприємствах;

h) підтримку підготовки в галузі охорони праці та здоров'я;

i) сприяння підвищенню грамотності, рахівництву, навичок в
оволодінні комп'ютером та базового освітнього рівня менеджерів і
тих, хто працює;

j) доступ до електроенергії, телекомунікацій та фізичної
інфраструктури, а саме: водопостачання, електропостачання,
будівель, транспортних засобів і доріг, що надаються безпосередньо
або через посередників приватного сектора;

k) допомогу в розумінні й застосуванні трудового
законодавства, включаючи положення про права працівників, а також
у розвитку людських ресурсів та в сприянні статевій рівності;

l) юридичні, бухгалтерські та фінансові послуги;

m) підтримку інновацій та модернізації;

n) технологічну консультацію;

o) консультацію з ефективного застосування інформаційних та
комунікаційних технологій у діловій діяльності;

p) доступ на ринки капіталів, до кредитів і позичкових
гарантій;

q) консультації з питань управління фінансовою діяльністю,
регулювання кредитних і боргових відносин;

r) сприяння експорту та торгівлі на національному та
міжнародному ринках;

s) ринкове дослідження та маркетингову допомогу;

t) сприяння у створенні продукту, його розробці та
презентації;

u) управління якістю, включаючи контроль за якістю та його
вимірювання;

v) послуги з упаковки продукції;

w) послуги з охорони й управління навколишнім середовищем.

12. По можливості зазначені в параграфі 11 послуги повинні
розроблятися та надаватися для забезпечення оптимального рівня
доцільності і ефективності шляхом таких заходів:

a) пристосування послуг і їх надання до особливих потреб
малих та середніх підприємств, враховуючи превалюючі економічні,
соціальні та культурні умови, а також відмінності з точки зору їх
розміру, сектора та фази розвитку;

b) забезпечення активного залучення малих та середніх
підприємств і найбільш представницьких організацій роботодавців і
працівників до визначення тих послуг, які мають пропонуватися:

c) залучення державного і приватного секторів до процесу
надання таких послуг через, наприклад, організації роботодавців і
працівників, напівдержавні організації, через приватних
консультантів, технопарки, бізнес-інкубатори і власне малі та
середні підприємства;

d) децентралізації надання послуг, тобто максимально
можливого фізичного наближення їх до малих та середніх
підприємств;

e) забезпечення легкого доступу до повного комплексу
ефективних послуг шляхом укладання угод "єдиного вікна" або через
довідкові послуги;

f) орієнтації на самозабезпечення постачальників послугами
шляхом встановлення продуманого рівня відшкодування витрат з боку
малих та середніх підприємств та інших джерел таким чином, щоб
уникнути деформації ринків таких послуг та підвищити здатність
малих і середніх підприємств у створенні робочих місць;

g) забезпечення професіоналізму та відповідальності в
управлінні процесом надання послуг;

h) запровадження механізмів тривалого моніторингу надання
послуг, а також їхньої оцінки та оновлення.

13. Послуги повинні включати в себе підвищення продуктивності
праці та інші заходи, що сприяють зростанню ефективності та
підтримці конкурентоздатності малих та середніх підприємств на
внутрішньому і міжнародному ринках, одночасно покращуючи
організацію та умови праці.

14. Члени Організації повинні сприяти доступу малих та
середніх підприємств до фінансових і кредитних ресурсів на
задовільних умовах. У зв'язку з цим:

1) кредити та інші фінансові послуги повинні надаватися по
можливості на комерційних засадах для забезпечення їхньої
стійкості, за винятком особливо уразливих груп підприємців;

2) повинні вживатися додаткові заходи для спрощення
адміністративних процедур, зниження витрат при укладанні угод та
вирішенні проблем, пов'язаних із невідповідним додатковим
забезпеченням, наприклад, шляхом створення неурядових фінансово
роздрібних агентств та розвитку фінансових інститутів, які
займаються питаннями боротьби з бідністю;

3) малі і середні підприємства можуть заохочуватися до
організації в асоціації гарантійної взаємодопомоги;

4) повинно підтримуватися створення організацій венчурного
капіталу та інших організацій, що спеціалізуються в наданні
допомоги інноваційним малим та середнім підприємствам.

15. Члени Організації повинні розглядати проведення
відповідної політики для поліпшення всіх аспектів зайнятості на
малих та середніх підприємствах шляхом забезпечення
бездискримінаційного застосування праці, що захищена, та
гарантування соціального законодавства.

16. Крім того, члени Організації повинні:

1) сприяти, у разі необхідності, розвиткові організацій та
інститутів, які можуть ефективно вливати на зростання і
конкурентоспроможність малих та середніх підприємств. У цьому
відношенні потрібно передбачити проведення консультацій з найбільш
представницькими організаціями роботодавців і працівників;

2) розглядати відповідні заходи, що сприяють налагодженню
співпраці між малими та середніми підприємствами і великими
підприємствами. У зв'язку з цим повинні вживатися заходи для
охорони законних інтересів зацікавлених малих та середніх
підприємств і їх працівників;

3) розглядати заходи по налагодженню зв'язків між малими та
середніми підприємствами з метою сприяння обміну досвідом, а також
розподілу ресурсів та ризиків. У зв'язку з цим малі та середні
підприємства можуть заохочуватися до створення таких структур, як
консорціуми, товариства, виробничі та сервісні кооперативи, з
урахуванням при цьому важливості ролі, яку відіграють організації
роботодавців і працівників;

4) розглядати особливі заходи й стимули для осіб, які
прагнуть стати підприємцями, серед окремих категорій населення,
таких як жінки, безробітні протягом тривалого часу, особи, що
постраждали від впливу структурного пристосування або
рестрикційної і дискримінаційної політики, недієздатні особи,
демобілізований військовий персонал, молодь, включаючи
випускників, немолоді працівники, етнічні меншини, тубільні та
племінні народи. Детальне визначення цих категорій повинно
здійснюватися з урахуванням національних соціо-економічних
пріоритетів і обставин;

5) розглядати спеціальні заходи з покращення зв'язків і
відносин між урядовими органами та малими і середніми
підприємствами, а також найбільш представницькими організаціями
таких підприємств, для поліпшення ефективності урядової політики,
яка спрямована на створення нових робочих місць;

6) визнаючи зростаючу роль жінок в економіці, сприяти
підтримці жіночого підприємництва шляхом заходів, створених
спеціально для жінок, які бажають стати підприємцями.

V. Роль організацій роботодавців і працівників

17. Організації роботодавців і працівників повинні розглядати
внесок у розвиток малих і середніх підприємств таким чином:

a) доведення до уряду інтересів малих і середніх підприємств
чи їхніх працівників;

b) забезпечення прямих допоміжних послуг у таких сферах, як
професійна підготовка, консалтинг, сприяння доступу до кредитів,
маркетинг, консультації з виробничих відносин та сприяння
налагодженню зв'язків з більшими підприємствами;

c) співпраця з національними, регіональними та місцевими
установами, а також із міжурядовими регіональними організаціями,
що надають підтримку малим і середнім підприємствам у таких
сферах, як професійна підготовка, консалтинг, допомога на
початковому етапі створення бізнесу та контроль за якістю;

d) участь у роботі рад, оперативних груп та інших органів на
національному, регіональному та місцевому рівнях, які створюються
з метою вирішення важливих економічних і соціальних питань,
включаючи політику та програми, що мають вплив на малі і середні
підприємства;

e) сприяння та участь у розробці економічно доцільної та
соціально-прогресивної реструктуризації (шляхом перепідготовки та
сприяння самостійній зайнятості) із забезпеченням необхідної
мережі соціального захисту;

f) участь у сприянні обміну досвідом та налагодженню зв'язків
між малими і середніми підприємствами;

g) участь у моніторингу та аналізі соціальних проблем і
проблем, пов'язаних з ринком праці, що мають вплив на малі та
середні підприємства у питаннях, пов'язаних з умовами зайнятості,
умовами праці, соціальним захистом та професійно-технічною
підготовкою, а також сприяння, залежно від обставин, в проведенні
коригуючої діяльності;

h) участь у заходах щодо підвищення якості та продуктивності,
а також сприяння дотриманню етичних норм, статевої рівності та
запобігання дискримінації;

i) підготовка досліджень малих та середніх підприємств, збір
статистичної та інших видів інформації, що стосується цього
сектора, включаючи статистичні дані окремо за статтю та віком, і
надання цієї інформації, а також інформації про найкращий досвід,
іншим національним та міжнародним організаціям роботодавців і
працівників;

j) надання послуг та консультацій з питань прав працівників,
трудового законодавства та соціального захисту працівникам на
малих і середніх підприємствах.

18. Малі і середні підприємства та їхні працівники мають
підтримуватися, для того щоб бути представленими належним чином
при повному дотриманні принципу свободи асоціації. У зв'язку з цим
організації роботодавців і працівників повинні розглядати питання
розширення їхньої членської бази з метою включення малих і
середніх підприємств.

VI. Міжнародна співпраця

19. Необхідно сприяти міжнародній співпраці в таких сферах:

a) запровадження загальних підходів до збору порівнювальних
даних, підтримки розробки політики;

b) обмін інформацією, окремо за статтю, віком та іншими
змінними величинами, яка стосується найкращого досвіду з точки
зору політики і програм, спрямованих на створення робочих місць та
підвищення якості зайнятості на малих і середніх підприємствах;

c) налагодження зв'язків між національними і міжнародними
органами та інститутами, які займаються питаннями розвитку малих і
середніх підприємств, в тому числі організації роботодавців і
працівників, з метою сприяння:

i) обміну кадрами, досвідом та ідеями;

ii) обміну навчальними матеріалами, навчальними методиками
та довідковими матеріалами;

iii) компілюванню результатів науково-дослідних робіт та
інших кількісних і якісних даних окремо за статтю та віком, що
стосуються малих і середніх підприємств та їхнього розвитку;

iv) створенню міжнародних компаній та об'єднань малих і
середніх підприємств, встановленню субпідрядних відносин та інших
ділових комерційних зв'язків між ними;

v) створенню нових механізмів, використовуючи сучасні
інформаційні технології, для обміну інформацією між урядами,
організаціями роботодавців і працівників з досвіду, накопиченого у
справі сприяння малим та середнім підприємствам;

d) проведення міжнародних нарад та колективних дискусій з
питань підходу до створення робочих місць шляхом розвитку малих та
середніх підприємств, включаючи підтримку жіночого підприємництва.
Схожі підходи до створення робочих місць та підприємництва будуть
корисними для груп, які знаходяться у несприятливих умовах, та
національних меншин;

e) систематичні дослідження цілої множини ситуацій та країн,
присвячені ключовим факторам успішного розвитку малих і середніх
підприємств, що є одночасно ефективними й спроможними створювати
робочі місця, забезпечуючи при цьому належні умови праці та
належний соціальний захист;

f) сприяння доступу малих і середніх підприємств та їхніх
працівників до національних і міжнародних баз даних у таких
галузях, як можливості одержання зайнятості, інформація про ринок,
закони та правила, технології та продуктові стандарти.

20. Члени Організації повинні сприяти підтримці цієї
Рекомендації разом з іншими міжнародними органами. Члени також
повинні бути готовими до співпраці з цими органами, якщо виникає
необхідність при проведенні оцінки та при застосуванні положень
цієї Рекомендації, і враховувати визначну роль, яку відіграє
Міжнародне бюро праці у сприянні створенню робочих місць на малих
та середніх підприємствах.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу