Рекомендація
про захист вимог працівників
у випадку неплатоспроможності роботодавця
N 180 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 3 червня 1992 року на свою сімдесят дев'яту
сесію,підкреслюючи важливість захисту вимог працівників у випадку
неплатоспроможності роботодавця та нагадуючи про відповідні
положення, які містяться у статті 11 Конвенції 1949 року про
охорону заробітної плати ( 993_146 ) та в статті II Конвенції 1925
року про відшкодування працівникам у разі нещасних випадків на
виробництві ( 993_043 ),зазначаючи, що після прийняття Конвенції 1949 року про
охорону заробітної плати ( 993_146 ) зростаючого значення набуло
економічне оздоровлення неплатоспроможних підприємств та що,
зважаючи на соціально-економічні наслідки, які спричиняє
неплатоспроможність, слід у міру можливості прикладати зусиль,
спрямованих на економічне оздоровлення підприємств та на
збереження робочих місць,зазначаючи, що з часів прийняття вищевказаних норм у
законодавстві та практиці багатьох держав-членів відбулися значні
зміни, завдяки яким поліпшився захист вимог працівників у випадку
неплатоспроможності роботодавця, та вважаючи своєчасним прийняття
Конференцією нових норм стосовно захисту вимог працівників,визнаючи, що гарантійні установи за умови правильної їх
організації забезпечують більш надійний захист вимог працівників,ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно захисту вимог
трудящих у випадку неплатоспроможності роботодавця, що є четвертим
пунктом порядку денного сесії,вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що
доповнює Конвенцію 1992 року про захист вимог працівників у
випадку неплатоспроможності роботодавця ( 993_286 ),ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча
дев'ятсот дев'яносто другого року нижченаведену Рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1992 року про захист вимог
працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.I. Визначення та методи застосування
1. 1) У цій Рекомендації термін "неплатоспроможність"
застосовується до ситуацій, у яких відповідно до національного
законодавства та практики відкривається процедура, яка стосується
активів роботодавців, з метою задоволення претензій кредиторів на
колективній основі.2) У цій Рекомендації держави-члени можуть поширювати
визначення терміну "неплатоспроможність" на інші ситуації, в яких
вимоги працівників не можуть бути задоволені з причини фінансового
становища роботодавця, зокрема на такі ситуації:a) коли підприємство закривається чи його діяльність
припиняється, чи воно самоліквідується;b) коли сума активів роботодавця не відповідає вимогам,
встановленим для відкриття процедури, що стосується
неплатоспроможності;c) коли у ході справи про задоволення вимог стосовно
заробітної плати на підставі зобов'язань, які випливають з
трудових відносин, виявляється, що роботодавець не має активів чи
цих активів недостатньо для сплати вказаного боргу;d) коли роботодавець помер, а його майно передане
управляючому, і належні суми не можуть бути виплачені з активів
успадкованого майна.3) Національне законодавство, правила чи практика визначають,
наскільки відповідає сума активів роботодавця вимогам,
встановленим для відкриття вказаної в параграфі 1. 1) процедури.2. Положення цієї Рекомендації можуть застосовуватися за
допомогою законодавства, правил чи у будь-який інший спосіб, який
відповідає національній практиці.II. Захист вимог працівників за допомогою привілею
Вимоги, що підлягають захисту
3. 1) Захистом за допомогою привілею повинні охоплюватися
такі вимоги:a) стосовно заробітної плати, оплати понаднормової роботи,
виплати комісійних та стосовно інших видів оплати праці за роботу,
виконану протягом встановленого періоду, що передує
неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин. Цей період
повинен встановлюватися національним законодавством та повинен
складати не менш як 12 місяців;b) стосовно виплат за оплачувані відпустки, право на які
виникло у зв'язку з роботою, виконаною протягом року настання
неплатоспроможності чи припинення трудових відносин, а також
протягом попереднього року;c) стосовно виплат, належних щодо інших видів оплачуваної
відсутності на роботі, премій у кінці року та інших премій,
передбачених національним законодавством, правилами, колективними
угодами чи індивідуальними трудовими контрактами, за встановлений
період, який повинен складати не менш як 12 місяців, що передують
об'яві про неплатоспроможність чи припинення трудових відносин;d) стосовно компенсаційних виплат, які належать працівнику
замість попередження про звільнення;e) стосовно вихідної допомоги, компенсації у зв'язку зі
звільненням без поважної причини та інших виплат, що належать
працівникам у випадку припинення трудових відносин;f) стосовно компенсації у зв'язку з виробничою травмою чи
професійним захворюванням, яка виплачується безпосередньо
роботодавцем.2) Захистом за допомогою привілею можуть охоплюватися такі
вимоги:a) стосовно внесків, що підлягають сплаті відповідно до
передбачених законом національних систем соціального забезпечення,
якщо їх несплата завдає шкоди правам працівників;b) стосовно внесків, які підлягають сплаті до приватних,
професійних чи міжпрофесійних систем соціального захисту чи до
систем соціального захисту підприємств, незалежно від передбачених
законом національних систем соціального забезпечення, якщо їх
несплата завдає шкоди правам працівників;c) стосовно допомог, на які працівники мали право до об'яви
про неплатоспроможність на підставі їхньої участі в системах
соціального захисту підприємства та які повинні виплачуватися
роботодавцем.3) Вказані в пунктах 1) та 2) вимоги, стосовно яких винесене
судове чи арбітражне рішення на користь трудящого протягом 12
місяців, що передують неплатоспроможності, підлягають захисту за
допомогою привілею, незалежно від вказаних у цих пунктах періодів
часу.Обмеження
4. Якщо сума привілейованої вимоги, що підлягає захисту,
обмежується національним законодавством, то для того щоб її розмір
не опускався нижче від соціально прийнятного рівня, в ній повинні
враховуватися такі елементи, як мінімальна заробітна плата,
частина заробітної плати, яка звільнена від вирахувань та
утримань, заробітна плата, на основі якої розраховуються внески до
фондів соціального забезпечення, чи середня заробітна плата в
галузі.Вимоги, які пред'являються після відкриття
судової процедури про неплатоспроможність
5. Якщо відповідно до національного законодавства
підприємство, яке є об'єктом судової процедури про
неплатоспроможність, отримує право на продовження діяльності, то
вимоги працівників стосовно заробітної плати за роботу, виконану
протягом періоду після дати, коли було ухвалене рішення про
продовження його діяльності, не повинні розглядатися в рамках цієї
процедури, а повинні задовольнятися у разі їхнього пред'явлення за
рахунок існуючих фондів.Процедури прискорення виплати
6. 1) Якщо процедура про неплатоспроможність не може
забезпечити швидку виплату на підставі привілейованих вимог
працівників, то повинна існувати процедура прискореної виплати,
яка б забезпечувала їх задоволення з існуючих фондів чи як тільки
такі фонди з'являться, не чекаючи закінчення процедури про
неплатоспроможність, у тому випадку, якщо прискорена виплата на
підставі вимог працівників не забезпечується гарантійною
установою.2) Прискорена виплата на підставі вимог працівників може бути
забезпечена таким чином:a) особа чи установа, відповідальна за управління майном
роботодавця, повинна здійснювати виплату згідно з вказаними
вимогами, як тільки вона впевниться у їх автентичності та в тому,
що вони підлягають задоволенню;b) у випадку виникнення спору працівник повинен мати
можливість довести обгрунтованість своєї вимоги через суд чи через
будь-який інший орган, до компетенції якого належить розгляд таких
спорів, з метою отримання виплати на підставі цієї вимоги
відповідно до a).3) Процедура прискореної виплати повинна охоплювати всю суму
привілейованих вимог чи принаймні частину цієї суми, яка
встановлюється національним законодавством.III. Захист вимог трудящих з допомогою
гарантійних установ
Сфера застосування
7. Захист вимог працівників з допомогою гарантійної установи
повинна мати найширшу сферу застосування.Принципи функціонування
8. Гарантійні установи можуть функціонувати згідно з такими
принципами:a) вони повинні бути з адміністративної, фінансової та
юридичної точок зору незалежними від роботодавця;b) роботодавці повинні брати участь у фінансуванні цих
установ, якщо тільки вони не фінансуються повністю державними
органами;c) вони повинні брати на себе відповідальність щодо
працівників, що підлягають захисту, незалежно від виконання
роботодавцем своїх зобов'язань щодо участі у їх фінансуванні;d) вони повинні брати на себе додаткову відповідальність за
зобов'язання неплатоспроможних роботодавців щодо вимог, захищених
гарантією, і в порядку суброгації мати можливість висувати від
свого імені вимоги тих працівників, яким вони виплатили належні їм
суми;e) фонди, що управляють гарантійними установами, окрім тих,
які створені за рахунок державних коштів, можуть використовуватися
лише з тією метою, з якою вони були створені.Вимоги, захищені за допомогою гарантії
9. 1) Гарантією можуть охоплюватися такі вимоги:
a) стосовно заробітної плати, оплати понаднормової роботи,
виплати комісійних та стосовно інших видів оплати за роботу,
виконану протягом встановленого періоду, який повинен складати не
менш як три місяці, що передують неплатоспроможності чи припиненню
трудових відносин;b) стосовно виплат за оплачувані відпустки, право на які
виникло у зв'язку з роботою, виконаною протягом року настання
неплатоспроможності чи припинення трудових відносин, а також
протягом попереднього року;c) стосовно премій у кінці року та інших премій, передбачених
національним законодавством, правилами, колективними угодами чи
індивідуальними трудовими контрактами, за встановлений період,
який повинен складати не менш як 12 місяців, що передують
неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин;d) стосовно виплат, належних у відношенні інших видів
оплачуваної відсутності на роботі за встановлений період, який
повинен бути не менш як три місяці, що передують
неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин;e) стосовно компенсаційних виплат, які належать працівнику
замість попередження про звільнення;f) стосовно вихідної допомоги, компенсації у зв'язку зі
звільненням без поважної причини та інших виплат, що належать
трудящим у випадку припинення трудових відносин;g) стосовно компенсації у зв'язку з виробничою травмою чи
професійним захворюванням, яка виплачується безпосередньо
роботодавцем.2) Гарантією можуть охоплюватися такі вимоги:
a) стосовно внесків, що підлягають сплаті відповідно до
передбачених законом національних систем соціального забезпечення,
якщо їх несплата завдає шкоди правам працівників;b) стосовно внесків, які підлягають сплаті до приватних,
професійних чи міжпрофесійних систем соціального захисту чи до
систем соціального захисту підприємств, незалежно від передбачених
законом національних систем соціального забезпечення, якщо їх
несплата завдає шкоди правам працівників;c) стосовно допомог, на які трудящі мали право до об'яви про
неплатоспроможність на підставі їхньої участі в системах
соціального захисту підприємства та які повинні виплачуватися
роботодавцем;d) стосовно заробітної плати чи будь-якого іншого виду
винагороди, що підпадає під положення цього пункту, з яких було
винесено судове чи арбітражне рішення на користь працівника
протягом трьох місяців, що передують неплатоспроможності.Обмеження
10. Якщо сума вимоги, захищеної з допомогою гарантійної
установи, обмежена, то для того щоб її розмір не опускався нижче
соціально прийнятного рівня, в ній повинні враховуватися такі
елементи, як мінімальна заробітна плата, частина заробітної плати,
яка звільнена від вирахувань та стягнень, заробітна плата, на
основі якої розраховуються внески у фонди соціального
забезпечення, чи середня заробітна плата у галузі.IV. Загальні для розділів II та III положення
11. Працівники чи їхні представники повинні отримувати
своєчасну інформацію та брати участь у консультаціях стосовно
розпочатих процедур про неплатоспроможність, що торкаються вимог
працівників.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, ЖеневаРекомендация
о защите требований трудящихся в случае
неплатежеспособности предпринимателя
N 180
(Женева, 23 июня 1992 года)
(неофициальный перевод)
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 3 июня 1992 года на свою семьдесят
девятую сессию,подчеркивая важность защиты требований трудящихся в случае
неплатежеспособности предпринимателя и напоминая о соответствующих
положениях, содержащихся в статье 11 Конвенции 1949 года об охране
заработной платы ( 993_146 ) и в статье 11 Конвенции 1925 года о
возмещении трудящимся при несчастных случаях на производстве
( 993_043 ),отмечая, что после принятия Конвенции 1949 года об охране
заработной платы ( 993_146 ) растущее значение стало придаваться
экономическому оздоровлению неплатежеспособных предприятий и что
ввиду социально-экономических последствий, которые влечет за собой
неплатежеспособность, требуется по мере возможности предпринимать
усилия, направленные на экономическое оздоровление предприятий и
на сохранение рабочих мест,отмечая, что со времени принятия вышеуказанных норм в
законодательстве и практике многих государств-членов произошли
существенные изменения, благодаря которым улучшилась защита
требований трудящихся в случае неплатежеспособности
предпринимателя, и считая своевременным принятие Конференцией
новых норм, касающихся защиты требований трудящихся,признавая, что гарантийные учреждения при правильной их
организации обеспечивают более надежную защиту требований
трудящихся,постановив принять ряд предложений по защите требований
трудящихся в случае неплатежеспособности предпринимателя, что
является четвертым пунктом повестки дня сессии,решив придать этим предложениям форму рекомендации,
дополняющей Конвенцию 1992 года о защите требований трудящихся в
случае неплатежеспособности предпринимателя ( 993_286 ),принимает сего двадцать третьего дня июня месяца тысяча
девятьсот девяносто второго года нижеследующую Рекомендацию,
которая может именоваться Рекомендацией 1992 года о защите
требований трудящихся в случае неплатежеспособности
предпринимателя.I. Определения и методы применения
1. 1) Применительно к настоящей Рекомендации термин
"неплатежеспособность" относится к ситуациям, при которых в
соответствии с национальным законодательством и практикой
открывается процедура, касающаяся активов предпринимателя, с целью
удовлетворения претензий кредиторов на коллективной основе.2) Применительно к настоящей Рекомендации государства-члены
могут распространить определение термина "неплатежеспособность" на
другие ситуации, в которых требования трудящихся не могут быть
удовлетворены в силу финансового положения предпринимателя, в
частности на следующие ситуации:a) когда предприятие закрывается или его деятельность
прекращается, или оно самоликвидируется;b) когда сумма активов предпринимателя не соответствует
требованиям, установленным для открытия процедуры, касающейся
неплатежеспособности;c) когда в ходе производства дела с целью удовлетворения
требований о заработной плате в силу обязательств, вытекающих из
трудовых отношений, выясняется, что предприниматель не имеет
активов или этих активов недостаточно для уплаты указанного долга;d) когда предприниматель скончался, а его имущество передано
управляющему, и причитающиеся суммы не могут быть выплачены из
активов наследственного имущества.3) Национальные законодательство, регламенты или практика
определяют, соответствует ли сумма активов предпринимателя
требованиям, установленным для открытия указанной в пункте 1.1
процедуры.2. Положения настоящей Рекомендации могут применяться
посредством законодательства, регламентов или любыми другими
способами, соответствующими национальной практике.II. Защита требований трудящихся посредством привилегии
Требования, подлежащие защите
3. 1) Защитой посредством привилегии должны охватываться
следующие требования:a) по заработной плате, оплате сверхурочной работы, выплате
комиссионных и по другим видам оплаты труда за работу, выполненную
в течение установленного периода, предшествующего
неплатежеспособности или прекращению трудовых отношений. Этот
период должен устанавливаться национальным законодательством и
должен составлять не менее 12 месяцев;b) по выплатам за оплачиваемые отпуска, право на которые
возникло в связи с работой, выполненной в течение года наступления
неплатежеспособности или прекращения трудовых отношений, а также в
течение предшествующего года;c) по выплатам, причитающимся в отношении других видов
оплачиваемого отсутствия на работе, по премиям в конце года и
другим премиям, предусмотренным национальным законодательством,
правилами, коллективными договорами или индивидуальными трудовыми
соглашениями, за установленный период, который должен составлять
не менее 12 месяцев, предшествующих объявлению о
неплатежеспособности или прекращению трудовых отношений;d) по выплатам компенсации, причитающейся работнику вместо
предупреждения об увольнении;e) по выходному пособию, компенсации в связи с увольнением
без уважительной причины и другим выплатам, причитающимся
трудящимся в случае прекращения трудовых отношений;f) по компенсации в связи с производственной травмой или
профессиональным заболеванием, если ответственность за ее уплату
несет непосредственно предприниматель.2) Защитой посредством привилегии могут охватываться
следующие требования:a) по взносам, подлежащим уплате в соответствии с
предусмотренными законом национальными системами социального
обеспечения, если их неуплата наносит ущерб правам трудящихся;b) по взносам, подлежащим уплате в частные, профессиональные
и межпрофессиональные системы социальной защиты или в системы
социальной защиты предприятий, независимо от предусмотренных
законом национальных систем социального обеспечения, если их
неуплата наносит ущерб правам трудящихся;c) по пособиям, на которые трудящиеся имели право до
объявления о неплатежеспособности в силу их участия в системах
социальной защиты предприятия и которые должны выплачиваться
предпринимателем.3) Указанные в подпунктах 1 и 2 требования, по которым
вынесено судебное или арбитражное решение в пользу трудящегося в
течение 12 месяцев, предшествующих неплатежеспособности, подлежат
защите посредством привилегии независимо от указанных в этих
подпунктах периодов времени.Ограничения
4. Если сумма подлежащего защите привилегированного
требования ограничивается национальным законодательством, то для
того, чтобы ее размер не опускался ниже социально приемлемого
уровня, в ней должны учитываться такие элементы, как минимальная
заработная плата, часть заработной платы, которая освобождена от
взысканий и удержаний, заработная плата, на основе которой
рассчитываются взносы в фонды социального обеспечения, или средняя
заработная плата в отрасли.Требования, предъявляемые после открытия
судебной процедуры о неплатежеспособности
5. Если в соответствии с национальным законодательством
предприятие, являющееся объектом судебной процедуры о
неплатежеспособности, получает право на продолжение деятельности,
то требования трудящихся в отношении заработной платы за работу,
выполненную в течение периода после даты, когда было принято
решение о продолжении его деятельности, не должны рассматриваться
в рамках данной процедуры, а должны удовлетворяться по их
предъявлению за счет существующих фондов.Процедуры ускоренной выплаты
6. 1) Если процедура о неплатежеспособности не может
обеспечить быстрой выплаты по привилегированным требованиям
трудящихся, то должна существовать процедура ускоренной выплаты,
обеспечивающая их удовлетворение из имеющихся фондов или как
только такие фонды появятся, не дожидаясь окончания процедуры о
неплатежеспособности, в том случае, если ускоренная выплата по
требованиям трудящихся не обеспечивается гарантийным учреждением.2) Ускоренная выплата по требованиям трудящихся может быть
обеспечена следующим образом:a) лицо или учреждение, ответственное за управление
имуществом предпринимателя, должно производить выплату по
указанным требованиям, как только оно убедится в их подлинности и
в том, что они подлежат удовлетворению;b) в случае возникновения спора трудящийся должен иметь
возможность доказать обоснованность своего требования через суд
или через любой другой орган, в компетенцию которого входит
рассмотрение таких споров, в целях получения платежа по этому
требованию в соответствии с абзацем "a".3) Процедура ускоренной выплаты должна охватывать всю сумму
привилегированных требований или по крайней мере часть этой суммы,
которая устанавливается национальным законодательством.III. Защита требований трудящихся при помощи
гарантийных учреждений
Сфера применения
7. Защита требований трудящихся при помощи гарантийного
учреждения должна иметь как можно более широкую сферу применения.Принципы функционирования
8. Гарантийные учреждения могут функционировать согласно
следующим принципам:a) они должны быть с административной, финансовой и
юридической точек зрения независимы от предпринимателя;b) предприниматели должны участвовать в финансировании этих
учреждений, если только они не финансируются полностью
государственными органами;c) они должны принимать на себя ответственность в отношении
трудящихся, подлежащих защите, независимо от выполнения
предпринимателем своих обязательств по участию в их
финансировании;d) они должны принимать на себя субсидарную ответственность
по обязательствам неплатежеспособных предпринимателей в отношении
требований, защищенных гарантией, и в порядке суброгации иметь
возможность предъявлять от своего имени требования тех трудящихся,
которым они выплатили причитающиеся суммы;e) фонды, управляемые гарантийными учреждениями, помимо тех,
которые образованы за счет государственных средств, могут
использоваться только для тех целей, для которых они были созданы.Требования, защищенные посредством гарантии
9. 1) Гарантией охватываются следующие требования:
a) по заработной плате, оплате сверхурочной работы, выплате
комиссионных и по другим видам оплаты труда за работу, выполненную
в течение установленного периода, который должен составлять не
менее трех месяцев, предшествующих неплатежеспособности или
прекращению трудовых отношений;b) по выплатам за оплачиваемые отпуска, право на которые
возникло в связи с работой, выполненной в течение года наступления
неплатежеспособности или прекращения трудовых отношений, а также в
течение предшествующего года;c) по премиям в конце года и другим премиям, предусмотренным
национальным законодательством, коллективными договорами или
индивидуальными трудовыми соглашениями, за установленный период,
который должен составлять не менее 12 месяцев, предшествующих
неплатежеспособности или прекращению трудовых отношений;d) по выплатам, причитающимся в отношении других видов
оплачиваемого отсутствия на работе за установленный период,
который должен быть не менее трех месяцев, предшествующих
неплатежеспособности или прекращению трудовых отношений;e) по выплате компенсации, причитающейся работнику вместо
предупреждения об увольнении;f) по выходному пособию, компенсации в связи с увольнением
без уважительной причины и по другим выплатам, причитающимся
трудящимся в случае прекращения трудовых отношений;g) по компенсации в связи с производственной травмой или
профессиональным заболеванием, если ответственность за ее уплату
несет непосредственно предприниматель.2) Гарантией могут охватываться следующие требования:
a) по взносам, подлежащим уплате в соответствии с
предусмотренными законом национальными системами социального
обеспечения, если их неуплата наносит ущерб правам трудящихся;b) по взносам, подлежащим уплате в частные, профессиональные
и межпрофессиональные системы социальной защиты или в системы
социальной защиты предприятий, независимые от предусмотренных
законом национальных систем социального обеспечения, если их
неуплата наносит ущерб правам трудящихся;c) по пособиям, на которые трудящиеся имели право до
объявления о неплатежеспособности в силу их участия в системах
социальной защиты предприятия и которые должны выплачиваться
предпринимателем;d) в отношении заработной платы или любого другого вида
вознаграждения, подпадающих под положения настоящего пункта, по
которым было вынесено судебное или арбитражное решение в пользу
трудящегося в течение трех месяцев, предшествующих
неплатежеспособности.Ограничения
10. Если сумма требования, защищенного при помощи
гарантийного учреждения, ограничена, то для того, чтобы ее размер
не опускался ниже социально приемлемого уровня, в ней должны
учитываться такие элементы, как минимальная заработная плата,
часть заработной платы, которая освобождена от взысканий и
удержаний, заработная плата, на основе которой рассчитываются
взносы в фонды социального обеспечения, или средняя заработная
плата в отрасли.IV. Общие для разделов II и III положения
11. Трудящиеся или их представители должны получать
своевременную информацию и участвовать в консультациях
относительно начатых процедур о неплатежеспособности,
затрагивающих требования трудящихся.
-
скопійовано
-
