open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

ПРЕЗИДІЯ ЗАПОРІЗЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

від 12.07.89


(Витяг)

Вироком Кам'янсько-Дніпровського районного народного суду К.
засуджено за ч. 2 ст. 215 КК України ( 2002-05 ) до трьох років
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами на такий же строк. Касаційна інстанція залишила цей вирок
без змін.

К. визнано винним у тому, що він керував мотоциклом, не маючи
відповідних прав, і в складних дорожніх умовах не обрав швидкості,
яка б забезпечила безпеку руху, внаслідок чого не справився з
керуванням і вчинив наїзд на залізобетонну опору, що призвело до
загибелі пасажира І.

За протестом заступника Голови Верховного Суду України судові
рішення змінено з таких підстав.

Винність К. у порушенні правил безпеки руху, що потягло
смерть потерпілого, повністю доведена зібраними у справі доказами,
і його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 215 КК України
( 2002-05 ). Призначене основне покарання відповідає даним про
особу засудженого тяжкості наслідків, що настали.

А от додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати
транспортними засобами суд призначив К. безпідставно. У п. 5
постанови N 7 ( v0007700-82 ) Пленуму Верховного Суду України від
24 грудня 1982 р. "Про практику застосування судами України
законодавства про автотранспортні злочини" роз'яснено, що таке
додаткове покарання може бути призначено і особам, позбавленим цих
прав в адміністративному порядку, крім тих, котрі таких прав не
мали. А у засудженого таких прав не було.

Тому президія обласного суду виключила з судових рішень щодо
К. додаткове покарання.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993
р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу