open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

ПРЕЗИДІЯ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

від 08.07.88


(Витяг)

Вироком Ізюмського міського народного суду Н. засуджено за ч.
2 ст. 215 КК України ( 2002-05 ) до чотирьох років шести місяців
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на п'ять років; за ч. 1 ст. 215-3 КК України - до
одного року позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі
ст. 42 КК України ( 2001-05 ) - до п'яти років позбавлення волі у
колонії-поселенні для осіб, які вчинили злочин з необережності, з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на
п'ять років.

Н. визнано винним у тому, що він у нетверезому стані вчинив
угон автомобіля. Прямуючи вулицею, він не справився з рульовим
управлінням, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з
автомобілем під керуванням Н-го.

Внаслідок зіткнення потерпілому Н-му було заподіяно тяжкі
тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні.

Ухвалою судової колегії Харківського обласного суду вирок
змінено: покарання, призначене Н. за ч. 2 ст. 215 КК України
( 2002-05 ), пом'якшено до трьох років позбавлення волі і цей же
строк позбавлення волі визначено за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 215 і ч. 1 ст. 215-3 КК України, з наданням
відстрочки виконання вироку строком на два роки на підставі ст.
46-1 КК України ( 2001-05 ).

Голова Верховного Суду України вніс до президії обласного
суду протест, у якому порушив питання про скасування ухвали
касаційної інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного Н.
покарання і направлення справи на новий касаційний розгляд.

Президія протест задовольнила, вказавши на таке.

Погодившись з висновком суду про винність Н. і з
кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 215 і ч. 1 ст. 215-3 КК
України ( 2002-05 ), судова колегія обласного суду визнала, що
засудженому призначено надто суворе покарання, оскільки при
вирішенні цього питання не було раховано, що останній притягається
до кримінальної відповідальності вперше, позитивно
характеризується за місцем роботи і проживання, має на утриманні
неповнолітню дитину. Враховуючи ці пом'якшуючі відповідальність
обставини, судова колегія обласного суду пом'якшила засудженому
покарання.

Проте, приймаючи таке рішення, касаційна інстанція не
мотивувала застосування до засудженого ст. 46-1 КК України
( 2001-05 ) і залишила поза увагою ту обставину, що Н., який був
міліціонером у відділі позавідомчої охорони при Ізюмському МВС,
вчинив два злочини у стані алкогольного сп'яніння. Не було
враховано й те, що потерпілий Н-й внаслідок травмування перебував
на стаціонарному лікуванні з приводу тяжких тілесних ушкоджень і
на момент касаційного розгляду справи помер.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при визначенні
засудженому міри покарання враховував як пом'якшуючі, так і
обтяжуючі відповідальність обставини. А судова колегія обласного
суду, приймаючи рішення про пом'якшення покарання, послалась лише
на пом'якшуючі відповідальність обставини. Цим самим допущено
порушення вимог ст. 39 КК України ( 2001-05 ) про те, що при
призначенні покарання необхідно враховувати характер і ступінь
суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного,
обставини справи, які пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Оскільки питання про пом'якшення Н. покарання вирішено
однобічно, без урахування визнаних судом обтяжуючих
відповідальність обставин і належного мотивування, ухвалу
касаційної інстанції скасовано з направленням справи на новий
касаційний розгляд.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993
р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу