Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 грудня 2019 року

у справі № 758/1861/18

Цивільна юрисдикція

Щодо права звернення до суду у разі відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Слаф Реагент», треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Комплексний фінансовий сервіс», ОСОБА_3 про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії. Бездіяльність учасників товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про його звільнення, як директора товариства, є грубим порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Рішенням районного суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_1 із ТОВ «Слаф Реагент» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «Слаф Реагент» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Виключено з ЄДРПОУ з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Слаф Реагент».

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначає, що апеляційним судом не застосовано Закон України «Про господарські товариства» та ч. 2 ст. 38 КЗпП України та не враховано, що позивач ухилився від проведення загальних зборів із питання свого звільнення у встановленому законодавством та статутом товариства порядку, а тому його право на звільнення не є порушеним. Позивач порушив вимоги законодавства та статуту товариства щодо скликання та проведення загальних зборів, не вказавши дату, час та місце проведення зборів. Закон України «Про господарські товариства», ст.ст. 145, 159 ЦК України передбачають виключну компетенцію загальних зборів на звільнення директора та певну процедуру, яка не була дотримана позивачем.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із неприйняттям загальними зборами учасників ТОВ «Слаф Реагент» рішення про звільнення позивача за власним бажанням, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Місцевий суд зазначав, що ефективним способом захисту у цій справі є зобов`язання засновників відповідача скликати загальні збори учасників товариства для прийняття рішення щодо звільнення директора за власним бажанням.

Такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки скликання позачергових загальних зборів учасників товариства не відповідає передбаченим законом способам захисту порушеного права та є прерогативою виключно голови товариства, його виконавчого органу та учасників товариства, в той час як спонукання у судовому порядку до скликання загальних зборів є втручанням у внутрішньогосподарську діяльність суб`єкта господарювання.

Зазначене відповідає приписам ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», за змістом якої скликання та проведення загальних зборів товариства відноситься до виключної компетенції голови товариства, його виконавчого органу та учасників товариства, як носіїв відповідних корпоративних прав.

Висновки: відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Ключові слова: звільнення генерального директора, збори учасників господарського товариства