Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 грудня 2019 року

у справі № 569/11865/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо припинення поруки за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк»), ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена згідно з приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Рішенням міського суду позов ОСОБА_1 задоволено. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника, зокрема збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, відбулась без згоди поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, встановивши, що банком не пред`явлено до позивача як до поручителя вимогу про виконання зобов`язання за договором поруки в межах строку її дії, суд дійшов висновку припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ПАТ «БМ Банк» відхилено, рішення міського суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ПАТ «БМ Банк» зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміни строку виконання основного зобов`язання не відбулося, оскільки повідомлення про дострокове припинення зобов`язань та вимоги про сплату всієї суми заборгованості відсутні, а тому судами неправильно застосовано приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Щодо відсутності підстав для визнання поруки припиненою відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявник зазначає, що дії банку стосовно зміни 05 листопада 2008 року відсоткової ставки за кредитним договором визнані неправомірними рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2012 року у справі № 1715/16346/12, а тому відсоткова ставка залишилась у розмірі, визначеному у кредитному договорі.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Висновки: аналіз норми ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання).Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Ключові слова: підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, погашення основної суми кредиту, збільшення обсягу відповідальності поручителя