Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 жовтня 2019 року

у справі № 634/976/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо здійснення постійного догляду за смертельно хворими членами родини як підстави визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено наданих нею доказів, зокрема медичних довідок, свідоцтв про смерть її родичів, документів щодо визначення їй робочого часу, не відображено мотивів їх прийняття чи відмови у прийнятті та результатів їх оцінки. Суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили обставини, на які вона посилалася, зокрема підставами для пропуску строку прийняття спадщини стала хвороба трьох членів її сім'ї, а не двох, як зазначено місцевим судом. Також судами не враховано, що матеріали справи не містять доказів, які б спростували факт догляду за хворими родичами саме нею, а не іншими особами. Місцевим судом необґрунтовано визнано неповажними причини пропуску строку на прийняття спадщини, на які вона не посилалась, а також неправомірно не застосовано Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці як нормативно-правового акта і безпідставно застосовано положення цивільного законодавства, що не поширюються на спірні правовідносини.

Правова позиція Верховного Суду: для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Висновки: заявником не надано доказів того, що саме хвороби родичів завадили їй здійснити юридично значимі дії протягом строку, встановленого законом. Сам по собі факт наявності хвороб у родичів заявника не доводить того, що вона особисто здійснювала догляд за ними і це стало непереборною перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини. Судами також встановлено, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини заявник, хоча й із зміненим графіком роботи, однак продовжувала працювати, тобто мала об`єктивну можливість скористатися наданим їй законом правом щодо прийняття спадщини.

Ключові слова: подовження строків, умови прийняття спадщини, добросовісність спадкоємців, доведення необхідності догляду за хворими членами сім’ї