open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 461/2328/16-ц
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 листопада 2019 року

у справі № 461/2328/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо переходу права власності на земельну ділянку одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості

Фабула справи: міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка, відноситься до земель комунальної власності та належить територіальній громаді міста. Розпорядження вказаною земельною ділянкою може здійснюватися виключно територіальною громадою міста в особі міської ради шляхом прийняття рішень (ухвал) на засіданнях сесії міської ради. Будь-який інший спосіб розпорядження вказаною земельною ділянкою суперечить вимогам діючого законодавства, порушує публічний порядок та моральні засади суспільства. Позивач вказував, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста поза її волею на підставі рішення районного суду, яке було скасовано.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках кожен одноквартирний будинок та земельну ділянку, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку. Вважаючи, що відчуження земельної ділянки на користь відповідачів є неправомірним, міська рада просила суд витребувати з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки.

Рішенням районного суду позов міської ради задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначають, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що спірна земельна ділянка як об`єкт права власності у власності позивача не перебувала. Крім того, на спірній земельній ділянці розміщено житловий будинок, який належить відповідачам на праві власності, яке позивачем не оспорюється. Отже, повернення земельної ділянки у фактичне володіння позивача є неможливим з огляду на розміщення на земельній ділянці житлового будинку, належного на праві власності відповідачам.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст.ст. 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 328 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у разі, якщо майно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Положення зазначеної статті застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

За віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року), якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, порядок, передбачений ст.ст. 387, 388 ЦК України щодо витребування власником майна із чужого незаконного володіння, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки відповідачі у справі набули разом із правом власності на житловий будинок право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будинком та є необхідною для його обслуговування, на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Висновки: перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею.

З переходом до відповідачів права власності на будинок і, відповідно, на земельну ділянку, міська рада втратила право власності на неї та статус власника цієї земельної ділянки. Крім того, відповідачі набули право власності на будинок та спірну земельну ділянку у передбачений законом спосіб, за відплатним договором купівлі-продажу.

Ключові слова: виникнення права власності на земельну ділянку, принцип слідування землі за будівлею, власність територіальної громади

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: