open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Пов'язані правові позиції
Правова позиція /23.01.2020/ Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 січня 2020 року у справі № 440/793/19 Правова позиція /24.04.2019/ Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 Правова позиція /11.02.2019/ Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16 Правова позиція /23.11.2016/ Правова позиція Верховного Суду України згідно з Постановою від 23 листопада 2016 року у справі № 668/477/15-ц Правова позиція /31.10.2018/ Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц Правова позиція /05.10.2016/ Правова позиція Верховного Суду України згідно з Постановою від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
В цій справі Великою Палатою Верховного Суду відступлено від інших правових висновків Справа № 368/54/17
Пов'язані правові позиції
Правова позиція /23.01.2020/ Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 січня 2020 року у справі № 440/793/19 Правова позиція /24.04.2019/ Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 Правова позиція /11.02.2019/ Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16 Правова позиція /23.11.2016/ Правова позиція Верховного Суду України згідно з Постановою від 23 листопада 2016 року у справі № 668/477/15-ц Правова позиція /31.10.2018/ Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц Правова позиція /05.10.2016/ Правова позиція Верховного Суду України згідно з Постановою від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц
В цій справі Великою Палатою Верховного Суду відступлено від інших правових висновків

Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 листопада 2019 року

у справі № 368/54/17

Цивільна юрисдикція

Щодо спадкування права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою

Фабула справи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Управління Держгеокадастру, в якому просили визнати за ними право довічного успадковуваного володіння двох земельних ділянок, площею 18,85 га та площею 3,74 га кожному, для ведення селянського фермерського господарства згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4. При цьому позивачі вказували, що до смерті ОСОБА_4 вони проживали з ним разом та вели спільне господарство.

Позов мотивовано тим, що згідно із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства є земельна ділянка, яка передається у власність або у постійне користування осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив суд в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4, визнати за ним, ОСОБА_3 право довічного успадковуваного володіння на 1/3 частини земельної ділянки площею 18,85 га та на 1/3 частини земельної ділянки площею 3,74 га для ведення селянського фермерського господарства на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, також посилаючись на вказаний державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею.

Рішенням районного суду первісний позов задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в первісному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зустрічному позові ОСОБА_3.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що позивачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 - засновника селянського (фермерського) господарства «Сльзко», які прийняли спадщину, до складу якої входить і це господарство, при цьому, позивачі продовжують користуватися спірною земельною ділянкою, а отже вищевказане рішення суду першої інстанції було ухвалено у відповідності з вимогами законодавства.

Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст.ст. 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

П. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

73. Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

  1. п. 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
  2. п. 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

  1. особисті немайнові права;
  2. право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
  3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
  4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
  5. права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, крім тих, перелік яких визначено у ст. 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Висновки: право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Ключові слова: державний акт, користування земельною ділянкою

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: