Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 листопада 2019 року

у справі № 629/847/15-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 348 КК України

Фабула справи: вироком суду ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України та ст. 348 КК України. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційні скарги та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Цим же вироком ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 348 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.

Мотивація касаційної скарги: потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, а також прокурор вказували, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок за ст. 348 КК України, дійшов помилкового висновку, пославшись, зокрема, на необізнаність обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що працівник правоохоронного органу ОСОБА_4 виконував службові обов`язки за зверненням ОСОБА_9, тому що це не виключає факту перебування працівника міліції на службі та виконання ним своїх службових обов`язків.

Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що факт необізнаності особи про виконання працівником міліції конкретних службових обов`язків не виключає можливої наявності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ст. 348 КК України.

При кваліфікації за ст. 348 КК України кримінальна відповідальність настає, якщо злочин вчинено з метою не допустити чи припинити правомірну діяльність потерпілого у зв`язку з виконанням ним зазначеного обов`язку, змінити характер останньої, а так само з мотивів помсти за неї незалежно від часу, що минув з моменту виконання потерпілим своїх обов`язків до моменту вбивства.

Факт попереднього знайомства з працівником правоохоронного органу, так само, як і поінформованість про те, що померлий ОСОБА_9 звернувся до міліції з відповідною заявою, не свідчить про наявність або відсутність умислу на посягання на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.

Окрім цього судам необхідно враховувати, що склад злочину, передбачений ст. 348 КК України, є спеціальною нормою до загальної норми, яка міститься у ст. 115 цього Кодексу. Така спеціальна норма виділена за ознакою спеціального потерпілого та тим, що посягання на життя працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів здійснюється у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків. У випадку відсутності у вчиненому спеціальних ознак, за якими виділена відповідна норма (в даному випадку ст. 348 КК України), застосуванню може підлягати загальна норма. Суд звертає увагу, що у випадку наявності кваліфікуючих ознак, визначених ч. 2 ст. 115 КК України, як-от вбивство двох або більше осіб, вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення тощо, застосуванню може підлягати ч. 2 ст. 115 КК України.

Висновки: суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 348 КК України, характеризується умисною формою вини. Обвинувачений повинен усвідомлювати, що посягає на життя працівника правоохоронного органу саме у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків. Однак суб`єктивна сторона цього складу злочину не пов`язана з точною обізнаністю винного зі змістом тих службових обов`язків, які в даний момент виконує потерпілий. Достатньо, щоб винний усвідомлював сам факт того, що працівник правоохоронного органу здійснює свої службові повноваження.

Ключові слова: кваліфікація вбивства працівника правоохоронних органів, розмежування злочинів, розмежування умисного вбивства і вбивства працівника правоохоронних органів, спеціальний склад злочину, форма вини