Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 вересня 2019 року

у справі № 464/1509/17

Цивільна юрисдикція

Щодо повернення дарунку в натурі на підставі ч. 1 ст. 727 ЦК України

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування квартири.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами було укладено договір дарування квартири. В подальшому, ставши власником цієї квартири, ОСОБА_2 (обдаровуваний) примусово виселив її з подарованої йому квартири. При цьому добиваючись виселення, ОСОБА_2 наніс їй побої, у зв'язку з чим ВП ГУНП зареєстровано кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Враховуючи те, що син позивача - відповідач у справі вчинив щодо ОСОБА_1 злочин, вона вважає, що має право на розірвання договору дарування квартири.

Заочним рішенням районного суду позовні вимоги задоволено.

Ухвалою районного суду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення районного суду залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення районного суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказав, що він не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справу в суді першої інстанції. Стверджує, що жодного умисного чи необережного злочину проти здоров'я ОСОБА_1 ніколи не вчиняв.

ОСОБА_1 пропущено встановлений ст. 728 ЦК України річний строк позовної давності звернення до суду з позовними вимогами про розірвання договору дарування.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що на час звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом, квартира, яка є предметом спірного договору, належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Тобто на час звернення до суду майно не є збереженим, що є умовою для визнання договору дарування розірваним.

Правова позиція Верховного Суду: згідно ч. 4 ст. 727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.

Таке право дарувальника на розірвання договору дарування є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору.

За таких обставин слід дійти висновку, що розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка в натурі, тобто коли дарунок на момент предявлення такої вимог є збереженим.

Системний аналіз статті 727 ЦК України, дає підстави дійти висновку про те, що предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживною, відповідної цінності для дарувальника.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що якщо річ була відчужена третій особі, її повернення не є можливим. Дарувальник може вимагати розірвання договору дарування лише у тому разі, коли дарунок на момент пред'явлення вимоги є збереженим, тобто знаходиться у власності обдаровуваного і його стан відповідає його призначенню. Наявність у обдаровуваного права власності на предмет дарунку є невід'ємною складовою збереженості дарунку на момент пред'явлення дарувальником вимоги про розірвання договору.

Збереженість дарунка передбачає знаходження дарунка у власності саме обдаровуваного, а не лише його фізична наявність як речі - предмета матеріального світу. Відсутність дарунка у власності обдаровуваного не відповідатиме критерію збереженості дарунка (ч. 4 ст. 727 ЦК України).

Висновки: якщо обдаровуваному не належить дарунок на праві власності на момент розірвання договору дарування, то за відсутністю речі (збереженості майна) правові наслідки, для повернення дарунку в натурі на підставі ч. 1 ст. 727 ЦК України не виникають.

Ключові слова: умисні тілесні ушкодження, нерухоме майно