open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 911/3483/16
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 квітня 2018 року

у справі № 911/3483/16

Господарська юрисдикція

Щодо стягнення невнесеної покупної вартості об’єкту лізингу у разі розірвання договору лізингу

Фабула справи: ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" (далі – ПП "Білдгрупменеджмент") про стягнення 379 994,38 грн., з яких: 114 306,38 грн. - основна сума заборгованості за договором про фінансовий лізинг, 120 969,09 грн. - плата за фактичний час користування об’єктом лізингу, 51 884,10 грн. - збитки, 8316,80 грн. - три відсотки річних, 84 518,01 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору про фінансовий лізинг не сплатив лізингові платежі за квітень - червень 2014 року, тобто припинив виконувати своїх зобов’язання, у зв’язку з чим на вимогу позивача договір був розірваний з 01.07.2014 року. Однак, відповідач після розірвання договору об’єкт лізингу не повернув, заборгованість за договором не сплатив та продовжував користуватися об’єктом лізингу, у зв’язку з чим має сплатити суму заборгованості зі сплати лізингових платежів за квітень - червень 2014 року та компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об’єктом лізингу після розірвання договору. За твердженням позивача він також поніс витрати, пов’язані з вилученням об’єкту лізингу у відповідача (витрати на супроводження процесу розшуку та повернення об’єкту лізингу, представництва інтересів позивача для вчинення виконавчого напису нотаріуса, у виконавчому провадженні, в суді, на оплату юридичних послуг), які, на думку відповідача є його збитками, що мають бути відшкодовані відповідачем. Крім того, позивач за порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання зі сплати лізингових платежів нарахував та пред’явив до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Білдгрупменеджмент" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" 114306,38 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу, 120969,09 грн. лізингових платежів за фактичний час користування об’єктом лізингу, 8316,80 грн. 3% річних, 84518,01 грн. інфляційних втрат та 4 921,66 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Білдгрупменеджмент" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" 57 194,76 грн. боргу, 4158,47 грн. 3% річних, 45 091,25 грн. інфляційних втрат та 1 595,98 грн. судового збору за подання позову. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Порше Лізинг Україна" зазначає про те, що відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі в повному обсязі відповідно до Плану відшкодування, який є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору про фінансовий лізинг, та зобов’язаний був їх сплачувати до моменту розірвання зазначеного договору та повернення об’єкту лізингу, оскільки в силу вимог закону взяті на себе зобов’язання мають виконуватися стороною договору в повному обсязі.

Правова позиція Верховного Суду: як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

У ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Умовами п. 4.2. розділу 4 "Власність" Умов лізингу визначено, що право власності на об’єкт лізингу перейде до лізингоодержувача (відповідача) після завершення строку дії цього Контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом та виконання всіх зобов’язань лізингоодержувачем.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг з квітня 2014 року припинив сплачувати лізингові платежі, вимоги позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п.п. 8.3.1., 8.3.2., 12.6.1, 13.30. договору фінансового лізингу, та розірвав договір в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу, яка складається з частини лізингових платежів у вигляді процентів та комісій за квітень-червень 2014 року у розмірі 57 194,76 грн., з яких: 18791,54 грн. - за рахунком-фактурою від 01.04.2014 року, 19110,90 грн. - за рахунком-фактурою від 05.05.2014 року та 19292,32 грн. - за рахунком-фактурою від 03.06.2014 року.

Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача лізингових платежів за квітень - червень 2014 року підлягають задоволенню повністю, оскільки відповідач за умовами договору фінансового лізингу зобов’язався сплачувати лізингові платежі в повному обсязі та зобов’язаний був їх сплачувати до моменту розірвання зазначеного договору та повернення об’єкту лізингу. Однак, зазначені твердження позивача не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції про те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об’єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача.

Висновки: наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов’язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об’єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв’язку з припиненням зустрічного зобов’язання лізингодавця по переданню у майбутньому об’єкта лізингу у власність.

Ключові слова: дострокове розірвання договору, дострокове закінчення строку лізингу, заборгованість за лізинговими платежами, умови договору фінансового лізингу

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: