Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 жовтня 2019 року

у справі № 390/669/17

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості припинення іпотеки у разі продажу іпотечного майна з аукціону

Фабула справи: ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначило, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_2 як фізичною особою укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит. У забезпечення виконання цього договору між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 як фізичною особою укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку передано комплекс зі спорудами.

Позичальник не виконував зобов`язання щодо повернення кредита, тому рішенням суду першої інстанції від 24 червня 2010 року у справі № 2-1604/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 21 вересня 2010 року, позов АКІБ «УкрСиббанк» задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 636 229,97 гривень.Вказане рішення позичальник не виконав і борг не сплатив.

Позивач зазначає, що у 2010 році на підставі постанови суду першої інстанції від 21 грудня 2010 року розпочато процедуру банкрутства ФОП ОСОБА_2. У межах цієї процедури ліквідатором проведено аукціон з реалізації майна боржника, на якому продано комплекс зі спорудами ОСОБА_4. Такі дії здійснені без погодження із іпотекодержателем, а отримані від продажу майна кошти на рахунок банку не надходили. Згідно з відомостями Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи предмет іпотеки на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом районного нотаріального округу.

Оскільки іпотека зберегла силу для нового власника, банк просив у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 у загальному розмірі 2 275 271,37 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - комплекс зі спорудами, який належить на праві власності ОСОБА_1, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України № 898-IV «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові з інших правових підстав.

Мотивація касаційної скарги: ПАТ «УкрСиббанк» вказує, що підстави припинення іпотеки визначені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку» і у цій статті не зазначено про те, що іпотека припиняється у зв`язку зі спливом позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за основним зобов`язанням чи вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правова позиція Верховного Суду: підстави припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Згідно з цією статтею у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за цим Законом здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Системний аналіз ст.ст. 17, 33 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що припиняє іпотеку реалізація іпотечного майна, здійснена у один із способів, визначених цим Законом.

Одночасно ст. 30 Закону України № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону, чинній на час відкриття ліквідаційної процедури щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , встановлювала, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон).

Таким чином, продаж майна з аукціону у межах ліквідаційної процедури є його реалізацією у порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У ст.ст. 25, 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону, чинній на час відкриття ліквідаційної процедури щодо ФОП ОСОБА_2, визначали, що формувати ліквідаційну масу повноважний виключно ліквідатор. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у тій же редакції з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Верховний Суд України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 виклав правовий висновок, згідно з яким у правовідносинах щодо реалізації іпотечного майна Закон України «Про іпотеку» є спеціальним і положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовуються до цих правовідносин з урахуванням його вимог.

Висновки: визначена у ст. 17 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» підстава припинення іпотеки - реалізація предмета іпотеки у порядку цього Закону - не є тотожною продажу майна на аукціоні відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а зняття обтяження зі спірного майна у порядку ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можна ототожнювати із припиненням іпотеки, так як обтяження тягне за собою лише обмеження права розпорядження майном.

Ключові слова: право власності на іпотечне майно, основне зобов'язання, належне виконання зобов’язання