Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 листопада 2019 року

у справі № 345/2618/16-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо звільнення особи від відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 було звільнено від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності. Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що всупереч положенням ч. 4 ст. 286 і ч. 3 ст. 288 КПК України заявлене ним клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності невідкладно не розглянуто та не звільнено його від кримінальної відповідальності.

Правова позиція Верховного Суду: п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання, в якому просив кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Україниу зв`язку із закінчення строків давності.

Вирішуючи клопотання, суд у вироку правильно зазначив, що з дня вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке віднесено до злочинів невеликої тяжкості, і до дня розгляду справи пройшло більше трьох років, протягом цього строку він не вчинив нового злочину та не ухилявся від слідства або суду, а тому строки давності спливли.

Висновки: всупереч вимогам закону, згідно з якими звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду, ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із закінченням строків давності не від кримінальної відповідальності, а від призначеного покарання за правилами ч. 5 ст. 74 КК України.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди в порядку цивільного судочинства.

Ключові слова: дорожньо-транспортна пригода, підстави зняття обвинувачення, обвинувальний акт, порушення вимог процесуального закону, недотримання порядку звільнення від відповідальності