Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 01 листопада 2019 року

у справі № 925/896/18

Господарська юрисдикція

Щодо розподілу судових витрат у договорі про переведення боргу

Фабула справи: ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі - АТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), звернулося до суду з позовом до ТОВ «Сміла Енергоінвест» про стягнення 2 932 959,95 грн з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу.

Справа розглядалась судами неодноразово. В процесі судового розгляду АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Сміла Енергоінвест» та КП «Смілакомунтеплоенерго», уклали договір, відповідно до якого первісний боржник за згодою кредитора переводить борг на нового боржника – КП «Смілакомунтеплоенерго».

Остаточним рішенням суду позов було задоволено. У зв’язку з тим фактом, що в договорі переведення боргу було вказано суми судового збору, новий відповідач повинен був відшкодувати і судовий збір, як витрати пов`язані з виконанням зобов`язання.

Мотивація касаційної скарги: КП «Смілакомунтеплоенерго» вказує, що переведення боргу може мати місце лише щодо зобов`язання, яке випливає із умов договору купівлі-продажу природного газу і тому не може стосуватися судового збору, стягнутого за рішенням суду.

Правова позиція Верховного Суду: ст. 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Ч.ч. 1 та 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторін виконавчого провадження. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.

Правовідносини сторін набули правової природи відносин стягувача та боржника за рішенням суду на стадії виконання судового рішення, оскільки відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають на відміну від договірного зобов`язання.

Отже, заміна стягувача або боржника після набрання законної сили рішенням суду може відбуватися виключно в межах даної справи згідно з правилами Господарського процесуального кодексу України, тому вказаний договір про переведення боргу не може бути правовою підставою для заміни боржника на стадії виконання судового рішення.

Висновки: переведення боргу не може стосуватися судового збору, стягнутого за рішенням суду, оскільки включення суми судового збору до договору переведення боргу є дублюванням судового рішення, а обов`язок сплатити в примусовому порядку вказану суму випливає саме з рішення суду, а не з умов первісного зобов`язання (договору купівлі-продажу), яке не може змінюватися у зв`язку із заміною сторони договору.

Ключові слова: судові витрати, заміна боржника у виконавчому провадженні, розподіл судових витрат