Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 31 жовтня 2019 року

у справі № 266/3228/16-а

Адміністративна юрисдикція

Щодо недопустимості втручання суду в дискреційні повноваження органів Національної поліції при звільненні від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

1. визнати незаконною та скасувати постанову Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності в частині накладення адміністративного стягнення;
2. провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, по відношенню до нього припинити, звільнивши його від адміністративної відповідальності шляхом винесення усного зауваження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку ОСОБА_1, вчинене ним порушення, в якому він щиро кається, носить формальний характер та є малозначним, оскільки не скоїло аварійної ситуації чи перешкод іншим транспортним засобам або загрози пішоходам. На зазначені обставини, а також те, що він раніше не вчиняв ніяких порушень правил дорожнього руху, він вказував інспектору, просив звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежитися усним зауваженням, але обставин, що пом'якшують його відповідальність, інспектор не врахував.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Мотивація касаційної скарги: Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності звільнення позивача від відповідальності шляхом обмеження усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення є помилковим, оскільки відповідно до ст. 222 КУпАП повноваження щодо вирішення та розгляду за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП належать до органів Національної поліції України. З аналізу змісту ст. 221 КУпАП можливо зробити висновок про те, що суди не уповноважені розглядати справи за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, а тому суддя не мав права застосовувати ст. 22 КУпАП та звільняти позивача від відповідальності, оскільки це може робити тільки уповноважений на це орган.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до приписів ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

П. 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Висновки: сфера застосування ст. 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції). З огляду на це, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Ключові слова: підстави звільнення від адміністративної відповідальності, визначення підвідомчості справ про адміністративні правопорушення, юрисдикція адміністративних судів, компетенція органів поліції, розмежування повноважень органів адміністративної юрисдикції, адміністративні правопорушення на транспорті, межі дискреції суб’єкта владних повноважень, малозначні адміністративні правопорушення