Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 вересня 2019 року

у справі № 810/3806/18

Адміністративна юрисдикція

Щодо обставин, що досліджуються при обґрунтуванні суми судових витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Адміністративний суд позов задовольнив. Додатковим рішенням заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката.

Апеляційний адміністративний суд додаткове рішення скасував у частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000 грн та ухвалив у цій частині нову постанову. Стягнув витрати в розмірі 2500 грн.

Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС просило відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що в матеріалах справи не міститься доказу, який реально підтверджує перерахування коштів за правову допомогу адвоката, а сума судових витрат на правову допомогу є безпідставно завищеною та необґрунтованою.

Правова позиція Верховного Суду: для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Адвокат позивача не брав участі у судовому розгляді справи, оскільки подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що послуги надавались загальною тривалістю 7 годин, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на трьох сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 30 годин є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Крім того, зазначена тривалість наданих послуг (5 годин) є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Висновки: суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Ключові слова: підстави компенсації судових витрат, професійна правова допомога в суді, первинна правова допомога, виплата гонорару адвокату, покладення тягаря доказування