Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2018 року
у справі № 127/27182/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо складу злочину, передбаченого ст.263 КК України
Фабула справи: ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання невідбутого покарання за попереднім вироком остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він всупереч вимог, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів , а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів № 662 та Положення про дозвільну систему №576 без передбаченого на те законом дозволу носив в кишені своєї барсетки телескопічну биту, яка згідно з висновком експерта № 415-х у є холодною зброєю та відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.
Суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду було скасовано і призначено нове покарання: за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Мотивація касаційної скарги: захисник стверджує, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Вказує, що у зв'язку з відсутністю закону, який би передбачав порядок надання дозволу на носіння зброї, вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня подія злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. Зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження з порушенням ст.ст. 374, 419, 420 КПК України, на доводи, викладені в її апеляційній скарзі, вичерпної відповіді не дав.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст.ст. 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 цього Кодексу. Водночас згідно із законодавчими положеннями вирок суду першої інстанції може бути скасовано й ухвалено новий лише за наявності правових підстав і в тій частині, де йдеться про погіршення становища засудженого.
Скасовуючи вирок та постановляючи свій, апеляційний суд в порушення вимог закону при розгляді апеляційної скарги захисника хоча зазначив суть апеляційних доводів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів апеляційної скарги захисника не навів, а на деякі з них взагалі не надав відповіді. Крім того, при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не зазначив форми вини як обов'язкової обставини, що підлягає встановленню.
Таким чином, апеляційний суд фактично не проаналізував зазначені доводи захисника, не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості чи необґрунтованості, не дав повної відповіді на його твердження щодо наявності в діях засудженого прямого умислу.
Норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати ймовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_2 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.
Висновки: склад злочину за ст. 263 КК України вимагає аналізу законодавства в цілому для розуміння незаконності поводження зі зброєю. Це включає в себе нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину. Також суду необхідно дати оцінку щодо наявності в діях засудженого прямого умислу.
