Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 липня 2019 року

у справі № 761/46234/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», у якому просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, укладений між ним та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк».

Позов мотивовано тим, що між ним та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 30 339,40 дол. США з процентною ставкою 12,3 % річних та остаточною датою повернення кредиту 25 квітня 2015 року. ОСОБА_1 вказував, що відповідачем при укладенні вказаного кредитного договору порушено вимоги ст. 99 Конституції України та ст. 524 ЦК України щодо обов`язкового вираження зобов`язань в грошовій одиниці України (гривні), а також всупереч ст. 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» ПАТ «Альфа-Банк» не повідомив його про умови надання кредиту та валютні ризики. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки погашення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом у доларах США є способом зловживання правом, яке у разі знецінення національної валюти України суб`єкт підприємницької діяльності перекладає виключно на позивача.

Заочним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, врахував, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема, щодо несправедливості умов кредитного договору, порушення відповідачем вимог ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що відповідач не мав права надавати позивачу кредит в іноземній валюті, а реальна сукупність вартість кредиту є набагато більшою, ніж вартість, заявлена банком. Формування волі позивальника під час укладення правочину відбувалось під впливом інформації, яка не відповідала дійсності, та створила помилкове уявлення про ціну фінансової послуги. Оспорюваний кредитний договір є споживчим, тому виниклі між сторонами правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», умови якого ПАТ «Альфа-Банк» порушило, оскільки банк зобов`язав позивача сплатити комісію за відкриття рахунку та комісію за страхування.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93, діяв на момент укладення договору), визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України,національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно ст. 1 Декрету № 15-93 комерційні банки не входять до категорії «резидентів» та «нерезидентів» та змістом вказаного Декрету не передбачено обов`язку банку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу іноземної валюти в позику.

Крім того, 09 лютого 2019 року Декрет № 15-93 втратив чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за змістом ч.1 ст.9 якого банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. В ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 4-465цс18).

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, врахували, що зі змісту підписаного позивачем кредитного договору вбачається погодження сторонами того, що підпис позичальника на договорі є письмовим підтвердженням ознайомлення позичальника у письмовій формі з інформацією про валюту кредитування, сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також надання позичальнику іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство. Крім того, підпис позичальника на цьому договорі є також письмовим підтвердженням того, що позичальник в письмовій формі ознайомлений із Загальними умовами кредитування фізичних осіб ЗАТ «Альфа-банк», затверджених наказом ЗАТ «Альфа-Банк», які йому роз`яснені та з якими він погодився.

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності законодавчої заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті та ознайомлення ОСОБА_1 із умовами кредитування, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, графіком платежів, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним.

Висновки: відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Ключові слова: стягнення боргу в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язань в іноземній валюті, здійснення розрахунків за зобов'язанням, свобода договору