Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 червня 2019 року
у справі № 749/942/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження відмови органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення міської ради про відмову в погодженні при наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що відмова в погодженні на надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не свідчить про наявність спору про право цивільне. Тому районний суд вказав, що позов ОСОБА_2 перебуває за межами спору про право цивільне і має публічно-правовий характер, що, в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору адміністративному суду.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що спір між сторонами є приватно-правовим, оскільки виник з приводу оскарження відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача. Відтак цей спір, на думку скаржника, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Висновки: міська рада під час прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Ключові слова: адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, земельні спори, ОМС
