Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 березня 2019 року

у справі № 639/6261/13-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про знесення об’єкта самочинного будівництва у зв’язку із захистом права комунальної власності

Фабула справи: міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 самовільно та з порушенням містобудівного законодавства України побудував гаражі, сарай та прибудову до жилого будинку. Здійснене відповідачем будівництво цегляної стіни перекриває віконний отвір квартири, розташованої на першому поверсі сусіднього будинку, чим порушуються права її мешканців. ОСОБА_3 вручено припис щодо надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт та оформлено протокол про адміністративне правопорушення. Припис відповідач не виконав. Право користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво, ОСОБА_3 не оформив. Міська рада згоду на збереження об'єкта самочинного будівництва не надавала. Шляхом самовільного будівництва гаража відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста.

Заочним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує, що правовідносини між сторонами є публічно-правовими, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: звертаючись із цим позовом, міська рада підставою вимоги про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт будівництва зазначила те, що відповідач здійснив самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил,без належного дозволу на будівництво об'єктів нерухомості та із самовільним зайняттям земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста. Оскільки у відповідача відсутні документи, які підтверджують його право власності або право користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво, ОСОБА_3 своїми діями обмежує її законного власника, міську раду, у праві розпоряджатися земельною ділянкою та використовувати за призначенням. Крім того, внаслідок таких дій відповідача завдано значних незручностей іншим особам - мешканцям суміжного будинку, які неодноразово зверталися з відповідними скаргами до міської ради. Позов обґрунтовано порушенням вимог ст. 376 ЦК України та ст. 212 ЗК України.

Державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про основи містобудування», ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із цим позовом).

За змістом положень ст.ст. 25, 26, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції, чинній на час звернення міської ради до суду із цим позовом, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Натомість міська рада в межах наданих їй законами повноважень такого контролю не здійснювала, відповідних рішень, обов'язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.

Висновки: позов про знесення самочинного будівництва обумовлено не реалізацією передбачених законами України повноважень суб'єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Ключові слова: цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, ОМС