Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 червня 2019 року

у справі № 565/1145/17

Цивільна юрисдикція

Щодо визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини з підстави необізнаності спадкоємця про наявність заповіту

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що помер його двоюрідний брат ОСОБА_3, якому за життя належала на праві власності квартира. У травні 2017 року, під час розгляду справи за позовом дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про визнання права власності на вказану квартиру, йому стало відомо про існування заповіту ОСОБА_3 на його користь. Вказує, що оскільки не знав про існування заповіту, що вважає поважною причиною пропуску такого строку, не звернувся у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць з дня прийняття постанови у справі для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту складеного на його користь дізнався поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що обставина, на яку послався апеляційний суд, а саме незнання про заповіт, як на поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини, в дійсності такою не є. Твердження позивача про те, що йому не було відомо про заповіт, складений на його користь, є голослівними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Правова позиція Верховного Суду: за загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1. у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;
2. ці обставини визнані судом поважними.Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Висновки: встановивши, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 не заводилася, а тому не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Ключові слова: порядок прийняття спадщини, строки для прийняття спадщини, наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, встановлення поважності причин пропуску строку