Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 вересня 2019 року

у справі № 137/2152/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо поширення на адвокатські послуги Закону України «Про захист прав споживачів»

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з нього грошові кошти, сплачені за надання послуг неналежної якості, та відшкодувати моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач неналежним чином виконував обов'язки щодо надання правової допомоги, перевищив повноваження, передбачені договором про надання правової допомоги та без погодження з ним подав до суду заяву про залишення без розгляду позову у справі, чим порушив права ОСОБА_1.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору про надання правової допомоги, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що суди дійшли помилкових висновків про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Висновки: Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач є адвокатом та не є виконавцем робіт і надавачем послуг у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ключові слова: представництво та захист інтересів у суді, адвокат як суб’єкт надання послуг з представництва, застосування Закону “Про захист прав споживачів” до відносин між адвокатом і клієнтом