Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 червня 2019 року

у справі № 761/20961/17

Цивільна юрисдикція

Щодо працевлаштування вивільненого працівника на посаду, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ГУ ДСНС), треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), начальник ГУ ДСНС й, начальник управління економіки і фінансів ГУ ДСНС, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що її звільнення з посади начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) у ГУ ДСНС на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, є незаконним та таким, яке відбулось з порушенням її трудових прав, оскільки їй не було надано своєчасно та у повному обсязі достовірну інформацію щодо наявності усіх вакантних посад, не враховано переважне право на залишення на роботі, чим завдано моральної шкоди.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ГУ ДСНС на посаді начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера). Стягнуто з ГУ ДСНС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі без урахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів. У решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй суми середньомісячної заробітної плати у розмірі без врахування відповідних податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що у відповідача існувала не зайнята на період декретної відпустки відповідного працівника посада, яка повністю відповідала фаху і кваліфікації позивачки, а саме бухгалтера відділу оплати праці центру забезпечення діяльності. Відповідач був зобов'язаний запропонувати позивачці цю посаду. Таким чином, у порушення трудового законодавства позивачці не було надано повної достовірної та своєчасної інформації про всі вакантні посади з дня попередження про наступне вивільнення по день її звільнення.

Постановою апеляційного суду апеляційні скарги: ДСНС, ГУ ДСНС залишені без задоволення. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано. Стягнуто з ГУ ДСНС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ГУ ДСНС зазначає, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було вручено попередження про наступне вивільнення та запропоновано усі вакантні посади, у тому числі посада начальника сектору архівної роботи, проте остання відмовилась від запропонованих посад, внаслідок чого її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому декретна посада не є вільною посадою.

Правова позиція Верховного Суду: однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048 цс 15.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 з заявою про поновлення на службі цивільного захисту, з наданням відповідних документів для прийняття на службу, до відповідача не зверталась, тому на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України її було попереджено про наступне вивільнення та надано усні пропозиції щодо інших вакантних посад, про що складено акт. Позивачці було вручено письмовий перелік усіх вакантних посад. Крім того, ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади: начальника сектору архівної роботи, фахівець сектору відділення МТЗ, проте заяви від позивачки щодо призначення її на одну з вакантних посад до відповідача не надходило.

Суди, вказуючи про те, що відповідачем у порушення трудових прав позивачки не було запропоновано їй вільну посаду на період декретної відпустки ОСОБА_3, а саме посаду бухгалтера відділу оплати праці центру забезпечення діяльності, безпідставні, з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Ч. 2 ст. 23 КЗпП України передбачено, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Висновки: посада, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Ключові слова: розірвання трудового договору з ініціативи власника, порядок вивільнення працівників, право працівника на інформацію, вакантні посади