Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Ухвалою

від 02 квітня 2019 року

у справі № 510/1286/16-а

Адміністративна юрисдикція

Щодо строку звернення до суду за перерахунком неправильно призначеної пенсії

Фабула справи: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) щодо не врахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат, а також зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення на виконання ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат.

Постановою районного суду у, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено.

Мотивація касаційної скарги: управління ПФУ вважає, що позовна заява подана з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.1 ст. 99 КАС України, а тому суд неправомірно (всупереч положень ч. 1 ст. 100 КАС України) задовільнив позов, зобов'язавши відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з дати її призначення (17 липня 2009 року).

Правова позиція Верховного Суду: КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.

Системний аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може бути застосована як ч. 1, так і 2 ст. 122 КАС України.

Між пенсією і заробітною платою існує певна схожість, оскільки і одна і друга мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю. В Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013.

Якщо узагальнити тлумачення ст. 233 КЗпП України у рішеннях КСУ від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, то випливає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці Конституційний Суд України не пов'язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, у тому числі сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Конституційний Суд України пов'язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком при дотриманні двох умов:

1. наявність у працівника права на виплати, які він має отримувати за трудовим договором, і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством;
2. у разі порушення законодавства про оплату праці.

У пункті 2.2. мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. З цього висновку Конституційного Суду України випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Оскільки компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати. Відповідно компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді пенсії.

Разом з тим відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Висновки: у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не може бути застосований шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.

Ключові слова: одержання пенсії, розмір пенсійного забезпечення, судовий захист права на пенсійне забезпечення