Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 червня 2019 року

у справі № 630/731/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації крадіжки майна з огородженої земельної ділянки за ознакою проникнення у сховище

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_1 зазначає, що злочинні дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України за ознакою проникнення у сховище, оскільки земельна ділянка на території дачного кооперативу не є таким сховищем. Вважає, що дії засудженого за вказаним епізодом слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК з призначенням менш суворого покарання.

Правова позиція Верховного Суду: огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

При цьому необхідно встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини з огляду на положення ст.ст.91-94 КПК України підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці, в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення включає таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення у сховище.

Також необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

При цьому обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Висновки: з показань ОСОБА_1 вбачається, що він вирішив вкрасти залізничну рейку, яку побачив через паркан на подвір'ї. Паркан, через який перелазив ОСОБА_1, був захистом домогосподарства від сторонніх осіб, що об'єктивно перешкоджав вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяв ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

Отже, місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище та вчинене повторно.

Ключові слова: розмежування суміжних складів злочинів, спосіб вчинення злочину, факультативні ознаки складу злочину, злочини проти власності, кваліфікуючі ознаки крадіжки