Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 серпня 2019 року

у справі № 915/962/18

Господарська юрисдикція

Щодо добросовісного заволодіння майном за набувальною давністю

Фабула справи: АТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду з позовом до міської ради, у якому просило визнати за АТ право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції та на рухоме майно, встановлене у цій будівлі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом 11 років АТ «Миколаївобленерго» з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії добросовісно заволодів спірним майном продовжує відкрито, безперервно ним володіти, зокрема, здійснює ремонт та обслуговування вказаного майна, несе витрати по його утриманню. Право власності на спірну будівлю і на встановлене у ній енергетичне обладнання за жодною особою не зареєстровано

Рішенням господарського суду позов задоволено в повному обсязі.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є не лише встановлення моменту виникнення права власності за набувальною давністю, строк його володіння, а також і обставини, за яких виникло володіння спірним майном. За висновками суду позивачем не обґрунтовано обставин заволодіння таким майном, що само по собі свідчить про недоведеність факту добросовісності заволодіння чужим майном та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Мотивація касаційної скарги: АТ «Миколаївобленерго» зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, чого у даному випадку встановлено не було і судом апеляційної інстанції таким обставин не було надано оцінки.

Правова позиція Верховного Суду: аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Висновки: при вирішенні спорів щодо набуття права власності за набувальною давністю має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Ключові слова: підстави набуття права власності, умови набуття права власності за набувальною давністю, способи захисту права власності