Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 листопада 2018 року
у справі № 357/3394/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості звернення з позовом про визнання нікчемного правочину недійсним
Фабула справи: ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ «КБ «Даніель») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним нікчемного договору.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Вимога позивача визнати нікчемний договір недійсним не ґрунтується на законі.
Ухвалою апеляційного суду рішення суду першої інстанції року залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «КБ «Даніель» вказав, що 16 січня 2014 року постановою Правління Національного банку № 14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних та призначено уповноважену особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, таким чином, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Момент, з якого правочини, вчинені органами управління та керівниками банку, є нікчемними, закон визначає саме з часу призначення уповноваженої особи, а не з часу, коли така особа приступає до виконання своїх обов'язків. 05 травня 2015 року відповідач звернувся до Фонду з вимогою про виплату гарантованої суми за вкладом від 16 січня 2014 року, що свідчить про його незгоду з визнанням договору банківського вкладу нікчемним та існуванням між сторонами спору в частині визнання недійсного правочину нікчемним та настання наслідків недійсності нікчемного правочину та дає право Фонду на звернення до суду з цим позовом.
Правова позиція Верховного Суду: законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідно до ст..215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ст.ст. 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ст.ст.222, 223, 225 ЦК України тощо).
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (ст.215 ЦК України, ч.3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору позивачем до суду пред'явлено не було, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є ефективним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.
Висновки: у випадку невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. ПАТ «КБ «Даніель» від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації не позбавлений права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину (ст.216 ЦК України).
Ключові слова: виконання договору, порушення договору, судовий захист, правові наслідки недійсності правочину, захист цивільних прав
