Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 червня 2019 року

у справі № 712/11509/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо відмежування стану необхідної оборони від неправомірних дій

Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано період його попереднього ув`язнення з 17 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а період з 21 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_2 руками та ногами багаторазові, цілеспрямовані удари по тулубу та голові, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_2.

Ухвалою апеляційного суду апеляційні скарги захисників залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, перекваліфікувавши дії на ст. 124 КК України тому, що він захищався від посягання потерпілого, та призначити йому покарання в межах санкції даної статті.

Правова позиція Верховного Суду: суд нагадує, що стан необхідної оборони виникає як в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Для кваліфікації злочину за ст. 124 КК України заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони є обов'язковою умовою.

Під час розгляду кримінального провадження суди нижчих інстанцій не встановили обставини, які свідчили б про перебування засудженого у стані необхідної оборони, зокрема, не встановили наявності дійсного суспільно небезпечного посягання.

За фактичними обставинами, встановленими судами першої і апеляційної інстанцій, після конфлікту із потерпілим, дії ОСОБА_1 мали активний характер, він наносив потерпілому ОСОБА_2 багаторазові, цілеспрямовані удари руками та ногами по тулубу та голові, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, існував прямий причинний зв`язок.

Наведені обставини в сукупності з даними про характер, локалізацію та кількість (більше двадцяти) завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область голови, тулуба, кінцівок, а також сила з якою вони були спричинені (деякі призвели до переломів) переконливо свідчать про те, що засуджений ОСОБА_1 усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Крім того, заслуговує на увагу те, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся в парку, на відкритій території, де не було перешкод чи обмежень для вільного пересування, тому ОСОБА_1 мав можливість уникнути конфлікту.

З огляду на наведені у вироку докази, Суд приходить до висновку, що потерпілий в ході конфлікту з засудженим не становив будь-якої загрози для ОСОБА_1, і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання з боку потерпілого не виникало.

Висновки: у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони носять протиправний характер і мають розцінюватись на загальних підставах.

Ключові слова: захист правоохоронюваних інтересів, негайне відвернення чи припинення посягання, право на необхідну оборону, суспільно-нейтральне діяння