Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 червня 2019 року
у справі № 161/13574/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо права на звернення з апеляційними скаргами осіб, які оскаржують преюдиційні факти
Фабула справи: вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості, укладену в межах кримінального провадження між прокурором - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та обвинуваченою ОСОБА_5.
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 подали апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5, які повернуто ухвалою судді апеляційного суду.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 вказують, що у вироку щодо ОСОБА_5 констатовано факт злочинної діяльності за відсутності щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 обвинувального вироку, який би набрав законної сили, що є грубим порушенням засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини й істотно ущемляє права та свободи останніх. Також стверджують, що рішення судді апеляційного суду про повернення їх апеляційних скарг суперечить приписам ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 7, 24 КПК України й порушує їх право на доступ до правосуддя.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, відсутність у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, осіб, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, не є перешкодою в доступі їх до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
Згідно вказаної норми закону кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Цих вимог апеляційним судом дотримано не було. Повертаючи апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, суддя апеляційного суду обмежився формальним посиланням на положення ч. 4 ст. 394 та п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України. При цьому суддя апеляційного суду не перевірив, чи стосується вирок прав свобод та інтересів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, і чи у змозі вони з урахуванням норм процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку.
З тексту вироку суду першої інстанції вбачається, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 як учасників стійкої організованої групи. Між тим, обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_5 і факти їх можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили. Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.
Висновки: обвинувальний вирок щодо ОСОБА_5, ухвалений на підставі угоди про визнання нею винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та інших осіб, вказаних у вироку, які не були учасниками судового провадження щодо ОСОБА_5, і на цій підставі вказані вище особи, реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі п.п. 1, 2, 10, 17 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч.ч. 1 та 2 ст. 24 КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.
Ключові слова: право на доступ до суду, кримінальне провадження на підставі угод, забезпечення права на апеляційне оскарження, суб’єкти апеляційного оскарження, преюдиція вини